справа № 361/3029/23
провадження № 1-кп/361/551/24
24.01.2024 м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 , її захисника адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 , його захисника ОСОБА_7 ,
представника потерпілих адвоката ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у кримінальному провадженні №120231111300000249 від 26.01.2023, який надійшов з Київської обласної прокуратури по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Бровари Київської області, громадянки України, зареєстрованої : АДРЕСА_1 , та проживаючої : АДРЕСА_2 , освіта середня, має трьох малолітніх дітей, заміжньої, тимчасово не працюючої, раніше не судимої,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ст. 126-1, ст. 129, ч. 4 та 5 ст. 152, ч. 5 ст. 153, ч. 2 ст. 156, ст. 166 КК України,
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Роздольне, Каховського району Херсонської області, громадянина України, зареєстрованого : АДРЕСА_3 , та проживаючого : АДРЕСА_4 , освіта середня, неодруженого, утриманців не має, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 127, ч. 3 ст. 149, ч. 4 та 5 ст. 152, ч. 5 ст. 153, ч. 2 ст. 156 КК України,
Прокурор в судовому засіданні підтримала подане 24.01.2024 через канцелярію суду клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України з метою забезпечення виконання обвинуваченою покладених на них обов'язків, а також запобігання спробам : переховуватися від суду враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та тяжкість покарання (від 10 до 15 років позбавлення волі), так як і ОСОБА_4 так і ОСОБА_6 усвідомлюють можливість настання несприятливих для них наслідків, що може спонукати їх змінити місце свого проживання та переховуватися від суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні, так як вони проживали зі свідками в одному населеному пункті, володіють даними щодо місця їх проживання, іншими контактними даними, тому, перебуваючи на волі обвинувачені матимуть можливість впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови від наданих показань; можуть перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом неприбуття на виклики до суду, що може позбавити суд можливості забезпечити судове провадження в розумні строки, в зв'язку з чим порушуватимуться права інших учасників кримінального провадження; обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 можуть вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки зібрані в ході досудового розслідування докази дають достатні підстави вважати їх поведінку антисоціальною, схильною до систематичного порушення етичних норм, правил поведінки, що склалися в суспільстві.
В обґрунтування неможливості запобігання вказаним ризикам застосуванням до ОСОБА_4 та ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів зазначає, що ні домашній арешт, ні застава, ні особисте зобов'язання не здатні забезпечити виконання обвинуваченими їх процесуальних обов'язків з огляду на високий ступінь ризику переховування від суду та незаконного впливу на свідків та потерпілих, а також запобігти вказаним ризикам, так як більш м'які запобіжні заходи не здатні забезпечити дієвість кримінального провадження та виконання процесуальних обов'язків ОСОБА_4 та ОСОБА_6 .
Сторона захисту заперечує проти задоволення клопотання прокурора.
Так, захисник обвинуваченої ОСОБА_4 адвокат ОСОБА_5 просить відмовити в задоволенні клопотання посилаючись на те, що прокурором в клопотанні продубльовані наведені в попередніх клопотаннях обставини та перераховані норми КПК України, при цьому існування заявлених ризиків прокурором не доведено, вважає, що для забезпечення запобігання ризиків та виконання процесуальних обов'язків достатньо застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 , яка вже тривалий час перебуває під вартою, більш м'який запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію свого захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечував посилаючись на те, що ризики нічим не підтверджені, клопотання прокурором не змінюються, вважає достатнім застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід - домашній арешт за адресою : АДРЕСА_5 , зазначивши, що за вказаною адресою на підставі договору оренди квартири проживає двоюрідна сестра обвинуваченого ОСОБА_6 - ОСОБА_9 , яка не заперечує проти проживання в цій квартирі обвинуваченого на час дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Крім того захисник вказує на тривалий час тримання під вартою його підзахисного.
Обвинувачений ОСОБА_6 підтримав позицію свого захисника.
Представник малолітніх потерпілих адвокат ОСОБА_8 клопотання прокурора про продовження ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підтримала та просить задовольнити, так як заявлені прокурором ризики існують, не зменшені і не спростовані в судовому засіданні, а тому клопотання підлягає задоволенню.
Заслухавши доводи учасників судового провадження, суд прийшов до наступного.
Ухвалою суду від 05.12.2023 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на 60 днів по 02.02.2024 включно, однак до спливу цього строку судове провадження не може бути завершене з об'єктивних причин.
Згідно ч. 1, 3 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а також дані, які характеризують особу обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 і які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. Відповідні ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачені можуть здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірної можливості здійснення обвинуваченими зазначених дій. Водночас КПК не вимагає доказів того, що обвинувачені обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватимуть відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вони мають реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Так, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює всі обставини у їх сукупності, у тому числі: зазначені в обвинувальному акті дані про особу обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , які обвинувачується у скоєнні в тому числі умисних тяжких та особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років позбавлення волі, з конфіскацією майна, отже суд має ґрунтовні підстави вважати, що перебуваючи на волі обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , усвідомлюючи невідворотність покарання у разі визнання їх судом винними, можуть переховуватись від суду, намагаючись таким чином уникнути кримінальної відповідальності.
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_4 раніше не судима, заміжня, має трьох малолітніх дітей, які визнані потерпілими в даному кримінальному провадженні, не працевлаштована, обвинувачується у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів відносно своїх малолітніх дітей.
ОСОБА_6 також не працевлаштований, не одружений, утриманців не має, зареєстроване місце проживання останнього знаходиться на тимчасово окупованій території, відсутні будь-які докази щодо прив'язки його до якоїсь адреси на території Броварського району Київської області.
На переконання суду прокурором доведено існування ризику переховування від суду обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , оскільки вони обидва обвинувачуються у вчиненні умисних кримінальних правопорушень, в тому числі тяжких та особливо тяжких злочинів, отже очікування можливого суворого вироку може мати значення при встановленні ризику переховування з метою уникнення притягнення до кримінальної відповідальності, ускладнивши тим самим здійснення правосуддя, враховуючи при цьому відсутність відомостей про наявність стійких соціальних зв'язків, які б утримували останніх від спроби втечі, що вказує на наявність ризиків, передбачених пунктами 1 та 4 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме: переховування від суду та перешкоджати кримінальному провадженню шляхом неприбуття в судові засідання, що може призвести до недотримання розумних строків розгляду справи та порушуватимуться права інших учасників, в першу чергу малолітніх потерпілих.
Судом береться до уваги, що на період дії правового режиму воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та який діє до теперішнього часу, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 можуть виїхати за кордон України або покинути контрольовану територію України незаконним шляхом в напрямку російської федерації чи на тимчасово окуповану територію України, унеможлививши таким чином розгляд кримінального провадження.
При оцінці ризику впливу на свідків по кримінальному провадженні суд враховує, що на даний час потерпілі та свідки події кримінального правопорушення безпосередньо судом в судовому засіданні не допитані, отже обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 можуть незаконно впливати на них як шляхом вмовлянь так і шляхом погроз застосування насильства з метою зміни ними своїх показів в суді з метою уникнення кримінальної відповідальності, тому існує та не зменшився ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме чинити вплив на потерпілих та свідків.
З урахуванням викладених в обвинувальному акті обставин скоєння кримінальних правопорушень, які інкримінуються ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а саме те, що останні обвинувачуються в скоєнні тяжких та особливо тяжких злочинів проти статевої свободи та недоторканості трьох малолітніх дітей, у вчиненні до них протягом тривалого часу особливо жорстоких, аморальних протиправних дій, які вимагають значного рівня кримінальної рішучості і ставлять під загрозу здоров'я малолітніх потерпілих. Зазначене породжує обґрунтовані ризики, що обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , перебуваючи не під вартою, здатні повторити такі ж кримінальні дії, що вказує на наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні клопотання суд виходить з того, що на даному етапі судового розгляду особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачуються ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , та встановлені ризики; умови домашнього арешту, який по суті є «не суворою» формою ізоляції обвинувачених, не запобігають можливості їх вільного спілкування як особисто, так і за допомогою засобів телекомунікації з свідками, потерпілими, з цих підстав домашній арешт не зможе ефективно запобігти вказаним ризикам, а враховуючи наведені обставини, дієвість кримінального провадження не зможе забезпечити і застава.
Дані обставини з урахуванням тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винуватими свідчать про те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даний час існують та не втратили своєї актуальності, що виключає об'єктивну можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, так як жоден інший запобіжний захід не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених та не буде достатнім для запобігання зазначеним ризикам.
Суд враховує зазначені стороною захисту доводи, однак на думку суду ці доводи не є суттєвими і не можуть слугувати підставою для застосування судом до обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, а факт перебування обвинувачених в умовах ізоляції певний період часу не свідчить про таку їх зміну, яка дає підстави припускати зменшення суспільної небезпечності інкримінованих діянь і особи обвинувачених та є приводом до такої істотної зміни обстановки, щоб виключали можливість реалізації ризиків, необхідність запобігання яким стала підставою для застосування до них запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
На питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно. Визначати, чи розумно й надалі залишати обвинуваченого під вартою, необхідно на підставі особливостей кожної конкретної справи. Продовження строку тримання під вартою в певній справі може бути виправданим лише тоді, коли наявні конкретні ознаки того, що вимога громадських інтересів важить більше - попри презумпцію невинуватості, - ніж правило поваги до особистої свободи (рішення у справі "W. проти Швейцарії"). Передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку. З цією метою вони повинні вивчити всі факти "за" і "проти" наявності справжньої вимоги громадських інтересів, яка, попри належну повагу до принципу презумпції невинуватості, виправдовувала б відступ від правила поваги до особистої свободи, та викласти їх у своєму рішенні щодо відхилення клопотання про звільнення (п.152 рішення ЄСПЛ у справі "Лабіта проти Італії").
Крім цього відповідно до п. 79 рішення в справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 «розумність строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, викладених у його клопотанні про звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості».
На думку суду конкретним суспільним інтересом, який превалює над принципом поваги до свободи особистості є забезпечення конституційних засад спрямованих на захист найвищих соціальних цінностей в Україні, а саме людини, її життя та здоров'я, а будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, судом не встановлено.
Підсумовуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, визначених ст. 177 КПК України, а також недостатність застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання існуючим ризикам, а отже суд вважає, що є законні підстави для продовження відносно обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки саме такий запобіжний захід може у подальшому забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених та створить необхідні умови для виконання завдань кримінального провадження, передбачених положеннями статті 2 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-177, 183, 197-199, 331, 371, 372 376, 395 КПК України, суд
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 днів по 23.03.2024 включно.
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_6 - задовольнити.
Продовжити строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на 60 днів по 23.03.2024 включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню. Оскарження ухвали не перешкоджає її виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а обвинуваченими в той же строк з моменту вручення їм копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1