Справа № 11-cc/824/46/2024 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 43329/45287/23
15 січня 2024 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні з використанням відеоконференцзв'язку з Державною установою «Київський слідчий ізолятор» в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського суду міста Києва від 23 листопада 2023 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.11.2023 року задоволено клопотання старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування, тобто до 20.01.2024 року включно, без визначення розміру застави щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Івано-Франківськ, громадянина України, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.11.2023 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Мотивуючи апеляційні вимоги захисник вказує, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою та невмотивованою, а відтак підлягає скасуванню.
Посилається апелянт на те, що оголошена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою, оскільки матеріалами справи не підтверджується його причетність до вчиненого кримінального правопорушення.
Захисник вказує, що стороною обвинувачення не було доведено наявність жодних ризиків, зазначених у клопотанні старшого слідчого. В матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Характеризуючи особу підозрюваного апелянт зазначає, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває малолітня дитина та батько похилого віку, позитивно характеризується за місцем роботи, крім того, ОСОБА_7 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується виписками з медичних документів.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та підозрюваного, які просили задовольнити апеляційну скаргу, заслухавши пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Головного слідчого управління Служби безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження № 12023100060000498 від 22.03.2023 року, зареєстровані в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
Органом досудового розслідування зазначено, що у невстановлених досудовим розслідуванням місці та часі, у громадяна України ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (прізвисько - « ОСОБА_12 ») та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , «прізвисько - « ОСОБА_13 »), які вступивши у попередню змову між собою га іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами та визначивши джерелом здобуття коштів для існування вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, виник умисел, спрямований на вимагання, тобто вимогу передачі чужого майна та вчинення дій майнового характеру з погрозою насильства над потерпілим, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану.
Як зазначено в клопотанні, з метою реалізації злочинного умислу, при невстановлених обставинах, у невстановлений час ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та інші невстановлені особи, визначили предметом вимагання грошові кошти, що отримує ОСОБА_14 від здійснення господарської діяльності СТ «Енергетик», а саме від здачі в оренду належних останньому альтанок, розташованих на належній Товариству земельній ділянці на березі водойми «Бурштинське водосховище», а також прийняли рішення примусити керівника СТ «Енергетик» отримувати для них оплату з рибалок за здійснення останніми риболовлі на водоймі «Бурштинське водосховище».
Реалізовуючи зазначений умисел, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, розуміючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, керуючись корисливим мотивом, 10.06.2023 року приблизно о 17 год. 00 хв.. знаходячись на одній із альтанок СТ «Енергетик» за адресою: Івано-Франківська область, Івано-Франківський р-н, с. Бовшів, Садівниче товариство «Садівницьке товариство Енергетик», що розташоване на березі водойми «Бурштинське водосховище», зустрілися з ОСОБА_14 , в ході зустрічі повідомили останньому про свою обізнаність, щодо доходів СТ «Енергетик» від здачі останнім в оренду альтанок, а також щодо наявності рибалок, які орендують альтанки в СТ «Енергетик» та здійснюють риболовлю на водоймі «Бурштинське водосховище», після чого, висловлюючи погрози застосування фізичного насильства, щодо ОСОБА_14 , які він сприймав як реальні, пред'явили йому вимогу регулярно передавати їм чуже майно, а саме грошові кошти в розмірі 200 гривень, які СТ «Енергетик» в подальшому отримуватиме від кожної здачі в оренду належних останньому альтанок, розташованих на земельній ділянці Товариства на березі водойми «Бурштинське водосховище», а також вимогу вчинити ОСОБА_14 дії майнового характеру, а саме виконати неіснуюче зобов'язання, яке полягає в тому, що ОСОБА_14 на постійній основі в подальшому повинен збирати з усіх рибалок, які здійснюють риболовлю на водоймі «Бурштинське водосховище» в межах берегової лінії, що межує з СТ «Енергетик», окрім інвалідів та військових, грошові кошти за риболовлю та передавати їм або довіреним особам кошти в розмірі 250 гривень з розрахунку із одного рибалки.
Відповідно до клопотання, своєю протиправною поведінкою ОСОБА_7 та ОСОБА_11 , змусили ОСОБА_14 сприймати їх дії та погрози як реальну загрозу його життю та здоров'ю у випадку невиконання їх незаконних вимог.
Таким чином, 22.11.2023 року ОСОБА_15 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
23.11.2023 року (клопотання датоване 22.11.2023 року) старший слідчий 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , за погодження із прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва із клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 23.11.2023 року зазначене клопотання старшого слідчого задоволено та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 20.01.2024 року включно, без визначення розміру застави.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повинен з'ясувати питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні мети та підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається з повідомлення про підозру, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
В даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, колегія суддів вважає, що наявність фактів та інформації, на які посилаються орган досудового розслідування та які містяться в матеріалах справи, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 може бути причетний до вчинення кримінального правопорушення, яке йому інкримінують.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.
Крім того, колегією суддів враховується і практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Також, колегія суддів враховує наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження, а також доведені прокурором під час апеляційного розгляду. Зокрема, ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих та іншого підозрюваного у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Доводи захисника, за змістом апеляційної скарги, про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу.
Отже, за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення кримінального правопорушення та суворість можливого покарання за вчинений злочин дає підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою.
Також, слід зазначити, що дане кримінальне провадження стосується тяжкого злочину, вчиненого із застосуванням насильства чи погрозою його застосування, тому колегія суддів, керуючись положеннями п. 1, ч. 4 ст. 183 КПК України, погоджується із висновками слідчого судді та не вбачає правових підстав для визначення розміру застави.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість інші доводи та твердження захисника про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення її без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського суду міста Києва від 23 листопада 2023 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, у межах строку досудового розслідування, тобто до 20.01.2024 року включно, без визначення розміру застави щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , -залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4