Справа № 357/13755/23
3/357/174/24
24.01.2024 cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Олена Гавенко розглянувши матеріали, що надійшли з Національної поліції України Головного управління національної поліції в Київській області Білоцерківського районного управління поліції про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, місце проживання АДРЕСА_1 ІНП: НОМЕР_1
у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 332082 від 23.10.2023, 23.10.2023 року о 11 год. 10 хв. в с. Черкас по вул. Дружби водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками наркотичного сп'яніння, зіниці очей що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил Дорожнього руху, за що відповідальність передбачена за ч.1 ст.130 КУпАП.
Притягуваний до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , судовому засіданні вину не визнав, зазначив що не перебував у стані наркотичного сп'яніння та не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, його працівники поліції відмовили від проходження огляду в лікарні смт. Рокитне зазначивши що це територіально віддалено від місця пригоди, також працівники поліції погрожували забрати належний йому автомобіль, крім того ОСОБА_1 зазначив, що є інвалідом 2 групи внаслідок ДТП, та має певні проблеми із здоров'ям про що надав довідку МСЕК. Просив суд закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з відсутністю належних і допустимих доказів його вчинення.
Працівники поліції до суду не викликались, клопотань про виклик останніх від ОСОБА_1 не надходило.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог, передбачених ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов'язаний з"ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнов проти України", відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У зв'язку з вище викладеним і у відповідності до вимог ст. 268 КУпАП та пункту 24 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" від 23 грудня 2005 року N 14 суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Положення ч. 2ст. 268 КУпАП дозволяють судовий розгляд справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, якщо є дані про її своєчасне сповіщення про день і час, а також місце проведення розгляду справи, якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду.
Практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема ,потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
КУпАП визначено форму і основні елементи протоколу про адміністративне правопорушення та змісту постанови, що приймається в конкретній справі. У них повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення та відомості, необхідні для розгляду справи, зокрема, дані про час, місце вчинення адміністративного правопорушення, його суть, дані про свідків і потерпілих, їх пояснення, а якщо правопорушенням спричинено матеріальну шкоду, про це також зазначається у процесуальних документах, тобто всі обставини правопорушення, отримані на підставі дослідження та оцінки доказів в їх сукупності, обґрунтування наявності складу правопорушення.
Таким чином, протокол є документом, що офіційно засвідчує факти неправомірних дій, і є одним із основних джерел доказів.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Крім того, приймаючи до уваги приписи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011, заява N 16347/02), беручи до уваги передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративне стягнення, виходжу з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення.
Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст. 8 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).
Зокрема, згідно зі ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначений Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
В той же час, порядок дій працівників поліції з цього приводу не відповідає таким вимогам, що вбачається з матеріалів протоколу.
В протоколі поліцейський перераховує ознаки наркотичного сп'яніння водія: «...зіниці очей що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук». Проте, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували ці обставини. Відеозапис у якому не відображені ознаки сп'яніння не можуть вважатися достатніми доказами на підтвердження вини у вчиненні інкримінованого правопорушення .
Згідно із досліджених судом відеозаписів з нагрудних відеокамер працівників поліції, момент руху транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 не зафіксовано, а зафіксовано, як ОСОБА_1 перебуває біля автомобіля.
Також, з відеозапису, долученого до протоколу, вбачається, що поведінка ОСОБА_1 не є сумнівною, є адекватною, він спілкується з поліцейськими, логічно висловлює свої міркування. Також не вбачається ознак сп'яніння, які зазначені у протоколі, також на відео зазначено, як працівник поліії неодноразово наголошує ОСОБА_1 , що забере його транспортний засіб.
ОСОБА_1 не заперечує факт керування ним відповідним транспортним засобом, але наполягав в судовому засіданні тому, що він не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, а навпаки надав згоду на проходження огляду у закладі охорони здоров'я. Проте працівники поліції відмовили його від даного огляду. На відео з бодікамер, яке переривається з 11 год. 18 хв. по 11 год. 30 хв., зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду в медичному закладі.
Так, долучений до матеріалів справи відеозапис, є неналежним та недопустимим доказом, оскільки відео зйомка велась не безперервно в порушенні п.5 розділу ІІ наказу Міністерства внутрішніх справ від 18.12.2018 № 1026. Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери вбачається, що відео не безперервне та переривається, має значні проміжки часу, а тому його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
До цього ж в поясненнях в направлені який міститься на аркуші справи ( а.с.3) не має відмітки тобто підпису ОСОБА_1 про те, що він дане направлення отримував, а тому дане направлення не відповідає критерію доказ у розумінні ст. 251 КУпАП.
Також ОСОБА_1 надав довідку МСЕК серії АВ № 1078136, про те, що останній являється інвалідом 2 групи, і має певні проблеми зі здоров'ям внаслідок ДТП, а саме має тремтіння пальців рук, яку суд також бере до уваги.
У даній справі докази працівниками поліції відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння не надано.
Суд вважає, що заперечення особи щодо проходження огляду на стан сп'яніння, а саме відмова яка зафіксована на відео, яке надне як доказ працівниками поліції, не може свідчити про відмову такої особи пройти відповідний огляд.
Отже, порушення ОСОБА_1 зазначеної норми ПДР і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, не підтверджується належними доказами.
Таким чином, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні достатні докази, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 порушення вимог п.2.5 Правил дорожнього руху України, а його вина не може ґрунтуватись на припущеннях, провадження у справі піддягає закриттю.
Європейський Суд з прав людини у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до ст. 247 КУпАП визначені обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення, серед яких пунктом 1 визначено відсутність складу адміністративного правопорушення.
З цього приводу, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З урахуванням оголошених вище доказів, на думку судді, вина ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного правопорушення є недоведеною належними та допустимими доказами.
Враховуючи, що обсяг наданих суду доказів в своїй сукупності не доводить винність ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушеню, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та дійсність самого факту вчинення ним такого правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
З огляду на закриття провадження у справі без накладення на особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, адміністративного стягнення, судовий збір в порядку ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
На підставі викладеного, статтями 62 Конституції України ч. 1 ст. 130, ст. 9, 221, 247, 251, 252, 284 КУпАП, суддя,
Провадження по справі відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності та потерпілим, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.
СуддяО.Л. Гавенко