22 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/18004/22 пров. № А/857/11809/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.,
суддів: Бруновської Н.В., Довгої О.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року, ухвалене суддею Кисильовою О.Й. у м. Львові у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі №380/18004/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов'язання до вчинення дій,-
14 грудня 2022 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, у якому просив:
-визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особі, віднесеній до 1 категорії, інваліду 3 групи, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-XІІ від 28.02.1991 із змінами та доповненнями;
- зобов'язати нарахувати та виплатити щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особі, віднесеній до 1 категорії, інваліду 3 групи, відповідно до ст.50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XІІ від 28.02.1991 із змінами та доповненнями, за період: 25.08.2022 - 30.09.2022 у розмірі 284,70 грн; 01.10.2022 - 30.10.2022 - 284,70 грн; 01.11.2022 - 30.11.2023 - 284,70 грн, 01.12.2022 - 31.12.2023 - 284,70 грн, та виплачувати її в подальшому та збільшувати розмір, застосовуючи правила, передбачені статтею 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"."
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, у розмірі, визначеному Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 1210, починаючи з 01.09.2022.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин справи, з порушенням норм матеріального і процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з 27.03.2013 перебував на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як отримувач пенсії за віком, призначеної відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно із довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ № 604575 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлена третя група інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, з 20.04.2022 пожиттєво.
Згідно із посвідченням серії НОМЕР_1 , виданим 20.05.2022, ОСОБА_1 з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Згідно із посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 1) серії НОМЕР_2 , виданим 13.07.2022, ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІІ групи і має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України "Про статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
25.08.2022 позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перехід на пенсію по інвалідності ІІІ групи, як ліквідатору аварії на ЧАЕС 1 категорії відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та як особі з інвалідністю внаслідок війни 3 групи.
Відповідач перевів позивача на пенсію по інвалідності ІІІ групи захворювання, пов'язаного з виконанням службових обов'язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та обрахував розмір пенсії наступним чином: розмір пенсійної виплати - 9632,16 грн, з яких 8974,06 грн основний розмір пенсії, 608,10 грн - підвищення пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи (30% від 2027 грн), 50,00 грн - цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни ІІІ групи.
12.09.2022 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії по інвалідності із врахуванням додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.ст. 50, 54 та 60 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Головне управління ПФУ у Львівській області листом від 11.10.2022 відмовило позивачу у виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, покликаючись на те, що згідно з пунктом 15-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії, зокрема, відповідно до Закону № 796, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" таке підвищення проводиться за їх вибором за однією з підстав. Зважаючи на ту обставину, що розмір підвищення, передбаченого Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (30% від прожиткового мінімуму - 608,10 грн) більший за розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю (284,70 грн), законодавчих підстав для виплати і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, і підвищення як особі з інвалідністю внаслідок війни немає.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду за захистом свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до статті 50 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Розміри вказаної щомісячної додаткової пенсії визначено пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Порядок №1210).
Згідно із частиною четвертою статті 13 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон №3551-ХІІ) особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України установлено, що норми і положення, зокрема, статі 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Верховна Рада України визначила Кабінет Міністрів України державним органом, який має забезпечувати реалізацію встановлених законами України соціальних прав громадян, тобто надала право Кабінету Міністрів України визначати порядок та розміри соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, згідно із пунктом 15-1 Порядку №1210 особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», «Про жертви нацистських переслідувань» і «Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.
Буквальний зміст наведеної норми вказує, що якщо особа має право на отримання одночасно кількох видів додаткових пенсійних виплат, виплачуватись їй може лише один вид за її вибором.
Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , отримуючи підвищення інвалідам війни 3 групи, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до 1 категорії, відповідно до статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Судом враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 було визнано неконституційними та такими, що втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення статтю 53 (крім її назви), статтю 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII та установлено, що застосуванню підлягає стаття 53 та стаття 60 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII, а саме: "Стаття 53. Виплата додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачуються повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу"; "Стаття 60. Інші пільги та компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, можуть надаватись й інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України".
Водночас, у вказаному рішенні Конституційним Судом України було зазначено, що "…Рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, має бути таким, щоб забезпечувати їм гідне життя, і не повинен залежати від майнового стану їх сімей. Обмеження чи скасування пільг для осіб, на яких поширюється дія Закону №796, без відповідної рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов'язань держави щодо забезпечення соціального захисту цієї категорії осіб. У разі зміни правового регулювання набуті такими особами права на пільги, компенсації і гарантії повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації або запроваджені рівноцінні чи більш сприятливі умови соціального захисту…".
Відтак, Конституційним Судом України зазначено умови за яких пільги встановлені Законом України від 28 лютого 1991 року №796-XII можуть бути змінені, а саме за умови запровадження рівноцінних чи більш сприятливих умов соціального захисту для осіб вказаних у Законі України від 28 лютого 1991 року №796-XII.
Таким чином, застосуванню підлягає ст. 60 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, згідно з якою, як правильно зауважує суд першої інстанції, обмеження щодо надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших пільг та компенсацій, передбачених законодавством України, скасовано.
Як вже було зазначено вище, позивачу призначена пенсія по інвалідності відповідно до Закону №796-ХІІ, отже він має право на додаткову пенсію за шкоду, спричинену здоров'ю, передбачену ст. 50 вказаного Закону.
Також позивач є особою з інвалідністю 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач відповідно до ст. 60 Закону №796-Х11 має право на отримання як додаткової пенсії за шкоду, так і підвищення у розмірі 30% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тому відмова у виплаті позивачу додаткової пенсії, передбаченої ст. 50 Закону №796-ХІІ, є протиправною.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими покликання скаржника на п. 15-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210, оскільки при вирішення спірних правовідносин застосовними є саме положення ст. 60 Закону №796-ХІІ, яка має вищу юридичну силу відносно п. 15-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210.
Аналізуючи наведені правові норми та обставини справи, суд апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції, що належним способом відновлення порушеного права позивача є визначення пенсійному органу зобов'язання вчинити кореспондуючі цьому праву дії, а саме з урахуванням дати звернення позивача із відповідною заявою (після 15 числа місяця) та передбачених ч.4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» правил перерахунку пенсії, слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до статті 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII, у розмірі, визначеному Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи № 1210, починаючи з 01.09.2022 (першого числа наступного місяця).
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 червня 2023 року у справі №380/18004/22 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді Н. В. Бруновська
О. І. Довга