ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
про залишення апеляційної скарги без руху
"24" січня 2024 р. Справа № 903/1188/23
Суддя (суддя-доповідач у справі) Північно-західного апеляційного господарського суду Тимошенко О.М., перевіривши матеріали апеляційної скарги Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства ім.Івана Франка на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 28.12.2023 (суддя Гарбар І.О., повний текст складено 28.12.2023) у справі № 903/1188/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Амал-Агро"
до Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка
про стягнення 683 308,91 грн
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 28.12.2023 у справі № 903/1188/23 заяву Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка про забезпечення доказів повернуто заявнику на підставі ч. 4 ст. 111 ГПК України за невиконання вимог п. 5 ч. 1 та ч. 3 вказаної статті.
Не погоджуючись із вказаним процесуальним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про забезпечення доказів у визначений заявником спосіб та стягнути з позивача понесені судові витрати.
Одночасно, скаржник просить відстрочити сплату судового збору за апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Волинської області від 28.12.2023 у справі № 903/1188/23.
Апеляційна скарга подана засобами поштового зв'язку 08.12.2023 та надійшла до суду апеляційної інстанції 11.01.2024.
Листом від 11.01.2024 справу № 903/1188/23 витребувано із Господарського суду Волинської області.
18.01.2024 матеріали справи надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Розглянувши клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, суд зазначає наступне.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено у Законі України "Про судовий збір".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 912/3514/20 зазначив, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі ст. 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване ст. 8 зазначеного Закону, норма якої є спеціальною.
Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу ст. 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Що ж до самих умов, визначених ст. 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Так, умови, визначені у п. 1 та п. 2 ч. 1 ст. 8 вказаного Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів - фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
Щодо третьої умови, визначеної у п. 3 ч. 1 ст. 8, то законодавець, застосувавши слово «або», не визначив можливість її застосування за суб'єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Слід зазначити, що встановлений ст. 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 виснувала, що із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З огляду на зазначене, приписи п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.
Судом констатується, що предметом даної справи не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, а скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", а тому посилання останнього на вказану постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 0940/2276/18 суд апеляційної інстанції відхиляє.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
При цьому, розглянувши матеріали апеляційної скарги, перевіривши відповідність їх вимогам Господарського процесуального кодексу України, суд встановив, що апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, враховуючи наступне.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Згідно п. 2 ч. 3 статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 7 п. 2 частини 2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду справляється судовий збір у розмірі - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Тобто відповідне положення стосується подання апеляційних скарг на будь-які ухвали суду незалежно від того чи передбачено Законом справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 встановлено у розмірі 2 684,00 грн.
Розмір судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду становить 2 684,00 грн.
Однак, скаржником, в порушення вищевказаних вимог закону, до апеляційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.
Крім того, відповідно до п. 3 частини 3 статті 258 ГПК України, до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно з ст. 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
За змістом ст. 41 ГПК України, у справах позовного провадження учасниками справи є сторони (позивач та відповідач) та треті особи.
Відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України, якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Отже з урахуванням вищезазначених норм, подаючи апеляційну скаргу у паперовій формі засобами поштового зв'язку, скаржник не звільняється від обов'язку надсилання копій документів такому учаснику справи та повинен був надіслати копію апеляційної скарги і доданих до неї документів позивачу у паперовій формі листом з описом вкладення.
Апелянтом доказів надсилання позивачу копії апеляційної скарги у паперовій формі листом з описом вкладення не надав.
З врахуванням викладеного, скаржник при поданні апеляційної скарги не виконав вимоги п. 2 та п. 3 частини 3 статті 258 ГПК України, що відповідно до вимог статті 260 ГПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись статтями 174, 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя
1. Відмовити Приватно - орендному сільськогосподарському підприємству ім. Івана Франка у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
2. Апеляційну скаргу Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства імені Івана Франка на ухвалу Господарського суду Волинської області від 28.12.2023 у справі № 903/1188/23 залишити без руху.
3. Запропонувати апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки: подати до суду докази сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн та докази надсилання копії апеляційної скарги і доданих до неї документів Товариству з обмеженою відповідальністю "Амал-Агро" листом з описом вкладення протягом десяти днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
4. Роз'яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається останньому.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею-доповідачем та не підлягає оскарженню.
Суддя Тимошенко О.М.