Справа № 357/11482/23
Провадження № 2/357/796/24
18 січня 2024 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., при секретарі - Вангородській О.С., розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів на дитину,
14.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, шляхом направлення засобами поштового зв'язку, який зареєстрований судом 20.09.2023, мотивуючи тим, що на підставі судового наказу, виданого 15.02.2021 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, у справі № 357/266/21, провадження № 2-н/357/62/21, з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_2 на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 19.01.2021 і до досягнення дитиною повноліття. Виконання вказаного рішення здійснюється у Білоцерківському МВ ДВС, де відкрито ВП № 64821748 від 15.03.2021. Вказані аліменти відраховуються із його заробітної плати за постійним місцем роботи у ТОВ «Євро Фуд Сервіс». Наразі змінилися обставини таким чином, що він не має можливості сплачувати аліменти на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у визначеному розмірі з наступних обставин. З 2019 року він перебуває у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_3 , від спільного проживання у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вони усі проживають разом за однією адресою. Нажаль, син ОСОБА_6 народився з чисельними вродженими патологіями та вадами розвитку і має статус особи з інвалідністю. За період з народження до сьогодення ОСОБА_6 проведено цілий ряд оперативних втручань, після чого дитина проходила процес реабілітації у різних медичних закладах України, на що необхідні чималі кошти. Частина ліків оплачується за рахунок державних органів, а дорого вартісні ліки слід купувати особисто. Усі кошти його родини, в тому числі й державна соціальна допомога, витрачаються виключно на лікування та реабілітацію ОСОБА_6 , та їм ледь вистачає коштів на сплату комунальних послуг та харчування. Найближчим часом дитині призначено ще ряд операцій, на що також необхідні кошти. Його колишня дружина - ОСОБА_2 разом із сином ОСОБА_7 у травні 2022 року виїхала за кордон, в якості біженців, внаслідок російської агресії, та виходячи з тої інформації, яка є в нього в наявності, вони перебувають в Чеській Республіці, де отримують відповідну грошову допомогу. Оскільки з моменту стягнення аліментів на сина ОСОБА_7 , у нього змінився сімейний та матеріальний стан, просив зменшити розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу з 1/4 частини на 1/8 частину усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
25.10.2023, після усунення позивачем недоліків позову, судом постановлено ухвалу, якою прийнято до розгляду позовну заяву, відкрито провадження у справі та в порядку загального позовного провадження призначено підготовче засідання.
15.11.2023 судом отримано відзив на позов, направлений відповідачкою - ОСОБА_2 11.11.2023, в якому остання просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Заперечення проти позову обґрунтовує тим, що вимоги позивача щодо зміни розміру аліментів на сина ОСОБА_7 та їх стягнення з 19.01.2021 суперечать ч.1 ст. 191 СК України, враховуючи також те, що син ОСОБА_6 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також, позивач вказує на те, що він має стабільний дохід, працюючи на посаді адміністратора складу у ТОВ «Євро Фуд Сервіс», частина ліків на сина ОСОБА_6 оплачуються за рахунок державних органів, а третя особа отримує соціальну допомогу на дитину інваліда. Позивачем не надано доказів на підтвердження витрат, які він поніс на лікування дитини і про те, що погіршився його майновий стан. Крім того, батьки не маю компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
21.11.2023 позивач подав до суду відповідь на відзив, мотивуючи тим, що сам факт появи на світ другої дитини у відповідності до законодавства та моральних принципів зобов'язує його, як батька дитини, утримувати матеріально і ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 та його матір, третю особу у справі, жодним чином не компенсуючи заявлене у позові зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою. Численні вроджені вади сина ОСОБА_6 , перелічені у виписках з історії хвороб, передбачають постійні додаткові витрати, як медичні так і транспортні. А різні види соціальної допомоги не компенсують погіршення його майнового стану, а лише допомагають частково покривати витрати на лікування дитини. Тому, просив позов задовольнити у повному обсязі.
13.12.2023 судом постановлено ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Позивач - ОСОБА_1 у судовому засіданні обставини викладені у позовній заяві та відповіді на відзив підтримав, судові витрати просив залишити за ним без відповідного відшкодування та зазначив, що з 25.10.2019 він перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 , від спільного проживання у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вони усі проживають сім'єю за однією адресою. Син ОСОБА_6 народився з чисельними вродженими патологіями та вадами розвитку і має статус особи з інвалідністю. ОСОБА_3 не працює, адже здійснює догляд за сином ОСОБА_6 . На дитину - інваліда вони отримують соціальну допомогу у розмірі 2200,00 грн, дружина отримує допомогу по догляду за дитиною - інвалідом у розмірі 500,00 грн та допомогу по догляду за дитиною до трьох років у розмірі 860,00 грн. Він працює на посаді адміністратора складу у ТОВ «Євро Фуд Сервіс» з 15.05.2020 та отримує щомісячно заробітну плату, з якої відраховуються аліменти на сина ОСОБА_7 згідно судового наказу та податки згідно законодавства, інших доходів він не має. Однак, коштів: державна допомога та сума заробітної плати після усіх відрахувань недостатньо для проведення необхідного лікування та реабілітації сина ОСОБА_6 , їх лише вистачає на сплату комунальних послуг та харчування.
Відповідачка - ОСОБА_2 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином, у відзиві заявила клопотання, про розгляд справи за її відсутності.
Представник відповідачки, адвокат Охріменко Дмитро Вікторович, у судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, причини неявки суд не повідомив.
Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце засідання повідомлена належним чином, подала до суду заяву, в якій просила проводи розгляд справи за її відсутності, позов підтримує у повному обсязі.
Суд, заслухавши позивача, дослідивши матеріали даної справи, матеріали цивільної справи № 357/266/21, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 є батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із матір'ю - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Судовим наказом Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року, у справі № 357/266/21, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , були стягнуті аліменти у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.01.2021 і до досягнення дитиною повноліття. На підставі даного судового наказу, який був пред'явлений стягувачем на примусове виконання до Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Цетрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 15.03.2021 державним виконавцем Пилипенко Тетяною Володимирівною було відкрито виконавче провадження № 64821748. Вказані обставини підтверджено матеріалами справи (а.с. 5,10-12,34), матеріалами справи №357/266/21 та визнаються сторонами.
З матеріалів справи (а.с.80-82) та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що ОСОБА_1 з 15.05.2020 працює на посаді адміністратора складу у ТОВ «Євро Фуд Сервіс» та отримує щомісячно заробітну плату, яка станом на листопад 2023 становила 41377,31 грн, з якої відраховуються з квітня 2021 року аліменти на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від заробітку та податки ПДФО та ВЗ; позивачу належить з 26.09.2019 на праві власності квартира, на підставі договору купівлі - продажу № 3907, за адресою: АДРЕСА_1 та з 18.07.2022 йому належить 84/200 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 1286.
Також, встановлено, що позивач - ОСОБА_1 з жовтня 2019 року перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , від спільного проживання вони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований та проживає разом із батьками. ОСОБА_3 отримує соціальну допомогу на дитину з інвалідністю, не працює та здійснює догляд за сином ОСОБА_6 . Вказані обставини підтверджено матеріалами справи (а.с.5,7,9,10) та визнаються сторонами.
З матеріалів справи ( а.с.8,13-24) вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , являється інвалідом з дитинства, народився з вродженими паталогіями та вадами розвитку: Q42.3 - вроджена відсутність, атрезія та стеноз заднього проходу без нориці, Q90 - синдром Дауна; Q45.1 - кільцеподібна підшлункова залоза; висока вишкова непрохідність, аноректальна атрезія без свища (СПО29.03.21), дуодено - дуодено анастомоз по Кімурі, роз'єднана сигмостомія зліва; згідно медичного висновку згідно Консультативного висновку КНП КОР «Київська обласна дитяча лікарня» від 09.11.2021 дитині рекомендовано нагляд хірурга і педіатра за місцем проживання та оперативне реконструктивне лікування у віці 10-11 місяців, що узгоджується з випискою КНП БМР «Міський центр первинної медико - санітарної допомоги» від 13.12.2021; згідно медичного висновку № 2 від 08.12.2021 КНП БМР «Міський центр первинної медико - санітарної допомоги» дитині встановлено діагноз: синдром Дауна, множинні вади розвитку: висока кишкова непрохідність, аноректальна атрезія, кільцеподібна підшлункова залоза, стан після оперативного лікування 29.03.2021; згідно виписок із медичної карти стаціонарного хворого ДУ «ІПАГ ім.. Лук'янової О.М. НАМН України» дитина перебувала на стаціонарному лікуванні з 10.03.2022 по 19.05.2022 у в'язку з проведенням хірургічного лікування (операції 29.03.2021), з 18.07.2022 по 26.07.2022 у зв'язку з лікуванням та обстеженням після оперативного втручання 29.03.2021, з 23.01.2023 по 08.03.2023 у зв'язку з обстеженням, лікуванням та проведенням 07.02.2023 та 22.02.2023 операцій.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред'явлення позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Як передбачено п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», відповідно до ст.192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Аналіз статті 192 Сімейного кодексу свідчить про те, що за позовом платника аліментів суд може зменшити їх розмір лише за наявності поважних причин, а саме: зміни його матеріального чи сімейного стану; погіршення його здоров'я та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Даний перелік обставин, які можуть слугувати підставою для зменшення розміру аліментів є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Обов'язок доказування наявності наведених обставин покладається на позивача.
Враховуючи зміст ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, а значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (ч. 2 ст. 51 Конституції України) і традиційно закріплюється в сімейному законодавстві.
Таке утримання є безумовним, оскільки Закон не передбачає будь-яких спеціальних умов для виникнення обов'язку батьків з утримання своїх дітей, та не передбачає звільнення батьків від утримання незалежно від того, чи є батьки працездатними, та чи є в них кошти, достатні для утримання.
Згідно положень статей 141, 180-182 Сімейного кодексу України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Батьки зобов'язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Способи виконання обов'язку утримувати дитину визначені статтею 181 СК України, за змістом якої, кошти на утримання дитини (аліменти) за рішенням суду присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Відповідно до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, не дозволяє йому утримувати дитину, він може зменшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім'ї. Під зміною сімейного стану розуміється з'явлення у сім'ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов'язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я.
Судом приймається до уваги правовий висновок викладений у постанові Верховного суду від 16.09.2020 у справі № 565/2071/19, згідно якого батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно з іншою.
Разом з тим, даючи оцінку поданим доказам у їх сукупності та враховуючи, що відповідачкою не спростовано доводи позивача та не надано до суду жодних доказів щодо стану здоров'я, матеріального становища сина ОСОБА_7 чи існування інших обставин, що мають істотне значення, суд дійшов висновку, про наявність підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються на підставі судового наказу від 15.02.2021, оскільки у заявника змінився сімейний стан, він має на утриманні дитину - інваліда, який потребує постійного обстеження, лікування та реабілітації, а матір дитини не працює у зв'язку із доглядом за дитиною - інвалідом.
Також, судом враховується майновий стан позивача, який з моменту стягнення аліментів на сина ОСОБА_7 і по даний час працює у ТОВ «Євро Фуд Сервіс» де має стабільну заробітну плату та має на праві власності нерухоме майно, а саме: квартиру, в якій проживає разом із сім'єю, та частину житлового будинку, отриманого у спадок.
У відповідності до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Ураховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішення будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Таким чином, позивач і відповідач в рівних частках повинні утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття, що разом із присудженою сумою аліментів забезпечить належне утримання.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становив 2833,00 грн.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн.
Отже, розмір аліментів на дитину має бути не меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, у даному випадку на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на 2023 рік не менше 1416,50 грн, а станом на 2024 рік не менше 1598,00 грн.
З довідки ТОВ «Євро Фуд Сервіс» № 151 від 12.12.2023 ( а.с.80) вбачається, що із заробітної плати позивача відраховуються аліменти у сумі 8327,18 грн (станом на листопад 2023 року), тобто більше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та більше мінімального рекомендованого розміру аліментів на одну дитину, як встановлено ч.2 ст. 182 СК України.
Відповідно до змісту ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Також, у п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Ч. 1 та 2 ст. 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч.2 ст.6 цієї Конвенції).
Відповідно до ст.5 «Рівноправність подружжя» Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України №475/97-ВРвід 17.07.1997) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Даючи оцінку встановленим обставинам та доказам в їх сукупності, керуючись принципом регулювання сімейних відносин на засадах справедливості, добросовісності та розумності, діючи в інтересах дітей, суд дійшов висновку, про зменшення розміру аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року, у справі № 357/266/21, провадження № 2-н/357/62/21, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів заробітку /доходу/ платника аліментів на 1/6 частину усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до повноліття дитини, враховуючи також те, що визначений розмір аліментів не суперечить положенням законодавства та інтересам дитини, її рівню життя, фізичному, моральному, культурному, духовному і соціальному розвитку.
Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач сплатив при подачі позову судовий збір в розмірі 1073,60 грн. та заявив клопотання про залишення даних витрат за ним без відповідного відшкодування.
Керуючись ст. 7, 182, 192 СК України, ст.4, 12, 13, 76-81, 82, 141, 206, 223, 258 -259, 265, 268, 274-279, 354-355 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ), третя особа: ОСОБА_3 (дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), про зменшення розміру аліментів на дитину, задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15 лютого 2021 року, у справі у справі № 357/266/21, провадження № 2-н/357/62/21, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини всіх видів заробітку /доходу/ платника аліментів на 1/6 частину усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням законної сили і до повноліття дитини.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Учасник справи, якому повний текст рішення не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 25.01.2024.
Суддя О. В. Бондаренко