Справа № 607/8255/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/817/59/24 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія - ч.2 ст.286 КК України
24 січня 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5
за участю обвинуваченої - ОСОБА_6
прокурора - ОСОБА_7
захисника - ОСОБА_8
представника потерпілої ОСОБА_9 -
ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі матеріали кримінального провадження №11-кп/817/59/24 апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_6 на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.10.2023 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК України,-
Цим вироком ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначено їй за даною статтею покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами.
Відповідно до ст.75 КК України звільнено обвинувачену від відбування основного покарання з випробуванням та встановленням іспитового строку 1 рік з покладенням обов”яків, визначених п.п.1,2 ч.1 , п.2 ч.3 ст. 76 КК України.
В порядку КПК України вирішено питання про долю речових доказів та судових витрат.
Задоволено цивільний позов потерпілої про стягнення моральної шкоди, стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_11 300000 грн. на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди.
Згідно з вироком суду, 02 січня 2023 року приблизно о 09 годині 20 хвилин водій ОСОБА_6 керувала технічно - справним автомобілем марки "Nissan Leaf", реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по вул. Шпитальна в м. Тернопіль в напрямку до перехрестя вул. Шпитальна - вул. Острозького зі швидкістю 14 км/год., наближаючись до нерегульованого перехрестя вул. Шпитальна - вул. Острозького, на якому ОСОБА_6 необхідно було виконати поворот ліворуч на вул. Острозького та рухатись в напрямку вул. Микулинецька.
Під час руху ОСОБА_6 не була достатньо уважною, не стежила належно за дорожньою обстановкою та відповідно не реагувала на її зміну, чим порушила вимоги пунктів 1.5., 2.3. (б) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями (далі - ПДР України).
В цей час на нерегульований пішохідний перехід, що знаходиться по вул. Острозького, позначений дорожньою розміткою 1.14.1 ПДР України та дорожніми знаками 5.38.1, 5.38.2 ПДР України, вийшла ОСОБА_9 , яка рухалась справа-наліво, відносно руху автомобіля "Nissan Leaf", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в спокійному темпі ходьби, перпендикулярно до повздовжніх елементів п. ч. д.
Так, виконуючи маневр повороту ліворуч та маючи об'єктивну можливість завчасно виявити пішохода ОСОБА_9 , яка рухалась в межах нерегульованого пішохідного переходу, перед автомобілем "Nissan Leaf", реєстраційний номер НОМЕР_1 , водій ОСОБА_6 , в порушення вимог пунктів 16.2, 18.1 ПДР України, не вжила своєчасно заходів до зменшення швидкості руху керованого нею транспортного засобу аж до повної зупинки, щоб дати дорогу пішоходу, а вчинила наїзд на пішохода передньою лівою частиною транспортного засобу, а саме декоративною накладною переднього бамперу.
У результаті вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди, пішоходу ОСОБА_9 спричинено тілесні ушкодження, а саме: черепно-мозкову травму із переломом кісток склепіння черепа та його основи справа, із забиттям головного мозку середнього (в епікризі - "легкого") ступеня важкості (за клінічною класифікацією), розвитком "малого" крововиливу на тверду мозкову оболонку потиличної частини правої півкулі голови мозку, із зовнішніх ушкоджень "забої м'яких тканин потилиці", які за ступенем тяжкості належать до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя у момент заподіяння (п. п. 2.1, 2.1.1 /а/, 2.1.2, 2.1.3 /б/ "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом МОЗ України № 6 від 17 січня 1995).
Порушення водієм ОСОБА_6 вимог пунктів 16.2, 18.1 ПДР України перебуває у причинному зв'язку з настанням вказаної дорожньо-транспортної пригоди та заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 .
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить вирок суду в частині розміру стянутої з неї на користь потерпілої моральної шкоди, зменшивши її до 100000 грн. Посилається на те, що суд при визначенні розміру моральної шкоди не врахував того що вона вчинила злочин з необережності, виявила бажання добровільно перераховувати кошти потерпілій, однак, остання відмовлялась їх отримувати тому вимушена це робити через засоби поштового зв”язку. Окрім того, після вироку суду потерпіла перерахувала їй кошти в сумі 60000 грн, однак потерпіла знову відмовилась їх отримувати.
Просить врахувати що те, що на утриманні перебуває неповнолітня дитина, а аткож те, що вона шкодує про вчинене та буде шкодувати все життя.
Вважає що суд не врахував засади розумності та справедливості та стягуючи з нею кошти в сумі 300000 грн на відшкодування моральної шкоди, що є для неї непомірним розміром.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_6 та її захисника, які підтримали подану ними скаргу, прокурора, щодо апеляції сторони захисту поклався на думку суду, представника поетерпілої, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, серед завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, міститься вимога про те, щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура та прийнято законне рішення як під час розслідування справи, так і за результатами її судового розгляду.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за установлених судом та викладених у вироку обставин, є правильними оскільки ґрунтуються на досліджених у судвому засіданні та наведених у вироку доказах в їх сукупності та взаємозв'язку, яким суд дав належну правову оцінку, визнавши належними, допустимими та достатніми. У апеляційній скарзі вони не оспорюються.
Кваліфікація її дій за ч.2 ст.286 КК України як порушення правил безпеки особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, є вірною та в суді апеляційної інстанції її також ніхто не ставить під сумнів.
Призначене ОСОБА_6 основне покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого її звільнено на підставі ст.75 КК України з встановленням іспитового строку та покладенням обов”язків, визначених ст. 76 КК України, без додакового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами також у суді апеляційної інстації ніким не оспорюється.
Тому колегією суддів не переглядається правильність встановлених судом фактичних обставин справи, їх доведеність, кваліфікація дій обвинуваченої та призначене їй покарання.
Переглядаючи доводи потерпілої щодо зменшення розміру стягнутої з неї на користь обвинуваченої моральної шкоди з 300000 грн. до 100000 грн. колегія суддів виходить наступного.
Вимоги щодо відшкодування обвинуваченою потерпілій моральної шкоди в розмірі 699614,39 грн. обґрунтовані тим, що в результаті дій обвинуваченої, з вини якої сталася ДТП, потерпілій було спричинено тяжкі тілесні ушкодження, які призвели не тільки до фізичних страждань, а й завдали душевних страждань, оскільки потерпіла перенесла сильні моральні переживання внаслідок психологічного, фізичного та морального стресу у зв'язку із заподіяною їй травмою голови, що потягло за собою тривалий розлад здоров'я. Також зазначено, що внаслідок травми потерпіла переживала сильне хвилювання та емоційний дискомфорт, який супроводжувався почуттям розгубленості, безпомічності, страху за своє здоров'я та життя, а також за своє майбутнє. Крім того, станом на день ДТП вона працювала головним бухгалтером у ДП "Тернопільський експертно-технічний центр Держпраці", втім після отриманої травми та лікування її наслідків потерпіла не мала змоги ходити на роботу та працювати, оскільки в неї були сильні головні болі, постійне головокружіння та запаморочення, загальна слабкість та втома, а тому була вимушена з 30.03.2023 року звільнитись з роботи, оскільки стан її здоров'я не дозволяв їй працювати та продовжувати звичний спосіб життя. Позов обгрунтовано також тим, що внаслідок травми позивач втратила роботу та будь-який дохід, втім продовжує приймати ліки, тому постійно витрачає зі своїх заощаджень значні кошти на придбання медикаментів, продуктів харчування та оплату комунальних послуг.
Задовольняючи вказаний позов частково ту розмірі 300000 грн. місцевий суд, у відповідності до вимог ч.1, п.п.1,2 ч.2, ч.3 ст.23 ЦК України, вірно виходив з характеру, обсягу та тривалості фізичного болю та страждань, яких потерпіла зазнала у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, тривалості лікування потерпілої, глибини та тривалості душевних страждань потерпілої, яких потерпіла зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї, які також призвели і до емоційного стресу, вимушеної втрати потерпілою звичайного способу життя, внаслідок чого вона змушена докладати значних додаткових зусиль для його організації та відновлення свого душевного стану, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану з урахуванням вимушених змін у її житті, і завданих у зв'язку із цим моральних страждань, які полягали у пережитих фізичних стражданннях у зв”язку з спричиненими внаслідок ДТП тяжкими тілесними ушкодженнями та душевних стражданнях, які потерпіла перенесла через необхідність відновлення здоров”я, звільнення з роботи у зв”язку з незадовільним станом її здоров'я, зміною її звичного способу життя та необхідністю тривалого відновлення.
Не дивлячись на те, що наведені судом першої інстанції мотиви для стягнення з обвинуваченої на користь потерпілої моральної шкоди є обгрунтованими, колегія суддів вважає що при визначенні її розміру суд не в повній мірі врахував засади розумності та справедливості.
Так, у відповідності до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року "Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
З огляду на те, що дорожня-транспортна пригода мала місце з необережності, обвинувачена одразу вчиняла дії, спрямовані на усунення загрози для життя та здоров'я потерпілої, та в подальшому вживала заходів для відшкодування завданої дорожньо-транспортною пригодою шкоди, має на утриманні неповнолітню дитину-доньку ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , те, що потерпіла через ДТП не отримала наслідків для здоров”я у виді інвалідності, а також враховуючи реалії воєнного часу у країні, які також впливають на майновий стан громадян, колегія суддів виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості вважає що наявні підстави для зменшення розміру моральної шкоди стягнутої з обвинуваченої на користь потерпілої до 150000 грн.
Отже, апеляційну скаргу обвинуваченої слід задовольнити частково, а вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 - змінити в частині стягнення моральної шкоди, зменшивши розмір стягнутої з обвинуваченої на користь потерпілої моральної шкоди до 150000 грн. В решті вирок суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16.10.2023 року щодо ОСОБА_6 за ч.2 ст.286 КК Україн змінити в частині стягнення моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 150000(сто п”ятдесят тисяч) грн. на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди.
В решті вирок суду залишити без змін.
Ухвала Тернопільського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий
Судді