Справа № 463/11620/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/48/24 Доповідач: ОСОБА_2
18 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03 січня 2024 року про відмову в задоволенні скарги,
з участю - ОСОБА_6
вищевказаною ухвалою відмовлено в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноваженої особи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, що полягає у невнесенні відомостей в Єдиний реєстр досудових розслідувань на підставі його заяви від 21 вересня 2023 року.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та призначити новий розгляд його скарги щодо бездіяльності посадової особи ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, яка полягає у невнесенні відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 від 21.09.2023.
Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам КПК України , внаслідок чого підлягає скасуванню.
Стверджує, що в порушення вимог кримінального процесуального закону слідчий суддя підійшов формально до розгляду його скарги, в ухвалі не надав оцінки повідомленому ним у скарзі факту бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, що є безпосереднім предметом розгляду скарги, а мотиви відмови у задоволенні скарги, які зводяться до неможливості перевірити обґрунтованість вимог скарги з огляду на те, що заявник до скарги не долучив повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення, є передчасними.
На його думку, слідчий суддя мав витребувати відповідні матеріали скарги з ТУ ДБР та мав з'ясувати чи дійсно він звертався до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, перевірити зміст поданого повідомлення про злочин та встановити підставність відмови слідчого у внесенні відомостей до ЄРДР.
Заслухавши доповідь судді, думку ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, зазначених вимог закону слідчим суддею при постановленні оскаржуваної ухвали було дотримано в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні може бути оскаржено, зокрема, бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, невідкладно, але не пізніше 24 години після подання заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.
Відповідно до висновку зробленого у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 у межах процедури оскарження бездіяльності слідчого щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви, слідчий суддя з'ясовує обставини та мотиви, з яких слідчий або прокурор дійшов висновку про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, чим саме обґрунтоване невнесення відповідних відомостей до ЄРДР, та вирішує питання про наявність або відсутність правових підстав для зобов'язання слідчого або прокурора внести інформацію про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Відповідно до ч.4 ст.214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Разом з тим зміст ч.1 ст.214 КПК України не передбачає обов'язку слідчого чи прокурора вносити до ЄРДР всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про склад кримінального правопорушення, передбаченого діючим КК України.
Таким чином, внесенню до ЄРДР підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а не із заяв чи повідомлень про події, у яких немає достатньої інформації, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді зі скаргою щодо невнесення відомостей у Єдиний реєстр досудових розслідувань за його заявою від 21.09.2023 про вчинення слідчим відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_7 та прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст.372 КК України.
Із змісту скарги ОСОБА_6 вбачається, що ним 21.09.2023 року до ТУ Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові було подано повідомлення про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.372 КК України. Станом на день звернення з даною скаргою до слідчого судді відомості в ЄРДР не внесено, кримінальне провадження не розпочато.
При цьому, як слідує з матеріалів провадження в таких відсутня копія заяви про вчинення кримінального правопорушення від 21.09.2023 року, а саме щодо вчинення слідчим ОСОБА_7 та прокурором ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ст.372 КК України, на яку посилається заявник.
Натомість до скарги долучено копію повідомлення від 21.09.2023 про вчинення службовою особою - інспектором прикордонного контролю відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону ОСОБА_9 та службовими особами правоохоронних органів кримінального правопорушення, передбаченого ст.370 КК України, яке не стосується викладених у скарзі вимог.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що за відсутності такої заяви неможливо перевірити зміст звернення ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.372 КК України на предмет відповідності такого вимогам ст. 214 КПК України.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ці аргументи не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
З урахуванням наведеного, ухвала слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03 січня 2024 року, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга, доводи якої не знайшла свого підтвердження під час апеляційного розгляду - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
апеляційну скаргу ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 03 січня 2024 року про відмову в задоволенні скарги - без змін.
Ухвала є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді