Справа № 675/972/23
Провадження № 1-кп/675/23/2024
"24" січня 2024 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши в м. Ізяслав Хмельницької області у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні: Начальника Білогірського відділу Шепетівської окружної прокуратури про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України,
На розгляді Ізяславського районного суду Хмельницької області знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України.
При цьому ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01.12.2023 було продовжено запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 у виді тримання під вартою до 29.01.2024 включно.
У судовому засіданні прокурор подав клопотання про продовження строку обраного щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з огляду, що по спливу визначеного строку його дії дане кримінальне провадження не може бути розглянутим по суті, натомість ризики, які існували на момент обрання запобіжного заходу та його подальшого продовження не зменшилися.
Прокурор покликається на те, що в разі зміни запобіжного заходу обвинувачений зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілого з метою зміни останніми показань на його користь, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення та перешкоджати розгляду кримінального провадження іншим чином з метою покращення свого становища, а інші більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 заперечували щодо задоволення клопотання прокурора, просили при вирішенні даного клопотання врахувати, що в слідчому ізоляторі де утримується ОСОБА_4 , останньому не надається відповідна медична допомога і стан його здоров'я погіршується. При цьому захисник вказала, що на даний час наявні законні підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який запобіжний захід, зокрема, такий як цілодобовий домашній арешт.
На думку захисника обвинуваченого, прокурор належним чином не обгрунтував тих ризиків, на які він покликається в обгрунтування свого клопотання. За покликанням захисника обставини, які покладені в основу клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не є доведеними.
Як вважає захисник, цілодобовий домашній арешт повністю зможе забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.
Вислухавши доводи прокурора, пояснення обвинуваченого, його захисника, суд встановив наступні обставини та прийшов до такого висновку.
Необхідно наголосити, що згідно приписів ст. ст. 199, 315 КПК України, суд зобов'язаний розглянути клопотання щодо продовження строку тримання під вартою до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене.
Таким чином, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, оскільки до 29.01.2024 кримінальне провадження закінчене не може бути, оскільки у справі не допитані потерпілий, свідки, недосліджені усі письмові докази.
Подане прокурором клопотання відповідає вимогам ст. 184 та ч. 3 ст. 199 КПК України, матеріали клопотання містять достатні дані про наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України, наявність ризиків, передбачених у ч. 1 ст. 177 КПК України та недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам зазначеним у клопотанні.
Підставою застосування запобіжного заходу є відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Стаття 177 КПК України визначає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України при вирішенні питання про обрання та продовження запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я; міцність соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність постійного місця роботи або навчання; репутацію; майновий стан; наявність судимостей; дотримання умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та можливість його зміни на більш м'який запобіжний захід, суд враховує самі критерії обгрунтованості підозри та практику Європейського суду з прав людини.
Слід зазначити, що тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
При цьому, суд констатує і те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, продовжувати вчиняти інші кримінальні правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Практика Європейського суду з прав людини, вказує, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Під час вирішення питання щодо продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 судом враховано, що останній раніше судимий за вироком Ізяславського районного суду від 13.11.2020 за ч. 2 ст. 286 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 3 роки, та звільнений умовно-достроково на 1 рік 2 місяці 24 дні на підставі ст. 81 КК України за ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 23.01.2023. Проте, перебуваючи на умовно-достроковому звільненні, маючи не зняту і непогашену судимість, продовжив вчиняти кримінальні правопорушення та обвинувачується у незаконному заволодінні транспортним засобом, у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у приміщення, в умовах воєнного стану, в незаконному проникненні до житла та іншого володіння особи, та в спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України, санкціями яких, зокрема ч. 4 ст. 185 КК України передбачено позбавлення волі на строк до 8 років.
На думку суду, з огляду на санкцію інкримінованого злочину є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений зможе переховуватися від суду, незаконно впливати на учасників кримінального провадження, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Необхідно врахувати, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, про що неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема, у справі «Ілійков проти Болгарії».
Судом об'єктивно враховано, що в даному кримінальному провадженні судовий розгляд знаходиться на стадії дослідження доказів, не допитані потерпілий, свідки та письмові докази, що не виключає існування ризиків щодо переховування обвинуваченого від суду.
На переконання суду, висунуте обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 125, ч. 1 ст. 162, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 289 КК України, які мають підвищений ступінь суспільної небезпеки та обставини, що зазначені вище, у своїй сукупності свідчать про те, що і надалі продовжують існувати ризики, які були враховані при прийнятті рішення про обрання запобіжного заходу і його продовження.
Доводи обвинуваченого та його захисника про наявність достатніх доказів, які б свідчили про можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, а також неналежної медичної допомоги в умовах ізоляції обвинуваченого, в судовому засіданні свого підтвердження не знайшли, оскільки не підтвердженні жодними належними доказами.
Наявні в суду дані на обвинуваченого ОСОБА_4 та загалом обставини, на відповідній стадії судового процесу не спростовують та не зменшують ризиків, вказаних у клопотанні прокурором. На думку суду такі обставини не є визначальними при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою, так як вказані обставини існували і на момент вчинення інкримінованих дій, однак не виступили стримуючим фактором поведінки обвинуваченого.
Розглянувши можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, суд вважає, що до нього не може бути застосований більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі. У даному випадку, потреба в обмеженні права на особисту свободу обвинуваченого шляхом продовження останньому строку найсуворішого запобіжного заходу є виправданою.
Суд вказує, що прокурор довів, що на даний час продовжують існувати ризики передбачені ст. 177 КПК України, які не могли зменшитися, що в свою чергу дає підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак подане клопотання підлягає до задоволення, натомість відсутні підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу.
З огляду на наведене, доводи обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу, суд відхиляє, натомість запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою слід продовжити на 60 днів, тобто до 23.03.2024.
Частина 3 ст. 183 КПК України визначає, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цією статті.
На думку суду, попередній визначений розмір застави, цілком відповідає особі обвинуваченого, та його майновому стану.
Керуючись ст. ст. 131, 132, 176, 177, 178, 183-184, 193-194, 196-197, 201, 369-372, 395 КПК України,-
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк обраного щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у слідчому ізоляторі до 23.03.2024 включно.
У разі внесення застави, визначеної ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01 грудня 2023 року, термін дії покладених на ОСОБА_4 обов'язків: прибувати до прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатись без дозволу суду з населеного пункту за місцем проживання та/або перебування; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або перебування; носити електронний засіб контролю, визначити строком на два місяці з дня внесення застави. У разі невиконання цих обов'язків застава звертається в дохід держави.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали для виконання направити начальнику слідчого ізолятора, вручити у встановленому порядку прокурору, обвинуваченому та його захиснику.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченому в той самий строк і в тому ж самому порядку, з дня отримання копії даної ухвали.
Суддя ОСОБА_1