Провадження № 2-а/679/1/2024
Справа № 679/1159/23
24 січня 2024 року м. Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі головуючого судді Томіліна О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача інспектор СРПП відділення поліції № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції Гринчук Станіслав Олегович,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ГУНП в Рівненській області про скасування постанови ЕАТ № 7675505 від 06.09.2023 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
На обґрунтування позовних вимог зазначив, що 06 вересня 2023 року о 23:40 інспектором ВП № 3 (м. Острог) Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Гринчуком С.О. по вул. Східній під час виїзду з м. Острог в напрямку м. Нетішин було зупинено транспортний засіб Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням позивача. Після перевірки документів у позивача, поліцейський повідомив, що номерний знак на автомобілі погано видно. Позивачем була заперечена дана обставина, оскільки він був упевнений, що знак добре видно. Поліцейський стверджував, що знак не видно з відстані, проте відповідне відео ним надано не було. Інспектором ВП № 3 (м. Острог) Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Гринчуком С.О. 06.09.2023 було винесено постанову ЕАТ № 7675505, проте не надано її копію водію. Копію вказаної постанови позивачем було отримано лише 14.09.2023 шляхом отримання поштового відправлення. Вважає, що рішення інспектора про накладення адміністративного стягнення прийняте без наявності переконливих доказів, а відтак ґрунтується на виключно його власних припущеннях та суб'єктивних сприйняттях. При цьому зазначає, що під час винесення постанови не було зібрано жодних доказів щодо неналежного освітлення номерного знаку, в тому числі віддалення авто на 20 метрів, зокрема відсутній відеозапис. У постанові у графі під назвою "до постанови додаються" не зазначено жодного доказу. Водночас оскаржувана постанова містить опис об'єктивної сторони правопорушення, де зазначено, що "водій керував транспортним засобом з номерним знаком, який не освітлюється в темну пору доби, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів".
Враховуючи вищевикладене, вважає, що постанова є необґрунтованою, протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19 вересня 2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено строк для відповідача для подання відзиву на позов та позивачу для надання відповіді на відзив, роз'яснено строки та порядок надання суду доказів.
Про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін сторони повідомлені належним чином.
Ухвалою суду від 17.10.2023 було залучено інспектора СРПП відділення поліції № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції Гринчука Станіслава Олеговича до участі у розгляді даної справи, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача, за його клопотанням.
Від третьої особи інспектора ВП № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенанта поліції Гринчука С.О. надійшли письмові пояснення, у яких він позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає постанову правомірною та такою, що не підлягає скасуванню. Працівниками поліції при винесенні постанови були дотримані всі вимоги законодавства, ЗУ "Про національну поліцію", ЗУ "Про дорожній рух", КУпАП тощо, встановлено факт порушення позивачем, під час керування автомобілем Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , вимог п. 2.9.в ПДР, а саме рух на автомобілі, в якому був неосвітлений задній номерний знак в темну пору доби, чим ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП. Під час розгляду справи позивачу були роз'яснені його права та обов'язки, він фактично визнав свою вину, було винесено постанову, оголошено її позивачу, проте останній відмовився від отримання копії постанови. Також зазначив, що підтвердженням вчинення позивачем вказаного порушення ПДР є відеофіксація з нагрудного відеореєстратора поліцейських. До пояснень додано диск з відеофайлами.
Представником позивача надано суду додаткові пояснення у яких він зазначає, що у самій постанові не зазначено жодного доказу, який було покладено поліцейським в основу прийняття рішення, а наданий ним відеозапис за своїм змістом не несе жодного доказового значення, оскільки не відображає та не спростовує обставини, що входять до предмету доказування. Також представник надав суду заяву, у якій просив суд не приймати докази, які надійшли від третьої особи.
Також представник позивача звертався до суду із заявою про винесення окремої ухвали у справі про направлення копії відеофайлу, який надано третьої особою, до ТУ ДБР у м. Хмельницький та у м. Київ з метою внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, оскільки на вказаному відеозаписі зафіксовано зловживання поліцейськими посадовим становищем та вимагання неправомірної вигоди.
У зв'язку із розглядом справи без повідомлення (виклику) сторін у спрощеному порядку, відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Судом досліджуються саме представлені сторонами докази на підтвердження та спростування тих обставин, на які посилається кожна з них, інших суду не представлено та про їх витребування перед судом не порушувалося клопотань.
Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 9, 244 КАС України, виходить з такого.
Оцінивши обставини, повідомлені позивачем у позовній заяві, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
Судом встановлено, що 06.09.2023 о 00:02:41 інспектором Відділення поліції № 3 (м. Острог) Рівненського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Гринчуком С.О. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАТ № 7675505, якою до ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП.
Відповідно до змісту постанови 05.09.2023 о 23:54:01 в м. Острог, Східна, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , з номерним знаком, який не освітлювався в темну пору доби, чим порушив п. 2.9.в ПДР - керування водієм транспортним засобом з номерним знаком, закритим іншими предметами чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 метрів.
Відеозаписом, який надано третьою особою, не було зафіксовано рух транспортного засобу, а зафіксовано факт зупинки транспортного засобу Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 . До водія підійшов чоловік, який представився працівником патрульної поліції - старшим лейтенантом Новодворським та повідомив водію, що номерний знак не освітлюється. Після цього працівник поліції Новодворський, бодікамерою якого фіксувалися події, підійшов до номерного знаку. Даним відеозаписом зафіксовано, що задній номерний знак транспортного засобу Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 , не було закрито іншими предметами та не було забруднено. Також відеозаписом не зафіксовано, що вищевказаний номерний знак не було освітлено, оскільки із характеру відеозйомки, яка велася при додатковому освітленні, вбачається, що на задній номерний знак було направлено світло фар автомобіля патрульної поліції, такий факт встановити неможливо.
При цьому, працівником поліції Новодворським не оголошувалося позивачу про початок розгляду справи, під час роз'яснення працівником поліції прав та обов'язків позивачу поліцейський не переконався, що позивач слухав таке роз'яснення та зрозумів його, оскільки під час роз'яснення прав позивач відповідав на телефонний дзвінок та відповіді поліцейському не надав, що достеменно бачив та чув поліцейський.
Також під час відеозйомки на місці складання постанови був присутній інший поліцейський, який не представлявся, але виніс постанову, як вбачається з матеріалів справи, - інспектор ВП № 3 (м. Острог) Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції Гринчук С.О. Відеозаписом не зафіксовано проведення лейтенантом поліції Гринчуком С.О. розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 121-3 КУпАП та оголошення ним винесеної постанови. При цьому лейтенант поліції ОСОБА_3 з власної ініціативи, посилаючись на адекватність позивача, пропонував йому на місці за допомогою терміналу сплатити штраф у розмірі 340 грн, що є меншим штрафом ніж штраф, передбачений санкцією ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, пояснивши на питання позивача, про те, що саме буде написано у постанові - це вже інше питання.
Водночас із вищевказаного відеозапису встановлено, що позивач мав бажання отримати постанову, проте не отримав її, оскільки відмовився від підпису.
Порядок дорожнього руху на території України визначається Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно з ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух» учасникам дорожнього руху ставиться в обов'язок знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За приписами абзацу 4 підпункту "в" пункту 2.9.в ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов'язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.
А абзацом 5 підпункту "в" пункту 2.9.в ПДР встановлена заборона керувати транспортним засобом, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.
Частиною 1 статті 121-3 КУпАП регламентовано, що керування або експлуатація транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі сімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто, положення цього Закону надають право поліції використовувати інформацію отриману за допомогою лазерного вимірювача та інформацію відеозапису в якості речових доказів наявності факту правопорушення.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Позивач, оскаржуючи постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, заперечує наявність доказів щодо вчинення ним інкримінованого адміністративного правопорушення, а судом встановлено, що з відеозапису з бодікамери, наданого суду, неможливо встановити наявність або відсутність освітлення заднього номерного знаку транспортного засобу Ford Focus, д.н.з. НОМЕР_1 .
Водночас судом встановлено, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення заборони керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знаку з відстані 20 м (абз. 4 пп "в" п. 2.9 ПДР), але у постанові вказано, що позивач порушив вказану заборону (абз. 4 пп "в" п. 2.9 ПДР), керуючи транспортним засобом з номерним знаком, який не освітлюється.
При цьому заборона керувати транспортним засобом, що неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий встановлена іншим пунктом ПДР - абзацом 5 підпункту "в" пункту 2.9 ПДР.
Тобто, позивач керуючи транспортним засобом із номерним знаком, який не освітлюється, не міг порушити абз. 4 пп "в" п. 2.9 ПДР, за порушення якого його постановою ЕАТ № 7675505 від 06.09.2023 було притягнуто до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1190,00 грн.
Відповідно до ст. 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ч. 9 ст. 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Судом встановлено, що третьою особою додано до пояснень відеозапис з бодікамери, копії яких не було направлено відповідачу.
Проте, суд не приймає доводи позивача щодо неприйняття відеозапису, наданого суду, як доказу з причини не направлення його відповідачу, оскільки він є посадовою особою правоохоронного органу, яким є відповідач, отже відеозапис є у відповідача, тому направлення відеозапису відповідачу не є обов'язковим.
Суд також критично оцінює посилання представника позивача на ту обставину, що наявний в матеріалах справи відеофайл не підписаний електронним підписом відповідного суб'єкта владних повноважень, а тому не може враховуватися судом в якості допустимих та достатніх електронних доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_1 .
Так, відеозаписом, що міститься у матеріалах справи, належним чином підтверджені обставини, які підлягають доказуванню у цій справі, а тому вони є належними доказами, при цьому відомості із цього відеозапису повністю узгоджуються із дослідженими судом письмовими доказами.
Суд не вбачає підстав для визнання вказаного відеозапису недопустимим доказом, позаяк він здійснений на підставі п. 1 ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» з метою фіксування правопорушення та, виходячи із положень ст. 251 КУпАП, є джерелом доказів у справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Ст. 280 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати усі обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися, зокрема, на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Проте, жодних доказів, зокрема фото або відеофіксації порушення позивачем заборони керувати транспортним засобом з номерним знаком, що закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 було порушено абз 4 пп. "в" п. 2.9 ПДР та вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, та його правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, відповідачем суду надано не було.
Також відсутні докази обставин, викладених у постанові, а саме, що позивач керував транспортним знаком з номерним знаком, який не освітлювався в темну пору доби.
Суд також зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої він винесений.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
В контексті наведеного слід відмітити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень (в даному випадку - інспектором поліції) при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16-а, який суд першої інстанції враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин у цій адміністративній справі в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
Однак з дослідженого судом відеозапису встановлено, що відповідачем було порушено процедуру розгляду справи, оскільки позивачу не повідомлялося про розгляд справи та не було з'ясовано, чи зрозумів він права та обов'язки особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Також з матеріалів справи встановлено, що під час зупинки авто позивачу представлявся поліцейський Новодворький, який і намагався роз'яснити позивачу його права та обов'язки, а постанову виніс інший поліцейський на прізвище ОСОБА_3 , який не вчиняв жодних дій, пов'язаних із розглядом справи про адміністративне правопорушення.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Вимогами ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню через недоведеність такого порушення, оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а відповідна справа про адміністративне правопорушення - закриттю, що з огляду на положення ч. 2 ст. 9 та ч. 3 ст. 286 КАС України буде належним та ефективним способом захисту прав позивача.
Відповідно до ст. 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова особа чи службова особа.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, на підставі ст. 139 КАС України, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень на користь позивача. Проте судом не вирішується питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у виді витрат на правничу допомогу, оскільки суду не надано жодних доказів понесення позивачем таких витрат, а лише заявлено про у них у позові як про орієнтовні витрати, заяв про надання таких доказів пізніше позивачем також подано суду не було.
Щодо заяви представника позивач про винесення окремої ухвали суд зазначає наступне.
Судом було з'ясовано, що Рівненським РУП ГУНП в Рівненській області проводилося службове розслідування по факту виявлення недоліків під час перевірки організаційно-службової діяльності ВП № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області (щодо обставин, які викладені у заяві представника позивача про винесення окремої ухвали). Відповідно до висновку службового розслідування від 25.12.2023, який надійшов до суду 05.01.2024, факти порушення законності під час складання адміністративних матеріалів нарядом СРПП окремими працівниками ВП № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області вважають такими, що не знайшли свого підтвердження.
При цьому суд роз'яснює позивачу, що він не позбавлений можливості самостійно звернутися до Державного бюро розслідувань щодо перевірки дій інспектора ОСОБА_3 , зафіксованих на відеозаписі та описаних представником позивача у заяві про винесення окремої ухвали. Також суд зазначає, що не вбачає підстав для винесення окремої ухвали щодо обставин викладених у заяві представника позивача.
На підставі ПДР України, керуючись ст.ст. 77, 78, 139, 244-246, 250, 286 КАС України, ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Рівненській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача інспектор СРПП відділення поліції № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції Гринчук Станіслав Олегович, - задовольнити.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення від серії ЕАТ № 7675505 від 06.09.2023 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1190,00 гривень - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб'єкта владних повноважень Головного управління Національної поліції в Рівненській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 429,44 грн.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду безпосередньо або шляхом подачі апеляційної скарги через Нетішинський міський суд Хмельницької області протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_2 , виданий органом 6812 18.03.2022, РНОКПП НОМЕР_3 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: Головне Управління національної поліції в Рівненській області, юридична адреса: м. Рівне, вул. М. Хвильового, буд. 2, код ЄДРПОУ 40108761.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача: інспектор СРПП відділення поліції № 3 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області лейтенант поліції Гринчук Станіслав Олегович, адреса: Рівненська область, Рівненський район, м. Острог, просп Незалежності, 48.
Суддя О.М.Томілін