Справа №293/1520/23
Провадження № 3/293/7/2024
22 січня 2024 рокусмт Черняхів
Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Проценко Л.Й., з участю правопорушника ОСОБА_1 , захисника Кушніренка А.В., розглянувши адміністративні матеріали, що надійшли з Відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, одруженого, має на утриманні 1 неповнолітню дитину, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , військовозобов'язаного, за ч.1 ст.130 КУпАП
25.09.2023 до Черняхівського районного суду Житомирської області з Відділу поліцейської діяльності №1 Житомирського районного управління поліції ГУ НП в Житомирській області надійшли матеріали справи відносно ОСОБА_1 для притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №262820 від 15.09.2023 ОСОБА_1 в смтГоловино по вул.К.Соколовських, 14, керував мінітрактором «Зубр» з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук. Від проходження мед огляду на місці зупинки на приладі «Драгер» 6820 та в мед. Закладі відмовився на нагрудний реєстратор №2. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
19.01.2024 на електронну адресу суду надійшло клопотання адвоката Кушніренка А.В. про закриття провадження в адміністративній справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення (а.с.17-28).
22.01.2024 в судовому засіданні Іванчук ВС. Своєї вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушенні не визнав.
Адвокат Кушніренко А.В. в судовому засіданні просив закрити провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 абз.1 ст.247 КУпАП, з підстав викладених у письмовому клопотанні про закриття провадження в адміністративній справі.
Вважає, що матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять жодних доказів, які б підтверджували зупинку транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 та законність такої зупинки, що є підставою для законної пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. У протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що факт вчинення правопорушення ОСОБА_1 зафіксовано на відео, що підтверджується записом у графі «свідки чи потерпілі». Однак відеозапис, що міститься на долученому до справи диску, розпочинається з моменту, коли працівники поліції з ОСОБА_1 перебувають у салоні автомобіля патрульної поліції та працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння. Даний відеозапис не є належним доказом по справі, оскільки не містить запису про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, ні обставин порушення ним Правил дорожнього руху, ні обставин зупинки працівниками поліції транспортного засобу у встановленому законом порядку. Також відеозапис не містить відображення вручення ОСОБА_1 направлення на проходження огляду у медичному закладі, ознайомлення особи з направленням, підпис, надання ним пояснень.
Вказує, що до матеріалів адміністративної справи не долучено доказів перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. З огляду на відеозапис ОСОБА_1 адекватно себе поводить, спілкується з працівниками поліції, зовнішніх ознак алкогольного сп'яніння не має, а працівник поліції озвучує лише одну ознаку стану сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота. Пропонуючи пройти огляд на стан сп'яніння, працівник поліції не роз'яснив ОСОБА_1 ні його прав та обов'язків, ні наслідків від проходження огляду на стан сп'яніння, ні порядку проходження огляду на приладі «Драгер».
На думку захисника, твердження про те, що ОСОБА_1 на момент звернення працівників поліції був у статусі водія та керував транспортним засобом є безпідставним, та те, що його транспортний засіб був зупинений працівниками поліції не підтверджено жодним доказом, який міститься у справі. Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність саме водія транспортного засобу, який порушив Правила дорожнього руху. Докази, що ОСОБА_1 був водієм транспортного засобу у справі відсутні, тобто він не є суб'єктом даного правопорушення. Звертає увагу, що якби працівники поліції дійсно зупинили ОСОБА_1 , як вказано в протоколі, то зупинка транспортного засобу могла бути здійснена у встановлених законом України «Про національну поліцію» випадках. Поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у статті.
Вважає, що оскільки ОСОБА_1 не був водієм транспортного засобу, то він і не був зобов'язаний на вимогу поліцейського проходити огляд на стан сп'яніння, тому він не може бути суб'єктом правопорушення.
Захисник також вказав, на те, що запис з нагрудної камери відео реєстратора не є безперервним та постійно переривається і його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі, так як він не відповідає вимогам п.3.5. розділу ІІІ Інструкції «Про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відео реєстраторів» працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них.
Доданий відеозапис до матеріалів справи не містить відображення всіх обставин описаних у протоколі: починаючи від факту керування, зупинки, наявності ознак алкогольного сп'яніння і до закінчення складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Крім того, захисник зазначає, що ОСОБА_1 придбав мотоблок «Зубр», а не мінітрактор, як вказано у протоколі. Мотоблок не відноситься до транспортних засобів, згідно вимог п.1.10 Правил дорожнього руху оскільки він не підлягає обов'язковому технічному огляду, для його керування не видається посвідчення водія відповідної категорії, він не підлягає державній реєстрації з видачею Свідоцтва, технічного талону і номерних знаків.
Ставлення у провину ОСОБА_1 вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є сумнівним і не узгоджується зі стандартом доказування поза розумним сумнівом та закріпленою у ст.62 Конституції України презумпцією невинуватості.
Захисник в судовому засіданні вказує, що оскільки в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП, то є очевидним необхідність закриття провадження по справі на підставі п.1 абз.1 ст.247 КУпАП.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи та встановивши відповідні їм правовідносини, суд зазначає наступне.
Положеннями ст.1 КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
За приписами ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах та у порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності законом.
За нормами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, речовими доказами тощо.
Згідно із ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення, наявність яких доводиться шляхом надання належних та допустимих доказів.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.
Відтак, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Як видно зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №262820 від 15.09.2023 ОСОБА_1 в смт Головино по вул.К.Соколовських, 14, керував мінітрактором «Зубр» з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук. Від проходження мед огляду на місці зупинки на приладі «Драгер» 6820 та в мед. Закладі відмовився на нагрудний реєстратор №2. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1 ст.130 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст.130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона).
Отже, з об'єктивної сторони дане правопорушення містить три самостійні склади:
1) керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
2) передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів;
3) відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у цьому випадку є водії транспортного засобу.
Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішня сторона правопорушення, що характеризує психічну діяльність особи в момент здійснення правопорушення. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони є провина (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Для притягнення до відповідальності за ст.130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом, оскільки правопорушення за ст.130 КУпАП уважають закінченим з того моменту, коли така особа розпочала рух і рухалась на момент зупинки транспортного засобу працівниками поліції.
За змістом п.2.5 ПДР України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У цьому провадженні обов'язковими елементами об'єктивної сторони складу правопорушення, є факт керування особою транспортним засобом, та сам факт відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, особою, яка керує таким транспортним засобом.
Згідно п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці (п. 3 Інструкції).
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (п. 6 Інструкції).
Згідно до частини 1,2 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Недотримання визначеної законом процедури є наслідком її недійсності, що встановлено ч.5 ст.266 КУпАП.
В силу положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» визначено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Як на доказ винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, працівниками поліції надано протокол про адміністративне правопорушення від 15.09.2023(а.с.2); акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 відмовився від огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою Алкотестер Драгер 6820 (а.с.3); направлення водія на огляд до медичного закладу (а.с.4), розписку про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння про порядок застосування спеціального технічного засобу (а.с.5), розписку про роз'яснення прав та обов'язків, передбачених ст.55,56,59,63 Конституції України та ст.268 КУпАП (а.с.6), та відеозаписи з нагрудної камери працівника поліції (а.с.9).
Вказані докази суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного проступку, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП, виходячи із наступного.
За змістом норм ст.35 Закону України «Про національну поліцію» визначено вичерпний перелік ознак, на підставі яких поліцейський може зупиняти транспортні засоби, а також зазначено, що поліцейський зобов'язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті (ч.3 ст.35).
В судовому засіданні під час дослідження відеозапису, доданого до протоколу про адміністративне правопорушення, встановлено, що відеозапис розпочинається з моменту перебування ОСОБА_1 в машині працівника поліції, який відповідає на запитання поліцейського. Втім моменту руху транспортного засобу, або керування таким транспортним засобом ОСОБА_1 не зафіксовано. На відео записні зафіксовано, що поліцейський називає одну ознаку алкогольного сп'яніння виявлену у ОСОБА_1 - а саме: запах алкоголю з ротової порожнини. На запитання поліцейського ОСОБА_1 вказав, що вчора після роботи випив пляшку пива. Проходити огляд на стан сп'яніння на місці та у медичному закладі ОСОБА_1 відмовився. ОСОБА_1 поводив себе адекватно, чітко відповідач на запитання, жодних явних ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 на вигляд не візуалізується.
Суд зазначає, що для того, щоб виявити інкриміноване правопорушення, той чи інший транспортний засіб має бути законно зупинений співробітниками поліції. В іншому випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшим притягненням до відповідальності), може поставити під сумнів й саму подальшу процедуру виявлення «нетверезого водія» .
Отже, як вбачається з матеріалів справи та відеозапису з фіксацією обставин події, працівниками поліції не було задокументовано, обгрунтовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм ОСОБА_1 таких положень Правил дорожнього руху, які б відповідно до зазначених вимог закону давали право працівникам поліції здійснити законну зупинку транспортного засобу під керуванням останнього. Не містять таких доказів і наявні у справі відеозаписи з камер поліцейських.
За таких обставин суд вважає, що водієм ОСОБА_1 не допущено порушень ПДР, за які його слід було зупинити, у зв'язку із чим та за сукупністю з іншими обставинами, у даному конкретному випадку складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами вини у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, у своєму рішенні від 15 березня 2019 року ВС у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними і допустимими доказами факту порушення водієм правил дорожнього руху, то вимоги інспектора до водія про пред'явлення документів на право керування є неправомірними, а співробітники поліції можуть зупиняти автомобіль, лише коли є факт правопорушення.
Відповідно до п.1.10 ПДР України, водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста - машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.
Визначення терміну "керування транспортним засобом" було наведено в п.27 Пленуму ВС України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", за яким керування транспортним засобом це виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Отже, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зрушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Однак, під час перевірки відеозапису, судом не встановлено самого факту зупинки транспортного засобу та керування ОСОБА_1 мінітрактором «Зубр».
