24 січня 2024 року м. Київ
Унікальний номер справи № 759/20871/23
Суддя в суді першої інстанції: Бабич Н.Д.
Провадження № 33/824/360/2024
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання Дячук І.М., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП, -
Постановою судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року визнано ОСОБА_1 винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з конфіскацією предметів торгівлі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір за винесення постанови про накладення адміністративного стягнення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. (а.с. 6-7).
Не погодившись з вказаною постановою, 04 грудня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила поновити строк на апеляційне оскарження, постанову скасувати та закрити провадження у справі за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначала, що 30 листопада 2023 року випадково дізналась про те, що оскаржуваною постановою її було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП. Вказувала, що її не було повідомлено про розгляд справи судом, у зв'язку з чим вона була позбавлена можливості давати пояснення, захищати свої права та користуватися правовою допомогою. 30 листопада 2023 року звернулася до суду з заявою про видачу оскаржуваної постанови, проте, постанову не видано, а матеріали справи для ознайомлення їй було надано лише 04 грудня 2023 року.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що постанова судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року є незаконною. Звертала увагу на те, що наявний у справі диск з аудіо- та відеозаписом не є додатком до протоколу про адміністративне правопорушення, крім того, про здійснення відео фіксації 19 жовтня 2023 року їй не було відомо. У переліку вилучених речей і документів від 19 жовтня 2023 року не вказано статтю КУпАП, на підставі якої проводилось вилучення та у зв'язку з чим, та не вказано до якого процесуального документа у справі долучено цей перелік. Вказувала, що зазначених у протоколі свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично не було та надані нею працівникам поліції письмові пояснення відсутні у матеріалах справи.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримала скаргу і просила її задовольнити.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила її задовольнити, перевіривши доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови.
З метою реалізації права на апеляційне оскарження, в тому числі у випадку неотримання повного тексту судового рішення у строк, який би дозволяв своєчасно подати апеляційну скаргу, частиною 2 ст. 294 КУпАП встановлена можливість поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у вказаній частині статті зазначено, що у разі пропущення особою десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення суд може поновити його за відповідним клопотанням апелянта.
Відповідно до рішення ЄСПЛ (справа «Станьо проти Бельгії»), суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту.
З матеріалів справи вбачається, що після надходження до суду протоколу про адміністративне правопорушення справу було призначено до розгляду на 21 листопада 2023 року на 09 год. 00 хв.
Згідно з ч. 1 ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
У матеріалах справи міститься довідка Святошинського районного суду міста Києва про те, що судову повістку про виклик ОСОБА_1 у судове засідання на 21 листопада 2023 року на 09 год. 00 хв. було доставлено у додаток Viber на її номер телефону 26 жовтня 2023 року (а.с. 5).
Разом з тим, у справі відсутні будь-які заяви ОСОБА_1 про повідомлення її про розгляду справи шляхом направлення СМС-повідомлення чи іншими засобами зв'язку.
Отже, постанова судді Святошинського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року винесена за відсутності належного сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Враховуючи вказане, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 пропустила строк на апеляційне оскарження постанови з поважних причин, клопотання про поновлення строку підлягає задоволенню.
Стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Разом з тим, вказані вимоги закону судом першої інстанції при розгляді даної справи дотримані не в повному обсязі.
Згідно із положеннями ст. 1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, рішення, погодження, свідоцтво, інший документ в електронному вигляді (запис про наявність дозволу, висновку, рішення, погодження, свідоцтва, іншого документа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), який дозвільний орган зобов'язаний видати суб'єкту господарювання у разі надання йому права на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності та/або без наявності якого суб'єкт господарювання не може проваджувати певні дії щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності.
Згідно зі ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (в редакції Закону №3303-ІХ набравшого чинності з 03 вересня 2023 року) роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин, а для малих виробників виноробної продукції алкогольних напоїв без додавання спирту: вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Згідно ч. 1 ст.20 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності", за провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, без ліцензії чи у період зупинення дії ліцензії повністю або частково, невиконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, порушення ліцензіатом строку повідомлення про всі зміни даних, зазначених у заяві та документах, а також за наявності контролю за діяльністю ліцензіата у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", резидентами держав, що здійснюють збройну агресію проти України, у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", суб'єкти господарювання притягаються до адміністративної відповідальності, передбаченої Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 164 КУпАП провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди), - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва, сировини і грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої.
Таким чином, об'єктивна сторона адміністративного правопорушення (ч. 1 ст. 164 КУпАП), а саме провадження господарської діяльності, виражається в таких формах:
- без державної реєстрації як суб'єкта господарювання;
- без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом;
- без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону;
- у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії;
- без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Вказана диспозиція лише в загальному описує адміністративне правопорушення, не конкретизуючи його змісту, тобто є бланкетною. Тому для повного визначення ознак правопорушення необхідно звернутися до інших галузей права, що встановлюють норми, порушення яких призводить до адміністративної відповідальності.
