Справа №303/11340/23
2/303/1779/23
23 січня 2024 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
у складі головуючої судді Курах Л.В.
секретар судового засідання Немеш Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мукачівської міської ради про відшкодування моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мукачівської міської ради про відшкодування моральної шкоди завданої протиправними рішеннями Мукачівської міської ради у період з 23 травня 2019 року по 23 липня 2020 року. На обґрунтування своїх вимог вказав, що 08 травня 2019 року звернувся до Мукачівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території міста Мукачево в межах АДРЕСА_1 , суміжної з земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:019:0151. Однак рішеннями Мукачівської міської ради двічі відмовлено у наданні вказаного дозволу без зазначення жодних поважних причин.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року у справі №260/802/19 п.5 рішення Мукачівської міської ради №1399 від 23.05.2019 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визнано протиправним та зобов?язано Мукачівську міську раду повторно розглянути на черговій сесії клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,10 га.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 року залишено без змін.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року Мукачівську міську раду зобов?язано подати звіт про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 року у справі №260/802/19.
20 серпня 2020 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду прийнято звіт Мукачівської міської ради про виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.20 19 року у справі № 260/802/19.
17 грудня 2019 року рішенням 70 сесії 7 скликання № 1697 Мукачівська міська рада повторно відмовила у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,10 га.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 27.01.2020 року у справі № 260/94/20 рішення Мукачівської міської ради № 1697 від 17.12.2019 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визнано протиправним.
Вказане рішення постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 року залишено без змін.
23 липня 2020 року рішенням 81 сесії 7 скликання №1975 відповідач втретє відмовив у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою.
Таким чином, прийняття відповідачем протиправних рішень у період з 23 травня 2019 року по 23 липня 2020 року щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди за вказані незаконні дії.
Вважає, що поведінка відповідача має протиправний характер та є тривалою, захист його порушеного права тривав понад 2,5 роки, відповідач прийняв два незаконні рішення, які скасовані судами, таким чином, рахує дії відповідача умисними та протиправними. Просить стягнути з Мукачівської міської ради моральну шкоду завдану незаконними рішеннями у розмірі 294 800,00 гривень.
Ухвалою судді від 05.12.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Учасники справи заперечень щодо можливості судового розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін не висловили, тому з урахуванням положень частини п'ятої ст.279 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглянув справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Представник відповідача подав до суду відзив, у якому вказав, що обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги судовими рішеннями у справах №260/802/19 та №260/94/20, позивач не зазначає про судову справу №260/356/21, у якій позивач оскаржив рішення Мукачівської міської ради. 05 березня 2021 року Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 260/356/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Мукачівської міської ради про визнання рішення протиправним та зобов?язання вчинити певні дії, було прийнято рішення, яким адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення 81 сесії Мукачівської міської ради 7-го скликання № 1975 від 23.07.2020 року про відмову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,10 га, що знаходиться на території міста Мукачево, в межах кварталу Дулова та Північний ур. Баняски; зобов?язано Мукачівську міську раду повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії Мукачівської міської ради клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,10 га, що знаходиться на територі міста Мукачево, в межах кварталу Дулова та Північний, ур. Баняски, з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року у справі №260/356/21 скасовано, та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовлено у відкритті касаційного провадження на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 260/356/21.
Відтак, наведеними вище фактичними обставинами справи беззаперечно стверджується те, що рішення Мукачівської міської ради, яким ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, є чинним, а відтак виключає умисність та протиправність дій органу місцевого самоврядування, про яку зазначає позивач у п. І позовної заяви.
Щодо тривалості судових проваджень зазначає, що Мукачівська міська рада не визначала тривалість перебігу процесуальних строків розгляду судами заявлених ОСОБА_1 адміністративних позовів. Також позивач не надав суду жодних доказів своїх моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Судом встановлено, що 06.05.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Мукачівської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою у межах норм безоплатної приватизації щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на території міста Мукачево в межах АДРЕСА_1 , суміжної з земельної ділянки з кадастровим номером 2110400000:01:019:0151, площею 0,10 га (а.с.15-19).
Згідно витягу з рішення 57 сесії 7-го скликання № 1399 від 23.05.2019 року відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та індивідуального садівництва (а.с.23-24).
08.06.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та зобов'язати вчинити дії до відповідача Мукачівської міської ради (а.с.25-27).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №260/802/19 від 15.08.2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано п.5 рішення 57 сесії Мукачівської міської ради 7-го скликання №1399 від 23.05.2019 року, в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,10 га (а.с.28-32).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.11.2019 року рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2019 року у справі №260/802/19 залишено без змін (а.с.33-35).
Згідно рішення 70 сесії 7-го скликання №1697 від 17.12.2019 року відмовлено у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.36-37).
02.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання протиправним та зобов'язати вчинити дії до відповідача Мукачівської міської ради (а.с.38-43).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №260/94/20 від 09.01.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Мукачівської міської ради № 1697 від 17.12.2019 року про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою визнано протиправним (а.с.44-48).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2020 року рішення №260/94/20 залишено без змін (а.с.49-51).
Згідно витягу з рішення 81 сесії 7-го скликання № 1975 від 23.07.2020 року відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,10 га, що знаходиться на території міста Мукачево, в межах кварталу «Дулова та Північний», ур.Баняски на підставі невідповідності бажаного цільового призначення земельної ділянки (а.с.52).
25 січня 2021 року ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 звернувся із позовною заявою про визнання протиправним та зобов'язати вчинити дії до Закарпатського окружного адміністративного суду (а.с.53-58).
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду №260/356/21 адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення 81 сесії Мукачівської міської ради 7-го скликання № 1975 від 23.07.2020 року; зобов?язано Мукачівську міську раду повторно розглянути на черговій (позачерговій) сесії Мукачівської міської ради клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,10 га, що знаходиться на території міста Мукачево, в межах кварталу Дулова та Північний, ур. Баняски, з урахуванням висновків суду; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.59-62).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2021 року у справі №260/356/21 скасовано, та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог (а.с.78-80).
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 відмовлено у відкритті касаційного провадження на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2021 року у справі № 260/356/21 (а.с.81).
Відповідно до частини першої та пункту 9 частини другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За загальним правилом зобов'язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. Водночас, одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.
За змістом частини першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.
У пункті третьому постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості, вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача.
В п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Поряд з цим, факт звернення до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди покладає на позивача у даній справі обов'язок довести, що зазначені ним втрати немайнового характеру не є абстрактними, а дійсно були понесені позивачем.
Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суд встановлює наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди.
Фактичний аналіз змісту наявних у матеріалах справи доказових матеріалів свідчить про те, що позивачем не доведено факту заподіяння йому шкоди морального характеру, внаслідок зазначеної ним ситуації із створення перешкод у доступі до будинку, створення таких перешкод відповідачем та існування причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та шкодою немайнового характеру, а також наявності самої моральної шкоди.
Відсутність цих обов'язкових елементів, виключає наявність складу цивільного правопорушення, за наявності якого можуть бути задоволенні вимоги про відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб'єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її завдання - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 612/3521/16-ц).
За загальним правилом, підставою виникнення зобов'язання з компенсації моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою (постанови Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20 та від 03 лютого 2022 року у справі № 686/13784/21).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені правилами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи згаданих органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.
У пункті 32 постанови від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого правового акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.
У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц Велика Палата Верховного Суду наголосила, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. За змістом статей 1173, 1174 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини. Водночас потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди (див. постанову Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 686/21800/21).
Відповідно до статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні кожного окремого спору про відшкодування моральної шкоди необхідно встановити та довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.
Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому моральної шкоди внаслідок прийняття відповідачем відмови у наданні вищевказаного дозволу, сам факт не надання дозволу на розроблення проекту землеустрою не породжує наслідки цивільно-правового характеру.
Покликання позивача на постанову Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908-16-ц є безпідставним, оскільки рішення Мукачівської міської ради, яким ОСОБА_1 було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, є чинним.
Суд не приймає до уваги наведений позивачем розрахунок моральної шкоди за аналогією Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки вказаним законом урегульовано порядок відшкодування шкоди особі у зв'язку з незаконним притягненням її до кримінальної відповідальності, тобто різні змістом та характером правовідносини, ніж у даній справі.
Враховуючи вищевикладені норми права, встановлені судом обставини справи, позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, а також причинного зв'язку між завданою шкодою і протиправними діями відповідача.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 2, 3, 10, 12, 13, 18, 76-81, 263-265, 279, 354-355 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Мукачівська міська рада (89600, м.Мукачево, площа Духновича, 2, ЄДРПОУ 38625180).
Головуюча Л.В.Курах