25 січня 2024 р. Справа № 520/4893/22
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Спаскіна О.А. , Перцової Т.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 (суддя Бадюков Ю.В.; м. Харків; повний текст ухвали складено 27.09.2023) по справі № 520/4893/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області
про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), в якому просив суд:
- визнати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління пенсійного фонду України в Івано-франківській області від 22.02.2022 року про відмову у призначенні пенсії протиправним та скасувати його;
- дати правову оцінку щодо наявності у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 права на пенсію на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, зобов'язавши відповідача зарахувати стаж роботи за вислугою років в НАК «Надра України» ДП «Полтавнафтогазгеологія» з 09.10.1997 року по 10.10.2008 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 подану до ПФУ 15. 02.2022 року;
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі №520/4893/22 адміністративний позов задоволено частково та вирішено:
«Визнати протиправним та скасувати рішення відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення Головного управління пенсійного фонду України в Івано-франківській області від 22.02.2022 року № 203750003839 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018 код ЄДРПОУ 20551088) повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 подану 15. 02.2022 року.
В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.»
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - залишено без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 по справі № 520/4893/22 - залишено без змін.
15.09.2023 позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність боржника, ГУ ПФУ в Івано - Франківській області щодо не виконання рішення суду;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано - Франківській області вжити заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року у справі №520/4893/22 за позовом Смородського до Головного управління Пенсійною фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
25.09.2023 представник відповідача надав до суду заперечення щодо поданої заяви, зазначивши, що зарахування до пільгового стажу роботи за Списком № 2 періоду роботи за професією, посадою, що дає право на призначення пенсії за вислугу років чинним законодавством України не передбачено. Враховуючи те, що у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні ОСОБА_1 від 01.05.2023 №203750003839 винесене правомірно та відповідає чинному законодавству.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2023 року у задоволенні заяви позивача про застосування статі 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Позивач не погодився із вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу в якій просить суд прийняти окрему ухвалу, якою задовольнити заяву позивача в повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на зміст постанови Верховного Суду від 04 травня 2023 року по справі № 760/1899/17 ( п. І, VІ постанови).
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви позивача, суд першої інстанції дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області виконано рішення суду від 26.09.2022 у справі № 520/4893/22, за результатом виконання якого, призначення пенсії позивачеві не відбулося, про що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийнято нове рішення.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Так, відповідно до частини 2 статті 372 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені в зал засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або - тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, - коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя.
Суд вважає за необхідне звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у справі “Горнсбі проти Греції” наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Отже, для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина “судового розгляду”.
З аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах “Алпатов та інші проти України”, “Робота та інші проти України”, “Варава та інші проти України”, “ПМП “Фея” та інші проти України), якими встановлено порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою статті 129-1 Конституції України.
Таким чином, обов'язковою складовою судового процесу є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною 6 статті 383 КАС України за наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Колегія суддів звертає увагу, що вище зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів особи, на користь якої ухвалено судове рішення, шляхом подання нового позову. Розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, та не передбачає можливості подання окремого позову, предмет якого є аналогічним по суті вже вирішеному раніше.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. З огляду на наведене, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на відповідача, передбачених КАС України. Дії відповідача, спрямовані на виконання судового рішення не можуть бути самостійним предметом окремого судового провадження.
У свою чергу, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
Забезпечуючи судовий контроль щодо виконання рішення, суд здійснює перевірку виключно в межах обставин досліджених та встановлених судовим рішенням.
Матеріали справи свідчать, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі № 520/4893/22 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018 код ЄДРПОУ 20551088) повторно, з урахуванням висновків суду, розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 подану 15.02.2022 року.
Тобто, рішенням від 26.09.2022 у справі № 520/4893/22 суд зобов'язав визначений орган пенсійного фонду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2022 про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду.
Зі змісту рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 встановлено, що в межах розгляду справи № 520/4893/22 судом було надано оцінку рішенню Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 22.02.2022 № 203750003839 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідно до якого органом пенсійного фонду не було враховано до страхового стажу позивача період роботи з 24.07.1986 по 19.09.1986, згідно із трудовою книжкою НОМЕР_2 , а також не було враховано довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 19.08.2021 №1-9/12-19/264, оскільки така підтверджує право на пенсію за вислугу років відповідно до п. б ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Вирішуючи спір у справі № 520/4893/22 суд дійшов висновку, що оскільки в силу статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при призначенні пенсій на пільгових умовах та пенсій за вислугу років провадиться взаємне зарахування періодів роботи, то період роботи позивача на посаді помічник бурильника експлуатаційного і розвідувального буріння свердловин на нафту і газ з 09.10.1997 по 10.10.2008 є таким, що включаються до стажу роботи, який надає право на пенсію пенсії за віком на пільгових умовах. Щодо неврахування відповідачем до страхового стажу позивача періоду роботи позивача з 24.07.1986 по 19.09.1986, суд першої інстанції дійшов висновку, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. За висновком суду, не зарахування відповідачем страхового стажу позивача із тих мотивів, які викладені у рішенні № 203750003839 від 22.02.2022 року, не можна вважати обґрунтованим, що стало підставою для його скасування в судовому порядку та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 подану 15.02.2022 року, з урахування висновків суду.
Як свідчать матеріали справи, а саме з рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області №203750003839 від 01.05.2023, прийнятого на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.09.2022 у справі №520/4893/22, повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 15.02.2022 та прийнято нове рішення, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.
У вказаному рішенні ГУПФУ в Івано-Франківській області зазначено, що за результатами повторного розгляду документів, доданих до заяви, та враховуючи висновки суду: до страхового стажу враховано період роботи з 24.07.1986 по 19.09.1986, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_2 ; до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 2 повторно не враховано спірний період роботи з 09.10.1997 по 10.10.2008, згідно записів трудової книжки НОМЕР_3 та уточнюючої довідки від 19.08.2021 № 1-9/12-19/264, оскільки довідка підтверджує право на пенсію за вислугу років відповідно до п. б ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Зарахування до пільгового стажу роботі Списком № 2 періоду роботи за професією, посадою, то дає право на признане, пенсії за вислугу років чинним законодавством України не передбачено. Окрім того, не надано матеріали атестації робочих місць; до стажу роботи на пільгових умовах за Списком № 2 не враховано періоди роботи з 13.10.2008 по 24.08.2012; з 12.06.2013 по 07.05.2015; з 01.04.2016 по 30.11.2020, згідно записів трудової книжки НОМЕР_4 та уточнюючої довідки від 10.08 2021 № 439.
Отже, за наслідками повторного розгляду заяви позивача, на виконання судового рішення по справі № 520/4893/22 відповідач врахував до страхового стажу позивача період роботи з 24.07.1986 по 19.09.1986, повторно не врахував спірний період роботи з 09.10.1997 по 10.10.2008, зазначивши при цьому додаткові підстави для його неврахування, що не були зазначені у рішенні від 22.02.2022 року № 203750003839, та не врахував періоди роботи позивача з 13.10.2008 по 24.08.2012; з 12.06.2013 по 07.05.2015; з 01.04.2016 по 30.11.2020, оцінка яким у рішенні №203750003839 від 22.02.2022 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не надавалась, та які не досліджувались судом під час розгляду справи № 520/4893/22.
Оскільки відповідачем виконане судове рішення шляхом повторного розгляду заяви позивача про призначення пенсії, за наслідками якого прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльність боржника, ГУ ПФУ в Івано - Франківській області щодо не виконання рішення суду.
Колегія суддів зазначає, що при здійсненні судового контролю за виконанням судового рішення суд повинен дослідити повноту виконання судового рішення, проте не може зобов'язувати суб'єкта владних повноважень вчиняти на виконання судового рішення дії або приймати рішення, які такий суб'єкт владних повноважень не зобов'язаний вчинити/прийняти відповідно до судового рішення, тобто суд не вправі встановлювати інший спосіб захисту права позивача, ніж був обраний судом при вирішенні справи по суті.
При цьому рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії №203750003839 від 01.05.2023, хоча й прийняте на виконання судового рішення в справі № 520/4893/22, проте не може оскаржуватися в порядку статті 383 КАС України, адже, суд не зобов'язував відповідача прийняти рішення про призначення пенсії, а зобов'язав повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, що і було виконано відповідачем.
У випадку незгоди з рішенням відповідача № 203750003839 від 01.05.2023 позивач не позбавлений права та можливості захисту власних інтересів шляхом пред'явлення позовної заяви із визначеними способами захисту, які передбачені статтею 5 КАС України та кореспондують із повноваженнями суду, що регламентовані статтею 245 КАС України.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви позивача.
Одночасно суд апеляційної інстанції зважає на положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32 - 41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 по справі № 520/4893/22 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) О.А. Спаскін Т.С. Перцова