ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про повернення апеляційної скарги
"25" січня 2024 р. Справа № 903/1188/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
суддя Юрчук М.І.
суддя Крейбух О.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.01.2024 (суддя Гарбар І.О., повний текст складено 12.01.2024) у справі № 903/1188/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амал-Агро"
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка
про стягнення 683 308,91 грн
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 12.01.2024 відзив Приватно - орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка з додатками документів по справі № 903/1188/23 повернуто без розгляду.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач звернувся до Північного - західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.01.2024 у даній справі та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга подана 18.01.2024 засобами поштового зв'язку та надійшла до Північно-західного апеляційного господарського суду 24.01.2024.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржником оскаржується ухвала Господарського суду Волинської області від 12.01.2024, якою повернуто відзив без розгляду.
Суд зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від 12.07.2001 у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини").
Обмеженням права на доступ до суду, в даному випадку, є визначений нормами ГПК України перелік ухвал суду першої інстанції, що можуть бути предметом апеляційного оскарження окремо від рішення суду.
Так, відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 42 ГПК України учасники справи мають право оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках.
Порядок та строки апеляційного оскарження ухвал суду першої інстанції регулюється розділом ІV ГПК України.
Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 254 ГПК України).
Частиною першою статті 255 ГПК України визначено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 ГПК України, є вичерпним.
Системне тлумачення статті 255 ГПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.
Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.
Посилання скаржника на положення п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України як на підставу, яка, на думку останнього, дає право на апеляційне оскарження судового акта зі справи про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву, є помилковим, оскільки системний аналіз зазначеної процесуальної норми дає змогу дійти висновку, що на її підставі в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові) виключно за умови, якщо така ухвала має "завершальне" значення щодо можливості судового розгляду та перешкоджає провадженню у справі. Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 2-5151/09.
Ухвала місцевого господарського суду, згідно з якою повернуто без розгляду відзив на позовну заяву, направлена на вирішення окремого процесуального питання і не перешкоджає провадженню у справі.
Таким чином, предметом апеляційного оскарження є ухвала місцевого господарського суду про повернення без розгляду відзиву на позовну заяву, яка не передбачена переліком, наведеним у статті 255 ГПК України та не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Аналогічного висновку дійшов КГС ВС у постанові від 14.09.2020 у справі № 910/404/20.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції, якщо скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Враховуючи, що ухвала Господарського суду Волинської області від 12.01.2024 у справі № 903/1188/23 не підлягає окремому оскарженню від рішення суду, колегія суддів дійшла висновку про повернення апеляційної скарги скаржнику.
Керуючись статтями 234, 235, 254, 255, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.01.2024 у справі № 903/1188/23 повернути заявнику разом з доданими до неї документами.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та у строк відповідно до статей 287-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Крейбух О.Г.