Номер провадження: 11-сс/813/132/24
Справа № 947/39555/23 1-кс/947/16346/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
11.01.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2023 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Христинівка Христинівського району Черкаської області, українця, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, неодруженого, зі слів має дитину, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого (10 разів), а в останнє:
- 16.03.2023 Вінницьким районним судом, за ч. 2 ст. 185 КК України, до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 4 місяці;
підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023162480001572 від 11.11.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2023 року частково задоволено клопотання слідчого та відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до 13.02.2024 року, з визначенням розміру застави у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 214 720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді підозрюваний ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, не оскаржуючи обґрунтованість підозри, вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою та просить її скасувати та постановити нову, якою обрати відносно нього запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені, слідчий суддя взагалі не приділив уваги наявності у підозрюваного міцних соціальних зв'язків. Крім того наголошує, що розмір застави, визначений слідчим суддею є завідомо непомірним для підозрюваного та не є співрозмірним скоєному злочину та завданим збиткам.
Апеляційний розгляд скарги обвинуваченого проведено за його відсутності, оскільки і апеляційній скарзі він питання щодо його безпосередньої участі в судовому засіданні апеляційного суду не порушував.
Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_7 , будучи повідомленим належним чином, до суду не з'явився, надіслав заяву про здійснення судового провадження без його участі.
За таких підстав судовий розгляд проведено за відсутністю захисника ОСОБА_7 , а також у відсутності самого ОСОБА_6 , про участь який у судовому засіданні не просив.
В судове засідання апеляційного суду також не з'явився прокурор, який про дату та час судового розгляду був поставлений до відома належним чином, однак до суду апеляційної інстанції не з'явився, надіслав до суду заяву про розгляд апеляційної скарги за його відсутності.
Відповідно до положень ч.4 ст.107, ч.4 ст.405КПК України, апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Заслухавши суддю-доповідача; вивчивши матеріали справи; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Позиції апеляційного суду
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний, перебуваючи на свободі, може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.
Підозрюваним ОСОБА_6 обгрунтованість пред'явленої підозри в апеляційній скарзі не оскаржується, а тому ухвала слідчого судді в цій частині не перевіряється.
Що стосується доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Підставою застосування та продовження застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується та продовжується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати її до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Питання щодо існування ризику переховування підозрюваного ОСОБА_6 детально досліджувалось при обранні відносно останнього запобіжного заходу, а тому з урахуванням обставин інкримінованого злочину, тяжкості можливого покарання та особи підозрюваного, станом на даний час ризик переховування підозрюваного, на думку апеляційного суду, існує.
Оцінюючи ризик можливого вчинення ОСОБА_6 іншого кримінального правопорушення, колегія суддів враховує, що відповідно до матеріалів судового провадження ОСОБА_6 є раніше неодноразово судимим, у тому числі за скоєння злочинів проти власності, міцних соціальних зв'язків, зокрема, наявності родини, постійного місця проживання, працевлаштування, не має.
Враховуючи обставини інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, дані про його особу, який є раніше судимим, колегія суддів погоджується з доводами сторони обвинувачення стосовно існування ризику того, що підозрюваний може продовжити вчинення протиправних незаконних дій, зокрема вчинити інші кримінальні правопорушення.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК.
Мотивуючи неможливість застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано врахував наявністю вище зазначених ризиків.
Що стосується вимог апелянта про необхідність зменшення визначеної йому застави, колегія суддів зазначає наступне.
Позиція Європейського суду стосовно питання обрання національними судами запобіжного заходу у вигляді застави та призначення її розміру, цілковито прослідковується в рішенні Суду у справі «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010 року, в якому судом зазначено, що при встановленні суми застави, яка перевищує платоспроможність обвинуваченого, слід враховувати тяжкість злочину, у вчиненні якого він підозрюється, а також його професійне становище. Розмір застави, встановлений виключно з урахуванням майнового стану підозрюваного, не є достатнім для забезпечення його належної процесуальної поведінки.
Так, апеляційний суд враховує характер інкримінованого підозрюваному злочину, тяжкість можливого призначеного покарання, характеристика сімейного та майнового стану останнього, а також його особисту роль у вчиненні інкримінованого злочину, тому розмір застави у межах, зазначених в п.2 ч.5 ст.182 КПК України, буде здатний забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків.
На переконання апеляційного суду саме такий розмір застави у сукупності з покладенням на ОСОБА_6 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, дозволить контролювати його місце перебування під час досудового розслідування, а також зможе запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування ОСОБА_6 під вартою за станом здоров'я.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підозрюваного ОСОБА_6 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 20.12.2023 року, відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12023162480001572 від 11.11.2023 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4