24 січня 2024 року м. Житомир справа № 240/23575/23
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення №262340019904 від 24.05.2023 року про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах;
- зобов'язання призначити з 17.05.2023 року пенсію за віком на пільгових умовах (список №1) у відповідності до вимог до п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 досягла віку 45 років. Позивач вважає, що при стажі не менше 7 років 6 місяців на посаді, яка віднесена до Списку №1 має право на призначення пенсії на пільгових умовах у відповідності до вимог до п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
17.05.2023 року Позивач звернулася до регіонального відділення Управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії відповідно до у відповідності до вимог до п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Її заява була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. За результатами розгляду звернення Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області 24.05.2023 року прийняло оскаржуване рішення про відмову у призначення такої пенсії. Таку відмову Позивач вважає протиправною, так як Відповідачем безпідставно зроблено висновок про наявність у Позивача права на призначення такої пільгової пенсії лише з досягненням 50 річного віку.
Ухвалою суду від 11.08.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Відповідача по справі, направив суду письмові заперечення проти позову (відзив). У відзиві на позов Відповідача зазначено, що відповідно до принципу екстериторіальності заява Позивача від 17.05.2023 року була передана на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області. За результатами розгляду звернення Позивача було встановлено наявність у Позивача 39 років 08 місяців 03 днів загального страхового стажу та 13 років 05 місяців 24 днів пільгового стажу за Списком №1.
Разом з тим, на думку Відповідача, Позивач набуде право на вказану пенсію при досягненні 50-річного віку. З цих підстав, як зазначено у відзиві, Позивачу правомірно було відмовлено у призначення пенсії з досягненням 45-річного віку.
Одночасно Відповідач вважає відсутніми підстави для врахування до спірних відносин висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України № 1-р/2020.
Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення пенсії, в тому числі зі зниженням пенсійного віку, регулюються правовими нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV (надалі-Закон N 1058-IV), що були чинні на день виникнення таких відносин.
За приписами статті 8 Закону N 1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Частиною першою статті 26 Закону N 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017року.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року N 1788-XII (надалі - Закон N 1788-XII) громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Як зазначено в п."а"ч.1 статті 13 цього ж Закону N N 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , є особою ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується даними її паспорта (а.с.5).
Судом встановлено та визнається сторонами, що саме у відповідності до вказаних правових норм п."а"ч.1 статті 13 цього ж Закону N 1788-XII Позивач 17.05.2023року звернулася до регіонального відділення Управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по досягненню 45 річного віку.
Судом встановлено, що вказане звернення Позивача за принципом екстериторіальності було передано на розгляд Відповідачу і за результатами розгляду такого звернення Відповідач рішення №262340019904 від 24.05.2023 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с.9).
Як зазначено в оскаржуваному рішенні Відповідача від 24.05.2023 року та у відзиві Відповідача на позов, у Позивача є 39 років 08 місяців 03 днів загального страхового стажу та 13 років 05 місяців 24 днів пільгового стажу за Списком №1, що надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно п."а"ч.1 статті 13 цього ж Закону N 1788-XII виключно з досягненням 50 річного віку.
Такі доводи Відповідача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та підлягає скасуванню з огляду на таке.
Безспірно, як вже зазначалося судом, набуття права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п."а"ч.1 статті 13 цього ж Закону N 1788-XII особою можливо за наявності досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Тобто, досягнення 50річного віку у відповідності до п."а"ч.1 статті 13 цього ж Закону N 1788-XII є обов'язковою умовою для призначення спірної пенсії.
Разом з тим, як зазначено у позові, оскаржуване рішення Відповідача прийнято без врахування Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 Справа № 1-5/2018(746/15) (надалі Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020).
Безспірно, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення 2 березня 2015 року" № 213-VIII були внесені зміни, окрім іншого, до статті 13 Закону N 1788-XII, були внесені зміни в частині щодо збільшення пенсійного віку для жінок з 45 років до 50 років для призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п."а"ч.1 статті 13 цього ж Закону N 1788-XII.
У Рішенні Конституційного Суду України № 1-р/2020 з цього приводу зазначено, що ці зміни вплинули на очікування осіб стосовно настання юридичних наслідків, пов'язаних із реалізацією права виходу на пенсію.
На думку Конституційного Суду України стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213, якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать частині першій статті 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Дослідивши правовідносини, пов'язані зі змінами підстав реалізації права на пенсію на пільгових умовах ухвалив Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, яким визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.
Одночасно Конституційний Суд України прямо зазначив, що застосуванню підлягають, окрім іншого, стаття 13 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
„На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
В зв'язку з цим, суд погоджується із доводами Позивача, що при вирішенні даних спірних відносин слід враховувати правові норми статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.
Судом встановлено і визнається сторонами, що Позивач станом до 01.04.2015 року працювала на посадах, віднесених до Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого чинною на той час постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36.
Наявність у Позивача загального страхового та пільгового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до п."а"ч.1 статті 13 цього ж Закону N 1788-XII, Відповідачем не заперечується і відповідно до вимог ч.1 ст.78 КАС України перед судом не доказувалися.
Відповідно до вимог ч.1 ст.45 Закону N 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Зазначене свідчить, що на день звернення (17.05.2023 року) Позивача до регіонального відділення Управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії відповідно до у відповідності до вимог до п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Позивач мала право на призначення їй пенсії на пільгових умовах при досягненні 45 річного віку, а тому рішення №262340019904 від 24.05.2023 року про відмову у призначення пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню.
Порушене право Позивача підлягає судовому захисту та поновленню шляхом зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити з 17.05.2023 року ОСОБА_1 пільгову пенсію за віком відповідно до вимог п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1073,60 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов задовольнити, визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській №262340019904 від 24.05.2023 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) призначити з 17.05.2023 року ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , Ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) пільгову пенсію за віком відповідно до вимог п."а" ч.1 ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Судові витрати ОСОБА_1 у вигляді судового збору в сумі 1073,60 грн. підлягають відшкодуванню шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк