25 січня 2024 року справа №227/1889/23
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2023 року (повне судове рішення складено 03 листопада 2023 року у м. Добропілля) у справі № 227/1889/23 (суддя в І інстанції Корнєєва В.В.) за позовом ОСОБА_1 до Поліцейського СРПП ВП № 1 Покровського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області старший лейтенант поліції Давиденка Олега Геннадійовича, третя особа Покровське РУП ГУНП в Донецькій області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до поліцейського СРПП ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області Давиденка О.Г. щодо скасування постанови ГБВ № 665388 від 24.07.2023, винесеної відповідачем, в обґрунтування якої зазначив, що 24.07.2023 відносно нього поліцейським ст. лейтенантом Давиденко О.Г. була винесена постанова про адміністративне правопорушення за ст. 183 КУпАП за нібито завідомо неправдивий виклик поліції та накладено штраф у розмірі 850 гривень. Позивач вважав, що постанова складена неправомірно, його дії 24.07.2023 не містять складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.183 КУпАП, оскільки у нього було достатньо підстав для виклику поліції. Позивач зазначав, що зателефонував до поліції і повідомив черговому поліції, що він разом з сином затримали одного з осіб, які вже півроку здійснюють відносно нього хуліганські дії, але, яка наразі вже втекла, та запитав у чергового поліції що йому робити, а саме: може йому прийти на наступний день та скласти заяву, на що черговий поліції відповів, щоб позивач очікував на приїзд поліції, що він і зробив в подальшому. Після того як приїхав патруль поліції і відповідач - працівник поліції дізнався, що затримана особа вже втекла, йому було повідомлено відповідачем, що він "наговорив" на неправдивий виклик поліції та відносно нього буде складено постанову. Позивач просив суд скасувати постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності та закрити провадження по справі.
Слід зазначити, що ухвалою місцевого суду від 03.08.2023 було, в тому числі, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Покровський РУП ГУНП в Донецькій області.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2023 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною та скасовано постанову ГБВ № 665388 від 24.07.2023, яка винесена поліцейським СРПП ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старшим лейтенантом Давиденко Олегом Геннадійовичем, про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП ОСОБА_1 , із закриттям провадження по справі.
У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь держави судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 536 гривень 80 коп.
Не погодившись з таким судовим рішенням, Головне управління Національної поліції в Донецькій області подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Спершу в обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відділення поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області, як суб'єкт владних повноважень мав бути залученим відповідачем по цій справі, оскільки його працівником було прийнято рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Однак, воно, як і Покровський РУП ГУНП в Донецькій області, не має статусу окремої юридичної особи, не здійснює фінансову та господарську діяльність та має фінансування (бюджетних асигнувань).
Оскільки за результатами розгляду зазначеної категорії справ, судові витрати підлягають розподілу (стягненню), то Головне управління, як єдина юридична особа до структури якого входить відділення поліції № 1 Покровського РУП, і повинна була бути залучена у якості співвідповідача з метою належного виконання судового рішення в частині стягнення судових витрат.
Щодо суті спірних правовідносин зазначає, що із матеріалів справи вбачається, а також підтверджуються наявними у ній поясненнями, будь-яких протиправних дій 24.07.2023, за адресою проживання позивача, не відбувалось. Особи, на яких вказує позивач, правопорушень не вчиняли. Поліцейський враховуючи отриману інформацію про те, що позивач затримав особу, яку вчиняла хуліганські дії, і така інформація в подальшому не знайшла свого підтвердження дійшов, як на нашу думку, правомірного висновку про те, що ОСОБА_2 здійснив завідомо неправдивий виклик.
Відтак, апелянт наголошує, що поліцейським було встановлено усі складові адміністративного правопорушення передбаченого ст. 183 КУпАП та правомірно складена оскаржена постанова.
У запереченнях на клопотання ГУНП в Донецькій області позивач заперечував проти заміни відповідача поліцейського ОСОБА_3 на Покровський РУП ГУНП в Донецькій області та залучення у якості співвідповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області, наполягаючи на тому, що поліцейський є належним відповідачем.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем висловлено згоду з висновкам місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Крім того, у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить постановити окрему ухвалу, якою зобов'язати ГУНП в Донецькій області внести зміни до п.1.7 посадової інструкції поліцейських сектору реагування, де вказати найменування органу поліції, від імені якого поліцейського сектору реагування здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому апеляційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, з таких підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що згідно копії виводу АРМ 102, копії рапорту, наданих відповідачем, 24.07.2023 оператору 102 надійшло повідомлення від ОСОБА_1 , що він затримав невідомого чоловіка, який протягом 6 місяців здійснює хуліганські дій по будинках села.
З копії письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що 24.07.2023 о 21:50 год. в під'їзд його будинку зайшов ОСОБА_4 з 2 невідомими людьми та його неповнолітній син ОСОБА_5 крикнув їм стояти, але останні побігли, намагався затримати, але вони втекли, він побіг на подвір'я, де його син тримав ОСОБА_6 , котрий виправдовувався та говорив, що вперше прийшов до їх під'їзду, будь-яких протиправних дій не вчиняв, на питання хто з ним був не відповів, пояснив, що це не важливо та побіг з двору, після чого він зателефонував на лінію 102 та повідомив про дану подію.
Згідно копії постанови ГБВ № 665388 по справ про адміністративне правопорушення від 24.07.2023, поліцейським СРПП ВП №1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області старшим лейтенантом поліції Давиденко О.Г. на позивача ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у сумі 850 грн за порушення вимог ст. 183 КУпАП, а саме: 24.07.2023 о 22:02 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем мешкання, скоїв неправдивий виклик поліції, а саме повідомив про подію, якої насправді не було, а саме про хуліганські дії громадянина, та якого було затримано.
Також як вбачається зі змісту оскарженого рішення та матеріалів справи в судовому засіданні 14.09.2023 позивач зазначив, що хуліганські дії відносно нього почалися в грудні місяці 2022 року, обливали двері його квартири помоями, кидали каміння в них. В черговий раз, а саме 24.07.2023 невідомі особи прокрадалися до них у під'їзд для продовження своїх хуліганських дій, його син чатував на них на площадці між 1 та 2 поверхами, після того як його син вигукнув «Стоять», невідомі особи побігли з під'їзду, йому було чутно топіт та звуки боротьби, він вибіг з квартири та на вулиці неподалік від дверей під'їзду побачив сина, який лежав спиною на землі та тримав юнака, який лежав спиною на ньому, як з'ясувалося це був однокласник сина позивача ОСОБА_4 , який в школі разом з двома своїми друзями здійснював відносно його сина булінг. Після цього він зателефонував на номер 102 та повідомив про подію та спитав в оператора, що йому робити їхати сьогодні до поліції та писати заяву, чи можна приїхати наступного дня, на що оператор відповів щоб він чекав наряд поліції. Потім приїхала поліція та він пояснив все, що відбувалося поліцейському ОСОБА_7 , але він склав відносно нього постанову. Хуліганські дії відбувалися також 04.08.2023, невідомі особи вибили вікна, сусіди викликали поліцію та затриманий його покусав, поліція на звернення не реагує. 21.08.2023 ввечері в двері його квартири кинули цеглу та невідома особа щось вигукувала. 27.08.2023 помітив, що його син крутиться біля дверей, момент коли друг ОСОБА_8 та двоє інших стояли між 2 та 1 поверхами він не бачив, коли його син вибіг на вулицю двоє невідомих втекли.
Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні зазначив, що 24.07.2023 він заступив на чергування та надійшло повідомлення від оператора 102, приїхавши в с. Водянське на дворі його чекав заявник із сином та повідомив йому, що особа вже втекла, і так як на момент приїзду поліції хуліганських дій вже не було, порушення громадського порядку також не було, будь-яких порушень не відбувалось, він прийняв рішення про те, що був з боку позивача хибний виклик поліції. Сусідів він не допитував, так як невідомі зайшли лише в під'їзд та вибігли, тобто правопорушення не відбулося.
Свідок ОСОБА_5 , який є сином позивача, та якого було допитано в присутності батька ОСОБА_1 , в судовому засіданні зазначив, що за день до 24.07.2023 їм кинули камінь в двері, і тому він вирішив чатувати між 1 та 2 поверхами, 24.07.2023 приблизно о 22:00 год. до під'їзду зайшло 3 особи, вони пошепки між собою розмовляли, він сказав їм стояти та двоє з них втекли, третя особа його протягнула до виходу з під'їзду, почав його відштовхувати, з'ясувалося, що це були особи, які постійно його принижували в школі.
В судовому засіданні 29.09.2023 свідок ОСОБА_9 зазначила, що вона працює бібліотекарем в ЗОШ №11, 24.07.2023 вона чула шум спочатку в під'їзді, а потім на подвір'ї. Зі слів сусіда дізналась, що хуліганські дії вчиняв ОСОБА_4 . Окрім того, сусідські двері були облиті помиями, потім через деякий час біля дверей лежала цеглина, в останній раз її чоловік викликав поліцію на цих хуліганів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Спершу слід зазначити, що рішення місцевого суду оскаржено лише ГУНП в Донецькій області. Відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає рішення місцевого суду лише в частині, в якій задоволені позовні вимоги. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Диспозиція статті 183 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань - Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань. Дії правопорушника спрямовані на зрив роботи таких служб, як пожежна охорона, поліції, медична допомога, аварійні бригади, що обслуговують газову, водопровідну, опалювальну, електричну та інші системи житлово-комунального господарства. Правопорушник викликає представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Відповідно до вимог ст. 222 КУпАП України розгляд справ про правопорушення, передбачені ст. 183 цього Кодексу, покладено на органи Національної поліції.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Винність діяння є обов'язковою ознакою адміністративного правопорушення (проступку), викладеного у ст. 9 КУпАП.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 категорично заперечував свою вину у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, вказуючи, що здійснив виклик на лінію 102, оскільки хотів повідомити про подію, яка відбулася, але він зазначив оператору, що особа, яка була ним затримана, наразі втекла та він питав в оператора що йому робити, може прийти наступного дня та написати заяву, на що оператор сказав йому очікувати приїзд патрульної машини.
Дослідженим в судовому засіданні аудіозаписом звернення ОСОБА_1 24.07.2023 на тел.102, який було витребувано судом з УАЗОР ГУНП в Чернівецькій області, підтверджується той факт, що позивач дійсно повідомляв черговому поліції про те, що особа, яка вчинила хуліганські дії, втекла та він питав в оператора, що йому потрібно робити в даному випадку їхати до поліції цього дня, чи їхати наступного дня для написання заяви, на що оператор відповів щоб він чекав наряд поліції.
Отже, судом встановлено, що позивач після повідомлення на тел. 102 діяв в чіткому порядку, про який йому було повідомлено оператором 102, очікуючи приїзду патруля поліції, і умислу на даремного виїзд на місце виклику працівників поліції у позивача не було.
Окрім того, відносно позивача та його родини протягом певного часу невідомими особами здійснювалися хуліганські дії, яким позивач намагався разом із сином перешкодити, повідомляв про них працівників поліції, а саме відповідача по справі, який не опитавши свідків їх вчинення, де оглянувши місце події, ухвалив рішення про наявність факту хибного звернення позивача до поліції та склав на нього постанову за ст.183 КУпАП.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для справи.
Згідно ст. 254 КУпАП, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Оскаржувані постанови про адміністративне правопорушення не можуть оцінюватися судом в розумінні ст. 73 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 183 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б обґрунтовували його вину, в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
В порушення зазначених вимог закону, матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу вчинення гр-ном ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, що є порушенням вимог ст. 251 КУпАП.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що постанова відповідача ГБВ № 665388 від 24.07.2023 про притягнення позивача до відповідальності за ст.183 КУпАП, підлягає скасуванню, тому позов підлягає задоволенню.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, місцевий суд дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову.
Щодо вимог позивача про постановлення окремої ухвали.
Як було зазначено вище, окремою ухвалою позивач просить зобов'язати ГУНП в Донецькій області внести зміни до п.1.7 посадової інструкції поліцейських сектору реагування та вказати в ухвалі, що здійснення провадження у справах про адміністративні правопорушення поліцейськими сектору реагування патрульної поліції ГУНП в Донецькій області від власного імені, а не від імені органу поліції порушує вимоги ч. 2 ст. 222 КУпАП та абз.2 ч. 2 ст. 283 КУпАП.
Так, відповідно до ч.ч.1-3 ст. 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними. Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов'язків, неналежного виконання професійних обов'язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунені ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів. Окрема ухвала виноситься судом, у зв'язку з виявленням під час судового розгляду порушення законності з боку, зокрема, суб'єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунені шляхом розв'язання спору по суті.
З викладеного вбачається, що постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду та здійснюється, якщо судом виявлено порушення закону та такі порушення є очевидно протиправними.
Суд вважає за необхідне зазначити, що постановлення окремої ухвали є правом суду при наявності очевидно протиправних дій відповідних осіб.
Водночас, позивачем не наведено конкретних обставин, які можуть свідчити про те, що дії відповідача носять очевидний, систематичний протиправний характер та такі дії спрямовані навмисно на грубе порушення прав позивача. Більше того, позивач не надав жодних доказів, які б підтверджували обґрунтування його доводів.
Отже, у задоволенні заяви ОСОБА_1 щодо вжиття заходів реагування відповідно до статті 249 КАС України слід відмовити.
Щодо заперечень позивача щодо заміни відповідача поліцейського Давиденка О.Г. на Покровський РУП ГУНП в Донецькій області та залучення у якості співвідповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області суд зазначає таке.
Слід зазначити, що аналіз положень статті 48 КАС України вказує на те, що заміна неналежного відповідача або залучення співвідповідача належить до повноважень суду першої інстанції, оскільки вчинення таких процесуальних дій судом має наслідком розгляд справи спочатку.
Такий висновок неодноразово підтриманий Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.06.2021 у справі №460/2903/20, від 14.12.2020 у справі №826/17787/14, від 09.07.2020 у справі №2040/5355/18.
Апелянтом не ставилось питання в прохальній частині апеляційної скарги питання про заміну відповідача поліцейського Давиденка О.Г. на Покровський РУП ГУНП в Донецькій області, натомість в мотивувальній частині зазначалось про те, що Покровський РУП ГУНП в Донецькій області не має статусу окремої юридичної особи, не здійснює фінансову та господарську діяльність та має фінансування (бюджетних асигнувань).
Такими доводами апелянт висловлював незгоду з рішенням місцевого суду в частині стягнення судового збору за рахунок його асигнувань.
Стосовно незгоди апелянта про стягнення судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань апеляційний суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статями 291, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 03 листопада 2023 року - залишити без змін.
Повне судове рішення - 25 січня 2024 року.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів І. В. Сіваченко
А. А. Блохін
Т. Г. Гаврищук