вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" січня 2024 р. Справа№ 925/1577/20(925/298/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пантелієнка В.О.
суддів: Доманської М.Л.
Остапенка О.М.
секретар судового засідання Нечасний О.Л.
за участю представників:
від позивача - Капустін М.Р. ордер СА №1074725 від 19.01.2024р.;
від відповідача-1 - не з'явився;
від відповідача-2 - не з'явився;
від третьої особи-1 - Колесник Д.В. ордер АІ №1333694 від 01.12.2022р.;
від третьої особи-2 - не з'явився;
від третьої особи-3 - не з'явився;
від третьої особи-4 - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення господарського суду Черкаської області від 10.10.2023р.
(повний текст складено 31.10.2023р.)
у справі №925/1577/20(925/298/23) (суддя Боровик С.С.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Колос 14" в особі арбітражної керуючої Носань Наталії Сергіївни
до 1.Приватного підприємства (далі - ПП) "Автоком центр"
2. ОСОБА_1
за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:
1.Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Олімп"
2.Приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюка Олексія Степановича
3.Приватного підприємства (далі - ПП) "Іріда"
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: ОСОБА_2
про визнання договорів недійсними та застосування наслідків недійсності правочинів
Рішенням господарського суду Черкаської області від 10.10.2023р. у справі №925/1577/20(925/298/23) позов задоволено повністю; визнано недійсним договір комісії №7718 від 17.10.2020р., укладений між ТОВ "Колос 14" та ПП "Автоком центр"; визнано недійсним договір купівлі-продажу транспортного засобу №7718 від 17.10.2020р., укладений між ПП "Автоком центр" та ОСОБА_1 ; зобов'язано ОСОБА_1 повернути ТОВ "Колос 14" транспортний засіб марки SUBARU, модель FORESTER універсал-В, 2018 року випуску, колір синій, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , номерний знак НОМЕР_3 ; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Колос 14" 9568,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 24000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з винесеним рішенням суду, 16.11.2023р. ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на рішення господарського суду Черкаської області від 10.10.2023р. у справі №925/1577/20(925/298/23), в якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовної заяви ТОВ "Колос 14" в особі арбітражного керуючого Носань Наталії Сергіївни про визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсності правочину відмовити повністю.
У відзивах на апеляційну скаргу ТОВ "Олімп" та ліквідаторка ТОВ "Колос 14" Носань Н.С. просять відмовити ОСОБА_1 у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Черкаської області від 10.10.2023р. у справі №925/1577/20(925/298/23) залишити без змін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду Черкаської області від 10.10.2023р. у справі №925/1577/20(925/298/23) та призначено її розгляд на 22.01.2024р.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2024р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення господарського суду Черкаської області від 10.10.2023р. у справі №925/1577/20(925/298/23) прийнято до свого провадження колегією суддів в іншому складі суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи-1, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
До господарського суду Черкаської області до подання позовної заяви ТОВ "Колос 14" в особі арбітражної керуючої Носань Н.С. була подана заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на транспортний засіб марки, модель FORESTER універсал-В, 2018 року випуску, колір синій, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , заборони ОСОБА_1 здійснювати будь-які дії з транспортним засобом марки SUBARU, модель FORESTER універсал-В, 2018 року випуску, колір синій, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , зокрема: відчужувати транспортний засіб в будь-який спосіб, змінювати власника транспортного засобу, передавати транспортний засіб в заставу, оренду третім особам, передавати транспортний засіб до статутного капіталу будь-яких юридичних осіб, вчиняти будь-які реєстраційні дії, пов'язані із зміною власника транспортного засобу.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 03.03.2023р. у справі №925/1577/20(925/279/23) заяву про вжиття заходів забезпечення позову було задоволено та вжито відповідні заходи забезпечення позову.
28.02.2023р. до місцевого суду від ТОВ "Колос 14" в особі арбітражної керуючої Носань Н.С. була подана позовна заява про визнання недійсними договору комісії № 7718 від 17.10.2020р., договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7718 від 17.10.2020р. та застосування наслідків недійсності правочинів.
Ухвалою місцевого суду від 03.03.2023р. було прийнято позовну заяву ТОВ "Колос 14" до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі.
Ухвалою місцевого суду від 12.04.2023р. було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
З матеріалів справи вбачається, що позиція позивача - ТОВ "Колос 14" в особі арбітражної керуючої Носань Н.С., зводиться до наступного:
оспорювані договір комісії та договір купівлі-продажу було укладено в період існування в ТОВ "Колос 14" непогашеної заборгованості перед ТОВ "Олімп" у розмірі 5 264 589,98 грн., яка підтверджена судовими рішеннями, що свідчить про виведення транспортного засобу зі складу майнових активів товариства для ухилення від звернення стягнення на нього;
відсутні будь-які докази, які надають можливість стверджувати, що укладений договір купівлі-продажу транспортного засобу являється оплатним, оскільки станом на дату укладення договору, всупереч його положенням про те, що оплата за транспортний засіб здійснюється в момент підписання договору, будь-яких коштів на рахунок ТОВ "Колос 14" не надходило;
у ОСОБА_2 були відсутні повноваження на укладення оспорюваних правочинів в силу того, що торгівля автомобільними засобами не є звичайною господарською діяльністю ТОВ "Колос 14", та не є виправданою з економічної точки зору, а тому загальними зборами товариства мало бути прийнято рішення про надання згоди на укладення даних правочинів;
наявний в матеріалах справи протокол-рішення зборів учасників ТОВ "Колос 14" без номера та без дати, яким уповноважено генерального директора ТОВ "Колос 14" - Срібного Ігоря Миколайовича провести всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та вчинення всіх необхідних процесуальних дій для продажу спірного транспортного засобу, не містить будь-яких посилань на оспорювані договори, що у свою чергу не дає можливості ідентифікувати це рішення як таке, що стосується продажу спірного транспортного засобу та не може вважатись згодою в розумінні положень п. 8.3.16 Статуту ТОВ "Колос 14";
відсутність дат на протоколі-рішенні ТОВ "Колос 14" та довіреності, наданій ОСОБА_2 від ТОВ "Колос 14", не дають можливості встановити момент їх складення, а тому свідчать про відсутність повноважень у ОСОБА_2 на вчинення відповідних дій щодо перереєстрації та продажу транспортного засобу від імені ТОВ "Колос 14";
оспорювані правочини є фраудаторними, оскільки вчинені в момент існування перед ТОВ "Олімп" непогашеної кредиторської заборгованості, а договір купівлі-продажу складений із заінтересованою особою в розумінні ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства - ПП "Іріда", керівником якої на момент укладення Договору був ОСОБА_2 , засновник ТОВ "Колос 14" станом на сьогодні і на дату укладення договору.
Позиція відповідача - ОСОБА_1 зводиться до наступного:
оспорюваний договір купівлі-продажу є оплатним, що підтверджується платіжним дорученням, рахунком на оплату, доданим відповідачем-2 до відзиву на позовну заяву;
будь-яких підстав вважати, що загальними зборами учасників ТОВ "Колос 14" не надано згоди ОСОБА_2 на укладення договору купівлі-продажу немає, оскільки в матеріалах справи міститься протокол-рішення зборів учасників ТОВ "Колос 14" від 16.10.2020р., відповідно до якого надано повноваження керівнику товариства Срібному І.М. щодо продажу транспортного засобу;
керівник ТОВ "Колос 14", в силу положень п. 9.1. та п. 9.2.1. статуту ТОВ "Колос 14", мав повноваження для укладення правочинів, загальна вартість яких не перевищує еквівалент 500000,00 доларів США;
позивач діє виключно в інтересах ТОВ "Олімп";
визнання недійсним договору купівлі-продажу, в силу положень ст. 216 ЦК України, матиме наслідком обов'язок боржника повернути ПП "Іріда" грошові кошти, отримані за продаж транспортного засобу, що призведе до збільшення суми кредиторських вимог і не матиме наслідком погашення всіх кредиторських вимог, а тому заявлені позовні вимоги не відповідають інтересам ТОВ "Колос 14";
ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає визнання недійсними виключно безоплатних правочинів.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 21.12.2020р. по справі
№925/1577/20 було відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Колос 14", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, відповідно до ст.41 Кодексу України з процедур банкрутства, введено процедуру розпорядження майном товариства строком на 170 календарних днів, призначено розпорядником майна ТОВ "Колос 14" арбітражного керуючого Назаренка Сергія Анатолійовича.
Постановою господарського суду Черкаської області від 01.12.2021р. було визнано ТОВ "Колос 14" банкрутом, розпочато ліквідаційну процедуру, ліквідаторкою банкрута призначено арбітражну керуючу Носань Наталію Сергіївну.
На даний час провадження у справі №925/1577/20 перебуває на стадії ліквідаційної процедури.
Ліквідаторка ТОВ "Колос 14" арбітражна керуюча Носань Н.С., на виконання повноважень ліквідаторки, відповідно до вимог ст.61 Кодексу України з процедур банкрутства, звернулась до господарського суду Черкаської області в межах справи про банкрутство боржника із позовною заявою про визнання недійсними укладених боржником правочинів - договору комісії №7718 від 17.10.2020р. та договору купівлі-продажу транспортного засобу №7718 від 17.10.2020р., застосування наслідків недійсності цих правочинів.
Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.
Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.
На підставі отриманих від розпорядника майна боржника документів, ліквідаторкою було встановлено наступні обставини в ході здійснення ліквідаційної процедури.
30.12.2020р. розпорядником майна на адресу Головного сервісного центру МВС України було направлено запит №02-02/166 від 24.12.2020р. про надання інформації, згідно якого просив надати інформацію про транспортні засоби, які були зареєстровані за ТОВ "Колос14" за період з 01.01.2017р. по дату надання відповіді та досі за ним зареєстровані.
Листом Головного сервісного центру МВС України від 13.01.2021р. №31/2395 було повідомлено перелік транспортних засобів, які були зареєстровані, або зареєстровані на сьогодні, за ТОВ "Колос 14" у період з 01.01.2017р. по теперішній час:
1) КАМАЗ 55102, д.н.з. НОМЕР_6 , рік виготовлення 1987, V двигуна 1085, VIN НОМЕР_7 , дата реєстрації 15.06.2010р.;
2) ЛЕВ 1430-283430, д.н.з. НОМЕР_8 , рік виготовлення 2012, VIN НОМЕР_9 , дата реєстрації 11.06.2013р.;
3) MITSUBISHI PAJERO 2.5 TD, д.н.з. НОМЕР_10 , рік виготовлення 2013, V двигуна 2477, VIN НОМЕР_11 , дата реєстрації 25.10.2013р., дата зняття з обліку 17.10.2020р.;
4) RENAULT DUSTER, д.н.з. НОМЕР_12 , рік виготовлення 2016, V двигуна 1461, VIN номер НОМЕР_13 , дата реєстрації 07.10.2016р., дата зняття з обліку 17.10.2020р.;
5) SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_14 , рік виготовлення 2018, V двигуна 1998, VIN номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 27.10.2018р., дата зняття з обліку 17.10.2020р.;
6) RENAULT LOGAN, д.н.з. НОМЕР_15 , рік виготовлення 2019, V двигуна 1461, VIN номер НОМЕР_16 , дата реєстрації 17.09.2019р., дата зняття з обліку 17.10.2020р.
22.01.2021р. на адресу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Черкаській області було направлено запит №02-02/54 про надання інформації, згідно якого розпорядник майна просив надати належним чином завірені копії документів, поданих ТОВ "Колос 14" до сервісного центру для зняття наступних транспортних засобів 17.10.2020р. з обліку та копії договорів купівлі-продажу:
1) MITSUBISHI PAJERO 2.5 TD, д.н.з. НОМЕР_10 , рік виготовлення 2013, V двигуна 2477, VIN НОМЕР_11 , дата реєстрації 25.10.2013р., дата зняття з обліку 17.10.2020р.;
2) RENAULT DUSTER, д.н.з. НОМЕР_12 , рік виготовлення 2016, V двигуна 1461, VIN номер НОМЕР_13 , дата реєстрації 07.10.2016р., дата зняття з обліку 17.10.2020р.;
3) SUBARU FORESTER, д.н.з. НОМЕР_14 , рік виготовлення 2018, V двигуна 1998, VIN номер НОМЕР_1 , дата реєстрації 27.10.2018р., дата зняття з обліку 17.10.2020р.;
4) RENAULT LOGAN, д.н.з. НОМЕР_15 , рік виготовлення 2019, V двигуна 1461, VIN номер НОМЕР_16 , дата реєстрації 17.09.2019р., дата зняття з обліку 17.10.2020р.
08.02.2021р. на електронну адресу розпорядника майна ТОВ "Колос 14" надійшов лист РСЦ ГСЦ МВС в Черкаській області від 08.02.2021 № 31/23-196, у якому повідомлено про те, що запитувані транспортні засоби, які раніше належали ТОВ "Колос 14", перереєстровані на нових власників за договорами купівлі-продажу, підготовленими ПП "Автоком центр".
23.01.2021р. розпорядником майна було направлено на адресу ПП "Автоком центр" запит про надання інформації від 22.01.2021р. №02-02/55, згідно якого просив надати належним чином завірені копії договорів купівлі-продажу, укладених за участі ТОВ "Колос14" 17.10.2020р., на підставі яких товариством були продані автомобілі MITSUBISHI2.5 TD, д.н.з. НОМЕР_17 ; RENAULT, д.н.з. НОМЕР_18 ; SUBARU, д.н.з. НОМЕР_3 ; RENAULT, д.н.з. НОМЕР_19 , а також всіх документів, поданих ТОВ "Колос 14" для укладення цих договорів.
Через відсутність відповіді на запит, розпорядником майна було подано до господарскього суду клопотання про витребування вищевказаних копій договорів та всіх документів, поданих ТОВ "Колос 14" для укладення цих договорів.
Ухвалою господарського суду Черкаської області від 18.02.2021р. по справі
№925/1577/20 було витребувано у ПП "Автоком центр" належним чином завірені копії договорів купівлі-продажу, згідно яких ТОВ "Колос 14" продано на користь третіх осіб транспортні засоби, що належали боржнику.
Листом ПП "Автоком центр" від 15.03.2021р. було надано розпоряднику майна копії договорів комісії та договорів купівлі-продажу, зокрема договір комісії №7718 від 17.10.2020р. та договір купівлі-продажу №7718 від 17.10.2020р.
17.10.2020р. між ПП "Автоком центр" та ТОВ "Колос 14" було укладено договір комісії №7718 від 17.10.2020р. (далі - Договір комісії), відповідно до якого Комісіонер (ПП "Автоком центр") зобов'язується за дорученням Комітента (ТОВ "Колос 14") за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один/ або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу (який підпадає під визначення вживаного транспортного засобу відповідно до пункту 189.3 статті 189 Податкового кодексу України): марка, модель SUBARU FORESTER універсал-В, 2018 року випуску, колір синій, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 зареєстрований за Власником (Комітентом за Договором комісії) транспортного засобу 27.10.2018р. за ціною не нижче узгодженої Сторонами, а саме 280 000,00 грн.
Відповідно до п. 1.2. Договору комісії, належним виконанням Комісіонером своїх обов'язків за цим Договором вважатиметься вчинення Комісіонером правочину (укладання договору купівлі-продажу із покупцем) щодо продажу транспортного засобу в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Згідно п. 1.3. Договору комісії, за виконання Комісіонером його безпосередніх обов'язків за цим Договором Комітент зобов'язується сплатити Комісіонеру комісійну плату у розмірі 100,00 грн. в строк до 3 робочих днів.
17.10.2020р. між ПП "Автоком центр", яке діяло в інтересах ТОВ "Колос 14" на підставі договору комісії №7718 від 17.10.2020р., та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу транспортного засобу №7718 від 17.10.2020р. (далі - Договір купівлі-продажу), за яким ТОВ "Колос 14" продало, а ОСОБА_1 придбала транспортний засіб марки SUBARU, модель FORESTER універсал-В, 2018 року випуску, колір синій, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .
Пунктом 2.1. Договору купівлі-продажу передбачено, що передача транспортного засобу Продавцем і прийняття його Покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору купівлі-продажу, Покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання Сторонами даного Договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього Договору.
Згідно п. 3.1. Договору купівлі-продажу за домовленістю Сторін ціна транспортного засобу складає 280 000,00 грн.
17.10.2020р. між ПП "Автоком центр", ТОВ "Колос 14" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору комісії №7718 від 17.10.2020р. та договору купівлі-продажу №7718 від 17.10.2020р. (далі - Додаткова угода).
Відповідно до п. 1. Додаткової угоди, Сторони домовились додати до договору купівлі-продажу №7718 від 17.10.2020р. п. 3.2., та викласти його в наступній редакції: "Розрахунок за транспортний засіб зазначений в даному договорі проводиться безпосередньо між комітентом (власником) транспортного засобу та покупцем".
Пунктом 2 Додаткової угоди, Сторони домовились додати до договору комісїі №7718 від 17.10.2020р. п. 1.8., та викласти його в наступній редакції: "Розрахунок за транспортний засіб зазначений в даному договорі проводиться безпосередньо між комітентом (власником) транспортного засобу та покупцем".
Згідно п. 3 Додаткової угоди, Сторони домовились виключити п. 2.1.4. із договору комісії №7721 від 17.10.2020р.
Таким чином, безпосередній розрахунок за транспортний засіб, відповідно до умов Договору купівлі-продажу, з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою, проводився між ТОВ "Колос 14" та ОСОБА_1 .
Протоколом-рішенням зборів учасників ТОВ "Колос 14" без номера та без дати учасниками ТОВ "Колос 14" Срібною А.І. та ОСОБА_2 було прийнято рішення уповноважити Генерального директора ТОВ "Колос 14" Срібного І.М. провести всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та всі подальші процесуальні дії щодо продажу спірного транспортного засобу.
Довіреністю ТОВ "Колос 14" без номера та без дати Генеральним директором ТОВ "Колос 14" було уповноважено ОСОБА_2 бути представником ТОВ "Колос 14" у державних установах (в тому числі в податкових інспекціях, управлінні статистики, військових комісаріатах, державній інспекції сільського господарства та інше) з усіма правами, які надані Повіреному чинним законодавством України, у тому числі проводити всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та всі подальші процесуальні дії щодо продажу спірного транспортного засобу SUBARU FORESTER.
Наказом ТОВ "Колос 14" без номера та без дати Генеральним директором ТОВ "КОЛОС 14" було доручено ОСОБА_2 провести всі необхідні дії щодо зняття з реєстрації, постановки на облік та всі подальші процесуальні дії щодо продажу спірного транспортного засобу SUBARU FORESTER.
17.10.2020р., відповідно до листа ГСЦ МВС України від 13.01.2021р. №31/2395, вищевказаний транспортний засіб було знято з обліку за ТОВ "Колос 14".
Станом на сьогодні власником транспортного засобу є ОСОБА_1 , будь-яких документів в матеріалах справи, які б вказували протилежне немає.
Відповідно до ч. 1-6 ст. 203 ЦК України, встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
У своєму позові позивач посилався на те, що транспортний засіб не було оплачено ОСОБА_1 відповідно до умов п. 2.1. Договору купівлі-продажу в момент підписання договору, оскільки будь-яких доказів оплати даного транспортного засобу немає.
Відповідачем-2 місцевому суду (разом із відзивом) було подано до матеріалів справи рахунок на оплату №38 від 12.10.2020р. та платіжне доручення №33396253-3 від 12.10.2020р., відповідно до яких вбачається, що ОСОБА_1 було перераховано на рахунок ТОВ "Колос 14" 280000,00 грн.
Призначення платежу: "ОПЛАТА ЗА ТОВАР (АВТ) СУБАРУ-ФОРЕСТЕР НОМЕР_22 ЗГ РАХ НА ОПЛ № 38 ВІД 12.10 УТЧ ПДВ 46666,67, ПЛАТНИК ОСОБА_3".
При цьому, номер шасі транспортного засобу SUBARU FORESTER, вказаний в Договорі комісії, в Договорі купівлі-продажу, в Акті огляду реалізованого транспортного засобу №5783/20/008502 від 17.10.2020р., в Акті технічного стану транспортного засобу або його складової частини, що має ідентифікаційний номер №7718 від 17.10.2020р., свідоцтві про реєстрацію серії НОМЕР_20 , які додавались позивачем до позовної заяви - НОМЕР_1.
Співставляючи номер шасі транспортного засобу із тим, що вказаний в платіжному дорученні та рахунку на оплату, які були надані відповідачем-2 разом із відзивом (а.с. 67, 68 т. 1), із тими, що надані позивачем, місцевий суд дійшов правильного висновку що номер шасі транспортного засобу відрізняються між собою.
Враховуючи правову природу документів, поданих місцевому суду позивачем, до яких в тому числі належить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, вбачається, що правильним номером шасі НОМЕР_21 є саме НОМЕР_1 .
Беручи до уваги невідповідність номерів шасі вказаних в документах, судом першої інстанції правильно було взято до уваги доводи позивача в частині того, що на момент проведення оплати будь-яких правовідносин купівлі-продажу між сторонами не існувало.
Відповідно до положень Договору купівлі-продажу, цим Договором не було передбачено проведення попередньої оплати товару, а порядок здійснення оплати взагалі не визначено.
Пункт 2.1. Договору купівлі-продажу передбачає, що передача транспортного засобу продавцем і прийняття його покупцем здійснюється після повної оплати вартості майна в момент підписання цього договору.
Згідно п. 2.2. Договору купівлі-продажу, покупець набуває право власності на транспортний засіб з моменту підписання Сторонами даного Договору купівлі-продажу. Сторони не мають майнових претензій одна до одної з моменту підписання цього Договору.
Обов'язок щодо оплати транспортного засобу встановлений п. 5.1. Договору купівлі-продажу, яким передбачено, що покупець зобов'язаний в порядку та на умовах, визначених цим Договором, сплатити продавцю ціну транспортного засобу, зазначену у п. 3.1. Договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Тобто оплата товару шляхом попередньої оплати здійснюється покупцем виключно за умов, якщо такий обов'язок покупця встановлений договором.
Таким чином, враховуючи положення Договору купівлі-продажу, місцевий суд дійшов правильного висновку, що виникнення обов'язку оплати товару (транспортного засобу) за Договором купівлі-продажу виникає у покупця з моменту підписання Договору, оскільки з цього моменту сторонами передбачено перехід права власності та фактичну передачу транспортного засобу, а тому, враховуючи, що іншого порядку оплати товару оскаржуваним Договором - не передбачено, саме з моменту підписання Договору купівлі-продажу покупець зобов'язаний оплатити продавцю за транспортний засіб SUBARU FORESTER.
Оплата, здійснена ОСОБА_1 , відбулась до укладення Договору купівлі-продажу, яким взагалі не було передбачено проведення попередньої оплати.
В сукупності, вищевказані обставини свідчать про те, що Договір купівлі-продажу, який було укладено між ПП "Автоком Центр" і ОСОБА_1 не є оплатним, оскільки доказів, які б вказували на оплату спірного транспортного засобу SUBARU FORESTER із номером шасі НОМЕР_1 матеріали справи не містять.
При цьому, кошти, перераховані ОСОБА_1 на користь ТОВ "Колос 14" не можуть вважатися як такі, що перераховані за придбання вищевказаного транспортного засобу, оскільки на той момент ТОВ "Колос 14" не демонструвало наміру продати належний йому транспортний засіб в будь-якій формі (оголошення в мережі Інтернет, газеті, журналі, тощо).
Тому здійснену ОСОБА_1 оплату товару місцевий суд правильно оцінив, як недобросовісні дії останньої, спрямовані на завдання шкоди кредитору ТОВ "Колос 14" через укладення фраудаторного правочину.
Станом на 17.10.2020р., у ТОВ "Колос 14" була наявна кредиторська заборгованість перед ТОВ "Олімп" у розмірі 5 264 589,98 грн., що підтверджена рішеннями господарського суду Черкаської області від 10.09.2020р. по справі №925/651/20 про стягнення з ТОВ "Колос 14" на користь ТОВ "Олімп" 2 458 550,00 грн., та від 21.09.2020р. по справі №925/692/20 про стягнення з ТОВ "Колос 14" на користь ТОВ "Олімп" 2 806 039,98 грн.
Дані рішення господарського суду Черкаської області до суду апеляційної інстанції не оскаржувались та набрали законної сили 30.09.2020р. та 12.10.2020р.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018р. у справі №910/7547/17).
Верховним Судом у постанові від 24.11.2021р. по справі №905/2030/19(905/2445/19) визначено поняття "фраудаторний правочин", та охарактеризовано критерії фраудаторності правочину.
Фраудаторний правочин - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов'язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов'язку.
Фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.
Формулювання критеріїв фраудаторності правочину залежить від того, який правочин на шкоду кредитору використовує боржник для уникнення задоволення їх вимог. Зокрема, але не виключно, такими критеріями можуть бути:
- момент вчинення оплатного відчуження майна або дарування (вчинення правочину в підозрілий період, упродовж 3-х років до порушення провадження у справі про банкрутство, після відкриття провадження судової справи, відмови в забезпеченні позову і до першого судового засіданні у справі);
- контрагент, з яким боржник вчинив оспорювані договори (родичі боржника, пов'язані або афілійовані юридичні особи);
- щодо оплатних цивільно-правових договорів важливе значення має ціна (ринкова, неринкова ціна), і цей критерій має враховуватися.
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019р. у справі №910/8357/18, від 03.03.2020р. у справі №910/7976/17, від 03.03.2020р. у справі №904/7905/16, від 03.03.2020р. у справі №916/3600/15, від 26.05.2020р. у справі №922/3796/16, від 04.08.2020р. у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020р. у справі №904/4262/17, від 22.04.2021р. у справі №908/794/19(905/1646/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019р. у справі №369/11268/16-ц (провадження №14-260цс19) зроблено наступний висновок, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним. Цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили. Боржник (дарувальник), проти якого ухвалено вирок про стягнення коштів та відкрито виконавче провадження, та його сини (обдаровувані), які укладають договір дарування, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки укладається договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.07.2018р. у справі №922/2878/17 зазначено, що "цивільно-правовий договір (в тому числі й договір купівлі-продажу) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення боргу, що набрало законної сили. Укладення боржником, проти якого розпочате судове провадження про стягнення боргу, договору купівлі-продажу, і в першу чергу, з тривалою відстрочкою платежу, може свідчити про його недобросовісність та зловживання правами стосовно кредитора, оскільки такий договір купівлі-продажу може порушити майнові інтереси кредитора і бути направлений саме на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які можуть хоч і не порушувати конкретних імперативних норм, але бути недобросовісними та зводитися до зловживання правом".
Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов'язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника, повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов'язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов'язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісне виконання усіх своїх зобов'язань, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.11.2019р. від 24.07.2019р. у справі №405/1820/17, від 28.11.2019р. у справі №910/8357/18 та від 20.05.2020р. у справі №922/1903/18.
Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам (висновк викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2021р. по справі №910/12809/16).
Будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов'язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам. Позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання такого договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (ч. 3 ст. 13 ЦК України) (висновк викладений у постанові Верховного Суду від 11.11.2021р. по справі №910/8482/18 (910/4866/21)).
Укладення боржником правочинів поза межами "підозрілого періоду", визначеного статтею 20 Закону про банкрутство, та відсутність підстав для застосування статті 42 КУзПБ з огляду на непоширення її дії на правовідносини, що склалися до вступу в дію КУзПБ, не виключає можливості визнання недійсним правочину боржника, спрямованого на уникнення звернення стягнення на його майно, на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом за умови доведеності відповідних обставин заявником (висновк викладений у постанові Верховного Суду від 02.06.2021р. по справі №904/7905/16).
Формулювання "зловживання правом" необхідно розуміти як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права. Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) "використовувала/використовували право на зло"; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб'єкти, чиї права безпосередньо пов'язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб'єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які "потерпають" від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин) (висновк викладений у постанові Верховного Суду від 11.11.2021р. по справі №910/8482/18 (910/4866/21)).
Відповідно до ст. 1 Кодексу України з процедур банкрутства, заінтересовані особи стосовно боржника - юридична особа, створена за участю боржника, юридична особа, що здійснює контроль над боржником, юридична або фізична особа, контроль над якою здійснює боржник, юридична особа, з якою боржник перебуває під контролем третьої особи, власники (учасники, акціонери) боржника, керівник боржника, особи, які входять до складу органів управління боржника, головний бухгалтер (бухгалтер) боржника, у тому числі звільнені з роботи за три роки до відкриття провадження у справі про банкрутство, а також особи, які перебувають у родинних стосунках із зазначеними особами та фізичною особою - боржником, а саме: подружжя та їхні діти, батьки, брати, сестри, онуки, а також інші особи, щодо яких наявні обґрунтовані підстави вважати їх заінтересованими.
Місцевим судом правильно було взято до уваги посилання позивача на родинне споріднення покупця за Договором купівлі-продажу - ОСОБА_1 та засновника ТОВ "Колос 14" - ОСОБА_2 , який в межах даних правовідносин діяв від імені товариства та вчиняв від його імені оспорювані правочини.
Також, судом першої інстанції правильно враховано:
1) що Договором комісії передбачено здійснення комісіонером "вивчення ринку з метою пошуку покупця, який бажає придбати транспортний засіб на умовах, визначених в цьому Договорі" (пп. 2.1.1. п. 2.1. Договору комісії), що вказує на те, що особа покупця до проведення певного дослідження комісіонером - невідома, та не може бути відома завчасно ні комісіонеру, ні комітенту (продавцю);
2) що ОСОБА_1 було перераховано на рахунок ТОВ "Колос 14" грошові кошти у розмірі 280 000,00 грн., аналогічний тому, що визначений як ціна транспортного засобу Договором комісії та Договором купівлі-продажу, що свідчить про її попередню обізнаність із продажем SUBARU FORESTER . Зважаючи на вищевказаний висновок суду про те, що перераховані відповідачем-2 грошові кошти не є доказом оплатності Договору купівлі-продажу, оскільки номер шасі в призначенні платежу не співпадає із тим, що вказаний в Договорі, що унеможливлює однозначну ідентифікацію тотожності цих транспортних засобів, Що ОСОБА_1 не знала та не могла знати про продаж ТОВ "Колос 14" належного йому SUBARU FORESTER, за відсутності будь-яких зовнішніх проявів наміру товариства щодо продажу цього транспортного засобу, в тому числі ні ціну цього транспортного засобу, яка буде визначена ПП "Автоком центр" та ТОВ "Колос 14" лише 17.10.2020р.;
3) що у відзиві відповідач-2 не заперечував щодо доводів позивача стосовно родинної спорідненості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Таким чином, місцевим судом правильно враховані доводи позивача щодо наявності у ОСОБА_1 статусу заінтересованої особи стосовно боржника.
Враховуючи зазначене, оспорювані правочини мають ознаки фраудаторних.
Щодо наявності повноважень у ОСОБА_2 на вчинення дій від імені ТОВ "Колос 14", в тому числі укладення оспорюваних правочинів, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 вказаний як особа, що має право вчиняти дії від імені ТОВ "Колос 14" без довіреності, в тому числі укладати правочини.
Окрім цього, в матеріалах справи міститься протокол-рішення зборів учасників ТОВ "Колос 14", яким учасники товариства погодили продаж спірного транспортного засобу.
Відповідно до ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
При оцінці обставин, що свідчать про схвалення правочину особою, яку представляла інша особа, необхідно брати до уваги, що незалежно від форми схвалення воно повинно виходити від органу або особи, уповноваженої відповідно до закону, установчих документів або договору вчиняти такі правочини або здійснювати дії, які можуть розглядатися як схвалення (висновок Верховного Суду у постанові від 20.03.2018р. по справі №910/8794/16) .
Колегія суддів звертає увагу на те, що, ні положеннями статуту ТОВ "Колос 14", ні чинним законодавством, не визначені вимоги щодо форми схвалення правочину, а тому надання повноважень Генеральному директору ТОВ "Колос 14" на вчинення дій щодо продажу транспортного засобу, навіть за відсутності дати такого рішення, свідчать про схвалення продажу цього транспортного засобу вищим органом управління.
Разом із тим, критерій виправданості правочину із економічної точки зору носить виключно суб'єктивний оціночний характер, тому в кожному конкретному випадку виправданість вчинення правочину оцінюється безпосередньо органами управління товариства.
Погодження правочину загальними зборами ТОВ "Колос 14" не свідчить про легітимізацію дій щодо відчуження належного товариству майна в розрізі добросовісності такої дії, та не свідчить про відсутність ознак фраудаторності даних правочинів, тому хоча наявні в матеріалах справи докази не вказують на відсутність повноважень в ОСОБА_2 на їх вчинення, місцевий суд правильно оцінив його дії як такі, що суперечать основоположному принципу добросовісності, та спрямовані на завдання шкоди кредитору ТОВ "Колос 14", строк виконання зобов'язань перед яким у боржника настав.
Тому суд першої інстанції правильно відхилив доводи позивача і відповідача-2 з цього приводу.
Відповідно до ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частинами 1, 3 ст.74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 01.07.2021р. у справі №917/549/20, стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту ст.79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у п.7.44 постанови від 16.02.2021р. у справі №927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 2.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 4.12.2019р. у справі №917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19).
Беручи до уваги зазначені вище правові позиції Верховного Суду, встановлені обставини справи, місцевий суд дійшов правильного висновку що:
- спірні договір комісії №7718 від 17.10.2020р. та договір купівлі-продажу транспортного засобу №7718 від 17.10.2020р. був укладений у підозрілий період (протягом трьох років до порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Колос 14");
- договір купівлі-продажу транспортного засобу №7718 від 17.10.2020р., укладений між пов'язаними особами, оскільки покупцем за Договором купівлі-продажу була ОСОБА_1 , а від імені ТОВ "Колос 14" діяв засновник товариства - ОСОБА_2 , що в сукупності із встановленими судом обставинами свідчить про пов'язаність цих осіб між собою;
- достатніх доказів, які б могли підтвердити оплатність укладеного Договору купівлі-продажу немає, а надані відповідачем-2 документи не свідчать про належне виконання ним свого обов'язку щодо оплати транспортного засобу, оскільки дії щодо оплати вживались відповідачем-2 до виникнення правовідносин купівлі-продажу спірного транспортного засобу, а вказані в рахунку та платіжному дорученні ідентифікаційні дані транспортного засобу, за який здійснюється оплата, не дають можливості ототожнити його із тим, що продавався за Договором купівлі-продажу;
- що, на момент укладення Договору комісії та Договору купівлі-продажу у ТОВ "Колос 14", існувала непогашена кредиторська заборгованість перед ТОВ "Олімп" у загальному розмірі 5 264 589,98 грн., яка підтверджена рішеннями господарського суду Черкаської області від 10.09.2020р. по справі №925/651/20 та від 21.09.2020р. по справі №925/692/20, що набрали законної сили, у зв'язку із чим вчинення правочинів, предметом яких є відчуження майна ТОВ "Колос 14" завдає шкоду кредитору, перед яким у боржника наявна заборгованість.
Суд першої інстанції правильно розглядав Договір комісії та Договір купівлі-продажу, як невід'ємно пов'язані, оскільки вони обидва мають кінцевою метою відчуження майна боржника, але Договір комісії є передоручення укладення правочину щодо продажу від ТОВ "Колос 14" на користь ПП "Автоком Центр", а Договір купівлі-продажу є правовою підставою для передачі майна із володіння ТОВ "Колос 14" на користь відповідача-2, тому підпадають під критерії фраудаторних правочинів.
Місцевий суд законно і обгрунтовано задовольнив позовні вимоги ТОВ "Колос 14" в особі арбітражної керуючої Носань Наталії Сергіївни та визнав недійсними договір комісії №7718 від 17.10.2020р. та договір купівлі-продажу транспортного засобу №7718 від 17.10.2020р. , оскільки порушують положення п. 6 ч. 1 ст. 3 і ч. 3 ст. 13 ЦК України.
У зв'язку із цим, місцевим судом правильно застосовано наслідки недійсності правочину шляхом зобов'язання ОСОБА_1 повернути ТОВ "Колос 14" транспортний засіб марки SUBARU, модель FORESTER універсал-В, 2018 року випуску, колір синій, номер кузова (шасі, рама) НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .
Відповідно до положень ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до статті 16, 58 ГПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.
Відповідно до ч.3 ст.4 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).
Частиною 5 ст.14 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.
В свою чергу п.4 ч.1 ст.1 вказаного закону визначає, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Позивач просив місцевий суд стягнути з відповідача судові витрати у розмірі 49 568,00 грн.
За приписами ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.
Позивачем до матеріалів справи було подано документи, що підтверджують витрати ТОВ «Колос 14» на професійну правничу допомогу: Договір про надання правової допомоги №13-12-2021 від 13.12.2021р., Акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) №3 від 22.02.2023р. за Договором про надання правової допомоги №13-12-2021 від 13.12.2021р., Додаткова угода №15/02/2023-3 від 15.02.2023р. до Договору про надання правової допомоги №13-12-2021 від 13.12.2021р.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч.5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною 6 статті 126 ГПК України передбачено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Враховуючи заперечення ОСОБА_2 щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу понесених позивачем (а.с. 64-66 т.1), суд першої інстанції правильно зменшив розмір витрат до 24000,00 грн.
Місцевий суд законно і обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Колос 14» 9568,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 24000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційних скарг, зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 240, 270, 275, 276, 282, 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення господарського суду Черкаської області від 10.10.2023р. у справі №925/1577/20(925/298/23) - без змін.
Справу №925/1577/20(925/298/23) повернути до господарського суду Черкаської області.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складений та підписаний 25.01.2024р.
Головуючий суддя В.О. Пантелієнко
Судді М.Л. Доманська
О.М. Остапенко