25 січня 2024 рокуСправа №160/28982/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.09.2023 року № 0463350013975 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника відповідно до заяви про призначення пенсії від 07.09.2023 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , перебувала в зареєстрованому шлюбу із ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з чоловіком проживали спільно, однією сім'єю.
За поясненнями позивача, після досягнення пенсійного віку, ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії по втраті годувальника відповідно до ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Проте, рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 14.09.2023 року № 046350013975 позивачу відмовлено у призначенні пенсії по втраті годувальника у зв'язку з відсутністю страхового стажу заявниці.
Позивач вважає зазначене рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки положення ст. 36 Закону, якою визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не пов'язує право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця.
Ухвалою суду від 20.11.2023 року, після усунення недоліків позовної заяви, було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування.
Заперечуючи проти позову, відповідачем надіслано до суду відзив на позовну заяву, який долучено до матеріалів справи.
В обґрунтувань заперечень, відповідач зазначає, що законодавець чітко пов'язує виникнення права на призначення пенсії з досягненням певного віку та наявністю певного страхового стажу, відтак пенсійний вік необхідно рахувати в розумінні ст. 26 Закону № 1058. Тобто, на переконання відповідача, позивач не є працездатним членом сім'ї померлого годувальника, у зв'язку з недосягненням пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону № 1058.
Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, прийшов до таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 23.05.2007 року Павлоградським МВ УМВС України в Дніпропетровській області.
Позивач, згідно із свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим 16.03.2007 р. відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Павлограду Павлоградського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, з 16.03.2007 року перебувала у шлюбі із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого 19.11.2020 р відділом реєстрації актів цивільного стану по Павлоградському, Юр'ївському районах та місту Павлограду Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер у віці 58 років, про що зроблений відповідний актовий запис від 19.11.2020 р. №1819.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію, згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за віком на пільгових умовах по Списку № 1.
ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою від 07.09.2023 р. про призначення пенсії у разі втрати годувальника.
Проте, рішенням Головного управління Пенсійгого фонду України в Дніпропетровській області від 14.09.2023 року № 046350013975 відмовлено у призначенні пенсії у разі втрати годувальника по п. 1 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наданими документами загальний страховий стаж годувальника ОСОБА_1 складає 46 років 11 місяців 12 днів. До страхового стажу годувальника враховано всі періоди роботи, відповідно нормам чинного законодавства. До страхового стажу заявниці не враховано та не взято до уваги періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_5 , оскільки пошкоджено записи, які не можливо ідентифікувати та відсутня печатка на титульній сторінці. Стаж враховано згідно уточнюючих довідок. До страхового стажу не враховано період навчання згідно диплому № 000006 від 20.02.2003 р., оскільки ПІБ заявниці не відповідає дошлюбному ПІБ.
Таким чином, відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з невиконанням умов, які передбачено ч. 1 ст. 26, відсутністю страхового стажу роботи заявниці.
Позивач, не погоджуючись з даним рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернулася до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другоїстатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Статтею 46 Конституції Українипередбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пунктом 6 статті 92 Конституції України встановлено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно Законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон №1058-ІV).
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною першою статті 10 Закону № 1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Статтею 36 Закону № 1058-IV визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника.
Так, за змістом абзацу 1 частини 1 статті 36 Закону №1058-ІV (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров'я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім'ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Тобто, зазначеною нормою встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника, призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, що були на його утриманні, незалежно від тривалості страхового стажу.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-ІV непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Відповідно до частини 3 статті 36 Закону №1058-ІV до членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до статті 38 Закону № 1058-ІV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. При цьому, необхідною умовою для призначення вказаним особам пенсії у зв'язку з втратою годувальника або переведення на такий вид пенсії є встановлення їм інвалідності або досягнення ними віку 65 років чи пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV.
Статтею 26 Закону № 1058-ІV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
За таких обставин, позивач як дружина померлого годувальника, яка на час звернення до відповідача із заявою від 07.09.2023 р. про призначення пенсії у зв'язку втратою годувальника досягла 60-річного віку, тобто пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону № 1058-ІV, у розумінні приписів пункту 1 частини другої статті 36 Закону №1058-ІV є непрацездатним членом сім'ї померлого годувальника (її чоловіка), тому має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, висновок відповідача щодо відсутності у позивача достатнього страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, покладений в основу оскаржуваного рішення про відмову у призначені пенсії, суд вважає помилковим, оскільки положення статті 36 цього Закону, яким визначено умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, не пов'язують право на такий вид пенсії з наявністю певного страхового стажу утриманця.
Інших підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії в разі втрати годувальника відповідачем не зазначено.
З огляду на викладене суд вважає, що позивач має право на призначення пенсії в разі втрати годувальника, у зв'язку з чим, враховуючи вищенаведене та приписи ч.2 ст.2 КАС України, суд вважає, що відповідач, відмовляючи у призначенні пенсії позивачу, діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з дотриманням процедури винесення рішення.
В свою чергу, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.09.2023 року № 0463350013975 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 , є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до приписів статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позовних вимог.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача підлягають судові витрати з оплати судового збору у розмірі 858,88 грн., сплата яких підтверджується квитанцією №5696-3058-5094-7581 від 16.11.2023 р., яка міститься в матеріалах справи.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 14.09.2023 року № 0463350013975 про відмову у призначенні пенсії по втраті годувальника ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію у зв'язку із втратою годувальника, відповідно до заяви про призначення пенсії від 07.09.2023 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 858,88 грн. (вісімсот п'ятдесят вісім гривень 88 копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька