Дата документу 23.01.2024 Справа № 333/1351/23
Справа № 22-ц/807/353/24 Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрієва М.М.
Є.У.№ 333/1351/23 Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.
23 січня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:
головуючої: Кочеткової І.В.,
суддів: Дашковської А.В.,
Бєлки В.Ю.,
секретар: Волчанова І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» про визнання права власності в порядку спадкування за законом,
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2023 року,
У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , АТ КБ «Приватбанк» про визнання права власності на автомобіль «Opel vectra», 2006 року випуску, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_3 , після смерті якого залишився автомобіль, який був придбаний у лізинг на підставі договору фінансового лізингу №ZPH0А!00000502 від 30.07.2019.
Крім позивача спадкоємцями першої черги є дружина померлого ОСОБА_2 , яка відмовилася від спадщини на користь позивача. У передбачений законом шестимісячний строк він прийняв спадщину, проте постановою від 25 травня 2022 року нотаріус відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки право власності на автомобіль зареєстровано за АТ КБ «Приватбанк». З посиланням на зазначене, позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Судове рішення мотивовано тим, що спірний автомобіль є власністю АТ КБ «Приватбанк», перебував у користуванні спадкодавця за договором фінансового лізингу. Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту заміни лізингоодержувача у договорі фінансового лізингу і внесення всіх передбачених умовами договору обов'язкових платежів.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте це не заважає її розгляду за наявним матеріалами справи.
Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на такі обставини.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частинами 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що спадкодавець ОСОБА_3 на час смерті, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_2 , не набув право власності на спірний автомобіль за договором лізингу, строк сплати останнього платежу за яким визначено 28.07.2022. Позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту належного виконання лізингоодержувачем умов договору лізингу і повної сплати лізингових платежів.
Колегія суддів вважає, що вказаний висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» ( в редакції закону на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилами частин першої, другої статті 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду із позовом, позивач на власний розсуд обирає відповідний спосіб захисту.
Обравши способом захисту права подання позову про визнання права власності в порядку спадкування, позивач в силу статті 12 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ст. ст.1217,1218,1220 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою
Відповідно до ч. 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 30.07.2019 між Акціонерним товариством «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено договір фінансового лізингу № ZPH0А!00000502, згідно умов якого предметом лізингу є автомобіль марки «Opel vectra», 2006 року випуску, державний реєстраційний знак НОМЕР_1 .
За умовами договору лізингодавець зобов'язується набути у власність вказаний лізингоодержувачем транспортний засіб і надати лізингоодержувачу це майно за плату в тимчасове користування. Предмет лізингу є власністю лізингодавця протягом всього строку дії договору.
Погашення заборгованості здійснюється шляхом сплати лізингових платежів відповідно до графіку.
Строк лізингу 36 місяців, винагорода за користування предметом лізингу становить 24,9% річних від суми залишку невідшкодованої вартості предмету лізингу. Вартість предмета лізингу становить 190 000 грн., відсотки за користування предметом лізингу - 59 115, 87 грн., строк внесення останнього лізингового платежу - 28.07.2022.
Пунктом 11.2 договору визначено, що сторони дійшли згоди про те, що протягом 10 робочих днів з дня закінчення строку лізингу, передбаченого договором, при обов'язкових умовах сплати лізингоодержувачем в повному обсязі заборгованості, можливих штрафних санкцій та відшкодування витрат, збитків лоізингодавцю, та при обов'язковій відсутності відмови лізингодавця від договору (розірвання договору) відповідно до умов договору та чинного законодавства, лізингодавець зобов'язаний підписати акт звірки взаєморозрахунків та переходу права власності. Право власності на предмет лізингу переходить від лізингодавця до лізингоодержувача в момент підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печаткою лізингодавця акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, але не раніше ніж через один рік починаючи з дати підписання сторонами акту.
Лізингоодержувач ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 - до закінчення договору лізингу.
Спадкоємцями першої черги є син спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яка відмовилась від прийняття спадщини на користь свого сина, позивача по справі.
Постановою від 25 травня 2022 року нотаріус відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спірний автомобіль, оскільки право власності на автомобіль зареєстровано за АТ КБ «Приватбанк».
Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилами частин першої, другої статті 8 Закону України «Про фінансовий лізинг» у разі переходу права власності на предмет лізингу від лізингодавця до іншої особи відповідні права та обов'язки лізингодавця за договором лізингу переходять до нового власника предмета лізингу. Якщо сторони договору лізингу уклали договір купівлі-продажу предмета лізингу, то право власності на предмет лізингу переходить до лізингоодержувача в разі та з моменту сплати ним визначеної договором ціни, якщо договором не передбачене інше.
В матеріалах справи відсутні докази того, що позивач ОСОБА_1 звертався до АТ КБ «Приватбанк» із вимогами про заміну лізингоодержувача за договором фінансового лізингу № ZPH0А!00000502 та про внесення всіх передбачених умовами договору лізингових платежів.
Акт звірки взаєморозрахунку сторонами не підписувався.
Зважаючи на те, що за умовами договору лізингу перехід права власності на предмет лізингу до лізингоодеожувача відбувається за умови сплати останнім в повному обсязі заборгованості, можливих штрафних санкцій та відшкодування витрат, збитків лоізингодавцю, та при обов'язковій відсутності відмови лізингодавця від договору (розірвання договору) відповідно до умов договору та чинного законодавства, та підписання сторонами договору акту звірки взаєморозрахунків та переходу права власності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову та визнання за спадкоємцем лізингоодержувача права власності на спірний автомобіль.
Додані до апеляційної скарги копії квитанцій про внесення лізингових платежів не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції, оскільки жодна із квитанцій не містить інформації який саме платіж був здійснений ОСОБА_1 та з якого приводу. Вказані письмові докази не надавалися суду першої інстанції та не були предметом судового дослідження.
Клопотання про витребування інформації від АТ КБ «Приватбанк» щодо розміру заборгованості за договором фінансового лізингу або її відсутності позивач суду не заявляв.
Відсутність претензії кредитора у спадковій справі до спадкоємців померлого боржника не спростовує висновків суду першої інстанції про недоведеність позову.
Перехід у відповідності до приписів ст.1218 ЦК України усіх прав та обов'язків, що належали спадкодавцеві, до спадкоємця не тягне за собою автоматичної зміни боржника і лізингоодержувача у договорі фінансового лізингу.
Аналіз викладеного вище підтверджує обґрунтованість висновку суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 листопада 2023 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повний текст постанови складено 24 січня 2024 року.
Головуюча: І.В. Кочеткова
Судді: В.Ю. Бєлка
А.В. Дашковська