Справа № 752/14076/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3082/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Чередніченко Н.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
23 січня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.
розглянувши в письмовому провадженні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката Войтович Людмили Василівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Чередніченко Н.П., у справі № 752/14076/22 за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У жовтні 2022 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Зазначило, що в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю цього проекту є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. Вказувало, що 04 жовтня 2018 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав анкету-заяву, положеннями якої визначено, що підписана анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг обслуговування, Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають між ОСОБА_1 та АТ «Універсал Банк» договір про надання банківських послуг. Посилаючись на те, що відповідач не виконує свої зобов'язання за вказаним договором, АТ «Універсал Банк» просило стягнути з нього заборгованість, яка становить 45 892,49 грн.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04 жовтня 2018 року в розмірі 45 892,49 грн., а також судовий збір в сумі 2 481,00 грн.
05 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подав заяву про перегляд вказаного заочного рішення суду, яку ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2023 року залишено без задоволення.
Не погоджуючись із заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року, адвокат Войтович Л.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу. Просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Посилається на те, що судом було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначає, що ОСОБА_1 не був належним чином повідомлений про розгляд справи та ухвалене у ній оскаржуване заочне рішення суду, що є окремою підставою для скасування даного рішення. Вказував, що АТ «Універсал Банк» було надано кредит ОСОБА_1 в розмірі 40 000,00 грн., а відтак останній зобов'язаний був повернути ту суму грошових коштів, яку отримав у якості кредиту. Разом з тим, як вбачається з розрахунку заборгованості, доданого банком до позову, ОСОБА_1 з метою погашення заборгованості вносив на рахунок банку грошові кошти, які банком зараховувалися не в рахунок погашення тіла кредиту, а в рахунок погашення незаконно нарахованих відсотків. Відтак, розмір стягнутої з ОСОБА_1 заборгованості не відповідає дійсності та виходячи з суми фактично витрачених коштів, та суми сплачених ним коштів на рахунок банку, розмір заборгованості ОСОБА_1 мав би становити 19 949,82 грн. Наголошує на тому, що судом при ухваленні оскаржуваного заочного рішення не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду. Також зазначає, що сторонами не було погоджено усіх істотних умов кредитного договору, визначних чинним законодавством, а тому кредитний договір не може вважатися укладеним та, відповідно, є нікчемним.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України справа призначена до розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи за наявними в матеріалах справи документами.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступного.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду, АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що 04 жовтня 2018 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 40 000,00 грн.
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором, яка становить 45 892,49 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ «Універсал Банк», стягнувши з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 04 жовтня 2018 року в розмірі 45 892,49 грн. Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що відповідач взяті на себе зобов'язання за укладеним із банком кредитним договором щодо повернення отриманих коштів належним чином не виконує, відповідачем доводи позову не спростовані та не надано суду докази належного виконання кредитних зобов'язань, а відтак суд вважав позов обґрунтованим, доведеним та таким, що підлягає задоволенню.
Колегія суддів не може погодитися із такими висновками суду першої інстанції в повному обсязі.
Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Згідно із частинами першою, другою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Заявляючи позовні вимоги, АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що 04 жовтня 2018 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. У вказаній анкеті-заяві зазначено, що відповідач погодився з тим, що ця анкета-заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що відповідач ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, які були надані йому для ознайомлення.
Проте наявні у матеріалах справи Умови і правила надання банківських послуг не містять підпису ОСОБА_1 .
Підписана ОСОБА_1 анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання певної банківської послуги.
Представник АТ «Універсал Банк» зазначав, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному додатку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Разом з тим, АТ «Універсал Банк» не довело належними та допустимими доказами підписання відповідачем Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту шляхом використання електронного цифрового підпису.
В матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. Відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами і правилами надання банківських послуг.
При цьому, Тарифи банку, Таблиця обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту, які нібито були надані ОСОБА_1 для ознайомлення, в матеріалах справи відсутні.
Списання АТ «Універсал Банк» коштів в рахунок погашення заборгованості за процентами не свідчить про узгодження відповідачем умов про порядок сплати та розмір процентної ставки. Відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача користь АТ «Універсал Банк» заборгованості у повному обсязі.
Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 45 892,49 грн., суд першої інстанції не звернув увагу на те, що вказана сума заборгованості була розрахована з урахуванням того, що суми, що вносилися ОСОБА_1 на картковий рахунок, зараховувалися банком у погашення заборгованості за процентами, нарахування яких не було погоджено сторонами. Оскільки АТ «Універсал Банк» не мало права нараховувати проценти за визначеною ним ставкою, сума сплачених процентів має враховуватися при визначенні суми заборгованості, яка підлягає поверненню АТ «Універсал Банк».
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню не просто визначена АТ «Універсал Банк» заборгованість за наданим кредитом, а різниця між сумами отриманих ним коштів та сумами, що зараховані в погашення заборгованості.
Заперечуючи проти позову, відповідач ОСОБА_1 зазначав, що частково повернув АТ «Універсал Банк» кошти, які він використав.
З наданої ОСОБА_1 копії виписки з рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_1 , апеляційним судом установлено, що з карткового рахунку ОСОБА_1 було знято та списано в рахунок оплати ним товарів та послуг за період з 04 жовтня 2018 року по 12 вересня 2022 року кошти на загальну суму 196 375,01 грн., а поповнено картковий рахунок на загальну суму 176 425,19 грн. (а.с. 104-124).
Відтак, різниця між сумами отриманих ОСОБА_1 коштів та сумами, що зараховані в погашення заборгованості складає 19 949,82 грн., яка й підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк».
Відповідно, заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року підлягає зміні в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» та в частині розподілу судових витрат.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених вимог з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» підлягає стягненню 1 078,50 грн. у відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору, а з АТ «Універсал Банк» на користьОСОБА_1 - 1 617,76 грн. судового збору, сплаченого ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Войтович Людмили Василівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2022 року змінити в частині визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» та в частині розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» суму заборгованості в розмірі 19 949,82 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 1 078,50 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 1 617,76 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді