Номер провадження: 11-сс/813/213/24
Справа № 496/76/24 1-кс/496/20/24
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
24.01.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Біляївського райсуду Одеської обл. від 03.01.2024 про накладення арешту на майно в межах к/п №12023164250000611 від 29.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскаржуваною ухвалою слідчого судді в межах к/п №12023164250000611 від 29.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України було задоволено клопотання т.в.о. дізнавача сектору дізнання ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 та накладено арешт на майно із забороною користування, розпорядження та відчуження майна, виявлене та вилучене під час огляду місця події 28.12.2023 на території контрольно-прикордонного посту « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме на довідку військово-лікарської комісії №161/2/50 від 28.07.2023 видану ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 28.07.2023, видане ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Обґрунтовуючи прийняте рішення, слідчий суддя прийшов до переконання, що вилучене майно відповідає вимогам ст. 98 КПК України та є речовим доказом у кримінальному провадженні, у зв'язку із чим вважав за необхідне накласти арешт.
Вимоги, наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_6 зазначив, що не погоджується із оскаржуваною ухвалою слідчого судді, з огляду на наступне:
- поза увагою слідчого судді залишилось те, що клопотання про арешт майна подано з порушенням норм ст.ст. 170, 171 КПК України, а саме в клопотанні не зазначено мету арешту та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна;
- слідчий суддя в порушення вимог ст. 172 КПК України розглянув клопотання дізнавача про накладення арешту на майно без виклику власника майна;
- 03.01.2024 ІНФОРМАЦІЯ_5 надано відповідь на адвокатській запит відповідно до якої громадянин ОСОБА_7 , дійсно перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а також гр. ОСОБА_7 проходив медичний огляд та військово-лікарську комісію, якою був визначений непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст. 46-А, наказу МОУ №402/2008, також останньому було видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 28.07.2023 та довідку військово-лікарської комісії від 28.07.2023 №161/2/50.
Посилаючись на викладене, представник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання т.в.о. дізнавача СД Одеського РУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 про накладення арешту на майно.
В судове засідання апеляційного суду представник власника майна ОСОБА_6 та представник Біляївської окружної прокуратури Одеської обл. не з'явились, незважаючи на належне сповіщення про дату, час та місце судового розгляду, причин неявки суду не повідомили та жодних клопотань не надавали, у зв'язку із чим, колегія суддів керуючись положеннями ч. 4 ст. 405 та ч. 4 ст. 107 КПК України, вважає за можливе розгляд апеляційної скарги провести за відсутності учасників судового провадження та фіксацію судового засідання технічними засобами не здійснювати.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Частина 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Пунктом 7 ч. 2 ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження.
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, яка встановлює, які об'єкти, у відповідності до положень КПК України, можуть бути визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.
Положення зазначеної вище норми КПК України узгоджуються зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Водночас, приписами ч. 2 ст. 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні, 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння ...; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається зі змісту клопотання т.в.о. дізнавача про накладення арешту на майно в межах к/п №12023164250000611 від 29.12.2023 (а.с. 1-4), дізнавач визначив метою накладення на зазначене в ньому майно, зокрема, довідку ВЛК №161/2/50 від 28.07.2023 видану ІНФОРМАЦІЯ_3 заповнену на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 видане 28.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповнене на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його збереження як речового доказу, які можуть бути використані для встановлення об'єктивної істини у вказаному кримінальному провадженні, а також недопущення пошкодження, знищення, псування, перетворення, відчуження задля виконання завдання та дотримання загальних засад кримінального провадження, виявлення та фіксації слідів вчинення кримінального правопорушення за допомогою проведення відповідних слідчих дій, судових експертиз.
Окрім того, з клопотання про накладення арешту на майно та витягу з ЄРДР у вищевказаному кримінальному провадженні вбачається, що 29.12.2023 до Ч/Ч ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. надійшов рапорт дізнавача, що 28.12.2023 близько о 11:44 год. за адресою: Одеська обл., Одеський р-н., с. Маяки 49 км. Одеса-Рені було зупинено на пункті пропуску громадянина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що проживає в АДРЕСА_1 , з метою безперешкодного перетину державного кордону працівнику СБУ пред'явив у якості документу на власне ім'я, що дає право на перетин державного корону України ТПВ серії ОВ №4680/2 видане 28.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 з явними ознаками підробки (ЄО 20544).
В подальшому, на підставі вищевказаного повідомлення про скоєне кримінальне правопорушення, ст. дізнавачем СД ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_9 28.12.2023 у період часу з 20:10 год. по 20:13 год., за участі ОСОБА_7 проведено огляду місця події на території контрольно-прикордонного посту « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований на ІНФОРМАЦІЯ_6 ), в ході якого виявлено та вилучено: довідку ВЛК №161/2/50 від 28.07.2023 видану ІНФОРМАЦІЯ_3 заповнену на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 видане 28.07.2023 ІНФОРМАЦІЯ_3 , заповнене на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В подальшому, постановою т.в.о. дізнавача СК ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_10 від 29.12.2023 (а.с. 15-16) вищевказані речі визнані речовими доказами у к/п №12023164250000611 від 29.12.2023.
Водночас, відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Разом із тим, представником власника майна ОСОБА_6 , до апеляційного суду надано відповідь начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_11 , відповідно до якої гр. ОСОБА_7 , дійсно перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 , а також гр. ОСОБА_7 проходив медичний огляд та військово-лікарську комісію, якою був визначений непридатним до військової служби із виключенням з військового обліку за гр. ІІ ст. 46-А, наказу МОУ №402/2008, також останньому було видано тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 28.07.2023 та довідку військово-лікарської комісії від 28.07.2023 №161/2/50.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку про те, що на теперішній час в матеріалах провадження відсутні докази, які б підтверджували обставини того, що вилучені у ОСОБА_7 документи, відповідають критеріям, встановленим ст. 98 КПК України.
У цьому контексті апеляційний суд також враховує позицію ЄСПЛ, що висловлена по справі «Волохи проти України», відповідно до якого втручання органів виконавчої влади у права осіб має підлягати ефективному контролю, який зазвичай має здійснюватися судовим органом, щонайменше як останньою інстанцією, оскільки судовий контроль надає найбільші гарантії незалежності, безсторонності та здійснення належного провадження.
Насамкінець, апеляційний суд на підставі аналізу наданих матеріалів, приходить до висновку про те, що накладення арешту на майно ОСОБА_7 у вказаному провадженні очевидно є необґрунтованим.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Отже, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга представника власника майна ОСОБА_6 підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню із постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання т.в.о. дізнавача сектору дізнання ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 про арешт майна, перелік якого міститься в мотивувальній частині ухвали, виявлене та вилучене під час огляду місця події 28.12.2023 на території контрольно-прикордонного посту «Маяки», 49 км автошляху Одеса-Рені.
Керуючись ст.ст. 24, 98, 170-173, 370, 404, 405, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , в інтересах власника майна ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Біляївського райсуду Одеської обл. від 03.01.2024 про накладення арешту на майно, перелік якого міститься в мотивувальній частині ухвали, в межах к/п №12023164250000611 від 29.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання т.в.о. дізнавача сектору дізнання ОРУП №2 ГУНП в Одеській обл. ОСОБА_8 про арешт майна, виявлене та вилучене під час огляду місця події 28.12.2023 на території контрольно-прикордонного посту « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: на довідку військово-лікарської комісії №161/2/50 від 28.07.2023 видану ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тимчасове посвідчення військовозобов'язаного серії НОМЕР_1 від 28.07.2023, видане ІНФОРМАЦІЯ_3 на ім'я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4