справа № 757/44618/18-ц Головуючий у суді І інстанції: Підпалий В.В.
провадження №22-ц/824/4266/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
23 січня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Кулікової С.В., Олійника В.І.,
секретар судового засідання: Максимук Л.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Писаренка Олександра Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року про відмову у забезпеченні позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсними договорів іпотеки,
У вересні 2018 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Разом з позовною заявою позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: квартира АДРЕСА_1 , яка як вказує позивач, перебуває у фактичному володінні та користуванні відповідача.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27.09.2018 року відмовлено в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.
29.10.2018 року на адресу суду від представника позивача повторно надійшла заява від 23.10.2018 року про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 , яка як вказує позивач, перебуває у фактичному володінні та користуванні відповідача.
07.06.2021 року через канцелярію суду від представника позивача - адвоката Писаренка О.О. надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 1139778980000.
12.07.2021 року представник позивача звернувся до суду з клопотанням про вирішення питання про забезпечення позову.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року відмовлено в задоволенні заяви.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду, адвокат Писаренко Олександр Олексійович, який діє в інтересах ОСОБА_1 15 травня 2023 року подав апеляційну скаргу, в якій просив ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 27.04.2023 року про відмову у забезпеченні позову скасувати та постановити нову ухвалу про забезпечення позову арештом квартири згідно заяв від 23.10.2018 року, 29.05.2021 року, 12.07.2021 року, 31.08.2021 року, 22.02.2023 року, поданих до суду першої інстанції.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги посилається на те, що в справі є достатні підстави та розумна необхідність для застосування арешту, однак суд першої інстанції не звернув на них уваги.
Вважає, що ухвалою суду першої інстанції не обгрунтовано чому конкретно суд вважав заяву про забезпечення позову необгрунтованою. Судом першої інстанції не надано оцінку аргументам та доказам, на які послався позивач, зокрема в заяві від 29.05.2021 року, і не зазначено мотивів, з яких суд першої інстанції відхиляє доводи позивача.
Також позивач вважає, що судом першої інстанції не досліджено доказів очевидного протиправного заволодіння нерухомістю позивача шляхом підроблення договору від 28.11.2018 року, який нотаріусом не посвідчувався, та доведеності вини ОСОБА_4 у цьому злочині.
Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що судом першої інстанції проігноровано обов'язковий для суду висновок ухвали про закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_4 про використання ним підробленого договору для подальшого продажу квартири сторонній особі без відома та участі позивача.
Позивач вважає, що суд першої інстанції не звернув належної уваги на документальну обгрунтованість позову та високий ризик, не тільки гіпотетичний, але й фактичний, утруднень чи неможливості виконання майбутнього судового рішення внаслідок вчинення відповідачем численних дій з надання квартири в заставу.
На думку позивача, суд першої інстанції недостатньо зважив на баланс інтересів сторін спору, бо поки позивач майже 5 років чекає судового рішення для повернення оспорюваної квартири з чужого незаконного володіння, відповідач увесь цей час володіє нею й використовує собі на користь спричинюючи ризик її втрати чи нового судового процесу внаслідок його власних дій.
З урахуванням викладеного, апелянт просить накласти арешт на квартиру, що унеможливить розпорядження нею як відповідачем, так і сторонніми іпотекодержателями, до вирішення справи і забезпечить ефективний захист прав позивача при задоволенні позову.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяв та клопотань позивача та його представників про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що заяви та клопотання позивача та його представників не містить належного обґрунтування та доказового підтвердження припущень та обставин на які посилається сторона позивача, а також відсутності доведеності факту, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення.
Встановлено, що предметом позову по даній цивільній справі є визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання недійсними договорів іпотеки.
У жовтні 2018 року представником позивача до суду були подані клопотання про забезпечення позову та в подальшому клопотання з проханням розглянути заяви про забезпечення позову від 29.05.2021 року, 12.07.2021 року.
Зі змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї документів, а також зі змісту позовної заяви випливає, що між сторонами виник спір щодо законності набуття відповідачем права власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Встановлено, що обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував на те, що спірна квартира вибула із власності позивача поза його волею та без укладення ним договору.
Посилався на те, що незаконність вибуття квартири з власності позивача підтверджена даними досудового слідства в кримінальному проваджені № 12017100060005642 за ст. 190 КК України.
В обгрунтування заяви про забезпечення позову посилався на те, що на даний момент відповідач вільно і ризиковано розпоряджається спірною квартирою на власний розсуд, не дивлячись на предмет позову.
Вказував на те, що з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 12.10.2018 року вбачається, що відповідач взяв кредити і надав квартиру в іпотеку за договорами від 01.09.2017 року та 14.02.2017 року.
Зазначив, що вищевказані іпотечні договори припинено, однак укладено два інших з рядом доповнень, що підтверджується наданим стороною позивача копією довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (а.с.202, 203 том 1).
Також в обгрунтовування поданої заяви про забезпечення позову вказував на те, що після подання позову та відкриття провадження відповідачем здано квартиру в іпотеку по договорам серія та номер 562 від 14.03.2018 року та серія та номер 454 від 18.03.2019 року із ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . За цими договорами зареєстровано іпотеки та заборони на спірну квартиру на користь сторонніх осіб-іпотекодержателів.
Зазначив, що оскільки сума позики, взятої відповідачем, зазначеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, складає 4 052 500 грн, а строк її сплати минув 14.03.2019 року, то квартира може вибути у власність ОСОБА_5 в будь-який момент шляхом позасудового звернення стягнення оформленням у власність іпотекодержательки.
Також вважає, що подібний істотний ризик існує щодо позики, взятої відповідачем, зазначеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в сумі 5 173 700 грн, строк сплати якої спливає 18.09.2021 року, тому квартира можу вибути у власність ОСОБА_6 .
Також позивач звернув увагу суду на те, що відповідач ніяк не обмежений відчужити оспорювану квартиру, оскільки вона не є його місцем проживання та відповідач забезпечений іншим житло, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання відповідача, за адресою АДРЕСА_3 (а.с. 157 том 1).
З урахуванням викладеного, позивач вважає, що є реальний ризик подальшого переходу спірної квартири у власність сторонніх осіб, після чого виконання судового рішення буде значно утруднено чи зроблено неможливим.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде ухвалене на користь позивача, попередження потенційних труднощів у виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обгрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» встановлює, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Верховний Суд у постанові від 08 червня 2022 року (справа № 658/485/21) зауважує, що цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, і його значення полягає в тому, що таке обмеження захищає законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли наслідком невжиття заходів забезпечення позову є неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає інтереси як позивача, так і відповідача.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що клопотання позивача про забезпечення позову не містить належного обгрунтування та доказового підтвердження припущень та обставин на які посилається сторона позивача, а також відсутності доведеності факту, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у випадку його задоволення, є помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між сторонами дійсно виник спір щодо нерухомого майна, а саме квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 , та існує обґрунтоване припущення про те, що відносно спірного майна суб'єктами державної реєстрації прав на нерухоме майно можуть вчинятися реєстраційні дії, що істотно утруднить або взагалі унеможливить ефективний захист, поновлення порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.
Вид забезпечення позову, який позивач просить вжити у поданій заяві у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта № 1139778980000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є співмірним із заявленими позивачем позовними вимогами, відповідає предмету позову і матеріально-правовим інтересам, за захистом яких позивач звернувся до суду. Такий вид забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Також посилання суду першої інстанції про те, що вирішуючи питання забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосування відповідних заходів, суд апеляційної інстанції вважає таким, що не може бути підставою для відмови в задоволенні заяви, оскільки з огляду на обраний позивачем вид забезпечення позову не впливає на матеріальний стан відповідача та не призводить до понесення додаткових витрат внаслідок його застосування.
Суд першої інстанції не врахував вищенаведені фактичні обставини справи та вимоги закону, дійшов неправильних висновків, що заявником не наведено обставини, які б свідчили про утруднення або неможливість виконання в майбутньому рішення суду та підстав для забезпечення позову.
Відтак, доводи апеляційної скарги заслуговують на уваги суду апеляційної інстанції, а заява позивача про забезпечення позову підлягає до задоволення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяв про забезпечення позову, і не дотримався положень ст. 149, 150 ЦПК при постановленні оскаржуваної ухвали.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заяв позивача про забезпечення позову у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Писаренка Олександра Олексійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяви про забезпечення позову задовольнити.
Накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта № 1139778980000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Реквізити сторін:
Стягувач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована адреса: АДРЕСА_4 .
Боржник: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .
Повний текст постанови складено «25» січня 2024 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.В. Кулікова
В.І. Олійник