Номер провадження: 11-кп/813/857/24
Справа № 522/11508/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
09.01.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисника - адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2023 року, якою ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України продовжений строк тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022162510000729 від 07 липня 2022 року, -
установив
Зміст оскарженого судового рішення.
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2023 року було відмовлено в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу, задоволено клопотання прокурора та ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України продовжений строк тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» на 60 днів до 12.02.2024 року.
В якості альтернативного запобіжного заходу визначена застава - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 198 480 гривень та у разі внесення застави на обвинуваченого покладені обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
Не погодившись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції обвинувачений ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою застосувати до нього запобіжний захід у виді домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги обґрунтував тим, що прокурором не було надано жодного доказу його причетності до вчинення злочину, при цьому інший обвинувачений ОСОБА_8 також вказує, що не вчиняв з ним злочин.
Обвинувачений вважає, що до нього цілком можливо застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту, оскільки він має реєстрацію, одружений, до затримання був офіційно працевлаштований.
За таких обставин обвинувачений ОСОБА_7 вважає, що ризики, передбачені ст.177 КПК України не доведені.
Прокурор в судове засідання не з'явився, про причини неявки апеляційній суд не повідомив.
Частиною 4 ст.422-1 КПК України передбачено, що розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Захисник ОСОБА_6 та обвинувачений ОСОБА_7 підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши надані матеріали та перевіривши доводи викладені в апеляційній скарзі обвинуваченого апеляційний суд дійшов таких висновків.
Мотиви апеляційного суду
Частиною 1 ст.404 КПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Абзацом 2 ч.2 ст.392 КПК України передбачено, що ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, підлягають апеляційному оскарженню в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Як убачається з матеріалів провадження на розгляді в Приморському районному суді м. Одеси знаходиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022162510000729 від 07 липня 2022 року за обвинуваченням ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Відповідно до положень ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Абзацом 2 ч.3 ст.407 КПК України передбачено, що постановляючи ухвалу за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, апеляційний суд вирішує питання щодо запобіжного заходу в порядку, передбаченому главою 18 розділу II цього Кодексу.
Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно з ч.3 ст.404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
Виходячи з положень п.24 ч.1 ст.3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч.1 ст.392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст.23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дають підстави суду апеляційної інстанції робити висновки щодо наявності, або відсутності підстав щодо продовження обвинуваченому запобіжного заходу.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом першої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку статтями 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст.331 КПК України.
Тобто, апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення по суті, оскільки це є прерогативою суду першої інстанції за результатами проведеного судового розгляду.
Окрім того, відповідно до п.13 ч.1 ст.3 КПК України, обвинувачення - це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом, а тому питання обґрунтованості підозри на даній стадії не є предметом розгляду апеляційного суду, в тому числі з огляду на те, що ОСОБА_7 вже пред'явлене обвинувачення, яке є твердженням про вчинення особою інкримінованого злочину, а не обґрунтованим припущенням, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, що мало місце коли остання перебувала у процесуальному статусі підозрюваного.
За таких обставин апеляційний суд не переглядає обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_7 за ч.4 ст.185 КК України.
Оскарженою ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2023 року ОСОБА_7 був продовжений строк тримання під вартою, оскільки суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1 та 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Апеляційний суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Так, на теперішній час у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022162510000729 не були здійсненні всі дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи, зокрема суд не допитав всіх свідків та безпосередньо не дослідив всі докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження.
Разом з тим, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, за який у разі доведеності вини, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років.
Беручи до уваги тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі доведеності його вини, апеляційний суд переконаний, що на теперішній час продовжує існувати ризик того, що обвинувачений може здійснити спроби переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того апеляційний суд переконаний, що у даному кримінальному провадженні беззаперечно продовжує існувати ризик того, що перебуваючи на свободі обвинувачений може продовжувати вчиняти нові злочини.
Існування вказаного ризику підтверджується і тим, що раніше ОСОБА_7 вже 7 разів притягався до кримінальної відповідальності за вчинення, в тому числі, і злочинів проти власності. Проте, кожного разу після звільнення з установ виконання покарання, ОСОБА_7 належних висновків для себе не робив та продовжував вчиняти нові злочини.
Вказані обставини негативно характеризують особу ОСОБА_7 і свідчать про стійку злочину спрямованість його поведінки.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише винятковий запобіжний захід у тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_7 , дозволить під час судового розгляду контролювати його місце перебування та запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1) та 5) ч.1 ст.177 КПК України, які на теперішній час реально продовжують існувати.
Стан здоров'я обвинуваченого, як видно також був врахований при вирішенні питання щодо продовження запобіжного заходу, а посилання обвинуваченого про наявність у нього захворювання не може слугувати самостійною підставою для зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, оскільки будь-яких відомостей про те, що стан здоров'я унеможливлює його подальше перебування в умовах установи попереднього ув'язнення матеріали провадження не містять.
В умовах слідчого ізолятора медичне обслуговування, а також лікувально-профілактична і протиепідемічна робота в організовуються і проводяться відповідно до законодавства про охорону здоров'я.
Апеляційний суд звертає увагу, що у разі встановлення у визначеному законом порядку незадовільного стану здоров'я, який перешкоджатиме подальшому перебуванню обвинуваченого під вартою, обвинувачений або його захисник не позбавлені права звернутися до суду із відповідним клопотанням про зміну раніше обраного/продовженого запобіжного заходу на більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Пунктом 1 ч.3 ст.407 КПК України встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст. 24, 177, 178, 183, 194, 199, 331, 370, 392, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 14.12.2023 року, якою ОСОБА_7 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України продовжений строк тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12022162510000729 від 07 липня 2022 року- залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4