Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/82/2024
24 січня 2024року місто Київ
справа № 755/11921/22
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУДОВА» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Савлук Т.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУДОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з охорони прилеглої прибудинкової території, трьох відсотків річних та інфляційних втрат,-
У листопаді 2022 року позивач звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом до відповідача, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь:
8381,47 грн. - заборгованість за спожиту послугу з охорони прилеглої території за період з 01 січня 2021 року по 01 листопада 2022 року;
147,71 грн. - 3% річних за період з 01 січня 2021 року по 01 лютого 2022 року;
509,60 грн. - інфляційні втрати за період з 01 січня 2021 року по 01 лютого 2022 року.
В обґрунтування вимог посилався на те, що відповідно до рішення правління АТ ХК «Київміськбуд» №199 від 05 жовтня 2005 року та авізо №293 від 27 квітня 2006 року ТОВ «НОВОБУДОВА» передано в експлуатацію та обслуговування житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Вказував, що 09 квітня 2009 року співвласники зазначеного будинку звернулися до позивача з колективним проханням в сприянні організації охорони прибудинкової території, а також у контролі за в'їздом та виїздом автомобілів, що належать мешканцям будинку.
Зазначав, що 25 травня 2009 року між ТОВ «НОВОБУДОВА» та ОСОБА_1 укладено договір про надання послуг з охорони, згідно з п.3.2.4 якого останній зобов'язався вчасно сплачувати вартість послуг у термін, визначений п.4.2 договору.
Позивач посилався на те, що відповідачем взяті на себе зобов'язання за договором здійснювались не систематично, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість за період з 01 січня 2021 року по 01 листопада 2022 року у розмірі 8381,47 грн.
Вказував, що оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, то відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України він зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «НОВОБУДОВА» відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач ТОВ «НОВОБУДОВА» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити частково та стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «НОВОБУДОВА» заборгованість за спожиту послугу з охорони прилеглої території за період з 01 січня 2021 року по 01 листопада 2022 року в розмірі 2312,18 грн., 40,71 грн. - 3% річних, 139,26 грн. - інфляційні втрати.
В обґрунтування вимог посилався на те, що суд першої інстанції неналежним чином вивчив докази, які підтверджують вимоги сторони позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиті ним послуги з охорони прилеглої прибудинкової території, не надав їм юридичну оцінку, а тому, безпідставно залишив позов без задоволення.
Вказував, що ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «НОВОБУДОВА», суд першої інстанції не врахував долучений позивачем до матеріалів цивільної справи Додаток №1 до договору, в якому між позивачем та відповідачем погоджено вартість послуг з охорони прилеглої прибудинкової території будинку.
Зазначав, що суд першої інстанції безпідставно та необгрунтовано прийняв до уваги посилання відповідача про те, що не дивлячись на те, що між сторонами 25 травня 2009 року був укладено договір на надання послуг з охорони, відповідач не підписував Додаток №1 до договору, яким мала бути визначена вартість послуг за даним договором.
Посилався на те, що відповідачем не ставилось перед позивачем питання щодо розірвання договору, відтак, зобов'язання відповідача перед ТОВ «НОВОБУДОВА» по оплаті наданих послуг з охорони прилеглої прибудинкової території з 25 травня 2009 року (з моменту укладення договору) та до 01 лютого 2022 року (фактичного надання послуг) - по оплаті послуг не припинялися, а тому відсутні підстави для звільнення відповідача від зобов'язань за договором.
Вважає, що суд першої інстанції мав стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за послугу з охорони прилеглої прибудинкової території на рівні ціни, погодженої сторонами згідно з Додатком №1 до договору, що за період з 01 січня 2021 року по 01 лютого 2022 року складає в загальному розмірі 2312,18 грн. (177,86 грн. за місяць х 13 місяців).
Вказував, що оскільки відповідач порушив грошове зобов'язання, а саме цивільно- правовий обов'язок з оплати наданих житлово-комунальних послуг, а тому у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.
06 грудня 2023 року на адресу Київського апеляційного суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилався на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
З'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено той факт, що у відповідача наявна заборгованість за послуги з охорони прибудинкової території житлового будинку відповідно до договору на надання послуг охорони від 25 травня 2009 року, оскільки до матеріалів справи не долучено Додаток №1 який є невід'ємною частиною договору, в якому визначено вартість послуг, також не долучено додаткових угод між позивачем та відповідачем щодо зміни вартості таких послуг.
Також у рішенні зазначено, що сторони не досягли згоди з істотних умов договору, зокрема вартості наданих послуг, а тому такий договір вважається неукладеним.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, встановлених ст.526 ЦК України, зобов'язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно з частиною другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
В силу ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст.638 ЦПК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням правління АТ Холдингова компанія «Київміськбуд» від 05 жовтня 2005 року №199 ТОВ «НОВОБУДОВА» передано на баланс, обслуговування і експлуатацію без права відчуження будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Авізо від 27 квітня 2006 року №293 АТ Холдинговою компанією «Київміськбуд» передає ТОВ «НОВОБУДОВА» на баланс для зарахування в основні фонди будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Мешканцями будинку за вказаною адресою 09 квітня 2009 року подано прохання Генеральному директору ТОВ «НОВОБУДОВА» у сприянні організації охорони прибудинкової території.
Відповідачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 06 лютого 2006 року №206-С/КІ, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради.
25 травня 2009 року між ТОВ «НОВОБУДОВА» та ОСОБА_1 , як власником квартири АДРЕСА_2 укладено договір на надання послуг з охорони прилеглої прибудинкової території будинку, згідно п.1.1 якого виконавець зобов'язується надавати замовнику за відповідну плату, що визначається Додатком №1, який є невід'ємною частиною цього договору, послуги з охорони прибудинкової території житлового будинку, що розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , а замовник зобов'язується сплачувати виконавцю за надані послуги.
Згідно з п.5.2 зазначеного договору строк його дії визначено з 01 червня 2009 року по 31 грудня 2002 року.
Відповідно до п.п.5.3, 5.4 договору після закінчення строку дії даний Договір вважається продовженим на той же період якщо одна із сторін не виявить бажання його розірвання з повідомленням про це за 1 місяць. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення.
Пунктом 5.6 договору визначено, що договір може бути розірвано тільки за домовленістю сторін, яка оформляється додатковою угодою до договору.
Заперечуючи проти позову, відповідач як у відзиві на позовну заяву, так і у відзиві на апеляційну скаргу вказував на те, що між сторонами не підписувались жодні додатки до договору, також не узгоджувалась вартість послуг, жодних квитанцій та актів про надані послуги не підписувалися. Надані позивачем розрахунки вартості послуг прилеглої прибудинкової території будинку затвердженні Генеральним директором ТОВ «НОВОБУДОВА» та підписані головним інженером та економістом не можуть слугувати належним доказом вартості послуг, оскільки такі документи складені та підписані в односторонньому порядку в супереч п.7.5 договору на надання послуг з охорони. Вважає, що позивачем не доведено наявність у відповідача простроченої заборгованості, оскільки спірний договір не містить такої істотної умови як ціна послуг, то такий договір є неукладеним. Зазначав, що ним дійсно були здійсненні оплати в добровільному порядку різні суми, однак ці платежі були цілковито добровільними платежами і не можуть свідчити про те, що віннадававзгоду на оплату інших платежів, більших ніж ті, що були ним зроблені добровільно.
Перевіряючи доводи щодо нарахування заборгованості за послуги з охорони прибудинкової території будинку, колегія суддів виходить з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини на підставі підписаного договору про надання послуг з охорони від 25 травня 2009 року.
В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач в установленому законом порядку оскаржував зазначений вище договір, отже договір про надання послуг з охорони від 25 травня 2009 року є діючим, волевиявлення сторін було вільним.
Відповідно до п.4.1. договору про надання послуг з охорони від 25 травня 2009 року вартість послуг за договором, що доручається виконавцю, визначена в Додатку №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною.
Пунктом 4.4. договору визначено, що вартість послуг підлягає зміні в разі зміни прожиткового мінімуму, мінімальної заробітної плати, інших витрат, що є складовими вартості послуг охорони, шляхом укладення сторонами додаткової письмової угоди. При недосягнення згоди щодо перегляду вартості послуг, кожна із сторін має право на розірвання даного договору, попередньо повідомивши про це іншу сторону за один місяць.
На підтвердження своїх вимог ТОВ «НОВОБУДОВА» до позовної заяви надало копії: розрахунків вартості послуг з охорони прилеглої прибудинкової території будинку за адресою: АДРЕСА_1 , затверджених Генеральним директором ТОВ «НОВОБУДОВА» А.І. Гончаренко, які вводяться в дію з 01 січня 2021 року у розмірі 664,32 грн. та 01 січня 2022 року у розмірі 666,30 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з охорони прибудинкової території будинку, відповідачу нарахована заборгованість за період з 01 січня 2021 року по 01 листопада 2022 року, яка становить 8381,47 грн.
При цьому, позивач, подаючи вказані вище розрахунки вартості послуг з охорони прилеглої прибудинкової території будинку за адресою: АДРЕСА_1 , затверджені Генеральним директором ТОВ «НОВОБУДОВА» А.І. Гончаренко, які вводяться в дію з 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року, не надав доказів на виконання п.4.4 договору про те, що між сторонами були укладені додаткові письмові угоди у 2020 році та 2021 році щодо визначення вартості послуг.
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що надані позивачем розрахунки вартості послуг прилеглої прибудинкової території будинку затвердженні Генеральним директором ТОВ «НОВОБУДОВА» та підписані головним інженером та економістом, які вводяться в дію з 01 січня 2021 року та 01 січня 2022 року не можуть слугувати належним доказом вартості послуг.
Разом з тим, в ході розгляду справи позивачем на підтвердження своїх вимог було надано Додаток №1 до договору від 25 травня 2009 року (а.с.78), в якому між ТОВ «НОВОБУДОВА» та відповідачем було погоджено вартість послуг з охорони прилеглої прибудинкової території будинку у розмірі 177,86 грн.
Вказаний Додаток №1 до договору від 25 травня 2009 року містить підпис ОСОБА_1 .
Відповідач посилався на те, що Додаток №1 до договору має явні ознаки підроблення документів, оскільки в графі «замовник» вказано «кв.55 ОСОБА_2 » та стоїть підпис невстанволеної для нього особи, так як він не підписував вказаний Додаток №1 та не знав про його існування.
При цьому, стороною відповідача доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 не підписував Додаток №1 до договору від 25 травня 2009 року надано не було.
Як вбачається з протоколу судового засідання суду першої інстанції від 24 травня 2023 року відповідач вказав на те, що клопотань у нього нема та просив суд ухвалити рішення по наявним у справі доказам (а.с.125).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає за необхідне взяти для розрахунку заборгованості відповідача за послугу з охорони прилеглої прибудинкової території вартість послуги, яка була погоджена сторонами у Додатку №1 до договору, який підписаний відповідачем, у розмірі 177,86 грн.
Також колегія суддів бере до уваги те, що як вбачається з розрахунку заборгованості у липні 2021 року відповідачем було сплачено суму 367,29 грн. та здійснено розрахунок заборгованості за період з 01 січня 2021 року по 01 лютого 2022 року (фактичне надання послуг, як зазначено позивачем в апеляційній скарзі).
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за послугу з охорони прилеглої прибудинкової території за період з 01 січня 2021 року по 01 лютого 2022 року включно у розмірі 1944,89 грн. (177,86 грн. (вартість послуги за місяць) * 13 місяців - 367,29 грн. (сума сплачена відповідачем у липні 2021 року).
Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що позивач підписавши договір з охорони прилеглої прибудинкової території, зі свого боку фактично не дотримувався умов договору, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.
З огляду на те, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, вінна вимогу позивача повинен сплатити інфляційні втрати та 3% річних від простроченої суми.
Розрахунок 3% річних проводиться за формулою: RPS=S*Q*V/D/100, де S - сума заборгованості, Q - кількість днів прострочки, V-3%, D- кількість днів у році, 100 - 100%.
Так, 3% річних з суми заборгованості за кожен місяць за період з 01 січня 2021 року по 01 лютого 2022 року становить 5,81 грн.
Розрахунок інфляційних втрат проводиться за такою формулою: IV=(S*I / 100 - S) * Q / DM, де S - сума заборгованості, I - індекс інфляції, Q- кількість днів прострочки, DM - кількість днів у місяці, 100 - 100%.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 20,37 грн. за період з 01 січня 2021 року по 01 лютого 2022 року.
На вказане вище суд першої інстанції уваги не звернув, а відтак рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову ТОВ «НОВОБУДОВА».
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
Згідно з ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених вимог судовий збір у розмірі 338,04 грн.
Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-
Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУДОВА» - задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 травня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУДОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу з охорони прилеглої прибудинкової території, трьох відсотків річних та інфляційних втрат - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОВОБУДОВА», місцезнаходження: місто Київ, вул. Саперно-Слобідська, 10, код ЄДРПОУ 32917247 заборгованість за послугу з охорони прилеглої прибудинкової території у розмірі 1944 грн. 89 коп., 3% річних у розмірі 5 грн. 81 коп., інфляційні втрати у розмірі 20 грн. 37 коп. та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 338 грн. 04 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: