25 січня 2024 року
м. Київ
справа № 420/4194/19
адміністративне провадження № К/990/8954/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Олендера І.Я.,
суддів: Пасічник С.С., Гончарової І.А.,
розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Макс» на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 (суддя Кравченко М.М.) та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 (судді: Лук'янчук О.В. (головуючий), Бітов А.І., Ступакова І.Г.) у справі №420/4194/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Макс» до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніон Макс» (далі - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі -відповідач, ГУ ДПС Одеській області, контролюючий орган) про:
- визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.06.2019 №0000461202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість ПДВ) за квітень 2019 року у розмірі 15 201 222 грн;
- зобов'язання внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження Товариству суми бюджетного відшкодування у розмірі 15 201 222 грн.
2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.06.2019 № 0000461202, зобов'язано відповідача внести в Реєстр заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніон Макс» у розмірі 15201222 грн.
3. Постановою Верховного Суду від 10.11.2022 касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області задоволено частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020 у справі №420/4194/19 скасовано в частині зобов'язання Головного управління ДПС в Одеській області внести до Реєстру заяв про повернення сум бюджетного відшкодування дані щодо узгодження суми бюджетного відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Юніон Макс» у розмірі 15201222,00грн та прийнято в цій частині нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову. В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишено без змін.
4. Головним управлінням ДПС в Одеській області 25.01.2021 до суду подано заяву про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 за нововиявленими обставинами в справі №420/4194/19.
5. Заява про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 за нововиявленими обставинами подана контролюючим органом з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
В обґрунтування поданої заяви контролюючий орган зазначає, що нововиявленою обставиною, яка стала підставою для звернення до суду із відповідною заявою, слугувало отримання 23.12.2020 листа від Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 18.12.2020 № 0434-231/43568 із додатками, згідно яких зберігання товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Юніон Макс» за оголошеними підприємством адресами не здійснюється.
Згідно вказаних документів детективами Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України в рамках порушеного кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 5202000000000529 від 21.08.2020 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2020 № 991/9419/20 проведено обшуки за адресою складських приміщень ТОВ «Юніон Макс», а саме за адресами: м. Одеса, вул.Новикова, 5.
За результатами проведених заходів встановлено, що ТОВ «Юніон Макс» не зберігає товар, придбаний у 2017-2020 роках, що підтверджує висновки перевірки контролюючого органу про відсутність послуг зі зберігання та перевезення товарно - матеріальних цінностей (ТМЦ) ТОВ«Юніон Макс» у протиріч доводам підприємства про наявність у користуванні складських приміщень загальною площею 1500 кв. м., розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Новикова, 5, на підставі договору суборенди нерухомого майна № 01/04-1 від 01.04.2019 та зберігання ТМЦ за вказаною адресою.
Враховуючи наведене, на переконання контролюючого органу, встановлений Національним антикорупційним бюро України факт відсутності зберігання Товариством будь - яких ТМЦ за визначеною адресою є нововиявленою обставиною, яка має вагомий вплив на всебічне та об'єктивне вирішення даної справи.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2021, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023, заяву Головного управління ДПС в Одеській області про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 за нововиявленими обставинами задоволено.
Скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 у справі №420/4194/19 та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
7. Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що наведені контролюючим органом у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами фактичні дані спростовують факти, які було покладено в основу рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019, щодо наявності ТМЦ на складах позивача, використання залишків придбаних ТМЦ в його господарській діяльності та підтверджують доводи контролюючого органу щодо відсутності залишків придбаного товару та їх реалізацію без відображення у регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності. На підставі вказаного суди констатували обґрунтованість висновків Головного управління ДПС в Одеській області про порушення Товариством п.200.1, абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України та відсутності у позивача права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2018 року) у розмірі 15201222,00 грн, у зв'язку з чим оскаржуване у цій справі податкове повідомлення-рішення від 10.06.2019 № 0000461202 прийняте відповідачем в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніон Макс» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі №420/4194/19, ухвалити нову постанову, якою у задоволенні заяви контролюючого органу про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 за нововиявленими обставинами в адміністративній справі №420/4194/19 відмовити.
9. Касаційний розгляд справи проведено в поряду письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (відсутність клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участі).
10. З огляду на зміст касаційної скарги, підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, зокрема, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На переконання Товариства суди першої та апеляційної інстанцій правильно посилаються на статтю 361 Кодексу адміністративного судочинства України та вказують на необхідні ознаки нововиявлених обставин, проте всупереч наведеній правовій нормі помилково приходять до висновку, що обставини, наведені контролюючим органом, є нововиявленими.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує неврахуванням відповідних висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 420/2382/20, від 18.10.2022 у справі №420/2709/20, а саме щодо ознак нововиявлених обставин.
Товариство вказує, що обставини, на які відповідач посилається як на нововиявлені, на час розгляду та ухвалення судового рішення, про перегляд якого подавалась заява, не існували, тобто не відповідають ознакам нововиявлених обставин.
Суди попередніх інстанцій не врахували доводи позивача:
- що наведені відповідачем обставини виникли вже після ухвалення судом рішення у цій справі, новий доказ або нове обґрунтування заперечень проти позову не є нововиявленими обставинами;
- що надані відповідачем документи, зокрема протоколи обшуку нежитлових приміщень, складені у грудні 2020 року та жодним чином не можуть слугувати підтвердженням відсутності товару на складі станом на квітень 2019 року;
- що протоколи обшуку у кримінальному провадженні не є належним доказом, оскільки лише вирок суду у кримінальному провадженні, в якому встановлені обставини, що стосуються суті спору, є обов'язковим для адміністративного суду;
- що банківські виписки, на які покликається контролюючий орган, не відповідають ознаці нововиявленої обставини («не були і не могли бути відомі особі»), оскільки відповідач мав можливість отримати інформацію щодо банківських рахунків позивача, крім того, такі виписки не були покладені в основу акту перевірки та спірного податкового повідомлення - рішення.
Позивач наголошує, що предметом розгляду у цій справі були незаконні дії контролюючого органу, які полягали у проведенні аналізу господарської діяльності Товариства під час камеральної перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій (під час розгляду справи по суті) було констатовано порушення контролюючим органом норм законодавства під час проведення камеральної перевірки, що і слугувало основною підставою для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення як такого, що прийняте на підставі акту перевірки, проведеної з порушенням процедури.
Враховуючи зазначене, Товариство вважає, що судом першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних рішеннях неправильно застосовано норми процесуального права - пункт 1 частини 2 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України, яким встановлено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Таким чином, скаржник вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно оцінено обставини та аргументи наведені в заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, що призвело до постановлення незаконного рішення суду першої інстанції, яке помилково було підтримано судом апеляційної інстанції, про задоволення заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 у справі №420/4194/19 та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.
11. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу Товариства надано не було, що не перешкоджає її подальшому розгляду.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої і апеляційної інстанцій
12. Надаючи оцінку доводам скаржника у касаційні скарзі колегія суддів касаційної інстанції виходить з вимог частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також, надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях норм матеріального права та дотримання норм процесуального права у спірних правовідносинах, Верховний Суд виходить з наступного.
13. Як вбачається з заяви про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 заявник - Головне управління ДПС в Одеській області вважає нововиявленою обставиною у даній справі отримання 23.12.2020 листа від Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 18.12.2020 № 0434-231/43568 із додатками. Контролюючий орган вважає обставину встановлення Національним антикорупційним бюро України факту відсутності зберігання Товариством з обмеженою відповідальністю «Юніон Макс» будь - яких товарно-матеріальних цінностей за визначеною підприємством адресою - нововиявленою обставиною, яка була відсутня на момент набрання чинності рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019 та яка має вагомий вплив на всебічне та об'єктивне вирішення даної справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.
Товариство подало до контролюючого органу в складі декларації з податку на додану вартість №9104300376 за квітень 2019 року заяву про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 15201222,00 грн.
Відповідно до декларації з ПДВ за квітень 2019 року № 9104300376 від 20.05.2019, розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ (додаток № 3 до декларації з ПДВ) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку відображена у рядку 20.2.1 декларації 15201222,00 грн.
06.06.2019 контролюючим органом проведено камеральну перевірку Товариства з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку по декларації з ПДВ за квітень 2019 року, результати якої оформлено актом №326/15-32-12-02/42871911, в якому встановлено порушення позивачем п.200.1, абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України. Таким чином, Товариство не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2018 року) у розмірі 15201222,00 грн.
На підставі акту перевірки та зазначених висновків контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 10.06.2019 № 0000461202.
В квітні 2019 року на адресу Товариства на митну територію України надійшов імпортований товар (тканини синтетичні, взуття, чемодани, сумки, зонти, тенти та інше) від закордонних компаній, на підтвердження чого надано до суду інвойси, митні декларації.
Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту протягом квітня 2019 року є залишки не реалізованих за імпортними операціями ТМЦ (тканини синтетичної, взуття, чемоданів, сумок та ін. з Китаю, Кореї, ОАЕ).
За висновками контролюючого органу Товариство не має права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2018 року) у розмірі 15201222,00 грн, оскільки на момент проведення камеральної перевірки не встановлено використання у власній господарській діяльності відповідної імпортованої продукції. Також, зазначено про відсутність завершення господарських операцій з придбання та реалізації продукції Товариством в адресу нерезидентів або резидентів України, що унеможливлює право на відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок підприємства по декларації з ПДВ за квітень 2019 року.
З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі договору суборенди нерухомого майна №01/04-1 від 01.04.2019 з ТОВ «ТРАНСБУД-АВТО» користується складським приміщенням загальною площею 1500 кв. м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул.Новікова 5.
З метою підтвердження залишків ТМЦ на складі підприємства директором Товариства згідно наказу № 30/4/1 від 30.04.2019 було призначено проведення інвентаризації активів та зобов'язань підприємства станом на 06.05.2019, а саме інвентаризація залишків товарно-матеріальних цінностей, що зберігаються у орендованому складському приміщенні за адресою: м. Одеса, вул.Новікова 5. Згідно з цим наказом №30/4/1/К від 30.04.2019 на підприємстві створено робочу інвентаризаційну комісію у складі директора ТОВ «Юніон Макс» та менеджерів. Згідно з актом інвентаризації активів та зобов'язань балансова вартість імпортованих товарів наявних на складі підприємства складає 76006107,78 грн, у т.ч. ПДВ 15201221,56 грн.
Також судами встановлено, що детективами Четвертого відділу детективів Третього підрозділу детективів Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України в рамках порушеного кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 5202000000000529 від 21.08.2020 за ознаками злочинів, передбачених ч.5 ст.191, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 Кримінального кодексу України, на підставі ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 17.11.2020 № 991/9419/20 проведено обшуки за адресою складських приміщень ТОВ «Юніон Макс», а саме за адресами: м. Одеса, вул. Новикова, 5.
За результатами проведених заходів встановлено, що «Юніон Макс» не зберігає товар придбаний у 2017-2020 роках у складських приміщеннях розташованих за адресою: м. Одеса, вул.Новикова,5.
Також Національним антикорупційним бюро України складено рішення від 23.12.2020 №02-229/44004 та від 23.12.2020 № 02-229/44011 щодо розкриття ПАТ «Банк Восток» інформації щодо операцій ТОВ «Юніон Макс» на рахунках, відкритих у відповідних банківських установах.
Листом від 14.01.2021 № 229/719-00 ПАТ «Банк Восток» надав Національному антикорупційному бюро України запитувану інформацію, яка була скерована правоохоронним органом на адресу Головного управління ДПС в Одеській області листом 28.01.2021 № 0434-231/2730.
Відповідно до проведеного аналізу отриманої інформації з банківського рахунку, відкритих ТОВ «Юніон Макс» (зокрема: НОМЕР_1 відкритого у ПАТ «Банк Восток»), встановлено, що на відповідний рахунок у період з квітня 2019 року по грудень 2020 року надходили кошти в якості оплати за поставку товарно-матеріальних цінностей за укладеними договорами із суб'єктами господарювання на загальну суму 20687500,00 грн, з якої сума ПДВ складає 3447916,67 грн.
Разом з цим, ТОВ «Юніон Макс» задекларовано за період з квітня 2019 року по грудень 2020 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 858476 грн.
Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних Товариство виписано та зареєстровано податкових накладних на загальну суму постачання товарів/послуг 5150855,00 грн. в т.ч. ПДВ 858475,90 грн.
На підставі зазначеної інформації, контролюючим органом складено аналітичну довідку, згідно якої ТОВ «Юніон Макс» порушено вимоги п.187.7 ст. 187, п.201.1, п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України в частині не відображення податкових зобов'язань з податку на додану вартість за період діяльності з квітня 2019 року по грудень 2020 року у сумі 2589440,83 грн.
Контролюючий орган зазначив, що показники податкової звітності ТОВ «Юніон Макс» не відповідають даним за операціями на рахунках підприємства, Товариство повинно було задекларувати податкові зобов'язання та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні на загальну суму ПДВ 3447916,67 грн. Зокрема, за період квітень 2019 року (звітний період, в якому заявлено суму ПДВ до бюджетного відшкодування) повинна була бути відображеною сума податкових зобов'язань у розмірі 3416716,67 грн. Однак, ТОВ «Юніон Макс» задекларувало за період квітень 2019 року суму податкових зобов'язань з ПДВ у розмірі 0 грн. Таким чином, за звітний період квітень 2019 року ТОВ «Юніон Макс» заявлено суму ПДВ до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок у розмірі 15201222 грн за відсутності визначення у податковій звітності за даний же період зобов'язань з ПДВ у розмірі 3416716,67 грн.
Суди попередніх інстанцій враховуючи вищевстановлене, а саме відсутність у ТОВ«Юніон Макс» ТМЦ за адресою зберігання: м. Одеса, вул. Новикова, 5; відсутність реєстрації податкових накладних в ЄРПН з реалізації ТМЦ за вказаний період; не подання ТОВ «Юніон Макс» повідомлення за формою № 20-ОПП із визначенням будь-яких об'єктів складського зберігання, погодилися з доводами контролюючого органу, що у ТОВ «Юніон Макс» на дату проведення перевірки та складання податкового повідомлення-рішення були відсутні будь-які товарно-матеріальні цінності, що підтверджується протоколом обшуку Національного антикорупційного бюро України. Тобто у позивача було відсутнє право на декларування від'ємного значення з ПДВ та заявлення його до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок.
За таких обставин, на переконання судів попередніх інстанцій, вказані фактичні дані спростовують факти, які було покладено в основу рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019, щодо наявності ТМЦ на складах підприємства та використання залишків придбаних ТМЦ в господарській діяльності та навпаки підтверджують факт відсутності залишків придбаного товару та реалізацію товару без відображення у регістрах бухгалтерського обліку та у податковій звітності.
З урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій погодилися з висновками Головного управління ДПС в Одеській області про порушення Товариством п.200.1, абз. «б» п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, в зв'язку з чим підприємство не мало права на отримання бюджетного відшкодування заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за квітень 2018 року) у розмірі 15201222,00 грн, що свідчить про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 10.06.2019 № 0000461202.
Проте колегія суддів вважає такі висновки судів передчасними, з огляду на наступне.
14. Відповідно до частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуте за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Частиною четвертою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти (фактичні обставини) справи, які мають істотне значення для вирішення справи по суті, існували в період первинного провадження й ухвалення судового акта, але не були і не могли бути відомі ні сторонам, ні третім особам, їхнім представникам, іншим учасникам адміністративного процесу, ні суду, за умови виконання ними всіх вимог закону для об'єктивного повного і всебічного розгляду справи та ухвалення законного й обґрунтованого судового рішення.
До нововиявлених обставин належать факти об'єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв'язання спору.
При цьому необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
Водночас необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Тобто, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. Іншими словами, якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового рішення, то вона б обов'язково вплинула на остаточні висновки суду.
Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
До того ж не вважається нововиявленою обставиною і зміна правової позиції суду в інших подібних справах.
Водночас в адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду не є недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
З урахуванням наведеного перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин, а тому першочерговим обов'язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
Тобто спочатку суд має оцінити наведені заявником обставини та дійти висновку чи відповідають такі (обставини) необхідними ознаками нововиявлених обставин, а саме: існування цих обставин під час розгляду та вирішення справи й ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; на час розгляду справи ці обставини об'єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте).
Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій взагалі не проаналізовано та не оцінено обставини, на які посилається контролюючий орган як на нововиявлені (лист Головного підрозділу детективів Національного антикорупційного бюро України від 18.12.2020 № 0434-231/43568, порушене кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 5202000000000529 від 21.08.2020, протоколи обшуку нежитлових приміщень, складені в грудні 2020 року, якими встановлено факт відсутності зберігання товарно-матеріальних цінностей позивачем за оголошеними підприємством адресами) в ключовому контексті, а саме чи є наведені обставини нововиявленими.
Судами не встановлено чи існували наведені в заяві обставини під час розгляду та вирішення справи й ухвалення рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019; чи об'єктивно не могли ці обставини бути відомі заявникові чи суду на час розгляду справи.
У цьому контексті слід наголосити на тому, що обов'язковою умовою для визнання обставин нововиявленими є не лише відсутність у заявника інформації про них на час розгляду справи, а й об'єктивна неможливість одержати її у відповідний час.
Зокрема суди, при задоволенні заяви відповідача покликаються на лист від 14.01.2021 №229/719-00 ПАТ «Банк Восток», наданий Національному антикорупційному бюро України, за аналізом якого контролюючим органом встановлено, що на рахунок позивача у період з квітня 2019 року по грудень 2020 року надходили кошти в якості оплати за поставку товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 20687500,00 грн, з якої сума ПДВ складає 3447916,67 грн, і зазначена сума податкових зобов'язань з ПДВ не була задекларована позивачем за період квітень 2019 року.
При цьому судами не надано оцінки зазначеним обставинам в контексті об'єктивної неможливості отримання такої контролюючим органом у відповідний час, тобто до моменту повідомлення про такі Національним антикорупційним бюро України.
Щодо встановлення такої ознаки нововиявлених обставин, як істотність цих обставин для розгляду справи (внаслідок урахування цих обставин суд міг би прийняти інше рішення, ніж те, що було прийняте) слід звернути увагу на наступне.
Відповідно до частини шостої статті 361 КАС при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Як вбачається з встановлених обставин справи у позивача проведено камеральну перевірку на підставі якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення. Однією з підстав позовних вимог Товариства було порушення відповідачем підпункту 75.1.1 пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, а саме вихід за межі предмету камеральної перевірки та безпідставності формування висновків щодо відсутності зберігання, перевезення та використання товару у власній господарській діяльності фактично без перевірки первинних документів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2020, постановою Верховного Суду від 10.11.2022, податкове повідомлення-рішення від 10.06.2019 № 0000461202 було визнано протиправним та скасовано.
Основним мотивом для задоволення позовних вимог було те, що досліджуючи обставини формування позивачем спірних сум податкового кредиту на підставі іншої інформації ніж передбачена підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України відповідач вийшов за межі предмету камеральної перевірки, діяв протиправно, у зв'язку з чим прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення - рішення є протиправним.
Суди констатували, що камеральною перевіркою охоплюються лише ті показники документів, які належать до податкової звітності та мають значення для правильності обчислення платником об'єкта оподаткування та суми податку, що підлягає сплаті до бюджету. Перевірка будь-яких інших відомостей, витребування у платника додаткової інформації та документів, подання яких разом з податковою декларацією чинним законодавством не передбачено, камеральною перевіркою не охоплюється. Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).
Також суди зазначили, що за наслідком проведеної камеральної перевірки відповідачем не встановлено невідповідності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, отже, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 200.1, абз. «б» пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України за наслідками проведеної камеральної перевірки є необґрунтованими.
Тобто, колегія суддів констатує, що основні мотиви для скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення було: вихід за межі предмету камеральної перевірки (перевірка обставин та формування висновків щодо зберігання, перевезення, реалізації товару не може бути предметом камеральної перевірки); за наслідком проведеної камеральної перевірки на підставі даних, зазначених у податковій декларації за квітень 2019 року, не було встановлено невідповідності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.
При цьому суд першої інстанції задовольняючи заяву контролюючого органу про перегляд рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.08.2019, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що наведені контролюючим органом нововиявлені обставини спростовують факти, які було покладено в основу рішення суду щодо наявності ТМЦ на складах підприємства та використання залишків придбаних ТМЦ в господарській діяльності.
Натомість суди взагалі не проаналізували та не надали оцінки тому, яким чином наведені контролюючим органом у заяві про перегляд рішення обставини спростовують встановлені обставини щодо порушення відповідачем порядку проведення контрольного заходу (вихід контролюючим органом за межі предмету камеральної перевірки під час її проведення). Зазначена обставина є самостійною підставою для визнання податкового повідомлення-рішення протиправним. Судами також не спростовано висновок щодо не встановлення під час камеральної перевірки невідповідності (арифметично) заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації.
Також слід зазначити, що у заяві заявник не вказав, яким чином зазначені ним обставини, які, на його думку, є нововиявленими в цій справі, могли вплинути на результат розгляду справи з огляду на висновки судів, якими обґрунтовано рішення, зокрема щодо виконання Товариством всіх необхідних митних формальностей та сплати податкових зобов'язань з ПДВ за оформленими відповідно до вимог законодавства митними деклараціями, що згідно вимог Податкового кодексу України є достатньою підставою для віднесення сум податку до податкового кредиту.
Суди також залишили зазначену обставину поза увагою.
Тобто суди розглядаючи цю справу за нововиявленими обставинами, не врахували предмет та підстави позову, мотиви та обставини, якими суд, зокрема першої інстанції, обґрунтував своє рішення розглядаючи справу по суті, та фактично не встановили, які ж саме факти, які було покладено в основу судового рішення, мають бути спростовані обставинами, які наведенні в якості нововиявлених.
Окремо слід звернути увагу на висновки судів «що показники податкової звітності ТОВ«Юніон Макс» не відповідають даним за операціями на рахунках підприємства».
Відповідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Тобто показники податкової звітності формуються та мають відповідати даним, що зазначені в первинних документах, регістрах бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документах, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Крім того, слід зазначити, що встановити відповідають чи не відповідають показники податкової звітності документах на підставі яких такі сформовано можливо виключно під час проведення документальної перевірки.
Наведені вище порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме не надання оцінки наведеним заявником обставин щодо наявності необхідних ознак нововиявлених обставин, дають підстави для висновку, що ухвалені у справі судові рішення не відповідають вимогам статті 242 КАС України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
15. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
16. Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального права допущені як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи щодо позовних вимог.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніон Макс» задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.02.2023 у справі №420/4194/19 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіІ.Я.Олендер С.С. Пасічник І.А. Гончарова