11 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/6380/23 пров. № А/857/19553/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді - Носа С. П.;
суддів - Кухтея Р.В., Коваля Р.Й.;
за участю секретаря судового засідання - Петрунів В.І.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 380/6380/23 (головуюча суддя Чаплик І.Д., м. Львів) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку,-
31 березня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправним та скасувати п. 1 наказу Начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області, генерала поліції третього рангу Олександра Шляховського від 13.03.2023 за №937 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУ НП у Львівській області та порушення службової дисципліни». Визнати протиправним та скасувати наказ Начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області, генерала поліції третього рангу Олександра Шляховського від 21.03.2023 за №119о/с «Про особовий склад», про звільнення ОСОБА_1 , за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у Львівській області та допустити до негайного виконання рішення суду в цій частині. Стягнути з Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Григоренка, 3, код ЄДРПОУ 40108833) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та допустити до негайного виконання рішення суду в цій частині.
В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що відповідачем при прийнятті наказу про притягнення його до дисциплінарної відповідальності допущено порушення процедури проведення дисциплінарного провадження, порядку застосування дисциплінарного стягнення, а також помилково встановлено наявність ознак дисциплінарного проступку, як наслідок відповідач, як суб'єкт владних повноважень при здійсненні своїх владних управлінських функцій, при прийнятті оскаржуваного наказу, діяв з порушенням вимог законодавчих актів, що призвело до порушення його права на проходження служби в органах поліції.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано п.1 наказу Начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області, генерала поліції третього рангу Олександра Шляховського від 13.03.2023 за №937 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУ НП у Львівській області та порушення службової дисципліни».
Визнано протиправним та скасовано наказ Начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області, генерала поліції третього рангу Олександра Шляховського від 21.03.2023 за №119 о/с «Про особовий склад», про звільнення ОСОБА_1 , за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».
Поновлено ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у Львівській області з 22.03.2023.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Г. Григоренка, 3; ЄДРПОУ: 40108833) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 131 189 (сто тридцять одну тисячу сто вісімдесят дев'ять) грн 22 коп. з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів.
Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) та стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 19 538 (дев'ятнадцять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн 82 коп з відрахуванням податків, зборів та обов'язкових платежів допущено до негайного виконання.
Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Львівській області (місцезнаходження: 79007, м. Львів, пл. Г. Григоренка, 3; ЄДРПОУ: 40108833) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та вирішити питання про поворот виконання судового рішення.
Доводи апеляційної скарги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, апелянт зазначає, що передумовою проведення службового розслідування був рапорт начальника УКР ГУНП у Львівській області полковника поліції Сергія Молотова від 21.02.2023 щодо повідомлення про підозру старшому оперуповноваженому в ОВС ВРНЗА УКР ГУНП у Львівській області капітану поліції ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України, обрання йому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та відсторонення від виконання службових обов'язків. Враховуючи те, що службове розслідування відповідач проводив за фактом повідомлення про підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України 20.02.2023, а не по факту вчинення ним дій, які мали місце 23.03.2022 року, тому апелянт вважає, що висновок суду першої інстанції про сплив строку про притягнення до дисциплінарної відповідальності є безпідставним. Також, відповідач вказує на те, що при застосуванні до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції враховано характер проступку, обставини за яких він вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби. На думку апелянта, матеріали службового розслідування підтверджують факт порушення позивачем службової дисципліни, що стало підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, однак судом першої інстанції аргументи відповідача були залишені поза увагою.
З огляду на вказані обставини, апелянт у своїй апеляційній скарзі просить з урахуванням наведених у ній підстав скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області, вважаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними. Тому, з підстав, викладених у відзиві, просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 з 10.08.2010 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 07.11.2015 перебував на службі в органах Національної поліції України. З 07.06.2021 перебував на посаді старшого оперуповноваженого в ОВС відділу розкриття незаконних заволодінь транспортних засобів УКР ГУНП у Львівській області.
23.03.2022 о 18:50 до ГУНП надійшло повідомлення із КНП «Львівське територіальне медичне об'єднання «Багатопрофільна клінічна лікарня інтенсивних методів лікування та швидкої медичної допомоги» про те, що 23.03.2022 о 18:45 бригадою №109 був доставлений оперуповноважений відділу розкриття незаконних заволодінь транспортних засобів УКР ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_2 з діагнозом закритий багатоуламковий перелом, третьої третини правої стегнової кістки, отриманий внаслідок необережного поводження зі зброєю (зареєстровано в ЄО ГУНП за №114 від 23.03.2022).
На підставі наказів ГУНП від 23.03.2022 № 749 та від 23.04.2022 № 1041 призначено та проведено службове розслідування з приводу можливого порушення службової дисципліни окремими працівниками УКР під час події, пов'язаної з травмуванням 23.03.2022 оперуповноваженого відділу розкриття незаконних заволодінь транспортних засобів УКР ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_2 , за результатами якого, встановлено, що відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», 24.02.2022 оперуповноважений УКР ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_2 отримав на постійне носіння НОМЕР_2 та 16 патронів до нього.
23.02.2022 близько 16.00 перебуваючи у службовому кабінеті №118 адміністративної будівлі ГУНП у Львівській області лейтенант поліції ОСОБА_2 отримав вогнепальне поранення ноги.
25.03.2022 ОСОБА_2 написав заяву до ТУ ДБР у м. Львові про факт спричинення йому тілесних ушкоджень, за фактом отримання ним поранення Першим слідчим відділу (з дислокацією у м. Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові під процесуальним керівництвом Львівської обласної прокуратури до ЄРДР внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62022140010000121 відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ст.128 КК України.
09.05.2022 за наслідками проведеного службового розслідування начальником ГУНП затверджено висновок, відповідно до змісту якого за результатами службового розслідування підтвердити або спростувати факт порушення службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП не виявилось можливим, оскільки у поясненнях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , містились суттєві розбіжності, котрі можливо усунути (підтвердити чи спростувати) лише у рамках кримінального провадження, котре на той час проводилося ТУ ДБР.
21.02.2023 до ГУНП у Львівській області надійшов рапорт начальника Управління карного розшуку (далі УКР) ГУНП у Львівській області полковника поліції Сергія Молотова щодо повідомлення про підозру старшому оперуповноваженому в особливо важких справах відділу розкриття незаконних заволодінь транспортних засобів (далі ОВС ВРНЗТЗ) УКР ГУНП у Львівській області капітану поліції ОСОБА_1 , у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України, обрання йому запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання та відсторонення від виконання службових обов'язків.
На підставі цього рапорту ГУНП у Львівській області видано наказ № 676 від 22.02.2023 та призначено службове розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни, допущених окремими працівниками ГУНП у Львівській області.
За результатами службового розслідування складено висновок службового розслідування за фактом можливих порушень службової дисципліни зі сторони окремих працівників ГУНП у Львівській області, затверджений начальником ГУНП у Львівській області 07.03.2023, відповідно до якого встановлено факт безвідповідального ставлення до виконання службових обов'язків зі сторони старшого оперуповноваженого в ОВС відділу розкриття незаконних заволодіти» транспортних засобів УКР ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 , , котрий в порушення вимог статтей 19, 68 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 18, пунктів З, 4, 10, 11 статті 46 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 7, 11 частини третьої статті І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII, пунктів 3, 4, 5, 6, І0, 11 Розділу І та пунктів 1, 6 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 № 70, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2016 за № 250/28380, 23.03.2022 спричинив тілесні ушкодження оперуповноваженому відділу розкриття незаконних заволодінь транспортних засобів УКР ГУНП лейтенанту поліції ОСОБА_2 , шляхом пострілу з закріпленого за ним пістолета Макарова (ГІМ) № ВУ0773. В зв'язку із зазначеним, капітану поліції ОСОБА_2 20.02.2023 було повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 128 КК України, обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання та відсторонено від виконання службових обов'язків.
13.03.2023 начальник ГУНП у Львівській області видав наказ № 937 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУНП у Львівській області та порушення службової дисципліни", відповідно до пункту 1 якого за грубе порушення службової дисципліни, зокрема, вимог статтей 19, 68 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 18. пунктів 3. 4. 10. 11 статті 46 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 7. 11 частини третьої статті І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-V11I. пунктів 3. 4. 5. 6. 10. 11 Розділу 1 та пунктів 1. 6 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 № 70, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2016 за № 250/28380 та своїх функціональних обов'язків на підставі пункту 7 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, до старшого оперуповноваженого в ОВС відділу розкриття незаконних заволодінь транспортних засобів УКР ГУНП у Львівській області капітана поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення - звільнення зі служби в поліції.
21.03.2023 начальник ГУНП у Львівській області видав наказ за №119о/с «Про особовий склад», яким відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» за пунктом 6 частини 1 статті 77 (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі наказу ГУНП у Львівській області «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників ГУ НП у Львівській області та порушення службової дисципліни» від 13.03.2023 за № 937.
Не погоджуючись із спірними рішеннями суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх порушених прав.
Львівський окружний адміністративний суд приймаючи оскаржуване рішення щодо спірних правовідносин, які склалися між сторонами, виходив з того, що відповідачем порушено вимоги частини першої статті 21 Дисциплінарного статуту, адже позивача притягнуто до дисциплінарного відповідальності з порушенням строку застосування дисциплінарних стягнень, а саме застосування дисциплінарного стягнення поза межами шестимісячного строку з дня вчинення дисциплінарного проступку, як наслідок невідповідність пункту 1 оскарженого наказу критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України. Врахувавши вказане вище порушення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що пункт 1 наказу Начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області, генерала поліції третього рангу Олександра Шляховського «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників органів ГУНП у Львівській області та порушення службової дисципліни» від 13.03.2023 № 937 та наказ від 21.03.2023 за №119о/с «Про особовий склад», про звільнення ОСОБА_1 , за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» є протиправними та підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з обґрунтованістю таких висновків суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно ч. 2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
Згідно з ч.1 ст.18 Закону №580-VIII поліцейський зобов'язаний, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції та Присяги поліцейського (п.1 ч.1 ст. 8); професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва (п.2 ч.1 ст.18); поважати і не порушувати прав і свобод людини (п. 3 ч. 1 ст. 18).
Статтею 19 Закону № 580-VIII визначено види відповідальності поліцейських. У разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону (частина перша). Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом (частина друга).
Повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначає Дисциплінарний статут Національної поліції України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15 березня 2018 року № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).
Частиною 1 статті 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Згідно з ч. 2 ст. 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
Пунктами 1, 2, 3, 6 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, окрім основних обов'язків поліцейського, визначених ст.18 Закону №580-VIII, зобов'язує поліцейського зокрема бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки, запобігати вчиненню правопорушень, утримуватись від дій, які підривають авторитет Національної поліції України.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно з ст. 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом частини 1-3 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Отже, до поліцейських можуть застосовуватися різні види дисциплінарних стягнень, в тому числі і звільнення зі служби в поліції, яке є найсуворішим видом стягнення.
Статтями 14-19 Дисциплінарного статуту унормовано порядок призначення та проведення службового розслідування, створення, повноваження дисциплінарних комісій, строки проведення службового розслідування, відсторонення поліцейського від виконання службових обов'язків (посади), забезпечення поліцейському права на захист, порядок застосування дисциплінарних стягнень.
Згідно з ч.ч. 1-4 ст.14 Дисциплінарного статуту службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського. Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Стаття 15 Дисциплінарного статуту регламентує діяльність дисциплінарних комісій. Проведення службових розслідувань за фактом порушення поліцейським службової дисципліни здійснюють дисциплінарні комісії. Дисциплінарні комісії формуються з поліцейських та працівників поліції, які мають відповідні знання та досвід, необхідні для ефективного проведення службового розслідування. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Згідно з ч. 1-2, 4 ст. 16 Дисциплінарного статуту, службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту визначено, що під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби. Частиною сьомою цієї статті визначено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відповідно до частин першої, другої статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення вважається день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до частин першої-третьої, п'ятої-шостої статті 26 Дисциплінарного статуту у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених розділом V Статуту.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому продовжувався та діє на момент розгляду даної справи.
Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження. Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії (далі - уповноважена особа). Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів.
За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок.
Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 29 Дисциплінарного статуту, у разі встановлення за результатами службового розслідування в діях поліцейського дисциплінарного проступку видається письмовий наказ про застосування до нього одного з видів дисциплінарного стягнення з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Дисциплінарні стягнення застосовуються в порядку зростання від менш суворого, яким є зауваження, до більш суворого - звільнення зі служби в поліції.
Згідно з частиною 1 статті 27 Дисциплінарного статуту під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов'язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення.
Наказом МВС України від 07.11.2018 № 893 затверджений Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі Порядок № 893), який визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування.
Відповідно до п.1 розділу II Порядку № 893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктами 1-4 розділу V Порядку проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування розпочинається із дня видання наказу про його призначення та завершується в день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка виконує його обов'язки, висновку службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Строк проведення службового розслідування, його продовження, порядок обчислення строку службового розслідування визначаються статтею 16 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Згідно з ч. 7 ст. 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Отже, службове розслідування - це комплекс заходів, які здійснюються в межах відомчої компетенції з метою уточнення причин та умов, що сприяли вчиненню дисциплінарного проступку, встановлення ступеня вини особи, яка його вчинила.
Мета службового розслідування полягає в тому, щоб повністю, об'єктивно та всебічно встановити: обставини (час, місце) і наслідки правопорушення, з приводу якого було призначено розслідування; осіб, винних у правопорушенні, та осіб, дії чи бездіяльність яких сприяли негативним наслідкам або створювали загрозу їх спричинення; наявність причинного зв'язку між неправомірним діянням особи, щодо якої призначено службове розслідування, та його наслідками; причини правопорушення та умови, що сприяли правопорушенню; вимоги законів чи інших нормативно-правових актів, розпорядчих документів або службових обов'язків, що були порушені; ступінь вини кожної з осіб, причетних до правопорушення, та мотиви протиправної поведінки працівника і його ставлення до вчиненого.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що за фактом однієї події проведено два службових розслідування, за результатами яких дисциплінарна комісія прийшла до різних за наслідками висновків. При цьому, як вбачається зі змісту висновку службового розслідування, складеного 07.03.2023, матеріали службового розслідування, які були предметом дослідження дисциплінарною комісією і підставою здійснених висновків, були аналогічними матеріалам службового розслідування, за результатами яких складено висновок службового розслідування 09.05.2022, окрім повідомлення про підозру, яка і стала підставою для проведення повторного службового розслідування. В межах повторного службового розслідування не було здобуто нових доказів, які б могли істотно вплинути на оцінку події 23.03.2022 порівняно із розслідуванням, що завершилося 09.05.2022. Фактично дисциплінарна комісія лише повторно опитала осіб, що могли бути причетними чи обізнаними про інцидент, а ті підтримали пояснення, надані в квітні 2022 року. Комісія також витребувала текст оголошеної ОСОБА_1 підозри і за наслідками його опрацювання вирішила надати перевагу поясненням ОСОБА_2 над поясненнями ОСОБА_1 щодо обізнаності останнього про подію 23.03.2022.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ані Дисциплінарний статут, ані Порядок 893 не передбачає можливості завершення службового розслідування з відсутністю результату - відсутній висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону.
Відповідно до частини четвертої Розділу V Порядку 893 службове розслідування має встановити; наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом'якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.
Аналізуючи вказані норми суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що 09.05.2022 за наслідками проведеного службового розслідування відповідач фактично не встановив в діяннях ОСОБА_1 складу дисциплінарного проступку щодо порушення службової дисципліни та підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Водночас після отримання повідомлення про підозру ОСОБА_1 через десять місяців відповідач дійшов протилежного висновку за наслідками оцінки тих самих обставин та фактично тих самих доказів, встановивши грубе порушення позивачем службової дисципліни та своїх функціональних обов'язків.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що встановлення відповідачем факту порушення позивачем статтей 19, 68 Конституції України, пункту 2 частини першої статті 18. пунктів 3. 4. 10. 11 статті 46 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 7. 11 частини третьої статті І Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-V11I. пунктів 3. 4. 5. 6. 10. 11 Розділу 1 та пунктів 1. 6 розділу IV Інструкції із заходів безпеки при поводженні зі зброєю, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 01.02.2016 № 70, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 лютого 2016 за № 250/28380 та функціональних обов'язків, жодним чином не може залежати від повідомлення йому про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 128 КК України.
Вчинення працівником поліції діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, зокрема дисциплінарну. кримінальну та/або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного. Притягнення до різних видів юридичної відповідальності передбачає виконання/дотримання відмінних і самостійних (окремих) процедур, які передують ухваленню рішення про накладення певного виду стягнення. Зокрема, питання про наявність підстав для накладення на працівника поліції дисциплінарного стягнення з'ясовується під час службового розслідування. Правова оцінка правильності рішення про притягнення працівника поліції до дисциплінарної відповідальності повинна фокусуватися насамперед на тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно в діях працівника поліції є встановлені законом підстави для застосування до нього дисциплінарного стягнення.
Відмінність підстав для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за наслідками службового розслідування, яким встановлено склад дисциплінарного проступку у виді порушення службової дисципліни та порушення Присяги поліцейського, та притягнення особи до кримінальної чи адміністративної відповідальності неодноразово була предметом дослідження Верховним Судом, який виснував, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є реалізація дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту. Іншою підставою звільнення є набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
Щодо висновку службового розслідування, затвердженого 07.03.2023, яким встановлено порушення позивачем службової дисципліни та за наслідками якого до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби, то суд апеляційної інстанції погоджується з думкою суду першої інстанції та вважає за потрібне зазначити, що згідно з частиною 1 статті 21 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу. Відтак, зважаючи на те. що подія, щодо якої проводилось службове розслідування, відбулася 23.03.2022, строк на застосування до позивача дисциплінарного стягнення завершився 23.09.2022.
Врахувавши викладені вище обставини, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем порушено вимоги частини першої статті 21 Дисциплінарного статуту, адже позивача притягнуто до дисциплінарного відповідальності з порушенням строку застосування дисциплінарних стягнень.
Суд апеляційної інстанції врахувавши викладені обставини справи та норми чинного законодавства, погоджується з висновком суду першої інстанції, що пункт 1 оскарженого наказу не відповідає критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладених у частині другій статті 2 КАС України, оскільки відповідачем застосовано дисциплінарне стягнення поза межами шестимісячного строку з дня вчинення дисциплінарного проступку, а тому пункт 1 наказу «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих працівників органів ГУНП у Львівській області та порушення службової дисципліни» від 13.03.2023 № 937 та наказ Начальника Головного управління Національної поліції у Львівській області, генерала поліції третього рангу Олександра Шляховського від 21.03.2023 за №119о/с «Про особовий склад», про звільнення ОСОБА_1 , за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до положень частини першої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З врахуванням норм статті 235 КЗпП та протиправністю оскаржуваних наказів відповідача, суд апеляційної інстанції вважає, що позивача належить поновити з 22.03.2023 на посаді старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах відділу розкриття незаконних заволодінь транспортними засобами управління карного розшуку Головного управління Національної поліції у Львівській області.
Частиною другою статті 235 КЗпП України визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Відповідно до п. 4 Розділу 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799 (далі також Порядок №260), грошове забезпечення виплачується поліцейським, які призначені на штатні посади в Національній поліції, та курсантам ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання.
Згідно з п. 15 Розділу 1 Порядку №260 при прийнятті на службу до Національної поліції грошове забезпечення поліцейським нараховується з дня призначення на посаду.
Відповідно до п. 9 Розділу 1 Порядку №260 при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за неповний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Згідно з п. 6 Розділу 3 Порядку №260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Отже період з 22.03.2023 по 04.10.2023 є періодом вимушеного прогулу, який становить 141 день, та за який відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток.
Середній заробіток працівника відповідно до статті 27 Закону України Про оплату праці від 24 березня 1995 року №108/95-ВР визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).
Згідно з підпунктом з пункту 1 розділу І Порядку №100 він підлягає застосуванню для розрахунку середньої заробітної плати і у випадку вимушеного прогулу.
Відповідно до абзаців першого, третього, четвертого пункту 2 розділу ІІ Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.
За правилами пункту 5 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку №100 визначено, що при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
За правилами підпункту б абзацу першого пункту 4 розділу ІІІ Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).
Час вимушеного прогулу позивача за період з 22.03.2023 (наступний день після звільнення) по 04.10.2023 (день ухвалення рішення у справі) становить 141 день.
Згідно з відомостями про грошове забезпечення позивача, загальний заробіток позивача за січень і лютий 2023 року з урахуванням усіх належних позивачу виплат склав 39 077,87 грн.
Відтак середньоденне грошове забезпечення становить 930,42 грн.
Отже, середній заробіток за час вимушеного прогулу становить 131 189,22 гривень (930,42 грн. х 141 день).
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 лютого 2019 року у справі №826/6583/14, суми, які суд визначає до стягнення з роботодавця на користь працівника як середній заробіток за час вимушеного прогулу, обраховуються без віднімання сум податків та зборів. Податки і збори із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, присудженої за рішенням суду, підлягають нарахуванню роботодавцем при виконанні відповідного судового рішення та, відповідно, відрахуванню із суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу при виплаті працівнику, внаслідок чого виплачена працівнику на підставі судового рішення сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу зменшується на суму податків і зборів.
Отже, на користь позивача належить стягнути 131 189,22 гривень, з яких відповідач відрахує загальнообов'язкові податки та збори.
Суд також звертає увагу, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №6-511цс16 та Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.06.2018 у справі №826/808/16 не знайшла підстав для відступлення від цього правового висновку. У постанові Верховного Суду 18.03.2021 у справі №825/3399/14 також підтримано цей висновок.
Відповідно до частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Статтею 134 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем у галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем у галузі права, то достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20 та додаткових постановах від 5 вересня 2019 року у справі № 826/841/17 та від 18 серпня 2021 року у справі № 300/3178/20.
Відповідно до доручення сума гонорару за Договором №25/11/22-01 про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022 встановлена у вигляді фіксованої суми. Вона не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Розмір фіксованого гонорару та об'єм робіт, за який такий сплачується, визначається дорученням до договору про падання правничої допомоги. В разі виникнення особливих по складності доручень Клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката па фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Відповідно до рахунку на оплату №1 від 04 квітня 2023 року та квитанції 9301-6433-3424-2741 від 05.04.2023 позивач здійснив оплату наданих послуг згідно з договором №25/11/22-01 про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022.
З врахуванням викладеного, суд першої інстанції зазначив, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт отримання позивачем послуг з правової допомоги від Адвокатського об'єднання «Правда і Закон» за участь у розгляді даної справи, оскільки подані докази дозволяють встановити склад та зміст послуг з правової допомоги відповідно до вимог статті 134 КАС України. При цьому сторонами визначена фіксована вартість робіт з надання правової допомоги згідно з договором №25/11/22-01 про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022.
Щодо співмірності та розумності витрат на правову допомогу за участь у даній справі слід зазначає наступне.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п'ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.
Відповідно до положень частини п'ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною дев'ятою статті 139 КАС України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін.
При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи.
Зокрема, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі № 826/15063/18, від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19, від 08.02.2022 у справі №160/6762/21.
Суд першої інстанції проаналізувавши договір №25/11/22-01 про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.2022, доручення від 28.03.2023 по договору №25/11/22-01 про надання правової (правничої) допомоги від 25.11.20228, та визначену в них вартість послуг на правничу допомогу в розмірі 30 000 грн, а також оцінивши характер наданої правової допомоги, врахував те, що ця справа є незначної складності, правові висновки висловлено Верховним Судом в аналогічних справах. З огляду на це, пошук та аналіз судової практики по суті зводиться до дублювання висновків Верховного Суду про релевантні норми права, аналіз та спосіб їх застосування.
Також слід врахувати те, що Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду за результатами розгляду справи №200/14113/18-а ухвалив постанову від 26.06.2019, в якій сформував правову позицію, згідно з якою, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору.
Враховавши наведене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу є завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу, тому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
Узагальнюючи наведене, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний зв'язок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для повного задоволення адміністративного позову.
Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
З наведеного вбачається, що доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана вірно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 243 ч. 3, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд-
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області залишити без задоволення.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року у справі № 380/6380/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя С. П. Нос
судді Р. В. Кухтей
Р. Й. Коваль
Повне судове рішення складено 22 січня 2024 року.