16 січня 2024 р.Справа № 520/11831/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,
за участю секретаря судового засідання Юрченко Д.С.
представника позивача Павлуненко К. Л.
представника відповідача Павлович Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 (суддя Бадюков Ю.В.; м. Харків; повний текст рішення складено 03.08.2023) по справі № 520/11831/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.11.2021 №911885-2416-2038, від 03.12.2021 №№916003-2416-2038 та 916004-2416-2038, що винесені Головним управлінням ДПС в Харківській області.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області є протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню. Вказує, що неправомірність податкового повідомлення-рішення від 03.12.2021 №916004-2416-2038, яким визначено земельний податок за 2019 рік на суму 60433,08 грн., підтверджено судом, а саме рішенням по справі №520/4280/2020.
Щодо решти податкових повідомлень-рішень, вказує, що, згідно з витягом № 93042, позивача, як платника єдиного податку 2 групи, включено до Реєстру платників єдиного податку з 01.04.2020, а, відтак, за приписами п. 297.1. ст. 297 Податкового кодексу України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств, крім випадків, передбачених абзацами другим і третім підпункту 133.1.1 та підпунктом 133.1.4 пункту 133.1 статті 133 цього Кодексу;
4) податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Крім того, зазначив, що позивач подавав декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2020-2022 роки та сплачував єдиний податок.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 по справі № 520/11831/22 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишено без задоволення.
Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 по справі № 520/11831/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що статус платника єдиного податку ОСОБА_1 не переривався та існував з 01.04.2020 (після державної реєстрації ФОП 06.03.2020), що підтверджується відповідними документами.
Стосовно податкового повідомлення-рішення від 03.12.2021 №916004-2416-2038, яким визначено земельний податок за 2019 рік на суму 60433,08 грн., вказує, що його неправомірність підтверджено судом - а саме рішенням по справі №520/4280/2020, яким дане нарахування податку було скасоване.
Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, з викладених підстав, просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Вказує, що позивач є платником єдиного податку 2 групи не з 01.04.2020, а з 01.10.2022, позаяк станом на 01.04.2020 ОСОБА_1 мав заборгованість по земельному податку на суму 109842, 30 грн. про що йому повідомлялось окремим листом (згідно з приписами п.п. 291.5.8. п. 291.5. ст. 291 ПКУ не можуть бути платниками єдиного податку першої-третьої груп платників податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг).
Також, вказує, що ФОП ОСОБА_1 до контролюючого у 2020 та 2021 роках подавались декларації про майновий стан і доходи, що свідчить про обізнаність платника податків щодо перебування саме на загальній системі оподаткування. Зазначає, що якщо ФОП перебуває на спрощеній системі оподаткування 2 група, то, відповідно до норм ПК України, такий подає декларацію платника єдиного податку за формою, затвердженою наказом Мінфіну № 394 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 15 грудня 2022 року № 438).
Стверджує, що у 2020 та 2021 роках інтегрована картка платника податків ОСОБА_1 не містить сплати єдиного податку, що також підтверджує обізнаність платника про перебування у цей час на загальній системі оподаткування.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем з основним видом діяльності 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура) та додатковими:
68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;
01.49 Розведення інших тварин;
01.47 Розведення свійської птиці;
37.00 Каналізація, відведення й очищення стічних вод;
45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів;
46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення;
47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет;
49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
ОСОБА_1 зареєстрований платником земельного податку за використання земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0715 га.
Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 6310138800:05.050:0061 площею 0,0715 га з 25.10.2013.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020 (справа №520/4280/2020) податкове повідомлення-рішення від 14.03.2019 №30773-5806-2038, яким ОСОБА_2 нараховано суму податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб в розмірі 60432, 27 грн., із зазначенням податкового періоду - 2019 рік, скасовано.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020 зазначене рішення залишено без змін, оскільки відсутні докази направлення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та розрахунок розміру земельного податку контролюючим органом здійснено за відсутності належних даних з державного земельного кадастру.
Як убачається з облікових даних ІКП ГУ ДПС у Харківській області, у період з 31.12.2019 та 22.07.2020 ОСОБА_1 мав податковий борг з земельного податку на суму 109842, 30 грн..
06.03.2020 позивачем до контролюючого органу було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (вх. №007115).
Листом від 18.03.2020 № 5644/фоп/2024-58-13-11 ОСОБА_1 повідомлено, що, згідно з карткою особового рахунку, станом на 06.03.2020 за ним обліковується заборгованість зі сплати земельного податку з фізичних осіб в сумі 109842, 30 гривень (без врахування пені) та зі сплати орендної плати з фізичних осіб в сумі 418, 92 грн. в ГУ ДПС у Харківській області Основ'янський район, тому немає можливості задовольнити подану заяву про застосування з 01.04.2020 як платника єдиного податку та запропоновано погасити заборгованість.
09.02.2021 до ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за період 2020 рік та податкову декларацію про майновий стан та доходи за період 2021 рік.
Згідно з поданими податковими деклараціями про майновий стан та доходи за період 2020 - 2021 роки, ОСОБА_1 доходів не отримував.
Також, одночасно з податковими деклараціями про майновий стан та доходи за період 2020-2021 років, 09.02.2021 до ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2021 рік, а 12.02.2021 - податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2020 рік, про що свідчать їх копії та копії квитанцій №2.
ГУ ДПС у Харківській області сформовано та направлено у порядку ст. 42 ПК України на податкову адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкові повідомлення - рішення: від 22.11.2021 № 911885-2416-2038 у розмірі 37 794,06 грн. про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2021 рік; від 03.12.2021 № 916003-2416-2038 у розмірі 37 794,06 грн. про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2020 рік; від 03.12.2021 № 916004-2416-2038 у розмірі 60443, 08 грн. про визначення суми податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб за 2019 рік, які згідно з рекомендованим повідомленням про вручення, вручені особисто платнику податків 24.01.2022.
Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ОСОБА_1 до ДПС України направив скаргу від 05.02.2022 на прийняті рішення, у якій просив задовольнити скаргу та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.11.2021 №911885-2416-2038, від 03.12.2021 №№916003-2416-2038 та 916004-2416- 2038.
Рішенням від 02.09.2022 № 6708/В/99-00-06-01-04-09 про результати розгляду скарги Державна податкова служба України залишила без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДПС у Харківській області від 22.11.2021 №911885-2416-2038, від 03.12.2021 №№916003-2416-2038, 916004-2416-2038, а скаргу ОСОБА_1 - без задоволення, позаяк скаржник з 06.03.2020 є фізичною особою-підприємцем, проте заяву на спрощену систему не подавав.
Заява позивачем до контролюючого органу про застосування спрощеної системи оподаткування надана 15.09.2022, у зв'язку чим платником єдиного податку ОСОБА_1 зареєстрований з 01.10.2022.
Не погодившись зі спірними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - Земельний кодекс), а справляння плати за землю здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 206 Земельного кодексу, використання землі в Україні є платним.
Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
За змістом підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Як визначено підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України, земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК України, платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі
Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України, об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Пунктом 287.1 ст. 287 ПК України визначено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.
Згідно з п. 286.1 ст. 286 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2021), підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справ встановленому Кабінетом Міністрів України.
У разі подання платником податку до контролюючого органу правовстановлюючих документів на земельну ділянку, відомості про яку відсутні у базах даних інформаційних систем центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, сплата податку фізичними та юридичними особами здійснюється на підставі поданих платником податку відомостей до отримання контролюючим органом інформації про перехід права власності на об'єкт оподаткування.
Згідно з п. 284.1 ст.284 ПК України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.
Згідно з п. 286.5 ст. 286 ПК України (у редакції, чинній до 31.12.2021), нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Платники плати за землю мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем знаходження земельних ділянок для проведення звірки даних щодо: розміру площ та кількості земельних ділянок, що перебувають у власності та/або користуванні платника податку; права на користування пільгою зі сплати податку з урахуванням положень пунктів 281.4 та 281.5 цієї статті; розміру ставки земельного податку; нарахованої суми плати за землю.
У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником плати за землю на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, користування пільгою а також у разі зміни розміру ставки плати за землю контролюючий орган (контролюючі органи) за місцем знаходження кожної із земельних ділянок проводить (проводить) протягом десяти робочих днів перерахунок суми податку і надсилає (вручає) / надсилають (вручають) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік (п.285.1 ст. 285 ПК України).
Відповідно до п. 287.10 ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Пунктом 271.1 ст. 271 ПК України встановлено, що базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом (пп. 271.1.1); площ земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пп.271.1.2).
Відповідно до пп. 14.1.125. п. 14.1 ст. 14 ПК України, нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XII, глави 1 розділу XIV Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Статтею 18 Закону № 1378 установлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.
Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться:
розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років;
розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформлюються як витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, який відповідно до ст. 23 Закону № 1378, видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Ставки земельного податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких не проведено (відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки) становить 1 відсоток від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помноженої на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки, (під житлову забудову, для промисловості, транспорту тощо) (Кф) та на зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко- планувальної зони) (Км2), за квадратний метр бази оподаткування (підпункт 5.1 пункту 5 Положення про плату за землю у місті Харкові).
Відповідно до рішення Харківської міської ради від 28.11.2018 № 1284 «Про внесення змін до рішення 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 р. № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові», ставка земельного податку за земельні ділянки, нормативно грошову оцінку яких проведено, становить 1,5 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Ставка податку за земельні ділянки, відносно яких відсутня довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, становить 3 відсотки від добутку базової вартості одного квадратного метра земель міста Харкова, помножений на коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), та зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони) (Км2), за 1 квадратний метр.
Розрахунок земельного податку за земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 проведено по формулі Цзд = Б*Кі*Км2*КмЗ ср.*Кф*РЬ, де: Км2 - зональний коефіцієнт; КмЗ - коефіцієнт для зон впливу локальних факторів (1% ); Кф - коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки (для вказаного платника Кф становить 3,0 - землі комерційного використання).
Розрахунок грошової оцінки земельної ділянки та земельного податку за земельну ділянку: за 2019 рік - (291,18*1,249* 1,433* 1,06* 1 *3)* 1,70* 1 %*3,0* 10000=845203,63 (тариф); земельний податок 845203,63*0,0715 = 60 432,08 грн..
На підставі пп. 274.1. ст.274 Податкового Кодексу України рішенням 11 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 22.02.2017 № 542/17 «Про місцеві податки і збори у місті Харкові» ставка земельного податку за земельні ділянки, відносно яких є довідка (витяг) про розмір нормативно грошової оцінки земельної ділянки, становить 1,5 відсотка від розміру нормативно грошової оцінки земельної ділянки.
На підставі витягу про розмір нормативної грошової оцінки земельних ділянок позивачу нараховано земельний податок за 2020 та 2021 рік. НТО (земельна ділянка площею 715 кв.м.) - 2 519 604,0 грн.. Розрахунок земельного податку за 2020 та 2021 рік: 2 519 604,0 х 1,5% = 37 794,06 гривень.
Як встановлено судом, 09.02.2021 до ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за період 2020 рік та податкову декларацію про майновий стан та доходи за період 2021 рік.
Згідно з поданими податковими деклараціями про майновий стан та доходи за період 2020 - 2021 років, ОСОБА_1 доходів не отримував.
Також, одночасно з податковими деклараціями про майновий стан та доходи за період 2020-2021 рік, 09.02.2021 до ГУ ДПС у Харківській області ОСОБА_1 подано податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2021 рік, а 12.02.2021 - податкову декларацію платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця за 2020 рік, про що свідчать їх копії та копії квитанцій №2.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 297.1.4 п. 297.1 ст. 297 ПК України, платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з податку на майно в частині земельного податку за земельні ділянки, що використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності (крім діяльності з надання земельних ділянок та/або нерухомого майна, що знаходиться на таких земельних ділянках, в оренду (найм), позичку, на іншому праві користування) та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 ПК України, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених главою І Розділу ХІV ПК України, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Колегія суддів звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, що викладена у постанові від 14.05.2020 у справі № 826/13115/16, згідно з якою умовою несплати земельного податку за спрощеною системою оподаткування є те, що суб'єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю землю для проведення господарської діяльності.
Правове відношення між власністю на земельну ділянку чи користування нею та обов'язком сплати земельного податку не припиняється у разі набуття власником чи користувачем земельної ділянки статусу суб'єкта господарювання та обрання ним виду економічної діяльності і системи оподаткування, які не передбачають використання земельної ділянки в господарській діяльності. Тобто з набуттям ознак (якості) суб'єкта господарювання фізична особа, яка ним стала, не перестає бути власником чи користувачем земельної ділянки і не звільняється від обов'язку сплати земельного податку.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суд від 28.06.2023 у справі № 820/3628/17.
Крім того, колегія суддів не приймає до уваги твердження позивача про те, що він звільнений від сплати земельного податку позаяк є платником єдиного податку з 01.04.2020, згідно з копією витягу № 93042 з Реєстру платників єдиного податку, оскільки означена обставина не має юридичного значення через встановлену судом та не спростовану позивачем у цій судовій справі обставину наявності податкового боргу по земельному податку на суму 109842, 30 грн. (без врахування пені) та зі сплати орендної плати з фізичних осіб в сумі 418, 92 грн. станом на день подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, а саме станом на 06.03.2020, що є визначальним під час вирішення вказаного питання, з урахуванням приписів п.п. 291.5.8. п. 291.5 ст. 291 ПК України, згідно з яким не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп: платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що документи, подані під час судового розгляду справи, не вказують на реєстрацію позивача платником єдиного внеску з 01.04.2020, а тому відсутні підстави вважати останнього платником єдиного податку саме з 01.04.2020.
Також, колегія суддів зауважує, що 06.03.2020 позивачем до контролюючого органу було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (вх. №007115).
