1Справа № 335/4442/23 1-кп/335/329/2024
23 січня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжя, клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України,-
У провадженні Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя перебуває об'єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
16.01.2024 прокурором Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання вказано, що обвинувачений ОСОБА_5 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України.
Відносно ОСОБА_5 встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме обвинувачений може переховуватись від суду, впливати на свідків та потерпілого, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, обвинувачений ОСОБА_5 зареєстрований поза межами м. Запоріжжя, у м. Запоріжжя місця проживання не має, офіційно не працевлаштований, не має джерела доходу, раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, та знову обвинувачується у вчиненні злочинів проти власності, у зв'язку із чим до ОСОБА_5 неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не забезпечить виконання ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 з підстав, викладених у ньому.
Прокурор ОСОБА_4 також підтримав клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 з підстав його необґрунтованості, та просив застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. Зазначив, що судовий розгляд кримінального провадження затягується через те, що прокурор не може забезпечити явку свідків та потерпілих у судове засідання для їх допиту, у зв'язку із чим судові засіданні неодноразово відкладались, а ОСОБА_5 утримується під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_5 також заперечував проти клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно нього, просив звільнити його з-під варти. Зазначив, що він має кошти аби орендувати кімнату в гуртожитку, до затримання неофіційно працював.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання прокурора, суд доходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбачених ст.177 цього Кодексу.
Стаття 194 КПК України передбачає, що під час розгляду клопотання суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до п.п. 1, 3, 5 ч. 1, ч. 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити ці дії.
За приписами ст. 29 Конституції України та ст.ст. 176, 177, 178 КПК України, право на свободу та особисту недоторканість є одним із найбільш значущих прав людини. При застосуванні запобіжного заходу - тримання під вартою, обмежуються конституційні права і свободи особи, ще до визнання її винуватою у вчиненні злочину, а запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідно до ст. 183 КПК України є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, і застосовується лише тоді, коли є всі підстави вважати, що інші, менш суворі, запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належної поведінки. Застосування запобіжного заходу з іншою метою не допускається.
Судом встановлено, що під час досудового розслідування кримінального провадження №120230082060000145 від 29.01.2023, ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2023 до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із можливістю внесення застави, строком до 06.07.2023.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 29.06.2023 продовжено ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 45 днів, до 12 серпня 2023 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2023.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 10.08.2023 продовжено ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 08 жовтня 2023 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2023.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 05.10.2023 продовжено ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 03 грудня 2023 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2023.
Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 28.11.2023 продовжено ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, до 26 січня 2024 року включно, із можливістю внесення застави у розмірі, визначеному ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 08.05.2023.
У об'єднаному кримінальному провадженні ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, за обставин викладених у обвинувальних актах.
Злочини, передбачені ч. 4 ст.185 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , згідно зі ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.
Вирішуючи чергове клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 , суд виходить із наступних обставин кримінального провадження.
25.05.2023 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України, у подальшому 18.07.2023 та 19.10.2023 до суду надійшли ще два обвинувальні акти відносно ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 185 КК України, які були об'єднані у одне кримінальне провадження, тобто кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 перебуває у провадженні суду з 25.05.2023, загалом 8 місяців.
Судом встановлено порядок досліджено доказів, досліджено письмові докази сторони обвинувачення, та розпочато допит потерпілих та свідків сторони обвинувачення.
Відповідно до ст. 318 КПК України судовий розгляд має бути проведений і завершений протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 28 КПК України під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.
Критеріями для визначення розумності строків кримінального провадження є, у тому числі поведінка учасників кримінального провадження , та спосіб здійснення прокурором і судом своїх повноважень.
Кримінальне провадження щодо особи, яка тримається під вартою, має бути здійснено невідкладно і розглянуто в суді першочергово.
Кожен має право, щоб обвинувачення щодо нього в найкоротший строк або стало предметом судового розгляду, або щоб відповідне кримінальне провадження щодо нього було закрите.
З метою дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження відносно обвинуваченого, який утримується під вартою, судом вживаються заходи щодо призначення судових засідань з розумним інтервалом.
Разом з тим, незважаючи на те, що ОСОБА_5 тримається під вартою, в порушення ст. 28 КПК України, у 5 судових засідань поспіль, прокурором не забезпечено явку потерпілих та свідків, на допиті яких наполягає сторона обвинувачення, що призводить до відкладення судових засідань, та, відповідно, до порушення розумних строків розгляду кримінального провадження і тривалого утримання обвинуваченого ОСОБА_5 під вартою.
У своєму клопотанні, як на підставу продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, прокурор посилалась на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст.177 КПК України.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 не одружений, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, офіційно не працевлаштований, має зареєстроване місце проживання, яке наразі знаходиться на тимчасово окупованій території, раніше неодноразово судимий.
Слід зазначити, що із вказаного клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою убачається, що необхідність продовження обвинуваченому найбільш суворого запобіжного заходу прокурор обґрунтовує тими ж самими обставинами щодо обґрунтованої підозри та наявних ризиків, які раніше вже були враховані слідчим суддею при обранні ОСОБА_5 запобіжного заходу та його неодноразовому продовженні судом.
Вказане клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 за змістом, у частині обґрунтування підстав для його задоволення, є ідентичним попереднім клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Будь-які інші обставини, які свідчать про те, що заявлені раніше ризики не зменшилися та наразі існують, а відповідно виправдовують подальше тримання ОСОБА_5 під вартою, у клопотанні прокурора не зазначені.
Враховуючи особу обвинуваченого, а також те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України, вчинених у період воєнного стану, судом встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, які наразі існують.
Разом з тим, ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ «Панченко проти росії»).
Ризик втечі неминуче зменшується з плином часу, проведеного в ув'язненні (рішення ЄСПЛ «Ноймайстер проти Австрії»).
Як наголошує ЄСПЛ, відповідальність за те, щоб у кожному конкретному випадку тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого не перевищувала розумний строк, лягає у першу чергу на національні судові органи.
Завданням органів влади є встановлення, чи продовжують існувати підстави, які обґрунтовують тривале тримання під вартою (рішення ЄСПЛ «Мерабішвілі проти Грузії»).
За таких обставин, виходячи з практики ЄСПЛ, сама по собі тяжкість злочинів у вчиненні яких обвинувачується особа та суворість можливого покарання у разі визнання її винною, не можуть бути безумовною підставою для тримання особи під вартою. Наявність підстав для тримання особи під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи.
Крім того, у своєму клопотанні прокурор зазначає про ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КК України, який полягає у можливості впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні.
Разом з тим, зважаючи на те, що навіть прокурор протягом тривалого строку не може забезпечити явку потерпілих та свідків у судове засідання з розгляду вказаного кримінального провадження для їх допиту, то у суду відсутні підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може здійснити дії, визначені п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, вирішуючи клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує вимоги статей 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та положень, встановлених у рішеннях Європейського суду з прав людини щодо необхідності дотримання розумних строків тримання особи під вартою.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне перебувати за межами розумних строків, необхідних для вирішення провадження і забезпечення належної поведінки обвинуваченого на цей період, та його продовження, - має бути співрозмірним меті заходу, і має забезпечить виконання засад судочинства і змагального процесу відповідно до процедур гл. 18 КПК України.
Враховуючи те, що кримінальне провадження, що перебуває на розгляді суду, за категорією та обсягом доказів не є занадто складним, тривалість розгляду вказаного кримінального провадження, що зумовлена не забезпеченням прокурором явки у судові засідання свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, а також ту обставину, що ОСОБА_5 перебуває під вартою понад 8 місяців, суд доходить до висновку, що подальше застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у даному випадку виходить за межі розумного строку, а відтак суд доходить до висновку про наявність підстав для зміни обвинуваченому запобіжного заходу.
З урахуванням вищезазначених обставин, висновків Європейського суду з прав людини, суд вважає, що для досягнення мети застосування запобіжного заходу, яка вказана у ст. 177 КПК України, тобто, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків, запобігання ризикам передбаченим у п. п. 1, 5 ч. 1 цієї статті, враховуючи тривалість судового розгляду кримінального провадження, а також ту обставину, що в країні введено воєнний стан, м. Запоріжжя часто перебуває під обстрілами, на даний час є підстави для заміни ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов'язання із покладенням на обвинуваченого обов'язків, визначених ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Доводи прокурора з приводу того, що обвинувачений, у зв'язку із введенням воєнного стану може залишити м. Запоріжжя, зокрема, виїхати на тимчасово окуповану територію, на думку суду є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки саме через тимчасову окупацію російською федерацією Бердянського району Запорізької області, де проживав ОСОБА_5 , останній переїхав до м. Запоріжжя. До того ж, на сьогодні відсутня можливість виїзду осіб на тимчасову окуповану територію в межах території України.
З урахуванням викладеного, суд доходить до висновку, що у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід відмовити, та змінити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання., з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: з'являтися до суду за першим викликом і у призначений час; повідомляти суд про своє місце проживання, а також про зміну свого місця проживання, та про місце роботи; утриматись від спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 179, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд,-
У задоволенні клопотання прокурора Вознесенівської окружної прокуратури м. Запоріжжя ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 відмовити.
Змінити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді особистого зобов'язання.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 , на строк до 23 березня 2024 року включно, обов'язки передбачені ст. 194 КПК України, а саме:
- з'являтися до суду за першим викликом і у призначений час;
- повідомляти суд про своє місце проживання, а також про зміну свого місця проживання, та про місце роботи;
- утриматись від спілкування із потерпілими та свідками у кримінальному провадженні.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_5 положення ч. 2 ст. 179 КПК України, у відповідності до яких, у разі невиконання покладених на нього обов'язків, до обвинуваченого може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Звільнити ОСОБА_5 з-під варти в залі суду.
Строк дії даної ухвали визначити до 23 березня 2024 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 січня 2024 року.
Повний текст ухвали складено 25 січня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1