Справа № 671/162/24
25 січня 2024 року
1-кп/671/47/2024
25 січня 2024 року м. Волочиськ
Волочиський районний суд Хмельницької області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участі прокурора - ОСОБА_2 ,
обвинуваченої - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Волочиськ кримінальне провадження відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Завалійки Волочиського району Хмельницької області, громадянки України, українки, яка перебуває на посаді бухгалтера ТзОВ «Агрофірма Онікс», із середньою-спеціальною освітою, яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
обвинуваченої у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України,
встановив:
ОСОБА_3 наприкінці вересня - початку жовтня 2021 року, більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, на земельній ділянці, яка відповідно до ст.ст. 4, 88 Водного кодексу України, ст. 60 Земельного кодексу України належить до земель водного фонду та яка відповідно до п. 24 Перехідних положень Земельного кодексу України відноситься до земель комунальної власності, неподалік домогосподарства по АДРЕСА_1 , поруч із належною їй земельною ділянкою із кадастровим номером 6820982300:01:003:0081, на правому березі р. Бованець - ліва притока р. Збруч - ліва притока р. Дністер (басейн р. Дністер), не маючи жодних правовстановлюючих документів, які б посвідчували право власності або користування вказаною земельною ділянкою, діючи умисно, всупереч вимогам ст. 168 Земельного кодексу України та ст.ст. 82, 86 Водного кодексу України, тобто без отримання від спеціально уповноважених органів влади відповідних дозволів на заняття та перенесення ґрунтового покриву земельних ділянок, на створення на річках та у їх басейнах штучних водойм та водо підпірних споруд, а також без погодженого, у встановленому законодавством порядку, проекту із будівництва на землях водного фонду гідротехнічної споруди, маючи умисел на заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду, використовуючи не встановлену в ході досудового розслідування техніку, здійснила на зазначеній земельній ділянці зі складу земель водного фонду зняття поверхневого (грунтового) шару землі об'ємом 240 метрів кубічних, який використала як будівельний матеріал при спорудженні гідротехнічної споруди штучного водного об'єкту, укріплення берега зазначеної вище річки, та для покращення рельєфу та родючості належної їй земельної ділянки із кадастровим номером 6820982300:01:003:0081, створивши штучний водний об'єкт загальною площею 236 метрів квадратних.
Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 239-2 КК України, як незаконне заволодіння поверхневим (ґрунтовим) шаром земель водного фонду в особливо великих розмірах.
Вказана кваліфікація на думку суду є правильною.
18 січня 2024 року між прокурором Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_3 за участю захисника - ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості, у відповідності до вимог ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Згідно вказаної угоди ОСОБА_3 беззастережно визнала свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України в обсязі обвинувачення. Також, вказаною угодою сторони погодили покарання за ч. 1 ст. 239-2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу в розмірі 450 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 7650 грн. з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною із зняттям та перенесенням ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок на строк 1 рік.
Згідно ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання.
В судовому засіданні прокурор просив затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченій узгоджену міру покарання.
Обвинувачена підтвердила факт укладення добровільно угоди про визнання винуватості, визнала обставини інкримінованого кримінального правопорушення, розуміє узгоджене покарання та просила затвердити угоду про визнання винуватості.
Захисник просила затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , відповідно до ст. 12 КК України за ч. 1 ст. 239-2 КК України є проступком.
При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачена цілком розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови даної угоди відповідають вимогам КПК України та КК України.
Обвинувачена за місцем проживання характеризується позитивно, раніше не судима, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3 , є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
Витрати на залучення експерта відсутні.
Речові докази по кримінальному провадженні відсутні.
Суд, переконавшись, що укладення угоди є добровільним, умови угоди не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, не суперечать вимогам закону та інтересам суспільства, правова кваліфікація кримінального правопорушення є правильною, узгоджена міра покарання відповідає характеру і тяжкості обвинувачення, суд вважає можливим затвердити угоду про визнання винуватості, визнати ОСОБА_3 винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України, та призначити їй узгоджене сторонами покарання.
Керуючись ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості, що укладена між прокурором Волочиської окружної прокуратури Хмельницької області ОСОБА_2 та обвинуваченою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю захисника - ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за ч. 1 ст. 239-2 КК України.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 239-2 КК України із застосуванням ст. 69 КК України та призначити їй узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 450 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 7650 (сім тисяч шістсот п'ятдесят) грн. з позбавленням права займатися діяльністю, пов'язаною із зняттям та перенесенням ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельних ділянок на строк 1 рік.
Вирок може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з підстав передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок суду першої інстанції на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим (підозрюваним) може бути оскаржений в апеляційному порядку:
- обвинуваченим, його захисником виключно з підстав: призначення судом покарання суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі, не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч.4 ст.469 КПК України угода не може бути укладена.
У разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку протягом встановленого законом строку давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
Копію вироку суду після його проголошення негайно вручити обвинуваченій, прокурору, захиснику.
Суддя