Водночас слід зауважити, що знаходження біля транспортного, зокрема, як і знаходження за кермом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, оскільки саме перебування особи біля транспортного засобу в тому числі і на місці водія, не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Суд також зазначає, що відповідно до п.4 розділу 2 «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від18.12.2018 за №1026 та зареєстрованої в МЮ України 11.01.2019 за №28/3299, включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відео зйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відео реєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Згідно з «Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» під час виконання своїх повноважень поліцейським забороняються:
1) самовільне видалення відеозаписів з носіїв відеозапису, заміна цих носіїв, зміна їх системної дати та часу;
2) примусове виключення відео реєстраторів, у тому числі на вимогу сторонніх осіб;
3) перешкоджання здійсненню фото- і кінозйомки, відеозапису;
4) використання носіїв відеозапису у випадках, не пов'язаних із здійсненням ними повноважень поліції;
5) копіювання, передання інформації з відповідних носіїв стороннім особам.
Поліцейський забезпечує належне виконання вимог цієї Інструкції.
Виходячи з вищезазначеного та з наявного в справі відеозапису, слід констатувати, що запис, доданий до протоколу серії ААБ за №262820 від 15.09.2023, фіксувався з порушенням вимог «Інструкції із застосування органами та підрозділами технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 №1026 та зареєстрованої в МЮ України 11.01.2019 за №28/3299, оскільки не містить повної фіксації правопорушення, тому з нього не можливо встановити обставини події саме від моменту зупинки транспортного засобу до складення протоколу на водія за ч.1 ст.130 КУпАП, тому останній не можна вважати належним та допустимим доказом по справі.
Стосовно клопотання захисника про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки мінітрактор «Зубр», яким керував ОСОБА_1 не відноситься до жодної категорії транспортних засобів, а відтак особа, яка ним керувала не може бути водієм, тобто особою, яка має відповідне посвідчення із зазначенням категорії транспортних засобів, дозволених для керування, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Як роз'яснено в п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при розгляді кримінальних та адміністративних справ зазначених категорій суди мають ураховувати положення правових норм, у яких визначено поняття транспортні засоби, зокрема, примітки до ст.286 КК України, ч.6 ст.121 КУпАП, п.1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Виходячи із цих положень транспортними засобами, про які йдеться у статтях 286, 287, 289, 290 КК України, статтях 121, 122, 123, 124, 130, 132 КУпАП, слід вважати всі види автомобілів, трактори й інші самохідні машини, трамваї і тролейбуси, а також мотоцикли та інші механічні транспортні засоби, що приводяться в рух за допомогою двигуна з робочим об'ємом 50 куб. см і більше або електродвигуна потужністю понад 3 кВт.
Хоча в наказі Держстандарту України №31 від 25 січня 1995 року «Засоби транспортні дорожні», яким затверджено перелік транспортних засобів, мінітрактор (мотоблок) до них не відноситься, однак, відповідно до п. 2.13 Правил дорожнього руху України всі транспортні засоби, які мають двигун з робочим об'ємом до 50 куб. см. належать до категорії «А».
Не є транспортними засобами мопеди, велосипеди з двигуном із робочим об'ємом до 50 куб. см, рухомий склад метрополітену, фунікулера та інших видів залізниць (пасажирські й вантажні потяги, локомотиви, дрезини тощо).
Відповідно до роз'яснень Верховного Суду, викладених в постанові колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду № 278/3362/15-к від 01.03.2018 року, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об'єму, належить до механічних транспортних засобів.
А тому доводи захисника в цій частині суд не бере до уваги.
Жодні інші належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в матеріалах справи відсутні. В ході судового розгляду таких доказів також суду не надано.
Отже, в матеріалах справи відсутні необхідні і достатні докази того, що підтверджують вину ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, а саме те, що водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом і був зупинений працівниками поліції в процесі руху. Матеріали справи також не містять належних та допустимих доказів, що підтверджують факт порушення водієм Правил дорожнього руху і як наслідок його законне зупинення за таке порушення.
Водночас, відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст.62 Конституції України суд уважає такими, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у самому протоколі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з їх не відповідністю нормам ст.256 КУпАП, виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказам вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із вищевказаним стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
За таких обставин суть правопорушення з кваліфікацією дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП є сумнівною та не доведеною, що є не прийнятним, оскільки, суперечить практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що вина особи повинна бути обґрунтована доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівів, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).
Рішення суду в справі про адміністративне правопорушення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 3 ст.62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладене, суд наголошує, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція).
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищенаведеного, оцінивши наявні в даній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в даному випадку вина ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні не доведена належними та допустимими доказами, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП підлягає закриттю, у зв'язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.
Оскільки, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.
Провадження по адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
На постанову суду протягом 10 днів з дня її винесення може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 25.01.2024.
Суддя Людмила ПРОЦЕНКО