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).
Згідно зі статтею 42 Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 25.04.2003р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства про відповідальність за окремі злочини в сфері господарської діяльності», під господарською діяльністю слід розуміти діяльність фізичних і юридичних осіб, пов'язану з виробництвом чи реалізацією продукції (товарів), виконанням робіт чи наданням послуг з метою одержання прибутку (комерційна господарська діяльність) або без такої мети (некомерційна господарська діяльність). Підприємницька діяльність є одним із видів господарської діяльності, обов'язкові ознаки якої безпосередність і систематичність її здійснення з метою отримання прибутку.
Під здійсненням особою, не зареєстрованою як суб'єкт підприємництва, будь-якого виду підприємницької діяльності з числа тих, що підлягають ліцензуванню, слід розуміти діяльність фізичної особи, пов'язану із виробництвом чи реалізацією продукції, виконанням робіт, наданням послуг з метою отримання прибутку, яка містить ознаки підприємницької, тобто провадиться зазначеною особою безпосередньо,самостійно, систематично (не менше ніж три рази протягом одного календарного року) і на власний ризик.
Згідно зі статтею 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.
Відповідно до статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Отже, незалежно від наявності/відсутності мети отримання прибутку, господарською діяльністю є виготовлення, реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг, що здійснюється безпосередньо особою, на власний ризик, самостійно (ініціативно) та систематично.
Саме у разі здійснення такої (господарської) діяльності та реалізації господарської компетенції особи визнаються суб'єктами господарювання та підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку як юридична особа чи фізична особа підприємець. За відсутності в діяльності особи ознак самостійності (ініціативності) та систематичності, а також господарської компетенції відсутні підстави для висновку про її господарський характер, а отже, і про обов'язок особи зареєструватись як суб'єкт господарювання.
З огляду на зазначене, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 164 КУпАП, з'ясуванню підлягають як факти здійснення реалізації продукції (виконання робіт чи надання послуг) особою без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без одержання ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, так і факти систематичності такої діяльності (три і більше разів протягом календарного року), її самостійність та ініціативність, наявність в особи господарської компетенції щодо такої діяльності.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм, слідує, що об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП полягає, зокрема, у здійсненні господарської діяльності без одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом. Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, є спеціальний суб'єкт - суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність без відповідного дозволу (ліцензії).
Отже, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Визнавши ОСОБА_1 винною у скоєнні адміністративного правопорушення, суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 982143 від 19 жовтня 2023 року, за яким приблизно о 09 годині 06 хвилин за адресою: м. Київ, вул. Трублаїні, 90, ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність, а саме роздрібну торгівлю тютюновими виробами без відповідних дозвільних документів, а саме ліцензії на продаж (алкогольних) тютюнових виробів, чим порушила Закон України «Про державне регулювання, виробництво та обіг тютюнових виробів» та вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП (а.с. 1).
Разом з тим, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 982143 від 19 жовтня 2023 року, складеному стосовно ОСОБА_1 , не викладено повно фактичних обставин правопорушення, до протоколу не додано жодного доказу на підтвердження того, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання, ведення нею систематичної господарської (підприємницької) діяльності та одержання нею прибутку. Також матеріали справи не містять доказів проведення контрольної закупки у ОСОБА_1 тютюнових виробів, наявності в неї певної реєстрації, як суб'єкта підприємницької діяльності.
Як вбачається з матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , вони не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що остання виступала засновником суб'єкту господарювання, зокрема продовольчого магазину, розташованого за адресою АДРЕСА_3 , в тому числі як фізична особа-підприємець, або здійснювала будь-які організаційно-господарські повноваження у цьому магазині на основі відносин власності.
Таким чином, уповноважена особа на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначена ст. 255 КУпАП, належних доказів на підтвердження викладених в протоколі обставин щодо здійснення господарської діяльності ОСОБА_1 не зібрала, та не долучила до протоколу матеріали, що підтверджують факт вчинення нею адміністративного правопорушення.
Тобто протокол складено на особу, щодо якої відсутні належні та допустимі докази, що ОСОБА_1 є суб'єктом господарювання в розумінні положень ч. 1 ст.164 КУпАП.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що не була зареєстрована як суб'єкт господарської діяльності та (або) фізична особа-підприємець та станом на день складання протоколу про адміністративне правопорушення так і на час розгляду справи судом працювала продавцем у вищевказаному продовольчому магазині за адресою АДРЕСА_3 , суб'єктом господарювання якого є ФОП ОСОБА_4 про що свідчить протокол та звукозапис судового засідання (а.с. 35-36, 45).
На обґрунтування таких доводів ОСОБА_1 подала до апеляційного суду оригінал та копію трудової книжки, копії довідок форми ОК-5 Пенсійного фонду України щодо ОСОБА_1 , які досліджені судом апеляційної інстанції (а.с. 38-45).
З огляду на положення ст. 294 КУпАП, відсутність доказів належного сповіщення ОСОБА_1 про розгляд справи районним судом, які визнані підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованим ненадання цих доказів до районного суду та дослідив вказані докази на стадії апеляційного розгляду, забезпечивши реалізацію прав особи, яка притягується до відповідальності, передбачених ст. 6 Європейської Конвенції прав людини.
Крім того, такі доводи апелянта ОСОБА_1 підтверджуються за загальнодоступними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, за якими відсутня реєстрація ОСОБА_1 як суб'єкта господарської діяльності та (або) фізичної особи-підприємця.
За таких обставин, ОСОБА_1 не може бути визнана суб'єктом вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 164 КУпАП, оскільки сама по собі робота продавцем магазину, як працівником, найманим суб'єктом господарювання, не є провадженням (здійсненням) господарської діяльності, про яку йде мова у вказаній вище статті.
Працівниками поліції у магазині де перебувала ОСОБА_1 був вилучений товар відповідно до Переліку вилучених речей і документів від 19 жовтня 2023 року, зазначеному в протоколі і доданому до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 982143 від 19 жовтня 2023 року, а саме: цигарки «Chesterfield» - 9 пачок, цигарки «Marlboro gold» - 7 пачок, цигарки «Rothmans Demi Click» - 8 пачок, цигарки «Marlboro touch» - 1 пачка та згідно з ст. 265 КУпАП виявлені речі вилучено для тимчасового зберігання згідно переліку вилучених речей і документів до УПП в м. Києві. Вказаний Перелік вилучених речей і документів 19 жовтня 2023 року підписаний ОСОБА_1 та понятими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 1-2).
Суд апеляційної інстанції вважає підставними доводи апелянта щодо порушення порядку виявлення і фіксації адміністративного правопорушення, оскільки з наявного у справі протоколу про адміністративне правопорушення та відеозапису боді-камер працівників поліції вбачається, що безпосереднє вилучення вищевказаних 25 пачок цигарок відбувалось за відсутності понятих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , після їх залучення в подальшому понятим було запропоновано ознайомитись із фактично вже вилученим в магазині товаром, проте відсутні підписи вказаних понятих в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 982143 від 19 жовтня 2023 року в розділі вилучення тютюнових виробів, зокрема, в графі підписи понятих вищевказаного протоколу містяться лише позначки «+» і «+» (а.с. 1).
Вказані обставини підтверджуються і доданими до протоколу відеозаписами боді-камер № 477765, № 4777836 працівників поліції, які брали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення. Диск з відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції є додатком до адміністративного матеріалу, оскільки у протоколі про адміністративне правопорушення зазначені номери бодікамер, на які здійснювалась фіксація події та складення протоколу (а.с. 3).
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 982143 від 19 жовтня 2023 року, без підтвердження іншими належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами, не є безумовним та беззаперечним доказом доведення вини ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У зв'язку з цим, висновки суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а також про доведеність її вини наявними у справі доказами, які не були оцінені у відповідності до вимог ст. 252 цього Кодексу, не можуть бути визнані обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог діючого законодавства про адміністративні правопорушення, а саме ст.ст. 9, 245 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях події та складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх належних доказів по справі.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи. Кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Згідно ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.
Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) ЄСПЛ, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на обставини, встановлені під час апеляційного розгляду, з урахуванням положень, викладених у рішенні ЄСПЛ від 20 вересня 2016 року у справі «Карелін проти Росії», відповідно до якого збір судом доказів на підтвердження винуватості особи за відсутністю сторони обвинувачення у справах про адміністративне правопорушення, свідчить про порушення права особи на неупереджений судовий розгляд, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та постанові суду, апеляційний суд дійшов висновку, що наявною сукупністю доказів у справі не доведена наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова районного підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Вилучений товар згідно Переліку вилучених речей і документів від 19 жовтня 2023 року до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 982143 від 19 жовтня 2023 року (цигарки «Chesterfield» - 9 пачок, цигарки «Marlboro gold» - 7 пачок, цигарки «Rothmans Demi Click» - 8 пачок, цигарки «Marlboro touch» - 1 пачка) має бути повернутий особі, у якої він був вилучений (а.с. 1-2).
Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП,-
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 21 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП.
Вилучений товар згідно Переліку вилучених речей і документів від 19 жовтня 2023 року до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ № 982143 від 19 жовтня 2023 року повернути особі, у якої він був вилучений.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя _________________ Б.Б. Левенець