25 січня 2024 рокуСправа №160/23540/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним і скасувати рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) від 21.06.2023 р. №046850012873 щодо відмови в призначенні пенсії за віком громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) від 14.08.2023 р. №046850012873 щодо відмови в призначенні пенсії за віком громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 );
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) у встановленому чинним законодавством порядку та спосіб зарахувати громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, періоди роботи з 18.01.1988 р. по 01.08.2000 р. та призначити пенсію за віком, починаючи з 02.06.2023 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком, але отримав рішення від 21.06.2023 року № 046850012873, про відмову від призначення пенсії за віком, оскільки до загального страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 30.04.1984 по 02.05.1986 та з 18.01.1988 по 01.08.2000, оскільки відсутні довідки про кількість встановлених та вироблених вихододнів. Після відмови, позивач звернувся до архівної установи на тимчасово окупованій території АР Крим, для отримання архівних довідок за час своєї роботи в КСП «Завет Ильича». В результаті розгляду звернення позивачу надали копії документів із архівної справи щодо роботи позивача в КСП «Звет Ильича». 07.08.2023 року, позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком. 15.08.2023 року, позивач отримав Рішення про відмову у призначенні пенсії від 14.08.2023 № 046850012873, де зазначено, що період трудової діяльності з 30.04.1984 по 02.05.1986, 18.01.1988 по 01.08.2000 рр. не можливо врахувати через те, що довідки від 21.07.2023 року за №201, 202, 203, 204, 205, 206 та 207 видані невизнаною Республікою Крим. З огляду на викладене відмова у зарахуванні спірних періодів та призначення песії протиправна, що зумовило звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 19.09.2023 року було відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов та докази на його обґрунтування, а також встановлено строк відповідачу для надання належним чином завіреної копії пенсійної справи позивача.
Ухвалою суду від 15.11.2023 року залучено у якості співвідповідачів - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у справі №160/23540/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним і скасувати рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві та Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області п'ятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали суду для подання відзиву на позовну заяву.
Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області наступні докази, а саме:
- належним чином завірену копію відмовної пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повторно витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області:
- належним чином завірену копію пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області було подано до суду відзив на позовну заяву, в тексті якого останній просить суду відмовити у задоволенні пред'явлених позовних вимог, із зазначенням, що Головним управлінням правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком з врахуванням ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме 30 років.
Відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головнне управління Пенсійного фонду України в м. Києві не скористалися правом подання відзиву на позов, тому, враховуючи приписи частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою та відповідними документами на призначення пенсії за віком.
Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.06.2023 року № 046850012873 відмовлено у призначені пенсії за віком, до загального страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 30.04.1984 по 02.05.1986 та з 18.01.1988 по 01.08.2000, оскільки відсутні довідки про кількість встановлених та вироблених вихододнів.
В подальшому, позивач звернувся до архівної установи на тимчасово окупованій території АР Крим, для отримання архівних довідок за час своєї роботи в КСП «Завет Ильича».
В результаті розгляду звернення позивачу надали копії документів із архівної справи щодо роботи позивача в КСП «Звет Ильича».
07.08.2023 року позивач повторно звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, додавши до заяви: копію довідки про трудовий стаж, відомість (реєстраційний № 201 від 21.07.2023 року); копію довідки про трудовий стаж, відомість (реєстраційний № 202 від 21.07.2023 року); копію довідки про трудовий стаж, відомість (реєстраційний № 202 від 21.07.2023 року); копію довідки про трудовий стаж, відомість (реєстраційний № 203 від 21.07.2023 року); копію довідки про трудовий стаж, відомість (реєстраційний № 204 від 21.07.2023 року); копію довідки про заробітну плату для нарахування пенсії (реєстраційний № 205 від 21.07.2023 року); копію довідки про заробітну плату для нарахування пенсії(реєстраційний № 206 від 21.07.2023 року); копію довідки про заробітну плату для нарахування пенсії (реєстраційний № 207 від 21.07.2023 року).
15.08.2023 року, позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 14.08.2023 р. №046850012873, де зазначено:
вік заявника 60 років 2 місяці 6 днів.
необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” становить 30 років.
Страховий стаж особи становить 27 років 5 місяців 0 днів.
