22 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/17824/23 пров. № А/857/17443/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Затолочного В.С.,
суддів: Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року у справі № 380/17824/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сікер» до Львівської митниці про визнання дії та бездіяльності протиправними (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Брильовським Р.М., в м. Львові 01.09.2023 року в порядку письмового провадження), -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сікер» (далі - позивач, ТОВ «Сікер») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці (далі - також відповідач) у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 31.05.2023 № UA209000/2023/900404/2, від 08.06.2023 № UA209000/2023/000461/2 та від 09.06.2023 № UA209000/2023/900470/2.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що при проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив розбіжності у поданих до митного оформлення документах.
У зв'язку із цим та внаслідок неподання декларантом документів, які витребовував відповідач, митний орган застосував резервний метод визначення митної вартості товарів, скоригувавши митну вартість, на підставі даних, раніше визнаних митним органом митних вартостях.
З цих підстав, відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товарів прийняв в порядку, з підстав, у спосіб та в межах повноважень митного органу, які визначені чинним законодавством України.
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу, просив в задоволенні такої відмовити, оскаржуване рішення залишити без змін.
Справа розглядається в порядку письмового провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши та обговоривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 31 травня, 08 червня та 09 червня 2023 року ТОВ «Сікер» (ЄДРПОУ 40557114) з метою декларування товарів, в тому числі: Товар № 1 «Інвентар та обладнання для заняття фізкультурою, гімнастикою або для гри на свіжому повітрі: - Батути в комплекті в розібраному вигляді (складається з металевого каркасу, сходів, сітки захисної, тентованого дашка та сітки для стрибків) 520 шт.», Товар № 1 «Меблі для сидіння - крісла з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються, з регульованою висотою 298 шт.» та Товар № 1 «Інвентар та обладнання для заняття фізкультурою, гімнастикою або для гри на свіжому повітрі: - Батути в комплекті в розібраному вигляді (складається з металевого каркасу, сходів, сітки захисної, тентованого дашка та сітки для стрибків) 530 шт.» на митний пост Львівської митниці подано митні декларації (МД) №№ 23UA209170042333U4, № 23UA209170045051U4 та № 23UA209170045367U5, у яких визначено митну вартість товарів, що імпортуються, за основним методом - за ціною договору (контракту).
Декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією № 23UA209170042333U4 як підставу для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний договір від 26.10.2022 № ТТС2208136;
- Рахунок-проформа від 10.01.2023 р. № ТТС2308006-4;
- Рахунок-фактура (Інвойс) 10.04.2023 р. № ТТС2308006-4 від;
- Банківський платіжний документ 02.02.2023 № 587 від;
- Банківський платіжний документ від 09.05.2023 № 738;
- Договір про надання транспортних послуг (заявка-замовлення) від 25.05.2023 № 071;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 29.05.2023 № 071;
- Договір транспортного експедирування від 24.10.2022 № S/2023;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 23.05.2023 № 1440-ІСТ;
- Автотранспортна накладна від 29.05.2023 р. б/н;
- Коносамент від 15.04.2023 р. № DK23040264-D;
- Висновок експерта від 07.02.2023 № 23/1/064;
- Прайс-лист;
- Інтернет-пропозиції.
Декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією № 23UA209170045051U4 як підставу для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний договір від 27.08.2022 № KND22206;
- Рахунок-проформа від 05.02.2023 р. № KND23048;
- Рахунок-фактура (Інвойс) від 24.03.2023 р. № KND23048;
- Банківський платіжний документ від 07.02.2023 № 593;
- Банківський платіжний документ від 28.04.2023 № 716;
- Договір про перевезення від 04.10.2022 р. № 2022/10/04 ЗК;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 06.06.2023 № 1134;
- Договір транспортного експедирування від 24.10.2022 № S/2023;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 05.06.2023 № 1449-ІСТ;
- Автотранспортна накладна від 06.06.2023 р. б/н;
- Коносамент від 29.03.2023 р. № DK23030861-B;
- Лист про страхування;
- Прайс-лист;
- Інтернет-пропозиції.
Декларантом позивача до митного контролю, разом з митною декларацією №23UA209170045367U5 як підставу для застосування основного методу було надано наступні документи, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її, зазначені у графі 44 митної декларації:
- Зовнішньоекономічний договір від 26.10.2022 № ТТС2208136;
- Рахунок-проформа від 02.03.2023 р. № ТТС2308009-2;
- Рахунок-фактура (Інвойс) від 17.04.2023 р. № ТТС2308009-2;
- Банківський платіжний документ від 03.03.2023 № 625;
- Банківський платіжний документ від 12.05.2023 № 745;
- Договір про перевезення від 04.10.2022 № 2022/10/04 ЗК;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 07.06.2023 № 1135;
- Договір про перевезення від 21.05.2018 № 21.05.2018/124ОД;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 07.06.2023 № TG070623012;
- Автотранспортна накладна від 07.06.2023 р. № 2105-2;
- Коносамент від 19.04.2023 р. № 292292808;
- Висновок експерта від 07.02.2023 № 23/1/064;
- Прайс-лист;
- Інтернет-пропозиції.
Декларантом були заявлені та надані до митного оформлення усі основні документи, на підставі яких товар був куплений та доставлений до митного кордону України.
Вважаючи, що митна вартість за основним методом не підтверджена, митним органом (Львівською митницею) винесено 3 рішення про коригування митної вартості товарів від 31.05.2023 № UA209000/2023/900404/2; від 08.06.2023 № UA209000/2023/000461/2 та від 09.06.2023 № UA209000/2023/900470/2.
У графі № 3 рішень про коригування митної вартості товарів вказано, що митна вартість ввезених товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та за рівнем визначеним декларантом, оскільки документи подані до митного оформлення містять розбіжності та неточності.
Митний орган зазначає також, що у результаті проведеної консультації з декларантом виявлено відсутність у декларанта та у митниці прийнятої до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів.
Не погодившись із рішеннями про коригування митної вартості товарів, ТзОВ «Сікер» звернулося з позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод їх визначення, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для визначення митної вартості ввезеного товару не за ціною договору, а за резервним методом, відповідно до статті 64 МК України.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - також МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Статтею 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.
Пунктом 2 частини другої статті 52 МК України визначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів, відповідно до частини п'ятої статті 54 МК України має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) здійснювати коригування митної вартості товарів.
Згідно із частиною другою статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно до частини дев'ятої статті 55 МК України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Суд першої інстанції вірно застосував відповідну практику Верховного Суду, зокрема постанову від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15, в якій зазначено, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
Окрім цього, Верховний Суд у цій справі звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі № 809/1838/15 зазначив, що приписи чинного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.
Рішення митного органу про коригування митної вартості товару має бути чітким та зрозумілим, деталізовано описувати виявлені недоліки в документах або роз'яснювати чому ненадання платником податків певних документів унеможливлює визначення митної вартості за основним методом, а також містити посилання на конкретні факти, які є підставою для коригування митної вартості.
У постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а Верховний Суд звернув увагу на необхідність зазначення у рішенні про коригування митної вартості товарів інформації, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Таким чином, вказана норма передбачає, що самої констатації суб'єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.
Рішення про коригування митної вартості також повинне містити обґрунтування обраного методу визначення митної вартості товару та підстави для відступлення від методу, застосованого платником податків.
Статтею 64 МК України передбачено, що митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.
Між тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номери та дати митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.
При цьому, в оскарженому рішенні відповідач не вказує будь-яких джерел та інформації, якими керувався при визначенні митної вартості товару, окрім номеру та дати взятих за основу митних декларацій.
У постанові Верховного Суду від 29.09.2020 року справі № 520/7041/19 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.
Колегія суддів, оцінюючи доводи апелянта зазначає, що замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє ТОВ. Таке замовлення не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) замовлення до зовнішньоекономічного контракту. Більш того, стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються на підтвердження заявленої митної вартості, і серед даного переліку немає замовлень чи будь-яких інших попередніх документів. При цьому згідно з частиною п'ятою статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Усі витрати на товар, які поніс ТОВ «Сікер» за Контрактами від 26.10.2022 № ТТС2208136 та від 27.08.2022 № KND22206, включені у заявлену митну вартість. Окрім того, до митного контролю було подано рахунки-проформи від 10.01.2023 № ТТС2308006-4, від 02.03.2023 № ТТС2308009-2 та від 05.02.2023 № KND23048, які по суті і виконували роль замовлення. Отже, подані декларантом документи підтверджують заявлену митну вартість товару.
Щодо невиконання пункту 2.1 контракту в частині строків поставки слід зазначити таке.
Так, зазначено, що відповідно до пункту 2.1 Контракту постачання товару зазначеного у проформі інвойсах, буде здійснено протягом 120 календарних днів після підписання цього Контракту. Контракт від 27.08.2022, проформа інвойс від 05.02.2023 № KND23048, що перевищує термін 120 календарних днів, зазначених в Контракті. Таким чином, в митного органу є підстави вважати, що існує додаток до даного Контракту щодо продовження термінів постачання товарів або інший договір, який не був наданий до митного оформлення.
З матеріалів справи встановлено, що зовнішньоекономічний контракт № TTC2208136 був підписаний 26.10.2022. 10.01.2023 було виставлено Рахунок-проформу № TTC2308006-4. Вже 02.02.2023 було здійснено передоплату, про що свідчить банківський платіжний документ 02.02.2023 № 587 від. Згідно Коносаменту від 15.04.2023 № DK23040264-D товар був відправлений 15.04.2023 року. Відповідно до пункту 2.1. контракту, про порушення якого зазначає відповідач, постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 календарних днів після підписання цього контракту повноважними представниками обох сторін. Таким чином, оскільки вказаний контракт є довгостроковий та розрахований на велику кількість поставок та зважаючи на узгоджені між сторонами умови поставки FOB Ningbo, постачальник виконав свої зобов'язання в межах встановленого пунктом 2.1. строку (від дати виставлення рахунку-проформи № TTC2308006-4 (10.01.2023), а саме на 96 день. Слід зазначити, що вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товарів, оскільки незрозумілим є, яким чином відправка товару не у встановлений строк може вплинути на узгоджену вартість. Більш того, останнім абзацом пункту .7 зовнішньоекономічного контракту № TTC2208136 визначено, що за порушення умов контракту за строками постачання Постачальник сплачує штраф у розмірі 0,5 % від вартості не поставленої партії товару за кожний день прострочення. Таким чином недотримання строку поставки за відсутності форс-мажору давало б право покупцю звертатись із вимогою про стягнення штрафу, однак, як зазначено, вище жодного порушення постачальником допущено не було.
Апеляційний суд зазначає, що зовнішньоекономічний контракт № KND23048 був підписаний 27.10.2022. 05.02.2023 року було виставлено Рахунок-проформу № KND23048. Вже 07.02.2023 було здійснено передоплату, про що свідчить банківський платіжний документ від 07.02.2023 № 593. Згідно Коносаменту від 29.03.2023 № DK2303086-B товар був відправлений 29.03.2023. Відповідно до п.2.1. контракту, про порушення якого зазначає відповідач, постачання товару, зазначеного у проформах-інвойсах, буде здійснено протягом 120 календарних днів після підписання цього контракту повноважними представниками обох сторін. Таким чином, оскільки вказаний контракт є довгостроковий та розрахований на велику кількість поставок та зважаючи на узгоджені між сторонами умови поставки FOB Tianjin, постачальник виконав свої зобов'язання в межах встановленого п. 2.1. строку (від дати виставлення рахунку-проформи №KND23048 (05.02.2023), а саме на 53 день. При цьому вказане зауваження митного органу жодним чином не впливає на числові значення митної вартості товарів, оскільки незрозумілим є яким чином, на думку митниці, відправка товару не у встановлений строк може вплинути на узгоджену вартість.
Щодо зауваження про вказані у графі 44 МД договори на перевезення від 25.05.2023 № 071 та від 24.10.2022 № S/2023, які, як зазначає митний орган, не були подані до митного оформлення, апеляційний суд виходить з наступного.
У графі 44 митної декларації від 31.05.2023 № 23UA209170042333U4, двічі зазначено код « 4301», під якими містяться два документи - Договір-Заявка про надання транспортних послуг від 25.05.2023 № 071 та Договір транспортного експедирування від 24.10.2022 № S/2023. Зокрема, ці документи зазначені і у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також і у Рішенні про коригування митної вартості товарів. Позначка «d» біля коду у графі 44 митної декларації (згідно Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 за № 1372/21684) означає, що вказаний документ наявний у декларанта, однак на вимогу, митний орган має право витребувати ці документи. Такої вимоги митницею не ставилось. Також, Договір транспортного експедирування від 24.10.2022 № S/2023 подавався декларантом до митного оформлення за попередніми поставками.
Щодо покликання митного органу на те, що в рахунку на оплату транспортних послуг від 06.06.2023 № 1134 зазначений договір на перевезення № 2022/10/04 ЗК від 04.10.2022, який не наданий до митного оформлення, а також в 44 графі МД зазначений договір S/2023 від 24.10.2023, який також не надавався до митного оформлення, колегія суддів виходить з наступного.
У графі 44 митної декларації від 08.06.2023 № 23UA209170045051U4 двічі зазначено код « 4301», під якими містяться два документи - Договір про перевезення від 04.10.2022 № 2022/10/04ЗК та Договір транспортного експедирування від 24.10.2022 № S/2023. Зокрема, ці документи зазначені і у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також і у Рішенні про коригування митної вартості товарів. Позначка «d» біля коду у графі 44 митної декларації (згідно Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України 30 травня 2012 року № 651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 за № 1372/21684) означає, що вказаний документ наявний у декларанта, однак на вимогу, митний орган має право витребувати ці документи. Такої вимоги митницею не ставилось. Також, Договір транспортного експедирування №S/2023 від 24.10.2022 та Договір про перевезення від 04.10.2022 № 2022/10/04 ЗК подавались декларантом позивача до митного оформлення за попередніми поставками.
Щодо рахунку на оплату транспортних послуг від 06.06.2023 № N1449-ICT, апеляційний суд зазначає, що у Рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиційних від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 06.06.2023 № 1449-ICT у графі description описаний детальний маршрут перевезення товару, а саме: Доставка морським транспортом Китай - Польща - 1500 usd; Доставка від порту до Жешува - 850 usd; Перевантаження товару з контейнера на автомобіль - 350 usd; Оформлення документів - 200 usd; Експедиторські послуги - 200 usd. Таким чином, вказане твердження митного органу не відповідає дійсності. Більш того зазначений рахунок був виставлений Inter Cargo Trans для оплати позивачу, і ТОВ «Сікер» жодним чином не впливає на опис та форму відповідного рахунку. Натомість для позивача важливим є, щоб відповідний контейнер (номер якого вказаний в рахунку і в коносаменті) був доставлений з Китаю до Ряшіва та перевантажений на автомобільний транспортний засіб НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , що був замовлений експедитором в інтересах позивача для перевезення з Ряшіва до Гостинцеве.
Також митним органом зазначено, що відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містять реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості. У гр. 16 та 23 CMR від 07.06.2023 наявний штамп перевізника ФОП ОСОБА_1 , натомість рахунок на оплату перевезень від 07.06.2023 № 1135, виставлений ФОП ОСОБА_2 . Будь-які документи, що визначають договірні відносини з ФОП ОСОБА_1 , відсутні. Отже, відомості щодо числових значень складових митної вартості суперечать вимогам положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Матеріалами справи встановлено, що на підтвердження витрат на транспортування, декларантом позивача подавались наступні документи: Договір про перевезення від 04.10.2022 № 2022/10/04 ЗК; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 07.06.2023 № 1135; Договір про перевезення від 21.05.2018 № 21.05.2018/124OD; Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 07.06.2023 № TG070623012; Автотранспортна накладна від 07.06.2023 р. № 2105-2; Коносамент від 19.04.2023 р. № 292292808.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем укладено з ФОП ОСОБА_2 Договір на організацію транспортно-експедиторського обслуговування від 04.10.2022 р. № 2022/10/04ЗК. Вказаний договір подавався до митного контролю і предметом його є надання позивачу транспортно-експедиторських послуг. Відповідно ФОП ОСОБА_2 є експедитором, а не перевізником. І, не маючи власних транспортних засобів, залучає їх для виконання своїх господарських зобов'язань перед ТОВ «Сікер». Це і передбачено Договором на організацію транспортно-експедиторського обслуговування від 04.10.2022 № 2022/10/04ЗК. Таким чином, всі транспортні витрати, які поніс ТОВ «Сікер» по Договору на організацію транспортно-експедиторського обслуговування від 04.10.2022 р. № 2022/10/04ЗК з ФОП ОСОБА_2 , включені у заявлену митну вартість у відповідності до пункту 5 частини 10 статті 58 МК України.
На спростування тверджень митного органу щодо ненадання до митного оформлення документів, які містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, позивачем направлялися: Розрахунок-фактура (інвойс); банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; договір з перевізником; рахунок брокера за митне оформлення; виписка з бухгалтерської документації; прайс-лист виробника товару; копія митної декларації країни відправлення; звіт про оцінку якісних та вартісних характеристик товарів.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо безпідставності доводів апелянта про ненадання до митного оформлення документів, оскільки позивачем дотримано вимоги чинного законодавства щодо надання документів, а відтак, митним органом неправомірно проведено коригування на підставі резервного методу без оцінки додатково наданих документів позивачем.
Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно наданих позивачем документів позивачем впродовж року неодноразово ввозився подібний товар (батути походженням з Китаю) за ціною нижчою, що була визначена відповідачем (3,7502 дол. США за кг), а іноді й нижчою ніж була задекларована позивачем. Вказані обставини не заперечуються відповідачем.
Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції вірно виснував, що Львівська митниця, як суб'єкт владних повноважень не надала суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються її заперечення, а відтак відповідачем неправомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 31.05.2023 № UA209000/2023/900404/2, від 08.06.2023 № UA209000/2023/000461/2 та від 09.06.2023 № UA209000/2023/900470/2.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованим висновок митного органу про те, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відтак рішення відповідача про коригування митної вартості товарів є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов'язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.
Апеляційний суд вважає, що приймаючи спірне рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган послався лише на неподання декларантом додаткових документів, не навів при цьому пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. Тобто, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
З огляду на те, що декларантом відповідачу надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог статті 77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за ціною договору. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є протиправними, які слід скасувати.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1.
Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського Суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
З огляду на вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що рішення суду першої інстанції є законним та скасуванню не підлягає.
Згідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні.
Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.
Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 241, 242, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2023 року у справі № 380/17824/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених частиною 4 статті 328 КАС України.
Головуючий суддя В. С. Затолочний
судді Л. Я. Гудим
В. Я. Качмар