22 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/9016/23 пров. № А/857/18704/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Іщук Л.П.,
Обрізка І.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Братичак У.В.), ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні в м.Львові 11 вересня 2023 року у справі № 380/9016/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
27.04.2023 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - Управління), просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 07.04.2023 №134650004221 про відмову у перерахунку пенсії - перехід на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу»; - зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723 - XII з дня звернення із заявою від 29.03.2023 та здійснити перерахунок пенсії відповідно до довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 29.03.2023 №5 та довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь - які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) від 29.03.2023 №6 департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року позов задоволено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Суд першої інстанції вказав, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України №3723-XII після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 вказаного Закону України та Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Суд першої інстанції зазначив, що обчислення стажу державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 (до набрання чинності Законом України № 889-VIII) здійснюється згідно з Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283, який необхідно застосовувати у даному спорі. Суд першої інстанції дійшов висновку, що період роботи позивача в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 13.04.2022, який підтверджується записами у його трудовій книжці, має зараховуватися до стажу державної служби, а тому стаж роботи позивача на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив більше 20 років, при цьому позивач на зазначену дату займав посаду державної служби та продовжував працювати. Суд першої інстанції підкреслив, що на момент звернення позивача до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (29.03.2023), у нього були наявні всі умови, які необхідні для призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723 «Про держану службу», пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 10.12.2015 №889 «Про державну службу», а саме позивач досяг 64 річного віку, набув більше 35 років страхового стажу, а стаж роботи на посадах державного службовця станом на 01.05.2016 становив понад 20 років, при цьому позивач на зазначену дату займав посаду державної служби та продовжував працювати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Управління подало апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що право на призначення пенсії державного службовця поширюється виключно на осіб, які працювали на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначені виключно статтею 25 Закону №3723 та актами Кабінету Міністрів України. Скаржник зазначає, що підтвердженням, що посада віднесена до категорій посад державних службовців є отримання в період роботи рангу державного службовця. Скаржник зазначає, що з огляду на те, що з 04.07.2001 позивач склав присягу посадової особи місцевого самоврядування та йому присвоювались ранги та категорії, визначені Законом №2493, підстави для врахування цих періодів до стажу державної служби позивача відсутні. Скаржник звертає увагу, що пунктом 11 частини 3 статті 3 Закону №889 передбачено, що норми цього Закону не поширюються на посадових осіб органів місцевого самоврядування. Скаржник вважає, що статтею 46 Закону №889 визначено, які періоди зараховуються до стажу державної служби, що дає право для встановлення надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, однак ця норма не застосовується при визначені права на пенсію згідно з Законом №889, оскільки норми цього закону не поширюються на посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.
З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області як одержувач пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058.
29 березня 2023 року ОСОБА_1 звернувся у Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зі заявою про перехід на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134650004221 від 07.04.2023 ОСОБА_1 в переведенні на інший вид пенсії відмовлено, зокрема, оскільки за даними трудової книжки ОСОБА_1 працював у Львівській міській адміністрації з 04.01.1993 по 14.04.2022. 04.07.2001 присвоєно ранг посадової особи місцевого самоврядування. Зазначено, що відповідно до статті 21 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» пенсії посадовим особам органів місцевого самоврядування призначають за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Стаж державної служби ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIІI), без врахування періоду роботи в органах місцевого самоврядування з 04.01.1993 по 04.07.2001 становить 08 років 06 місяців 01 день. Враховуючи наведене, прийнято рішення відмовити у переведенні на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу.
Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби визначені Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - Закон №889-VIII) відповідно до статті 90 якого пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., №52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з пунктом 12 розділу XI «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, розділом XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, стаття 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.
Згідно з частиною 1 статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічна позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постановах Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №569/350/17, від 03.07.2018 у справі № 586/965/16-а та від 10.07.2018 у справі №591/6970/16-а, від 17 травня 2021 року у справі № 607/5615/17.
Механізм обчислення стажу державної служби визначений Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 25 березня 2016 року № 229, згідно з пунктом 4 якого до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Згідно з пунктом 6 вказаного Порядку стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону.
Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII стаж державної служби за період роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, встановлених на той час законодавством.
Тобто, стаж державної служби за періоди роботи до 01.05.2016 обчислюється відповідно до законодавства, що діяло раніше, та на тих умовах і в порядку, що були ними передбачені.
Стаж державної служби до набрання чинності Законом №889-VIII обчислювався відповідно до Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 року № 283, відповідно до пункту 2 якого до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
В подальшому у пункті 4 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII закріплено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування визначає Закон України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 № 2493-ІІІ (далі - Закон № 2493-ІІІ).
Відповідно до статті 2 Закону № 2493-ІІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
Посади в органах місцевого самоврядування віднесені до відповідних категорії посад статтею 14 Закону № 2493-ІІІ.
Згідно з статтею 22 Закону № 2493-ІІІ до стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Згідно із відомостями про роботу у трудовій книжці позивач у спірний період роботи (з 04.07.2001 по 13.04.2022) працював на різних посадах у Львівській міській раді: 04.07.2001 склав присягу посадової особи місцевого самоврядування. Збережено 11-й ранг державного службовця; - 14.08.2002 переведений на посаду інженера, спеціаліста 1-категорії кошторисно - економічного відділу управління капітального будівництва Львівської міської ради у зв'язку з реорганізацією виконавчих органів Львівської міської ради; - 10.12.2004 переведений на посаду головного спеціаліста планово - економічного відділу; - 01.05.2005 призначений в. о. начальника планово - економічного відділу; - 04.01.2007 переведений на посаду начальника планово - економічного відділу управління капітального будівництва департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради у зв'язку реорганізацією виконавчих органів Львівської міської ради; - 04.04.2009 присвоєно черговий 10 ранг в межах 5-ї категорії посад особи місцевого самоврядування; - 01.07.2011 присвоєно черговий 9 ранг посадової особи органу місцевого самоврядування в межах 5-ї категорії посад; - 01.09.2011 переведений за згодою на посаду головного спеціаліста сектору планування та моніторингу відділу планування та інженерії управління капітального будівництва Львівської міської ради; - 17.03.2015 переведений за згодою з кадрового резерву на посаду завідувача сектору планування та моніторингу відділу планування та інженерії управління капітального будівництва Львівської міської ради; - 10.05.2016 переведений за згодою на нижчу посаду головного спеціаліста відділу капітального ремонту управління капітального будівництва управління інженерного господарства департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради; - 13.04.2022 - звільнений з роботи згідно ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням.
З огляду на наведене нормативно-правове регулювання та фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав зарахування спірний період роботи позивача до стажу державної служби, а тому, за наявності необхідного віку (досягнення 62-річного віку) і стажу державної служби понад 20 років, позивач набув право на призначення пенсії відповідно до положень Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.
Відповідно до пункту 4 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 № 622 (далі - Порядок № 622) пенсія державним службовцям призначається з дати звернення, але не раніше дати виникнення права.
Відповідно до поточної практики Верховного Суду (постанови від 13.02.2020 у справі №263/3478/17; від 17.07.2020 у справі №335/13894/16-а) якщо особа отримувала пенсію на підставі одного закону та виявила бажання перейти на пенсію за іншим законом, зазначені правовідносини слід розцінювати як нове призначення пенсії. У іншому ж випадку, якщо такий перехід відбувся в рамках одного закону - Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вказані правовідносини є переведенням на пенсію в рамках одного закону.
Оскільки позивач отримував на час звернення із заявою пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», однак має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, то пенсія є такою, що призначається вперше та має бути призначена з 29.03.2023, тобто з дати звернення.
Відповідно до пункту 4 Порядку № 622 пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
За бажанням осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, і які на момент виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір зазначених в абзацах третьому - п'ятому цього пункту виплат визначається в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше травня 2016 р., за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 622 форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням із Мінсоцполітики.
Форми довідок про заробітну плату для призначення згідно з пунктами 10 і 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 889-VIII «Про державну службу» пенсії відповідно до статті 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-XII «Про державну службу» затверджені Постановою правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 № 1-3 (далі - Постанова № 1-3).
Позивач до матеріалі справи долучив копії довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №5 від 29.03.2023, про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд перед зверненням за пенсією) №6 від 29.03.2023, видані департаментом житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, зважаючи на висловлену Верховним Судом правову позицію у такій категорії справ, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №134650004221 від 07.04.2023 та наявності правових підстав для зобов'язання Управління перевести з 29.03.2023 позивача з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VII з урахуванням довідок департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця №5 від 29.03.2023, №6 від 29.03.2023, зарахувавши при цьому до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії державного службовця, періодів роботи з 04.07.2001 по 13.04.2022 в органах місцевого самоврядування.
Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності відмови у переведенні позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», на основі об'єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи, правильно застосовано норми матеріального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2023 року у справі № 380/9016/23 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя-доповідач Т. І. Шинкар
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко