25 січня 2024 р.Справа № 636/937/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Бартош Н.С. , Присяжнюк О.В. ,
за участю секретаря судового засідання Шаповал В.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 07.11.2023, головуючий суддя І інстанції: Карімов І.В., м. Чугуїв, повний текст складено 07.11.23 по справі № 636/937/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Харківській області , Інспектора Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції Макаренка Олега Вікторовича
про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
ОСОБА_1 звернувся до Чугуївського міського суду Харківської області з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Харківській області, Інспектора Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції Макаренка Олега Вікторовича, в якій просить суд: скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №612939 від 14.11.2022 року, винесену інспектором Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітаном поліції Макаренком Олегом Вікторовичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 та/або ч.1 ст.121-3 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн.; закрити справу про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1 та/або ч.1 ст.121-3 КУпАП; стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 496,20 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що він не вчиняв правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, поліцейським порушена процедура розгляду справи, а постанову винесено за відсутності доказів вчинення позивачем правопорушення.
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 07.11.2023 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 07.11.2023 року та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що під час зупинення позивача співробітниками поліції він керував комбайном зернозбиральним марки CASE ІН НОМЕР_1 . Вказує, що зі змісту постанови неможливо встановити, за якою саме статтею позивача притягнуто до адміністративної відповідальності. Стверджує, що поліцейський в постанові не вказав фактичні габарити транспортного засобу, що могло б надати підстави вважати про наявність порушення. Також, працівником поліції не надано жодних доказів дотримання процедури здійснення габаритно-вагового контролю у спеціально відведеному місці, в тому числі, пересувному пункті, проведення перевірки відповідності габаритів певним нормам із складенням відповідного документу. Зауважує, що комбайн зернозбиральний марки CASE ІН AF 2388Е був придбаний до початку війни та перебував на ремонті, після початку війни зареєструвати його відповідно до вимог законодавства не було можливим, а тому він стояв та не експлуатувався. Наголошує, що згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.03.2022 року №154 «Про технічне забезпечення комплексу польових робіт в умовах воєнного стану 2022 року», дозволяється експлуатація с/г техніки без реєстрації, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №694 від 08.07.2009 року. Також в наказі зазначено, що після того, як буде припинено воєнний стан на всій території України або в її окремих місцевостях, власники будуть зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) машину протягом 90 днів. Вказує, що комбайн зернозбиральний марки CASE ІН AF 2388Е почав експлуатуватися і можливість його експлуатації без реєстрації є законною, передбаченою нормами чинного законодавства. Вважає, що висновок відповідача про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбачених ч.1 ст.132-1 КУпАП та/або ч.1 ст.121-3 КУпАП, є передчасним і необґрунтованим. Просить проводити розгляд справи без участі позивача.
Головне управління Національної поліції в Харківській області подало до суду відзив на апеляційну скаргу позивача, вважає доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 07.11.2023 року без змін. Зазначає, що з тексту адміністративного позову не вбачається те, що позивач заперечує ту обставину що під час зупинки транспортного засобу під його керуванням, який не був зареєстрований у встановленому законом порядку, що в свою чергу є порушенням вимог п. 2.9 «в» ПДР України, чим скоєно адміністративне правопорушення, передбачено ч.1 ст.121-3 КУпАП. Вказує, що позивачем не надано жодних доказів того, що зазначений комбайн був придбаний до початку війни та перебував на ремонті, після початку війни зареєструвати його відповідно до вимог законодавства не було можливим.
Відповідно до ст.268 КАС України у справах, визначених, зокрема ст. 286 КАС України, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку. Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Головне управління Національної поліції в Харківській області отримало копії ухвал Другого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження та про призначення даної справи до апеляційного розгляду, судову повістку та апеляційну скаргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа.
Також, учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені за номерами телефонів, що підтверджується телефонограмами.
Судом оприлюднено на веб-порталі судової влади України відповідну ухвалу про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Головне управління Національної поліції в Харківській області через систему "Електронний суд" подало до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи у зв'язку з перебуванням інспектора відділу реагування патрульної поліції Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітана поліції Макаренка Олега Вікторовича у щорічній відпустці з 16 по 29 січня 2024 року.
Колегія суддів не задовольняє клопотання про відкладення розгляду справи, вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність у судовому засіданні представника відповідача, оскільки явка сторін в судове засідання судом обов'язковою не визнавалася, сторони не позбавлені були права подати додатково письмові пояснення по суті справи або повідомити про наявність інших доказів, які не були раніше подані до суду, якщо б вважала це за необхідне.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що подане до суду клопотання не містить в собі доказів відсутності в інших представників відповідача можливості взяти участь у судовому засіданні.
Відтак, у суду на даний час відсутні підстави для відкладення розгляду справи на іншу дату.
Апеляційна скарга розглядається у судовому засіданні згідно приписів ст. 229 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 14.11.2022 року інспектором поліції Макаренком О.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №612939 від 14.11.2022 року, відповідно до якої на позивача накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190 грн. 00 коп. за порушення ч.1 ст.121-3, ч.1 ст.132-1 КУпАП за те, що позивач 14.11.2022 о 11.50 год на автодорозі Чугуїв - Велика Бабка 9 км + 600 м керував транспортним засобом CASE IH НОМЕР_2 без державного номерного знаку, який не зареєстрований у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.9 «в» ПДР України, а також порушив правила проїзду великогабаритного і великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами, маючи ширину 3,49 метра при дозволеній 2,6 метрів, чим порушив вимоги п.22.5 ПДР України.
Не погодившись із правомірністю постанови, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено правомірність прийнятого ним рішення, а тому оскаржувана постанова відповідача не підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
Колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КупАП).
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України "Про Національну поліцію" визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Положеннями п.8 ч.1 ст.23 вказаного Закону зазначено, що у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (зокрема, частини перша і друга статті 121-3, частина перша статті 132-1).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Правила дорожнього руху відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Відповідно до пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з п.2.9 «в» ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною 1 ст.121-3 КУпАП встановлено, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, відповідно до п.22.5 ПДР за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м). За висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м). за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м). фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т). навантаження на одиночну вісь - автобусів, тролейбусів - 11,5 г), здвоєні осі -16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь -11т, здвоєні осі - 18 т. строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
Згідно з ч.1 ст.132-1 КУпАП порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб'єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що порушення ПДР, за що передбачена відповідальність Кодексом про адміністративні правопорушення України, має підтверджуватися відповідними доказами, вичерпний перелік яких наведений у статті 251 Кодексу.
У відповідності до ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію» полiцiя може застосовувати такi превентивнi заходи, окрім іншого, як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
За приписами ч.3 ст.283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Відповідно до ч.1-3 ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зі змісту постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №612939 від 14.11.2022 року вбачається, що позивач 14.11.2022 о 11.50 год на автодорозі Чугуїв - Велика Бабка 9 км + 600 м керував транспортним засобом CASE IH НОМЕР_2 без державного номерного знаку, який не зареєстрований у встановленому законом порядку, чим порушив вимоги п.2.9 «в» ПДР України, а також порушив правила проїзду великогабаритного і великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами, маючи ширину 3,49 метра при дозволеній 2,6 метрів, чим порушив вимоги п.22.5 ПДР України, та вчинив адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст.121-3 та ч.1 ст.132-1 КУпАП.
Отже, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за двома адміністративними правопорушеннями, а саме:
- керування транспортним засобом CASE IH НОМЕР_2 без державного номерного знаку, який не зареєстрований у встановленому законом порядку, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст.121-3 КУпАП;
- порушення правил проїзду великогабаритного і великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами, маючи ширину 3,49 метра при дозволеній 2,6 метрів, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст.132-1 КУпАП.
Колегія суддів звертає увагу, що частина 1 статті 121-3 КУпАП встановлює відповідальність саме за порушення вимог законодавства щодо використання номерних знаків транспортних засобів (керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака).
При цьому, виходячи з опису правопорушення, викладеного працівником поліції в оскаржуваній постанові, позивач керував транспортним засобом CASE IH НОМЕР_2 без державного номерного знаку, який не зареєстрований у встановленому законом порядку.
У відзивах на позов та апеляційну скаргу відповідач зазначає, що позивач не заперечує ту обставину, що керував транспортним засобом, який не був зареєстрований у встановленому законом порядку, що в свою чергу є порушенням вимог п. 2.9 «в» ПДР України (водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення).
Судом першої інстанції підтримано вказане твердження відповідача і додано, що позивачем не заперечується керування транспортним засобом, не зареєстрованим в установленому порядку в органах МВС України. Крім того, позивачем не надано жодних доказів того, що зазначений комбайн був придбаний до початку війни та перебував на ремонті, після початку війни зареєструвати його відповідно до вимог законодавства не було можливим.
Тобто, позиція відповідача, підтримана судом першої інстанції, зводиться виключно до встановленого факту керування позивачем транспортним засобом, не зареєстрованим в установленому законом порядку, що не передбачено ч.1 ст.121-3 КУпАП (керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака).
Отже, опис правопорушення стосовно керування позивачем транспортним засобом CASE IH НОМЕР_2 без державного номерного знаку, який не зареєстрований у встановленому законом порядку, що викладений у спірній постанові, не розкриває об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121-3 КУпАП.
Разом з тим, зі змісту спірної постанови не вбачається, що в ній містяться посилання на будь-які докази, що підтверджують вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого саме ч.1 ст.121-3 КУпАП (керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака).
Зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги не встановлено, що позивач визнає факт керування комбайном CASE IH НОМЕР_2 без державного номерного знаку.
Позивачем надано до суду копію договору купівлі-продажу від 08.09.2021 року та копію акту приймання-передачі до договору купівлі-продажу від 08.09.2021 року, якими підтверджено, що продавець передає покупцю у власність комбайн зернозбиральний з жаткою, марки CASE IH AF2388Е, з державним реєстраційним номером - НОМЕР_3 .
Колегія суддів зазначає, що спірна постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин, вказаних в оскаржуваній постанові.
Верховний Суд у постанові від 26.04.2018 року у справі №338/1/17, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України є обов'язковою для врахування при розгляді даної справи, вказав, що візуальне спостереження за дотриманням правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксоване у встановленому законом порядку.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова в частині накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення на підставі ч.1 ст.123-1 КУпАП, відповідачем прийнята за відсутності належних доказів, що мають значення для прийняття рішення, а відтак підлягає скасуванню, що безпідставно не враховано судом першої інстанції.
Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що згідно з наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 07.03.2022 року №154 «Про технічне забезпечення комплексу польових робіт в умовах воєнного стану 2022 року» дозволяється експлуатація с/г техніки без реєстрації, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України №694 від 08.07.2009 року, тому комбайн зернозбиральний марки CASE ІН AF 2388Е почав експлуатуватися і можливість його експлуатації без реєстрації є законною, не впливає на спірні правовідносини, оскільки позивача притягнуто до відповідальності саме за керування транспортним засобом без номерного знака згідно з ч.1 ст.123-1 КУпАП, що не знайшло свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові в частині накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення на підставі ч.1 ст.132-1 КУпАП за порушення правил проїзду великогабаритного і великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами, маючи ширину 3,49 метра при дозволеній 2,6 метрів, колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до п.1.10 ПДР габаритно-ваговий контроль - перевірка габаритних і вагових параметрів транспортного засобу (в тому числі механічного транспортного засобу), причепу і вантажу на предмет відповідності встановленим нормам щодо габаритів (ширина, висота від поверхні дороги, довжина транспортного засобу) та щодо навантаження (фактична маса, осьове навантаження), яка проводиться відповідно до встановленого порядку на стаціонарних або пересувних пунктах габаритно-вагового контролю.
Згідно з п.3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року №1007/1207 (далі по тексту - Порядок №1007/1207) габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.
Відповідно до пп.2 п.5 Порядку №1007/1207 працівники відповідних підрозділів МВС під час здійснення габаритно-вагового контролю здійснюють перевірку у водія великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу наявності дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформленого та виданого в установленому законодавством порядку. У разі відсутності такого дозволу вживають заходів щодо проходження габаритно-вагового контролю таким транспортним засобом.
Приписами пунктів 15 - 20 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі по тексту - Порядок №879; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), регламентовано, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.
Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).
За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.
За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.
З системного аналізу зазначених вище норм законодавства слідує, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється виключно у встановленому законом порядку Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції, за результатами якого водієві транспортного засобу видається довідка результатів здійснення контролю із зазначенням часу і місця.
Верховний Суд у постанові від 17.01.2019 року у справі №539/655/17 вказав, що доказом того, що транспортний засіб належить чи не належить до категорії великогабаритних є відповідний документ, який видають посадові особи Укртрансінспекції: акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів, акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю, журнал обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що жоден із викладених вище документів матеріали справи не містять, а отже відсутні підстави вважати, що габаритно-ваговий контроль було здійснено, у тому числі здійснено із дотриманням відповідної процедури.
При цьому, спірна постанова не посилається на спосіб визначення поліцейським 14.11.2022 року габаритних параметрів транспортного засобу, яким керував позивач, а саме ширини 3,49 метра при дозволеній 2,6 метрів.
Разом з тим, позивач в позові та апеляційній скарзі вказує на відсутність в оскаржуваній постанові та матеріалах справи будь-яких доказів щодо вимірювання габаритів і відповідних висновків після проведення замірів транспортного засобу, що позбавляє суд можливості дійти висновку про наявність ознак інкримінованого позивачу правопорушення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова і в частині накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення на підставі ч.1 ст.132-1 КУпАП, відповідачем прийнята за відсутності належних доказів, що мають значення для прийняття рішення, а відтак підлягає скасуванню повністю, що безпідставно не враховано судом першої інстанції.
У відповідності до КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (частини перша, друга статті 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245).
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї (п. 1 ст. 32), неодноразово наголошував, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведення поза розумним сумнівом. Проте, таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів (п. 45 рішення у справі Бочаров проти України від 17.06.2011 р.; п. 75 рішення у справі Огороднік проти України від 05.05.2015 р.; п. 52 рішення у справі «Єрохіна проти України» від 15.02.2013 р.).
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред'явленим обвинуваченням.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви, щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не довів належними доказами факт вчинення позивачем зазначеного в оскаржуваній постанові адміністративного правопорушення, відтак і підстави для притягнення позивача до адміністративної відповідальності відсутні, у зв'язку з чим колегія суддів доходить висновку, що оскаржувана постанова прийнята не в спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.132-1 та ч.1 ст.121-3 КУпАП, провадження у справі про адміністративні правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що постанова серії БАВ №612939 від 14.11.2022 року по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, є протиправною та підлягає скасуванню, із закриттям провадження по адміністративній справі.
Враховуючи відсутність належних доказів вчинення позивачем адміністративних правопорушень, колегія суддів зазначає, що інші доводи сторін про правомірність чи неправомірність оскаржуваної постанови не впливають на вирішення справи по суті.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).
Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Згідно з ч.2 ст.317 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому апеляційну скаргу слід задовольнити. Рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 07.11.2023 по справі № 636/937/22 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії БАВ №612939 від 14.11.2022 року, винесену інспектором Чугуївського РУП ГУНП в Харківській області капітаном поліції Макаренком Олегом Вікторовичем відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.132-1, ч.1 ст.121-3 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1190,00 грн., та закрити провадження по адміністративній справі.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги у загальному розмірі 1240,50 грн.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) Н.С. Бартош О.В. Присяжнюк