25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 640/11331/20
адміністративне провадження № К/990/6584/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Ханової Р.Ф., Гончарової І.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року (суддя Пащенко К.С.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року (судді: Мельничук В.П. (головуючий), Лічевецький І.О., Оксененко О.М.) у справі № 640/11331/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
І. Суть спору
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбуд Девелопмент» (далі - позивач, платник податків, Товариство, ТОВ «Укрбуд Девелопмент») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень: форми «Р» № 02032615050105 від 06.02.2020, форми «Р» № 02012615050105 від 06.02.2020, форми «В4» № 02022615050105 від 06.02.2020.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДПС у м. Києві не було дотримано вимог чинного податкового законодавства щодо умов, підстав та порядку прийняття рішення про проведення перевірки, оскільки ТОВ «Укрбуд Девелопмент» не було включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік затвердженого та опублікованого на сайті ДПС України, тоді як позивача було включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік лише в жовтні 2019 року шляхом коригування плану-графіка, що порушує положення статті 77 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а також не відповідає правовим висновкам викладеним у постановах Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права у подібних правовідносинах. Також позивач вказав, що акт перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення є недопустимим доказом, оскільки відсутність підпису посадової особи контролюючого органу в акті перевірки, яка її проводила, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов'язань. Крім того, позивач зазначає, що висновки контролюючого органу викладені ним у акті перевірки не відповідають фактичним обставинам та ґрунтуються на припущеннях контролюючого органу про порушення позивачем положень чинного податкового законодавства.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року у справі № 640/11331/20 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві форми «Р» № 02032615050105 від 06.02.2020, форми «Р» № 02012615050105 від 06.02.2020, форми «В4» № 02022615050105 від 06.02.2020. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Укрбуд Девелопмент» виходив з того, що акт перевірки від 18.12.2019 № 215/26-15-05-01-05/32920218, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення у даному випадку, є недопустимим доказом, оскільки відсутність підпису посадової особи контролюючого органу у акті перевірки, яка її проводила, робить такий акт нечинним, а тому останній не може слугувати підставою для прийняття податкових повідомлень-рішень щодо нарахування платнику податків податкових зобов'язань. Також суд першої інстанцій зазначив про необґрунтованість висновків відповідача викладених у вказаному акті щодо порушення позивачем вимог чинного законодавства.
4. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи просило скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрбуд Девелопмент» у повному обсязі.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року апеляційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві задоволено частково. Змінено мотивувальну частину рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та зазначено, що підставами для задоволення адміністративного позову ТОВ «Укрбуд Девелопмент» до ГУ ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень є доводи, викладені у цій постанові. В решті рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2020 року залишено без змін. Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що ГУ ДПС у м. Києві не було дотримано встановлених чинним податковим законодавством умов та порядку прийняття рішення про проведення відповідної перевірки платника податку, оскільки ТОВ «Укрбуд Девелопмент» було включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік лише в жовтні 2019 року шляхом коригування плану-графіка, чим порушено вимоги статті 77 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Суд апеляційної інстанції зазначив, що положення статті 77 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не передбачають можливості коригування (оновлення) вже оприлюдненого плану-графіка із внесенням до них нових платників, тоді як терміни «оновлення» та «коригування» плану-графіку, які вживаються у Порядку формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків (Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 2 червня 2015 року № 524, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 24 червня 2015 року за № 751/27196 (далі - Порядок № 524; у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)) вживаються у розумінні уточнення, виправлення помилки стосовно вже включених до оприлюдненого плану-графіка платників податків.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року та прийняти рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрбуд Девелопмент».
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ГУ ДПС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Укрбуд Девелопмент» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2018 по 30.06.2019, валютного законодавства за період з 01.04.2018 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2018 по 30.06.2019, за результатами якої складено акт від 18.12.2019 № 215/26-15-05-01-05/32920218, в якому вказано про наступні порушення вимог податкового законодавства з боку ТОВ «Укрбуд Девелопмент»: п. 44.1, 44.7 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2016 рік на загальну суму 17 303 614,00 грн в тому числі за період з 01.04.2018 по 31.12.2018 в сумі 6 913 682,00 грн, за півріччя 2019 року в сумі 10 389 932,00 грн; п. 192.2 ст. 192 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 52 475 221,00 грн, в тому числі за грудень 2018 року в сумі 49 052 504,00 грн, за січень 2019 року в сумі 1 471 061,00 грн, за червень 2019 року в сумі 1 951 656,00 грн, та завищена сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 10 002 612,00 грн за червень 2018 року; р. 3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 № 4 та пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України щодо подання податкових розрахунків за формою № 1-ДФ, за 4 квартал 2018 року з помилками.
На підставі висновків викладених у вказаному акті перевірки ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 6 лютого 2020 року: № 02012615050105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 21 629 518,00 грн (17 303 614,00 грн нараховано за податковими зобов'язаннями та 4 325 904,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)), № 02022615050105, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 10 002 612,00 грн, № 02032615050105, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 65 594 026,00 грн (52 475 221,00 грн нараховано за податковими зобов'язаннями та 13 118 805,00 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами)).
8. В доводах касаційної скарги контролюючий орган цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного податкового законодавства, зокрема, положень пунктів 77.1, 77.2 статті 77 Податкового кодексу України щодо порядку формування та затвердження плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків, наявності правових підстав для проведення такої перевірки позивача у жовтні 2019 року, які відповідач обґрунтовує службовим листом ГУ ДПС у м. Києві від 29.05.2020 № 1374/26-15-05-05-01-18, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення. Крім того, відповідач вказує на необхідність відступу від правових висновків викладених у постановах Верховного Суд щодо застосування вказаних положень податкового законодавства у подібних правовідносинах.
9. Позивачем відзиву на касаційну скаргу надіслано не було.
10. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
11. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
12. Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДПС у м. Києві, виходячи з наступного.
13. Так, у справі, що розглядається суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, зокрема, не було дотримано встановлених чинним податковим законодавством умов та порядку прийняття рішення про проведення відповідної перевірки платника податку, оскільки ТОВ «Укрбуд Девелопмент» було включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік лише в жовтні 2019 року шляхом коригування плану-графіка, чим порушено вимоги статті 77 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Суд апеляційної інстанції зазначив, що положення статті 77 ПК України не передбачають можливості коригування (оновлення) вже оприлюдненого плану-графіка із внесенням до них нових платників, тоді як терміни «оновлення» та «коригування» плану-графіку, які вживаються у Порядку № 524 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вживаються у розумінні уточнення, виправлення помилки стосовно вже включених до оприлюдненого плану-графіка платників податків, що відповідає правовим висновкам викладеним у постановах Верховного Суду щодо застосування вказаних положень чинного податкового законодавства у подібних правовідносинах.
У справі, що розглядається позивач щодо наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень неодноразово зазначав (зокрема, і у позовній заяві), що відповідачем не було дотримано вимог чинного податкового законодавства щодо умов, підстав та порядку прийняття рішення про проведення перевірки, оскільки ТОВ «Укрбуд Девелопмент» не було включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік затвердженого та опублікованого на сайті ДПС України, тоді як позивача було включено до плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік лише в жовтні 2019 року шляхом коригування плану-графіка, що порушує положення статті 77 ПК України.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Посадові та службові особи контролюючих органів зобов'язані, зокрема дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК України).
Глава 8 розділу ІІ ПК України визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.
При цьому приписи ПК України в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб'єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.
У відповідності до положень статті 81 ПК у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред'явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).
Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України).
Право на судовий захист відображене і у частині першій статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно, у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду, адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб'єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред'являються до рішень суб'єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.
Аналогічна правова позиція була викладена в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18.
Така правова позиція відповідає завданням та основним засадам адміністративного судочинства, закріпленим у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, колегія суддів зазначає про обґрунтованість висновків суду апеляційної інстанції, що таким доводам позивача, що відповідачем не було дотримано вимог чинного податкового законодавства щодо умов, підстав та порядку прийняття рішення про проведення перевірки та порушено положення статті 77 ПК України першочергово має бути надана відповідна належна оцінка.
Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
За правилами підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Пунктом 77.1 статті 77 ПК України передбачено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Порядок формування та затвердження плану-графіка, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 77.2 статті 77 ПК України).
Так, відповідно до статті 77 ПК України з метою удосконалення організації роботи з формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків Міністерством фінансів України наказом від 2 червня 2015 року № 524 було затверджено Порядок формування плану-графіка проведення документальних планових перевірок платників податків.
Згідно з абзацами другим - четвертим пункту 1 розділу І Порядку № 524 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) річний план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, складається відповідно до вимог статті 77 ПК України.
План-графік документальних планових перевірок щодо дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів, складається з квартальних планів-графіків відповідно до вимог статті 346 Митного кодексу України.
План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Оновлення річного плану-графіка здійснюється у разі його коригування.
Отже, нормами статті 77 ПК України не передбачено коригування (оновлення) вже оприлюдненого плану-графіка, як і не передбачено можливості формування місячних, квартальних чи інших різновидів планів-графіків перевірок щодо дотримання податкового законодавства та не встановлено строки для їх оприлюднення, не закріплено право контролюючого органу на коригування (оновлення) оприлюдненого плану-графіка перевірок.
Крім того, згідно з Порядком № 524 план-графік для документальних планових перевірок щодо дотримання податкового законодавства має бути річним; формування квартального плану-графіка передбачено тільки для проведення перевірок з питань державної митної справи.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що норми статті 77 ПК України не передбачають можливості коригування (оновлення) вже оприлюдненого плану-графіка із внесенням до нього нових платників, тоді як включення до затвердженого і оприлюдненого річного плану-графіка проведення перевірок в поточному році інших платників податків не відповідає нормам пунктів 77.1, 77.2 статті 77 ПК України. З урахуванням приписів пунктів 77.1, 77.2 статті 77 ПК України використані в Порядку № 524 терміни «оновлення» та «коригування» плану-графіка слід розуміти саме як «уточнення», «виправлення помилки» стосовно вже включених до оприлюдненого плану-графіка платників податків.
Аналогічна правова позиція була викладена в постановах Верховного Суду від 8 жовтня 2019 року у справі № 826/11217/18, від 18 серпня 2021 року у справі № 520/12825/19, від 10 листопада 2022 року у справі № 824/1022/18-а, від 19 січня 2023 року у справі № 1.380.2019.003790.
Крім того, колегія суддів звертає уваги, що така правова позиція Верховного Суду у застосуванні вказаних положень податкового законодавства у подібних правовідносин є обґрунтованою та послідовною (в межах періоду виникнення спірних правовідносин, зокрема і у справі, що розглядається), тоді як контролюючим органом у касаційній скарзі не запропоновано обґрунтованих висновків та не наведено обґрунтованих підстав для відступу від таких правових висновків Верховного Суду. При цьому, колегія суддів зазначає, що законодавцем згодом було змінено положення статті 77 ПК України в частині регулювання спірних правовідносин прийняттям Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-IX, однак такі набули чинності вже після виникнення спірних правовідносин.
У справі, що розглядається судом апеляційної інстанції встановлено, що не спростовується (жодними належними, достатніми та допустимими доказами) та не заперечується відповідачем, що згідно відомостей офіційного сайту Державної фіскальної служби України (за наступним посиланням: http: // sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/plani-ta-zviti-roboti/367929.html), планом-графіком проведення документальних планових перевірок платників податків на 2019 рік від 22 грудня 2018 року не було передбачено документальної планової перевірки ТОВ «Укрбуд Девелопмент». Тоді як, лише 10 жовтня 2019 року було відкореговано розділ І плану-графіка «Документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб» та Розділ II плану-графіка «Документальні планові перевірки фінансових установ, постійних представництв та представництв нерезидентів» з урахуванням коригування (жовтень 2019 року) та включено до плану перевірок ТОВ «Укрбуд Девелопмент», що підтверджується відомостями офіційного сайту Державної фіскальної служби України (за наступним посиланням http: // sfs.gov.ua/diyalnist-/plani-ta-zviti-roboti-/plani-ta-zviti-roboti/3362017.html).
Колегія суддів вказує, що безпідставними є обґрунтування відповідачем касаційної скарги (щодо наявності правових підстав для проведення документальної планової перевірки позивача) посиланням на службовий лист ГУ ДПС у м. Києві від 29.05.2020 № 1374/26-15-05-05-01-18 із додаванням його до касаційної скарги, оскільки такий був складений контролюючим органом вже після її проведення (більше шести місяців) та суперечить вимогам процесуального законодавства щодо подання доказів (стаття 78 Кодексу адміністративного судочинства України), а також встановленим межам перегляду судом касаційної інстанції (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 22 вересня 2020 року у справі № 520/8836/18, невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушень, встановлених під час перевірки.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що перевірка позивача була проведена за відсутності на те правових підстав, що свідчить про протиправність прийнятих за її наслідками індивідуальних актів та, як наслідок, необхідність їх скасування. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що як обґрунтовано зазначив суд апеляційної інстанції, дотримання контролюючим органом вимог закону при призначенні і проведенні перевірки надає акту перевірки статусу належного та допустимого доказу, а контролюючий орган після усунення обставин, встановлених у цій справі не позбавлений можливості провести перевірку позивача з дотриманням вимог податкового законодавства, за результатами якої прийняти відповідні законні та обґрунтовані рішення.
14. Судом апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об'єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у відзиві на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв'язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.
15. Крім того, колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м'якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи.
По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям.
Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов'язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
16. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі № 640/11331/20 слід залишити без задоволення.
17. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
18. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 січня 2023 року у справі № 640/11331/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер Р.Ф. Ханова І.А. Гончарова