Результати розгляду документів, доданих до заяви:
За доданими документами до страхового стажу не зараховано :
- періоди трудової діяльності з 30.04.1984 по 02.05.1986, 18.01.1988 по 01.08.2000 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.06.1984, оскільки відсутня інформація про встановлений мінімум трудової участі та кількість відпрацьованих трудоднів в колгоспі. Також вище вказаний період неможливо врахувати згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.07.2023 року № 201, 202,203, 204, 205, 206, 207 оскільки довідки видані невизнаною Республікою Крим.
Отже, позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” через відсутність необхідного страхового стажу 30 років.
Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов'язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов'язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.
Вказане право деталізоване у Законах України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон №1788-XII) та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (також Закон №1058-IV).
Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон № 1058).
Згідно з п. 1, ч. 1, ст 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Днем зверненням за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.
Статтею 26 цього Закону №1058 визначено, що право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відтак, основною умовою визначення права особи на пенсію, є наявність на момент звернення страхового стажу - 30 років.
Наявність страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
За змістом пункту 2.1 Порядку №22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до Закону №1058, розмір пенсії за віком особи залежить від її страхового стажу та заробітної плати, а також показника середньої заробітної плати по країні, який відповідно до цього Закону, враховується для обчислення пенсії.
Статтею 24 даного Закону визначено, що страховий стаж - період, протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунку як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) (стаття 1 Закону).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Частина 1 статті 44 Закону № 1058-IV передбачає те, що заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі Порядок).
Згідно пункту 4.1 Порядку орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.
Пунктом 4.3 Порядку передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (пункт).
Пунктом 4.2 Порядку передбачено право органу, що призначає пенсію, вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно пункту 4.7 Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Отже, законодавством передбачено спеціальний порядок призначення (перерахунок) пенсій, який є обов'язковим та передбачає дві складові. а саме: звернення особи з відповідною заявою про призначення (перерахунок) пенсії та прийняття органами ПФУ відповідного рішення за наслідками розгляду вказаної заяви.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач із заявою про призначення пенсії за віком звернулась у встановленому законом порядку, що не заперечується ПФУ.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, шо основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637затвсрлжсно Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право па пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи: розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку).
Механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника, визначений Порядком підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі - Порядок №18-1).
Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (пункт 2 Порядку №18-1).
Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи:
1) заяву про підтвердження стажу роботи;
2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні);
3) трудову книжку;
4) документи, видані архівними установами, зокрема:
а) довідку про заробітну плату;
б) копії документів про проведення атестації робочих місць;
в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії! за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.
Так, відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
У наданій до Пенсійного фонду трудовій книжці колгоспника серії НОМЕР_2 від 01.06.1984 року, виданої на ім'я ОСОБА_1 , містяться відомості про те, що позивач 18.01.1988 року прийнят в члени колгоспу - (далі мовою оригніалу): «Завет Ильича», де останній працював до 01.08.2000 року.
При цьому, докази, які б свідчили про недостовірність записів у трудовій книжці позивача відсутні, а тому безпідставно не взяті для призначення пенсії позивачу.
Відмовляючи позивачу у зарахуванні спірного періоду роботи до трудового стажу, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вказало на відсутність встановлення та виконання визначеного мінімуму трудоднів, а також, що вказаний період неможливо врахувати згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.07.2023 року № 201, 202,203, 204, 205, 206, 207 оскільки довідки видані невизнаною Республікою Крим.
Водночас, у копіях довідки про трудовий стаж № 201 від 21.07.2023 року; № 202 від 21.07.2023 року; № 202 від 21.07.2023 року; № 203 від 21.07.2023 року; № 204 від 21.07.2023 року; № 205 від 21.07.2023 року; № 206 від 21.07.2023 року; № 207 від 21.07.2023 року, позивача містяться відомості щодо виконання визначеного мінімуму трудоднів.
Отже, від 21.07.2023 року № 201, 202,203, 204, 205, 206, 207 та трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_2 від 01.06.1984 року, містить достатньо належних та допустимих доказів, що підтверджують виконання позивачем у період з 18.01.1988 р. по 01.08.2000 року визначеного мінімуму та відпрацьованих трудоднів і виплату заробітної плати позивачу в колгоспі у спірний період.
У постанові від 24.10.2019 у справі № 302/182/17 Верховний Суд підтримав позицію судів першої та апеляційної інстанцій про можливість зарахування роботи в колгоспі до страхового стажу позивача, оскільки суди установили, що наданими позивачем довідками підтверджується його робота і виплата йому заробітної плати в колгоспі у спірний період.
Крім того, в межах спірних правовідносин суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 24.07.2019 у справі №423/1324/17, від 28.08.2018 у справі №175/4336/16-а та від 25.09.2018 у справі №242/65/17, в яких зазначено наступне.
У 1971 року Міжнародний Суд Організації Об'єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать".
При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.
Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України від 7 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі Швидка проти України від 30 жовтня 2014 року тощо).
Вищевказане означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.
Отже, позивач опинився в ситуації, що відповідно позбавляє його можливості забезпечити належний захист своїх прав.
Натомість, підстав вважати надані довідки та наведені в довідках відомості недостовірними, відповідачем не наведено.
При цьому, відсутність у відповідача можливості здійснити перевірку відомостей на підприємстві, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території, не може бути підставою для відмови особі у реалізації наявного у нього права на пенсійне забезпечення.
Соціальний захист державою осіб, які мають право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, охоплює комплекс заходів, які здійснює держава в межах її соціально-економічних можливостей.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Зі змісту спірного рішення вбачається, що в якості підстав для відмови вказано на обставини того, що періоди роботи з 30.04.1984 по 02.05.1986, 18.01.1988 по 01.08.2000 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.06.1984 врахувати до страхового стажу немає підстав, оскільки згідно довідок про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 21.07.2023 року № 201, 202,203, 204, 205, 206, 207 довідки видані невизнаною Республікою Крим.
Тобто в розрізі даної справи та за умови підтвердження трудового стажу, як громадянин України, позивач наділений правом на відповідний соціальний захист з боку держави, яка в особі своїх органів не може відмовляти у його наданні з формальних підстав.
Таким чином, суд не приймає доводи відповідача, оскільки їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян України, що відповідає правозастосовній практиці в частині застосування так званих «намібійських винятків» Міжнародного суду ООН.
При прийнятті даного рішення також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).
Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до п. 2 ч. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, періоди роботи 30.04.1984 по 02.05.1986, 18.01.1988 по 01.08.2000 згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.06.1984 року мають бути зараховані до страхового стажу, оскільки підтверджується даними позивачем трудової книжки та довідками підтверджується його робота і виплата йому заробітної плати в колгоспі у спірний період.
Суд зазначає, що протиправно не зарахувавши періоди роботи позивача до його страхового стажу, Пенсійний орган дійшов передчасного висновку про відсутність необхідного страхового стажу у позивача та відмовив у призначенні пенсії за віком.
Така відмова є необґрунтованою, прийнятою без урахування та оцінки всіх обставин, що мають значення при прийнятті цього рішення.
Враховуючи вищевикладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.06.2023 року № 046850012873 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 14.08.2023 № 046850012873 є необґрунтованими, прийнятими без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття зазначеного рішення, без використання повноважень з метою, з якою вони надані, а отже не відповідає вимогам Конституції та законів України і підлягають скасуванню.
Водночас, з приводу позовних вимог зобов'язального характеру, які заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, суд зазначає про таке.
За результатами автоматичного розподілу справ у електронній підсистемі за принципом екстериторіальності розгляд заяви позивача від 14.06.2023 року було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а розгляд заяви від 01.07.2023 року було розподілено на відділ пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Тобто, розгляд заяв позивача від 14.06.2023 року та 01.07.2023 року та прийняття відповідних рішеннь здійснювалися саме Головним управлінням Пенсійного фонду України у в м. Києві та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
Суд зазначає, що дії зобов'язального характеру, як спосіб поновлення порушених прав, можуть бути застосовані судом виключно до того органу, дії, бездіяльність чи рішення якого визнані протиправними та (або) скасовані.
Відтак, позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області задоволенню не підлягають.
Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком, починаючи з 02.06.2023 року, оскільки адміністративний суд не наділений повноваженнями спонукати суб'єкта владних повноважень прийняти те чи інше рішення у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, у такому випадку, суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки суду, наведеної у такому судовому рішенні, з урахуванням повноважень адміністративного суду, визначених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй Конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
На цій підставі адміністративні суди, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим статтею 2 КАС України критеріям, не втручаються у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Окрім того, при прийнятті даного рішення, судом враховується і те, що у даному випадку, саме наявність у позивача необхідного страхового стажу, визначеного ст. 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, є підставою для призначення останньому пенсії за віком на пільгових умовах, при цьому, за нормами ч.2 ст.24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду, тобто повноваження щодо обчислення стажу є виключною компетенцію пенсійних органів, а тому адміністративний суд не наділений повноваження підміняти пенсійний орган та самостійно обчислювати страховий стаж позивача для призначення пенсії, а, відповідно, без проведення розрахунку такого стажу і зобов'язувати призначати пенсії.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що найбільш ефективний із можливих способів захисту порушеного права за умови визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.06.2023 року № 046850012873 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 14.08.2023 № 046850012873 щодо відмови позивачеві у призначенні пенсії, а також і зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу період роботи позивача 30.04.1984 по 02.05.1986, 18.01.1988 по 01.08.2000 РР. згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_2 від 01.06.1984 року, є саме зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення йому пенсії за віком від 07.08.2023 р., відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти обґрунтоване рішення по суті заяви з урахуванням висновків, викладених у цьому судовому рішенні, вимог пенсійного законодавства України та повноважень органів Пенсійного фонду України, виходячи з вимог ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
З приводу розподілу судових витрат суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві підлягає сума 268,40 грн., та з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області підлягає сума 268,40 грн., сплата яких підтверджується квитанцією № N0LHH3728M від 08.09.2023р., яка міститься в матеріалах справи.
У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідачів на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.
Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4 статті 134 КАС України).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.
Відповідно до положень частини 5 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З матеріалів справи встановлено, що між адвокатом Щербиною Максимом Володимировичем і ОСОБА_1 було укладено договір про надання правничої допомоги № 52-ф/о від 25.08.2023 р.
Додатковою угодою від 25.08.2023 до договору про надання правничої допомоги № 52-ф/о від 25.08.2023 р. встановлено, що вартість послуг за цим Договором встановлюється сторонами у розмірі 7000,00 грн.
Позивачем надано суду акт прийому-передачі виконаних/наданих послуг від 08.09.2023 року та копію прибуткового касового ордеру № 55 від 06.09.2023 р. про оплату ним передбачених вказаним договором послуг на суму 7000,00 грн.
У позовній заяві було зазначено, що витрати на правничу допомогу становлять 7000 грн., з них за видами правничої допомоги: усна консультація 500,00 грн., підготовка та збір додаткових документів, встановлення правової позиції захисту 1500,00 грн., підготовка та написання адміністративної позовної заяви 5000,00 грн.
Розглянувши перелік наданих послуг, суд зазначає, що витрати на оплату консультації не є пов'язаними з розглядом даної справи. Підготовка та збір додаткових документів, встановлення правової позиції захисту фактично є послугою з підготовки позовної заяви до суду. Суд враховує, що справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Предмет спору в цій справі не є складним. Позивачем було подано до суду позовну заяву з доданими до неї документами, обсяг і складність якої не є значними.
За встановлених обставин, з урахуванням часткового задоволення позову, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, документально підтвердженим і пропорційним до предмета спору розміром витрат на правничу допомогу за складення позовної заяви з доданими до неї документами є сума 1000,00 грн., яка відповідно до положень ст. 139 КАС України підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві у розмірі 500 грн. та Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у розмірі 500 грн.
Керуючись ст.ст.9, 72-77, 139, 241-243, 245-246, 262, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним і скасувати рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 21.06.2023 р. №046850012873 щодо відмови в призначенні пенсії за віком громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 14.08.2023 р. №046850012873 щодо відмови в призначенні пенсії за віком громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 періоди роботи з 18.01.1988 р. по 01.08.2000 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 07.08.2023 року, з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно - Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 (РНОКПІ НОМЕР_1 , зареєстрований: 52010, с. Балівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 268,40 (двісті шістдесят вісім грн., 40 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн. (п'ятсот грн, 00 коп.).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, буд. 7, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 21084076) на користь ОСОБА_1 (РНОКПІ НОМЕР_1 , зареєстрований: 52010, с. Балівка, Дніпровський район, Дніпропетровська область) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 268,40 (двісті шістдесят вісім грн., 40 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 500,00 грн. (п'ятсот грн, 00 коп.).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька