23 січня 2024 року
м. Київ
справа №380/16183/22
адміністративне провадження №К/990/43167/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі №380/16183/22 за первісним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України за допомогою підсистеми «Електронний суд» 20.12.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 й постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі №380/16183/22 в частині відмови в задоволенні первісного позову Головного управління ДПС у Львівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити шляхом стягнення з останнього податкового боргу до бюджету в розмірі 1257030,00грн.
У зв'язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам статей 329, 332 КАС України, Верховний Суд ухвалою від 26.12.2023 подану контролюючим органом касаційну скаргу залишив без руху та запропонував скаржнику в десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали надати до суду обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин пропуску строку, якщо такі є, з доданням до неї (нього) доказів на підтвердження вказаних у заяві (клопотанні) обставин. Окрім того, у зв'язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, суд запропоновував скаржнику, у визначений в цій же ухвалі строк, усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Тобто, залишаючи подану контролюючим органом касаційну скаргу без руху, з-поміж іншого, Верховний Суд зауважив, що скаржнику слід надати обґрунтовану заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі №380/16183/22, вказавши підстави та надавши належні докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом.
У даному випадку, як вказав суд, належними доказами можуть бути, наприклад: докази своєчасного звернення (або неможливості звернення) до суду апеляційної інстанції про отримання оскаржуваного рішення, оригінал поштового конверта в якому оскаржувану постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі №380/16183/22 було направлено рекомендованим листом на адресу скаржника або довідка суду апеляційної інстанції про час направлення/ненаправлення копії оскаржуваного судового рішення на адресу останнього тощо.
У зв'язку з наявністю у Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», копія ухвали про залишення касаційної скарги без руху від 26.12.2023 була направлена останньому в електронній формі за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Згідно з інформацією, наявною в комп'ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду» електронний документ (ухвала суду про залишення касаційної скарги без руху від 26.12.2023) доставлено в електронний кабінет Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України 26.12.2023 о 22:51год.
На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху, Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України до Верховного Суду подано:
- редакційні уточнення касаційної скарги на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі №380/16183/22 з обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень визначених частиною четвертою статті 328 КАС України;
- клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, з обґрунтуванням необхідності поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі рішення та постанови, як такого, що пропущено з поважних причин.
Зокрема, у поданому клопотанні, скаржник, мотивуючи необхідність поновлення процесуального строку на касаційне оскарження, послався на наступні обставини: своєчасність подання касаційної скарги у цій справі при первинному зверненні до суду; постановлення Верховним Судом ухвали про повернення на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України раніше поданої контролюючим органом касаційної скарги заявнику з мотивів неналежного (необґрунтованого) викладення підстав касаційного оскарження унормованих частиною четвертою статті 328 та пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
У своїх доводах про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги скаржник також зазначив, що приведення касаційної скарги у відповідність до положень статті 330 КАС України та дотримання процесуальних строків касаційного оскарження при первинному зверненні до Верховного Суду є безумовною підставою для поновлення пропущеного строку повторно поданої касаційної скарги (з урахуванням реалізації суб'єктом владних повноважень права на звернення до суду з касаційною скаргу до закінчення річного строку). Скаржник просить урахувати належну реалізацію ним права на касаційне оскарження судових рішень та відсутність з боку контролюючого органу зловживання процесуальними правами, яке полягає у врахуванні зауважень викладених Верховним Судом в ухвалі про повернення раніше поданої ним касаційної скарги та зверненні скаржника до суду з метою оскарження спірних у цій справі судових рішень у найкоротші строки після такого повернення. Керуючись положеннями статті 121 КАС України та цитуючи правові позиції Європейського Суду з прав людини, положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, норми Конституції України, Рішення Конституційного Суду України, норми Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Закону України «Про судоустрій і статус суддів», скаржник просить визнати поважними підстави пропуску строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень та не позбавляти його у праві на доступ до правосуддя.
Разом з тим, оцінивши доводи наведені контролюючим органом у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень, надісланому на виконання вимог ухвали від 26.12.2023 про залишення касаційної скарги без руху, Верховний Суд вважає їх неповажними з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
У той же час, Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України скаржник, який діє як суб'єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи й унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги, та підтвердженні відповідними доказами.
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі №380/16183/22 була прийнята у відкритому судовому засіданні. Повний текст постанови складено 29.08.2023.
Отже, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку, був день із датою 28.09.2023.
При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що термін визначення процесуального строку на оскарження рішення суду обчислюється з моменту виготовлення судового рішення суду апеляційної інстанції в повному обсязі або з моментом вручення особі такого судового рішення, а тому обставини, на які вказує у клопотанні позивач, не свідчать про наявність у особи безумовного права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати своє право на касаційне оскарження судових рішень та не можуть вважатися належним доказом того, що пропуск строку на касаційне оскарження відбувся з незалежних від його волі причин.
Судом зясовано, що Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі №380/16183/22 три рази.
Кожну з раніше поданих скаржником касаційних скарг Верховний Суд ухвалами від 28.09.2023, від 25.10.2023 та від 14.11.2023 повернув особі, яка їх подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав касаційного оскарження спірних у цій справі судових рішень. При цьому Верховний Суд послідовно зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстави для касаційного оскарження визначену пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України та роз'яснив заявнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу.
У цій справі звернення з касаційною скаргою є четвертим і саме скаржником не було дотримано вимог статей 328 і 330 КАС України, що стало підставою для повернення раніше поданих касаційних скарг заявнику, тобто, саме проявлений контролюючим органом підхід до оформлення касаційних скарг став причиною для їх повернення.
До того ж, жодних доказів на підтвердження поважності причин, які є об'єктивно непереборними, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного, в межах передбаченого КАС України строку звернення до суду, відповідачем до суду не надано, зокрема, доказів, які б засвідчували факт об'єктивної неможливості скаржника звернутися до Верховного Суду із касаційною скаргою оформленою у відповідності зі статтями 328, 330 КАС України та у межах строку, визначеного статтею 329 цього ж Кодексу.
До того ж, подаючи касаційну скаргу 20.12.2023 скаржник так і не врахував роз'яснень наданих Верховним Судом в своїх ухвалах; не усунув недоліків раніше поданих касаційних скарг, які стали підставою для їх повернення заявнику. Зміст вчетверте поданої відповідачем касаційної скарги в частині викладення підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій є ідентичним раніше поданим скаргам.
А тому, у зв'язку з невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, Верховний Суд в ухвалі від 26.12.2023 про залишення касаційної скарги без руху, запропоновував скаржнику усунути недоліки касаційної скарги шляхом подання уточненої касаційної скарги, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз'яснень, наданих судом.
Разом з тим, подана відповідачем на виконання вимог ухвали від 26.12.2023 про залишення касаційної скарги без руху уточнена касаційна скарга жодним чином не усуває виявлених судом недоліків в частині викладення підстав для касаційного оскарження, а відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.
Відтак, Верховний Суд вважає, що систематичне недотримання скаржником при зверненні до суду з касаційною скаргою, зокрема, положень статей 328, 330 КАС України щодо належного обґрунтування підстав передбачених цим Кодексом для оскарження судових рішень у касаційному порядку, не є поважною причиною пропуску строку касаційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає касаційну скаргу та не надає особі права у будь-який необмежений час після сплину строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями, і для його виконання процесуальний закон встановлює достатній строк - тридцять днів з дня складення повного тексту оскаржуваного судового рішення (з дня отримання копії судового рішення).
Натомість, у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження, контролюючий орган не вказує про наявність обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність із пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України та звернутися до суду касаційної інстанції з дотриманням визначеного статтею 329 КАС України процесуального строку на касаційне оскарження враховуючи, що Верховний Суд неодноразово надавав скаржнику вичерпні роз'яснення щодо форми і змісту касаційної скарги, яким вона повинна відповідати в частині належного викладення підстав, у тому числі у разі її подання на підставі частини четвертої статті 328 та пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Верховний Суд наголошує, що державні органи є рівними перед законом і судом, поряд з іншими учасниками справи, та зобов'язані діяти вчасно та в належний спосіб, в тому числі при оскарженні судових рішень в апеляційному/касаційному порядку, та не можуть зловживати наданими їм процесуальними правами. Маючи намір добросовісної реалізації належного права на касаційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Отже, обставини, на які посилається скаржник, є суб'єктивними та пов'язані виключно з неналежною організацією роботи й трудового процесу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України.
Усталеною є позиція Верховного Суду, що питання оцінки поважності причин пропуску строку через невиконання суб'єктом владних повноважень вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об'єктивних обставин особливого і непереборного характеру і не надають такій особі права у будь-який необмежений час після спливу строку касаційного оскарження реалізовувати право на касаційне оскарження судового рішення.
Верховний Суд також не приймає до уваги доводи скаржника щодо подання ним повторної касаційної скарги в межах річного строку з дня складання повного тексту оскаржуваної постанови, з огляду на те, що частина п'ята статті 333 КАС України не змінює загальні строки реалізації особою права на касаційне оскарження, які встановлені статтею 329 КАС України, а є імперативною нормою процесуального закону, яка встановлює для суб'єктів владних повноважень граничний (присічний) строк на касаційне оскарження судових рішень.
Покликання скаржника на гарантоване йому національним та міжнародним законодавством право на доступ до правосуддя, у розглядуваному випадку, Верховний Суд вважає неприйнятним, оскільки право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального закону щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Отже, сукупність встановлених Верховним Судом, за результатом розгляду заявленого контролюючим органом клопотання про поновлення пропущеного строку, обставин свідчить виключно про те, що Головне управління ДПС у Львівській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України допустило необґрунтовані зволікання щодо реалізації свого права на касаційне оскарження судових рішень з дотриманням вимог КАС України.
Ураховуючи обставини справи, зазначені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не можуть бути визнані судом поважними, оскільки вони не є такими, що не залежали від волевиявлення особи, що оскаржує судові рішення, і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Враховуючи зазначене, Верховний Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, скаржник має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, та надати належні докази на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.
З огляду на наведене, подана Головним управлінням ДПС у Львівській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу повідомити Верховний Суд про інші поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження, якщо такі є, з доданням належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень у цій справі.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2023 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23.08.2023 у справі № 380/16183/22 за первісним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повторно залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали, для виконання вимог, що стали підставою залишення касаційної скарги без руху.
Роз'яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не буде подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
І.Я.Олендер
Р.Ф. Ханова
І.А. Гончарова ,
Судді Верховного Суду