вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" січня 2024 р. Справа№ 920/368/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Корсака В.А.
Євсікова О.О.
при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»
на рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2023
у справі № 920/368/23 (суддя: Вдовенко Д.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз»
про стягнення 545 376 грн 90 коп.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз», в якій просить суд стягнути з відповідача 545 376 грн 90 коп., в тому числі 378 771 грн 95 коп. заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності за квітень - жовтень 2021 року, 35 262 грн 80 коп. пені, 114 981 грн 47 коп. інфляційних втрат, 16 360 грн 67 коп. 3% річних відповідно до договору транспортування природного газу № 2002000114 від 04.02.2020, укладеного між сторонами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості перевищення договірної потужності, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 378 771 грн. 95 коп.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 28.09.2023 у справі № 920/368/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 378 771 грн 95 коп. заборгованості, 35 262 грн 80 коп. пені, 114 981 грн 47 коп. інфляційних втрат, 16 360 грн 67 коп. 3% річних, 8180 грн 65 коп. витрат по сплаті судового збору.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що відповідач підписав акти наданих послуг за договором за спірний період, в яких визначені обсяги та вартість перевищення договірної потужності. Вказав на те, що такі акти не містять жодних заперечень проти розміру та вартості наданих послуг з перевищення потужності, про які відповідач міг заявити у порядку, передбаченому пунктом 11.3 договору. Зауважив, що заборгованість за перевищення договірної потужності відповідач підтвердив у підписаних сторонами актах звірки розрахунків за договором за період з 01.04.2021 до 31.12.2021. Підкреслив, що в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості чи договору про організацію взаєморозрахунків.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2023 у справі № 920/368/23 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути скасовано. Скаржник зазначає, що відсутність додатків 1 та 2 до Договору вказує на неузгодженість сторонами такої істотної умови як предмет договору, а відтак свідчить про неукладеність Договору в цій частині. Зауважує, що АТ «Сумигаз», надаючи позивачу реєстри за формами 2, 3, 4, які додано до позовної заяви, виключно виконує функції Оператора газорозподільчої системи в частині обміну інформацією з Оператором газотранспортної системи для проведення комерційного обліку газу по об'єктах споживачів. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, які б свідчили про перетікання природного газу, що належить відповідачу, газотранспортною системою позивача. Наголошує, що АТ «Сумигаз» не визнає наявності обсягів щодобових небалансів за спірний період та заперечує факт вчинення позивачем балансуючих дій у квітні-жовтні 2021 року. Зазначає, що позивачем не наведено застосовану формулу визначення перевищення замовленої потужності, з визначенням всіх її складових з підставленням цифрових значень формули по кожній добі кожного спірного місяця, у тому числі з переведенням одиниць енергії. Підкреслює, що АТ «Сумигаз» включено до Реєстру підприємців, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу. Скаржник вважає, що у суду першої інстанції були усі достатні правові підстави для задоволення клопотання про зменшення пені на 90%.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 апеляційна скарга у справі № 920/368/23 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2023 у справі № 920/368/23 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2023 у справі № 920/368/23; розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2023 у справі № 920/368/23 призначено на 08.01.2024; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
04.12.2023 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що можливість здійснення відповідачем, як оператором ГРМ, діяльності з розподілу природного газу нерозривно пов'язана із його транспортуванням. Зауважує, що підписання додатків 1 та 2 є невід'ємною частиною Договору лише у випадку, якщо замовник бажає отримати додатково до основних послуг ще й право використання саме гарантованої/преривчастої потужності або потужності з обмеженням. Наголошує, що достатньою підставою для оплати послуг є звіти, складені оператором ГТС, на підставі інформації, наданої самим замовником. Вказує на те, що величина використаних АТ «Сумигаз» обсягів потужності точок входу/виходу була визначена за результатами алокації на підставі інформації та показників, які були надані самим відповідачем. Підкреслює, що до позовної заяви було додано належним чином завірені копії актів наданих послуг, які були підписані представником відповідача без зауважень та застережень, що свідчить про погодження відповідачем обсягів перевищення замовленої потужності та їх вартості. Звертає увагу на те, що включення відповідача до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, не свідчить про автоматичне здійснення погашення заборгованості та/або про те, що нараховані штрафні санкції підлягають безумовному списанню, оскільки чинне законодавство передбачає чіткі підстави та порядок виключення такого суб'єкта з відповідного реєстру.
05.01.2024 відповідачем подано до суду клопотанн про зупинення провадження у справі до набрання чинності рішень судів у справі № 910/17513/23 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання договору транспортування природного газу № 2002000114 від 04.02.2020 недійсним з моменту укладення та у справі № 910/17517/23 за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про визнання договору транспортування природного газу № 2002000114 від 04.02.2020 неукладеним.
08.01.2024 до суду надійши заперечення позивача проти клопотання про зупинення провадження у справі, в яких звертає увагу на те, що до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватись, а створені обов'язки підлягають обов'язковому виконанню. Зауважує, що відповідач не довів існування об'єктивної неможливості розгляду даної справи про стягнення заборгованості за Договором до розгляду справ про визнання Договору недійсним та про визнання такого Договору неукладеним.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
При цьому, суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Відповідно до положень частини 1 статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Колегія суддів звертає увагу на те, що зупинення провадження у справі - це тимчасове й повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені. Тобто на відміну від відкладення розгляду справи, зупинення провадження у справі, здійснюється без зазначення строку до усунення обставин, які зумовили зупинення провадження. Тому провадження у справі потрібно зупиняти за наявності беззаперечних підстав для цього.
Як зазначив Верховний Суд у своїй постанові від 27.05.2020 у справі № 916/2739/19, підстава, передбачена п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України, виникає в процесі тоді, коли ухвалення рішення можливе після підтвердження фактів, що мають преюдиціальне значення для даної справи, в іншій справі, яка розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства. Зупинення провадження допускається лише тоді, коли розглядати справу далі неможливо. Ця підстава зупинення застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Ця неможливість полягає в тому, що обставини, які є підставою позову або заперечень проти нього, є предметом дослідження в іншій справі, і рішення суду у цій справі безпосередньо впливає на вирішення спору.
Колегія суддів зауважує, що сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до прийняття рішення у іншій справі. Суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що покладає на національні суди обов'язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України (далі - ЄСПЛ).
ЄСПЛ зазначає, що обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Однак, заявником не наведено належного обґрунтування та підстав для зупинення розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2023 у справі № 920/368/23, оскільки наявні матеріали справи та встановлені судом обставини справи дозволяють надати ґрунтовну оцінку заявленим відповідачем підставам оскарження рішення місцевого господарського суду.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі № 920/368/23 - задоволенню не підлягає.
Закінчивши розгяд поданих сторонами клопотань, колегія суддів перейшла до розгляду справи по суті.
Представник відповідача в судовому засіданні 08.01.2024 вимоги апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні 08.01.2024 проти вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 04.02.2020 між позивачем (оператор) та відповідачем (замовник), керуючись Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2493 (далі Кодекс), укладено договір №2002000114 транспортування природного газу.
Відповідно до п. 2.1. договору Оператор надає Замовнику послугу транспортування природного газу (далі - Послуга) на умовах, визначених у цьому Договорі, а Замовник сплачує Оператору встановлені в цьому Договорі вартість такої Послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні.
Згідно з п. 2.2. договору послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором. Замовник погоджується з тим, що обов'язковою умовою надання послуг є доступ Замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті Оператора. Підписанням цього Договору Замовник підтверджує, що він ознайомлений із Правилами надання доступу до інформаційної платформи, розміщеними на веб-сайті Оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання.
Відповідно до п. 2.3. договору обсяг послуги, що надається за цим Договором, визначається підписанням додатка 1 до цього Договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби.
Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності Оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу (п. 2.4. договору).
Пунктом 2.7. договору встановлено, що Додаток 1 є невід'ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.
Додаток 2 є невід'ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед.
Додаток 3 є невід'ємною частиною цього Договору у випадку, коли Замовником є оператор газорозподільної системи, прямий споживач, газовидобувне підприємство або виробник біогазу.
Відповідач у цій справі є оператором газорозподільної системи, а тому за умовами договору для сторін є обов'язковим укладення додатку № 3 до договору.
Відповідно до п. 2.5. договору Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим Договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати Послуги на умовах, зазначених у Договорі.
Пунктом 2.8. договору передбачено, що взаємовідносини між Замовником та Оператором при забезпеченні послуг транспортування газу здійснюються сторонами через інформаційну платформу Оператора відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Відповідно п. 4.1. договору Замовник зобов'язаний, крім іншого: не перевищувати замовлені потужності, визначені в цьому Договорі; здійснити своєчасну та повну оплату додаткової плати Оператору у разі перевищення розміру замовленої потужності та/або плати за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями, та/або недотримання параметрів якості природного газу, який передається ним у газотранспортну систему, у порядку, визначеному цим Договором та Кодексом.
Відповідно до п. 3.2. договору Оператор має право, в тому числі, стягувати із Замовника додаткову плату у разі перевищення розміру договірної потужності та/або за недотримання вимог щодо якості газу, який передається ним в газотранспортну систему, та/або плату за зміну умов (обмежень) користування потужністю з обмеженнями в порядку, визначеному цим Договором.
Згідно з п.п. 11.1.-11.3 договору послуги, які надаються за цим договором, за винятком послуг з врегулювання добового небалансу, оформлюються Оператором і Замовником актами наданих послуг. Оператор до п'ятнадцятого числа місяця, наступного за звітним, направляє Замовнику два примірники акта наданих послуг за газовий місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою Оператора.
Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути Оператору один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою Замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов цього Договору або в судовому порядку. До прийняття рішення судом вартість послуг визначається за даними Оператора.
Відповідно до п. 8.4. договору замовник, який є оператором газорозподільної системи, здійснює остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.
У випадку якщо розрахунковий обсяг використання потужності Замовником (суб'єктом, на якого в установленому порядку рішенням Кабінету Міністрів України відповідно до ст.11 Закону України «Про ринок природного газу» покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу, у межах виконання ним таких спеціальних обов'язків, або оператором газорозподільної системи), визначений оператором газотранспортної системи на підставі остаточної алокації, перевищує обсяг договірної потужності, замовник послуг транспортування зобов'язаний здійснити оплату вартості перевищення договірної потужності за кожен день такого перевищення до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до звіту використання договірної потужності та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Звіт Оператора про використання замовленої потужності Замовником, який надається до чотирнадцятого числа місяця, наступного за газовим місяцем, на його електронну адресу, містить розрахунок перевищення розміру договірних потужностей та рахунок на оплату або повідомлення про зарахування надмірно сплачених коштів у рахунок плати за використання договірної потужності на наступні періоди.
Згідно з п. 17.1. договору, він набирає чинності з дня його укладення, поширює дію на відносини, що склались між сторонами з 1 січня 2020 року та діє до 31 грудня 2020 року. Цей Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не менше ніж за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Сторонами договору транспортування природного газу підписаний Додаток №3 до договору із зазначенням переліку комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Відповідно до матеріалів справи у період з квітня до жовтня 2021 року за результатом алокації відборів та подач відповідача позивач виявив обсяги перевищення договірної потужності, у зв'язку з чим здійснив розрахунок вартості плати за перевищення потужності за кожен розрахунковий місяць, в тому числі за квітень 2021 року в сумі 7058 грн. 17 коп., за травень 2021 року в сумі 588 грн 86 коп., за червень 2021 року в сумі 476 грн 63 коп., за липень 2021 року в сумі 148 грн 92 коп., за серпень 2021 року в сумі 134 грн 10 коп., за вересень 2021 року в сумі 362 777 грн 99 коп., за жовтень 2021 року в сумі 7587 грн 28 коп.
Між сторонами, на виконання умов договору, підписані акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) за кожен місяць, в тому числі за квітень 2021 року на суму 7058 грн. 17 коп., за травень 2021 року на суму 588 грн 86 коп., за червень 2021 року на суму 476 грн 63 коп., за липень 2021 року на суму 148 грн 92 коп., за серпень 2021 року на суму 134 грн 10 коп., за вересень 2021 року на суму 362 777 грн 99 коп., за жовтень 2021 року на суму 7587 грн 28 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач не виконав договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати вартості перевищення договірної потужності, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 378 771 грн. 95 коп.
У відповідності до статті 32 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу здійснюється на підставі та умовах договору транспортування природного газу в порядку, передбаченому кодексом газотранспортної системи та іншими нормативно-правовими актами.
Кодекс ГТС визначає договір транспортування, як договір, укладений між оператором газотранспортної системи та замовником послуг транспортування природного газу на основі типового договору транспортування природного газу, затвердженого Регулятором, згідно з яким оператор газотранспортної системи надає замовнику одну чи декілька складових послуг транспортування природного газу на період та умовах, визначених у такому договорі, а замовник послуг транспортування оплачує оператору газотранспортної системи вартість отриманих послуг (послуги) (пункт 5 глави 1 розділу I Кодексу).
За приписами статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Закон України "Про ринок природного газу" та Кодекс ГТС визначають предмет договору транспортування як надання послуг, які можуть включати: надання доступу до потужності (розподіл потужності); послуги транспортування; послуги балансування.
Кодекс ГТС встановлює, що одержання доступу до потужності, надання послуг із транспортування, у тому числі вчинення дій з врегулювання добового небалансу, є складовими послуги транспортування природного газу та здійснюються виключно на підставі договору транспортування. Оператор газотранспортної системи не має права відмовити в укладенні договору транспортування за умови дотримання заявником вимог щодо його укладення, передбачених цим розділом (абзац перший пункту 1 глави 1 розділу VIII Кодексу ГТС).
Договір транспортування природного газу є договором, який передбачає надання трьох видів послуг, а його істотні умови визначені статтею 901 ЦК України та спеціальним законодавством - Законом «Про ринок природного газу», Кодексом ГТС, Типовим договором.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.07.2022 по справі № 921/184/21.
Відповідно до положень глави 1 розділу IX Кодексу оператор газотранспортної системи надає право користування потужністю точок входу/виходу на прозорих та недискримінаційних засадах відповідно до положень цього Кодексу та договору транспортування природного газу.
Доступ до потужності надається оператором газотранспортної системи на такі періоди: 1) річний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий рік, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового року; 2) квартальний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий квартал, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового кварталу (квартали газового року починаються 01 жовтня, 01 січня, 01 квітня або 01 липня відповідно); 3) місячний - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газовий місяць, з постійним потоком за кожну газову добу протягом газового місяця (місяці починаються кожного першого дня газового місяця); 4) на добу наперед - потужність визначеного обсягу, доступна строком на 1 газову добу, з постійним потоком протягом газової доби, наступної за газовою добою, у якій відбувся розподіл потужності.
Оператор газотранспортної системи розподіляє вільну потужність у точках входу/виходу на річний, квартальний, місячний, на добу наперед періоди окремо для кожного виду потужності: 1) гарантованої потужності; 2) переривчастої потужності; 3) потужності з обмеженнями з урахуванням положень пункту 1 глави 8 цього розділу.
Потужність віртуальної точки виходу до газорозподільних систем надається замовникам послуг транспортування відповідно до вимог цього Кодексу на гарантованій основі.
Замовник послуг транспортування, який має намір замовити (забронювати) розподіл потужності (крім потужності на добу наперед) в певній точці входу до газотранспортної системи та/або точці виходу з газотранспортної системи, подає у строки, визначені цим Кодексом, оператору газотранспортної системи заявку на розподіл потужності за формою оператора газотранспортної системи, опублікованою на його веб-сайті (пункт 1 глави 3 розділу IX).
Можливість замовлення відповідачем потужності на одну добу наперед (можливість отримання послуг) вбачається зі змісту пунктів 2.3, 2.7 договору.
При цьому, укладення Додатків 1 та 2 до договору є необхідним у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчатої потужності або потужності з обмеженням, крім випадку замовлення потужності на добу наперед, що безпосередньо зазначено в умовах п. 2.7 договору.
Відповідно до пункту 1 глави 7 розділу IX Кодексу доступ до потужності точок входу/виходу на добу наперед надається на підставі укладеного договору транспортування та номінації (для точок міждержавного з'єднання - номінації/реномінації), підтвердженої оператором газотранспортної системи, відповідно до глави 1 цього розділу та вимог розділу ХI цього Кодексу.
Згідно з пунктом 7 глави 1 розділу XI Кодексу номінація надається через інформаційну платформу оператора газотранспортної системи.
Разом з тим, відповідно до п. 8 глави 1 розділу XI Кодексу, якщо замовник послуг транспортування природного газу не надав номінацію на точку входу/виходу, на яку йому було розподілено потужність на відповідну газову добу, то вважається, що замовником було подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу.
Таким чином, доводи скаржника про те, що відсутність Додатків 1 та 2 до Договору свідчать про його неукладеність в цій частині, є необгрунтованими та не відповідають положенням чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору сторони уклали додаток №3 до договору із зазначенням переліку комерційних вузлів обліку газу, фактично встановлених у пунктах приймання-передачі газу.
Згідно зі ст.ст. 526, 629 ЦК України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Місцевий господарський суд вірно встановив, що факт перевищення відповідачем у спірний період договірної потужності підтверджується наявними в матеріалах доказами, зокрема звітами про використання замовленої потужності замовником, розрахунками обсягів перевищення розміру договірних потужностей за кожен місяць.
Відповідно до п. 8.4. договору позивач направив відповідачу звіти про використання замовленої потужності замовником, розрахунки обсягів перевищення розміру договірних потужностей за кожен місяць та рахунки на оплату перевищення замовленої потужності (відправлено поштою SAP). Реєстр щодо відправлених файлів з інформаційної платформи позивачем додано до позовної заяви.
Колегія суддів звертає увагу на те, що сторони підписали акти наданих послуг (перевищення замовленої (договірної) потужності) за кожен місяць, в тому числі за квітень 2021 року на суму 7058 грн. 17 коп., за травень 2021 року на суму 588 грн 86 коп., за червень 2021 року на суму 476 грн 63 коп., за липень 2021 року на суму 148 грн 92 коп., за серпень 2021 року на суму 134 грн 10 коп., за вересень 2021 року на суму 362 777 грн 99 коп., за жовтень 2021 року на суму 7587 грн 28 коп.
Із звітів про використання замовленої потужності та розрахунків обсягів перевищення за період з квітня до жовтня 2021 року вбачається, що за результатами остаточної алокації відборів та подач відповідача, позивачем було встановлено, що у відповідні газові дні кожного місяця відповідачем було замовлено потужність в обсязі, яка дорівнює нулю (подано нульову номінацію на відповідну точку входу та/або виходу, пункт 8 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС), проте фактично використано потужність в обсязі (за місяць) 47, 37283 тис.м3 у квітні 2021 року, 3,95230 тис.м3 у травні 2021 року, 3, 19905 тис.м3 у червні 2021 року, 0,99952 тис.м3 у липні 2021 року, 0,90006 тис.м3 у серпні 2021 року, 2434,88234 тис.м3 у вересні 2021 року, 50, 92403 тис.м3 у жовтні 2021 року.
Зазначені у звітах та розрахунках обсяги переданого природного газу до газорозподільної системи підтверджуються зведеними актами приймання-передачі природного газу за квітень - жовтень 2021 року, що підписані сторонами, звітами відповідача про використання потужності газорозподільної системи та стан розрахунків за квітень - жовтень 2021 року (форма №8в), інформацією, завантаженою відповідачем до інформаційної платформи за формами 2, 3, 9.
При цьому, обсяги перевищення замовленої (договірної) потужності відображені у виставлених позивачем відповідачу рахунках та у підписаних сторонами актах наданих послуг за договором, які в тому числі містять інформацію про застосований тариф.
Вартість перевищення замовленої (договірної) потужності за газовий місяць розрахована позивачем шляхом множення обсягу перевищення договірної потужності на тариф, встановлений постановою НКРЕКП від 24.12.2019 № 3013, + ПДВ (20%).
Таким чином, апелянтом не підтверджено доводи про необґрунтованість поданих позивачем розрахунків та неможливість врахування наявних в матеріалах справи звітів та актів наданих послуг.
Крім того, надання доступу до потужності та послуги балансування є окремими складовими послуги транспортування природного газу, за умовами договору вартість за договірну потужність та вартість щодобових небалансів, їх визначення регулюється окремо.
Судова колегія повторно зауважує, що відповідач підписав акти наданих послуг за договором за спірний період, в яких визначені обсяги та вартість перевищення договірної потужності. Ці акти не містять жодних заперечень проти розміру та вартості наданих послуг з перевищення потужності, про які відповідач міг заявити у порядку, передбаченому пунктом 11.3 договору. Таким правом відповідач не скористався.
Заборгованість за перевищення договірної потужності відповідач підтвердив у підписаних сторонами актах звірки розрахунків за договором за період з 01.04.2021 до 31.12.2021.
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо застосування Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» від 14.07.2021 № 1639-IX, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, дія вказаного Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 цього Закону (зокрема заборгованості операторів газорозподільних систем, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, та/або реструктуризована, за договорами з транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, яка виникла з 1 січня 2020 року по 28 лютого 2022 року включно), суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Відповідно до ст. 3 Закону № 1639, для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Статті 4, 5 Закону № 1639 передбачають таке.
Взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання: обсягів перевищення фактичної вартості послуг з розподілу природного газу за даними звітності, поданої операторами газорозподільних систем до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), над тарифною виручкою, передбаченою тарифами на розподіл природного газу, встановленими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (у тому числі Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики), з урахуванням отриманих компенсацій витрат, збільшених на суму податку на додану вартість за ставкою, яка діяла у відповідних періодах надання послуг з розподілу природного газу, включену у вартість послуги для кінцевого споживача, які виникли за період надання послуг з 1 січня 2020 року по 31 жовтня 2021 року, - в цілях погашення заборгованості операторів газорозподільних систем за договорами транспортування природного газу, укладеними з особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року,
Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.
Реструктуризації на умовах, визначених цим Законом, підлягає заборгованість постачальників природного газу, у тому числі реструктуризована, та операторів газорозподільних систем понад обсяги, врегульовані із застосуванням механізмів, визначених статтею 4 цього Закону, зокрема за послуги, надані операторам газорозподільних систем та постачальникам за договорами транспортування природного газу, перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, що набрали законної сили.
Реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.
Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.
З урахуванням наведених положень, Законом № 1639-ІХ не передбачено припинення зобов'язання щодо суми основного боргу, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом.
Разом із тим, 19.08.2022 набрав чинності Закон України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX , у преамбулі до якого визначено, що цей Закон визначає особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання протягом дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування. Терміни вживаються в цьому Законі у значеннях, наведених у законах України "Про ринок природного газу", "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги", "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та інших законах України. Вказаним законом внесені зміни, зокрема, і до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ.
Так, відповідно до положень статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX, яка діє з 19.08.2022 передбачено, що:
- заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону є, зокрема, заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, не сплачена станом на розрахункову дату; заборгованість та/або грошові зобов'язання постачальників природного газу, які в період з 1 січня 2021 року до 30 квітня 2021 року включно здійснили поставку природного газу побутовим споживачам за ціною, що не перевищувала граничний рівень ціни природного газу, встановлений Кабінетом Міністрів України на період лютий - березень 2021 року включно, перед товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"; заборгованість постачальників природного газу, у тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, не сплачена станом на розрахункову дату (абзаци 5, 6, 10, 12 частини 1 статті 1);
- процедура врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення (абзац 17 частини 1 статті 1);
- реєстр підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу - відкритий загальнодоступний перелік підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (абзац 18 частини 1 статті 1);
- розрахункова дата - 31 грудня 2020 року (крім випадків, якщо дата або підстава виникнення заборгованості (грошових зобов'язань) визначена цим Законом для виду заборгованості) (абзац 19 частини 1 статті 1);
- учасники процедури врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) - постачальники природного газу, оператори газорозподільних систем та оператор газосховищ, включені до Реєстру, а також особа, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, особа, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 1 січня 2020 року, акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", розпорядники коштів державного бюджету, органи, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ (у редакції, яка діє з 19.08.2022) дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов'язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
Для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (стаття 3 названого Закону (у відповідній редакції)).
Згідно з положеннями статті 6 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ (у редакції, яка діє з 19.08.2022), якою унормовано списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість з оплати природного газу та послуги з його транспортування, на заборгованість за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону, погашену до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону, а також на заборгованість, реструктуризовану відповідно до статті 5 цього Закону, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються.
Неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість підприємств, включених до Реєстру, за договорами купівлі-продажу/постачання природного газу, укладеними з акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та договорами про надання послуг з транспортування природного газу, у тому числі підтверджені судовими рішеннями, які набрали законної сили, що обліковуються учасниками процедури врегулювання заборгованості та не сплачені станом на дату включення до Реєстру, підлягають списанню: за умови погашення основного боргу до 31 грудня 2022 року, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; за умови повного виконання належним чином підприємством-дебітором укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
У пункті 7.51 постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 904/5697/20 зазначено, що фактично правова конструкція положень статті 6 Закону № 1639-ІХ (у редакції змін внесених Законом № 2479-IX з 19.08.2022) дає підстави дійти висновку, що законодавцем надано можливість учасникам ринку природного газу - боржникам у правовідносинах, які стосуються дебіторської заборгованості за договорами про надання послуг з транспортування природного газу, яка підлягає врегулюванню відповідно до статті 1 цього Закону та яка погашена до 31.12.2022 застосувати компенсаторні механізми задля уникнення та/або покриття збитків (звільнення їх від сплати пені, 3 % річних та інфляційних втрат), або шляхом їх списання у разі включення такої заборгованості до Реєстру, або застосування інших положень цієї статті, шляхом можливості їх не нараховувати лише на реструктуризовану сторонами заборгованість у порядку, визначеному цим Законом.
У контексті наведеного колегія суддів зазначає про те, що внесення змін до законодавства шляхом його доповнення щодо особливостей врегулювання відносин, зокрема на ринку природного газу свідчить про те, що по-перше, такі зміни поширюються на правовідносини, які виникли до набрання ними чинності (заборгованість, яка виникла з 01.01.2020 по 28.02.2022 та не сплачена станом на 19.08.2022); по-друге, що до їх запровадження, спірні відносини сторін щодо такої заборгованості підпадали під регулювання положень Закону №1639-ІХ (п. 7.41 постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 904/5697/20).
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.06.2023 у справі № 904/5698/20, суду слід встановити чи врегульовано сторонами спірні правовідносини в частині погашення основного боргу та нарахованих на вказану заборгованість пені, 3% річних та інфляційних втрат, саме відповідно до положень Закону №1639-ІХ, зокрема, шляхом укладання договору про реструктуризацію заборгованості та/або договору про організацію взаєморозрахунків.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач включений до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу, між сторонами підписані акти звірки розрахунків за договором.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості чи договору про організацію взаєморозрахунків.
За таких обставин, відсутні правові підстави для визнання зобов'язань відповідача щодо оплати послуг припиненими.
З урахуванням викладеного, оскільки матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг за договором (перевищення замовленої (договірної) потужності) та факт порушення договірних зобов'язань щодо їх оплати, місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 378 771 грн 95 коп. заборгованості з оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності за квітень - жовтень 2021 року.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Суд встановив, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо своєчасної оплати послуг.
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 13.5 Договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених цим Договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок, враховуючи встановлений факт несвоєчасної оплати відповідачем послуг, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість вимоги щодо стягнення з відповідача 35 262 грн. 80 коп. пені, 114 981 грн 47 коп. інфляційних втрат, 16 360 грн. 67 коп. 3% річних.
При цьому, відповідачем не надано доказів погашення суми основної заборгованості, що свідчить про відсутність правових підстав для застосування статті 6 Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ та списання неустойки (штраф, пеня), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість підприємства.
Надаючи оцінку доводам апелянта щодо наявності правових підстав для зменшення розміру пені, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Положенням ст.233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно з збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання за положенням частини першої статті 550 ЦК України.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механзму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов'язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.
Верховний Суд вже неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалзуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (Постанова Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20).
Наявність у кредитора можливості стягувати з споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 27.01.2020 у справі № 916/469/19.
У контексті наведеного, судова колегія зазначає, що відповідно до статті 42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відповідно до статті 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалзацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.
Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.
Отже, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.
Колегія суддів враховує, що відповідач не виконав зобов'язання за договором щодо оплати за перевищення замовленої (договірної) потужності за квітень - жовтень 2021 року, період прострочення становить більше півтора року, а заборгованість виникла до введення в Україні воєнного стану,
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідач не надав суду належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов'язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку, а також невідповідності розміру пені наслідкам порушення, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для зменшення пені, у зв'язку з чим правомірно відмовив у задоволенні такого клопотання.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Згідно статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд апеляційної інстанції, серед іншого, враховує, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому має бути скасовано, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2023 у справі № 920/368/23 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз» на рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2023 у справі № 920/368/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 28.09.2023 у справі № 920/368/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Сумигаз».
4. Справу № 920/368/23 повернути до Господарського суду Сумської області.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 25.01.2024.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді В.А. Корсак
О.О. Євсіков