Однак, листом від 18.03.2020 № 5644/фоп/2024-58-13-11 ОСОБА_1 повідомлено, що згідно з карткою особового рахунку, станом на 06.03.2020 за ним обліковується заборгованість зі сплати земельного податку з фізичних осіб в сумі 109842, 30 гривень (без врахування пені) та зі сплати орендної плати з фізичних осіб в сумі 418, 92 грн. в ГУ ДПС у Харківській області Основ'янський район, тому немає можливості задовольнити подану заяву про застосування з 01.04.2020 як платника єдиного податку та пропонує погасити заборгованість.
Вказане рішення контролюючого органу позивачем не оскаржене, матеріали справи не містять доказів зазначеного та скасування такого, а тому останнє є чинним.
При цьому, в матеріалах справи, міститься заява позивача до контролюючого органу про застосування спрощеної системи оподаткування, подана 15.09.2022, у зв'язку чим платником єдиного податку ОСОБА_1 зареєстрований з 01.10.2022.
Отже, позивачем не дотримано жодної з умов, передбачених чинним законодавством для застосування пільги щодо визначення податкових зобов'язань з земельного податку, ОСОБА_1 не міг бути платником єдиного податку, не був зареєстрований як платник єдиного податку у період 2019-2021 років, а також не має жодних доказів щодо використання земельної ділянки у своїй господарській діяльності, що також підтверджується поданими ним податковими деклараціями про майновий стан та доходи за період 2020 - 2021 роки.
Щодо податкового повідомлення - рішення від 03.12.2021 № 916004-2416-2038 у розмірі 60 433,08 грн., яким визначено податкове зобов'язання з земельного податку за 2019 рік, колегія суддів враховує, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.09.2020, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25.11.2020, у справі № 520/4280/2020 визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення № 4857393-1303 від 30.06.2016, № 1790270-1303 від 30.06.2017, № 258165- 1309-2038 від 27.06.2018 та № 30773-5806-2038 від 14.03.2019, сформовані контролюючим органом ОСОБА_1 з земельного податку за земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 0,0715 га за 2019 рік.
Підставою для скасування вищезазначених податкових повідомлень - слугувала відсутність доказів направлення позивачу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Так, на виконання вищезазначених рішень судів контролюючим органом скасовано та відкликано податкові повідомлення - рішення № 4857393-1303 від 30.06.2016, № 1790270-1303 від 30.06.2017, № 258165-1309-2038 від 27.06.2018 та №30773-5806- 2038 від 14.03.2019, що відображено в інтегрованій картці платника податків у вигляді зменшення податкових зобов'язань. Таким чином, відповідно до даних інтегрованої картки платника податків, борг у позивача із земельного податку станом на 31.12.2020 - відсутній.
Статтею 67 Конституції України на кожного покладено обов'язок сплачувати податки і збори у порядку та розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 14.1.156. пункту 14.1. ст. 14 ПК України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством.
Згідно з п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Відповідно до п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до п. 287.10. ст. 287 ПК України, податкове зобов'язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.
Згідно з п. 102.1. ст. 102 ПК України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня.
Отже, чинним законодавством встановлена можливість формувати податкові повідомлення - рішення, визначаючи суму грошових зобов'язань в межах 1095 днів. Будь-яких судових рішень або рішень інших органів, котрі би звільняли позивача від обов'язку зі сплати податку у 2019 році позивачем не надано, а судом під час розгляду справи не добуто.
З огляду на те, що підставою скасування податкового повідомлення - рішення з земельного податку ОСОБА_1 у судовому порядку була відсутність доказів належного повідомлення (вручення) платнику податків такого податкового повідомлення - рішення, ГУ ДПС сформоване (в межах 1095 днів) податкове повідомлення - рішення від 03.12.2021 № 916004-2416-2038 у розмірі 60433, 08 грн., яким визначено податкове зобов'язання з земельного податку за 2019 рік, та направлено позивачу на податкову адресу рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке особисто вручено платнику податків.
Зважаючи на вищевикладене, контролюючий орган, формуючи податкове повідомлення - рішення у 2021 році з визначення податкового зобов'язання за 2019 рік, діяв в межах повноважень та на підставі, визначених чинним законодавством, зокрема у строки, встановлені п. 102.1 ст. 102 ПК України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення від 22.11.2021 №911885-2416-2038, від 03.12.2021 №№916003-2416-2038 та 916004-2416-2038, що винесені Головним управлінням ДПС в Харківській області, відповідають приписам вище наведеного законодавства, у зв'язку з чим відсутні достатні правові підстави для задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач в ході судового розгляду справи довів, що у спірних відносинах при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Разом з тим, позивач не надав суду належних доказів того, що оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та порушують його права і законні інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Приймаючи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими врегульовано спірні відносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 ..
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2023 по справі № 520/11831/22 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова В.Б. Русанова
Повний текст постанови складено 24.01.2024 року