25 січня 2024 р. Справа № 520/16195/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Спаскіна О.А.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі № 520/16195/23
за позовом ОСОБА_1
до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на правничу допомогу задоволено частково.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (вул. Маяковського, буд. 21, м. Краматорськ, Донецька область, 84333, код ЄДРПОУ 39969443) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) грн. 00 коп.
В іншій частині вимог - відмовлено.
Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що приймаючи зазначене рішення суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з'ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права.
Позивач подав письмові пояснення на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості додаткового рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стягуючи на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2500 грн. суд першої інстанції виходив зі складності справи та пропорційності суми позову, заявленим витратам на правничу професійну допомогу.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що стягнення судових витрат стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно із ч. 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (п. 1 ч. 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 6 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", визначено, що інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення; представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Згідно із ч. 3 ст. 4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).
Відповідно до п.п. 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що до правової допомоги належать консультації та роз'яснення з правових питань, складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (в подальшому - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Аналогічні висновки щодо застосування норм матеріального права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19.
Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 02.09.2020 р. у справі № 826/4959/16.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 26.06.2019 р. у справі № 200/14113/18-а, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, від 21.05.2020 р. у справі № 240/3888/19, від 11.02.2021 р. у справі № 520/9115/19, № 640/19536/18 від 03.02.2022 р.
Також, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг з категорією складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції було подано наступні документи: копію Договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 02.10.2021, Додаткову угоду від 02.06.2023 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.10.2021, акт про надання правової (правничої) допомоги від 12.09.2023.
Відповідно Договору до про надання правової (правничої) допомоги б/н від 02.10.2021 та Додаткової угоди від 02.06.2023, адвокатом Степаништна Анастасією Володимирівною за дорученням клієнта ОСОБА_1 здійснено підготовку позову та супроводження справи за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання перерахунку грошової компенсації за невикористану частину щорічних основних відпусток, що перебуває в територіальній юрисдикції Харківського окружного адміністративного суду.
Сторони дійшли згоди встановити наступний розмір гонорару адвоката та витрат, що підлягають відшкодуванню: 1) ознайомлення, аналіз матеріалів справи №520/9822/20, що послугувала підставою для виникнення спору - вартість 1300 грн. за 1 годину; 2) ознайомлення, аналіз нормативно-правової бази, що регулює спірні відносини - вартість 1300 грн. за 1 годину; 3) ознайомлення, аналіз судової практики з питань спірних правовідносин - вартість 1300 грн. за 1 годину; 4) усна консультація клієнта з питань спірних правовідносин - вартість 1300 грн. за 1 годину; 5) підготовка позовної заяви, збір доказів та матеріалів - вартість 8000 грн.; 6)підготовка заяв по суті спору - вартість 2000 грн.; 7) підготовка письмових пояснень - вартість 2000 грн.; 8) підготовка заяв, клопотань з процесуальних питань - вартість 1500 грн.; 9) підготовка апеляційної скарги - вартість 6000 грн.; 10) підготовка касаційної скарги - вартість 8000 грн.; 11) підготовка заяв з питань виконання судового рішення - 3000 грн.
Згідно акту про надання правової (правничої) допомоги від 12.09.2023 адвокатом надано наступні послуги:
1. Ознайомлення, аналіз матеріалів справи №520/9822/20, що послугувала підставою для виникнення спору: об'єм годин - 3 години, вартість - 3900 грн.
2. Ознайомлення, аналіз нормативно-правової бази, що регулює спірні відносини: об'єм годин - 3 години вартість - 3900 грн.
3. Ознайомлення, аналіз судової практики з питань спірних правовідносин: об'єм годин - 4 години - вартість - 5200 грн.
4. Підготовка позовної заяви, збір доказів та матеріалів: вартість - 8000 грн.
5. Підготовка заяви від 12.09.2023 з доказами витрат на правничу допомогу: вартість - 1500 грн.
Всього вартість наданих послуг (виконаних робіт) складає 22500 грн.
З Договору до про надання правової (правничої) допомоги б/н від 02.10.2021 вбачається, що відповідно до п. 3 Договору за надання правової допомоги за цим Договором Клієнт сплачує Адвокату гонорар, розмір якого визначається Сторонами у додатковій угоді до цього Договору.
Згідно з п. 2 Додаткової угоди від 02.06.2023 клієнт сплачує Адвокату гонорар в розмірі, що передбачений п. 1 цієї додаткової угоди, на підставі підписаного Сторонами Акту про надання правової (правничої) допомоги в готівковій або безготівковій формі протягом 10 календарних днів з моменту реального виконання Боржником (Відповідачем) рішення суду по суті спору, що набрало законної сили, в тому числі за результатами перегляду справи в апеляційному, касаційному порядках, у зв'язку з нововиявленими, виключними обставинами.
Водночас п. 1 Додаткової угоди від 02.06.2023 сторони дійшли згоди встановити наступний розмір гонорару Адвоката та витрат, що підлягають відшкодуванню за виконання доручення Клієнта, яке полягає в підготовці позову (інших матеріалів) та супроводженні Адвокатом судової справи за позовом Клієнта до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання перерахунку грошової компенсації за невикористану частину щорічних основних відпусток, що перебуває в територіальній юрисдикції Харківського окружного адміністративного суду.
Колегія суддів звертає увагу, що позивачем до заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не надано доказів здійснених ОСОБА_1 витрат, необхідних для надання правничої допомоги, відповідно до виимог ч. 4 ст. 134 КАС України, яка передбачає саме витрати здійснені позивачем, а не такі, що відбудуться в майбутньому, тому до суду повинен бути наданий доказ здійснення позивачем витрат, якого до заяви не надано.
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що в силу положень ч. 4 ст. 134 КАС України, оскільки матеріали справи не містять належних доказів здійснених ОСОБА_1 витрат, необхідних для надання правничої допомоги, то також відсутні підстави для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу такої сторони.
Колегія суддів зауважує, що акт про надання правової (правничої) допомоги від 12.09.2023 не є належним доказом, здійснених ОСОБА_1 витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги, відповідно до виимог ч. 4 ст. 134 КАС України, яка передбачає саме витрати здійснені позивачем, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 прийнято з порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а отже підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про відмову у задоводенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на правничу допомогу в адміністративній справі.
Керуючись ст. ст. 139, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону - задовольнити.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 по справі №520/16195/23 - скасувати.
Прийняти постанову, якою в задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на правничу допомогу в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.А. Спаскін
Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич