пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
22 січня 2024 року Справа № 903/1055/23
Господарський суд Волинської області у складі судді Дем'як В.М., за участі секретарясудового засідання Губиш І.О., розглянувши заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка
про забезпечення доказів
у справі за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротек-Інвест» (52001, Дніпропетровська область, Дніпровський район, місто Підгородне(пн), комплекс будівель та споруд №55-і (територія Підгородненської міської ради, код ЄДРПОУ 36573198)
до відповідача: Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка (45726, Волинська область, Луцький район, село Губин Перший, код ЄДРПОУ 03373842)
про стягнення 540 321, 46 грн.
Представники сторін:
від позивача: Гладка Валерія Олександрівна;
від відповідача: Овчарук Андрій Олександрович, адвокат, ордер серія АС №1045898 від 15.01.2024
Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротек-Інвест» звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка та просить стягнути 540 321, 46 грн. заборгованості в т.ч. 352 087, 06 грн. - основного боргу, 117 816, 99 грн. - 36% річних, 70 417, 41 грн. - 20% штрафу.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем договору про надання послуг №29926AMS від 08.12.2021, в частині своєчасної оплати за надання послуг.
Ухвалою суду від 12.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 30.10.2023.
Ухвалою суду від 30.10.2023 заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про забезпечення доказів за вх.№ 01-74/1616/23 від 30.10.2023 повернуто заявнику. Відкладено підготовче засідання на 04.12.2023. Зобов'язано позивача надати оригінали документів, які долучені до позовної заяви.
15.11.2023 на адресу Господарського суду Волинської області надійшов лист Північно-західного апеляційного господарського суду щодо витребування матеріалів справи № 903/1055/23, у зв'язку із надходженням апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2023.
15.01.2024 на адресу Господарського суду Волинської області надійшли матеріали справи №903/1055/23, у зв'язку із завершенням апеляційного провадження.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.12.2023 постановлено апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на ухвалу Господарського суду Волинської області від 30.10.2023 задовольнити частково. Пункт 1 зазначеної ухвали скасовано. Справу в частині розгляду заяви про забезпечення доказів постановлено повернути Господарському суду Волинської області. В іншій частині ухвалу залишено без змін.
Ухвалою суду від 16.01.2024 заяву про забезпечення доказів Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка за вх.№ 01-74/1616/23 від 30.10.2023 призначено до розгляду у судовому засіданні на 22.01.2024.
Представник позивача у судовому засіданні просила відмовити по суті у задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав подану заяву про забезпечення доказів та просив витребувати у позивача оригінали усіх доказів, що долучені ним до позовної заяви.
Розглянувши заяву відповідача про забезпечення доказів шляхом витребування у позивача оригіналів усіх доказів, копії яких додані позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні з огляду на наступне.
Частиною 1 ст.74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 ГПК України).
У відповідності до ч.1 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Частинами 2 та 3 ст. 110 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви.
Відповідно до приписів ч.1 ст.111 ГПК України у заяві про забезпечення доказів зазначаються, зокрема, докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Необхідною умовою для забезпечення доказів є наявність підстав припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.
Забезпечення доказів - це механізм збору доказів, що гарантує збереження доказів, необхідних для підтвердження певних обставин у справі. При цьому збереження доказів зумовлене існуванням обставин, які свідчать про можливу втрату таких доказів або ускладнення чи неможливість їх подання.
Заяву про забезпечення доказів відрізняє від звичайного клопотання про виклик свідка, витребування доказу чи призначення експертизи те, що у ній необхідно вказати на ті обставини, які свідчать про небезпеку того, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим. Саме ці обставини зумовлюють необхідність забезпечення доказів, щоб вони все-таки змогли бути використані для з'ясування обставин у справі.
Процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто, це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Заявник повинен довести наявність підстав, що подача відповідних доказів стане згодом неможливою або утрудненою. Суд не може вжити заходи по забезпеченню доказів лише на підставі міркувань учасника, що носять характер припущень.
Подібний висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року у справі №9901/845/18, від 09.10.2019 у справі №9901/385/19.
Звертаючись до суду з заявою про забезпечення доказів, заявником не зазначено та не доведено належними і допустимими доказами існування обставин, які б вказували, що засіб доказування може бути втрачений, або подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим, як обов'язкової умови для забезпечення доказів на згідно ст.110 Господарського процесуального кодексу України.
При цьому заявником не вказано, які саме докази (оригінали документів), доданих до позовної заяви необхідно витребувати у позивача.
Із заяви про забезпечення доказів вбачається, що вона за своєю правовою природою має характер не забезпечення певного доказу з метою унеможливлення його втрати або уникнення ситуації, коли згодом подання такого доказу буде утруднене чи унеможливлене, а фактично є заявою про витребування оригіналів доказів, копії яких вже додано позивачем до позовної заяви, що не узгоджується зі змістом ст.110 ГПК України та не відповідає способам забезпечення доказів, визначеним частиною другою вказаної статті.
Поряд із цим, невжиття заходів до забезпечення доказів шляхом витребування у позивача оригіналів усіх доказів, доданих до позовної заяви, жодним чином не порушує права відповідача, оскільки суд може витребувати у позивача оригінали доказів для огляду у судовому засіданні за участю представника відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1-6 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення. Якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Отже, у відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74, ст.110 Господарського процесуального кодексу України, у заяві не зазначено та не надано суду жодних належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували наявність обставин, передбачених ст.110 Господарського процесуального кодексу України, необхідних для забезпечення доказів.
Відповідач у заяві не обґрунтовує, що докази, які додані позивачем до позовної заяви, можуть бути втрачені або збирання чи подання доказів згодом стане неможливим або утрудненим.
Між тим, у матеріалах справи наявна заява представника позивача за вх.№ 01-75/6715/23 від 06.11.2023 до якої останній долучив оригінали документів, що додані до позовної заяви.
Відтак, із матеріалів справи вбачається, що позивач надав суду документи, які просить витребувати відповідач в заяві про забезпечення доказів.
Відповідно до ч.1, 2, 5 ст.112 ГПК України заява про забезпечення доказів розглядається у судовому засіданні в загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з особливостями, встановленими цією статтею. Заява розглядається не пізніше п'яти днів з дня її надходження до суду. За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви.
Враховуючи вище зазначене, заявником не доведено належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими закон пов'язує можливість забезпечення доказів, а відтак заява Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім. Івана Франка про забезпечення доказів до задоволення не підлягає.
Керуючись ст. 110-112, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ухвалив :
У задоволенні заяви Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про забезпечення доказів за вх.№ 01-74/1616/23 від 30.10.2023 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено та підписано 25.01.2024
Суддя В. М. Дем'як