Справа №932/450/24
Номер провадження №1-кс/932/186/24
22 січня 2024 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 розглянувши клопотання слідчого СВ Дніпровського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , погоджене прокурором Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про арешт майна, в досудовому розслідуванні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024041030000283 від 20.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.15, п. 1, 5 ч.2 ст.115 КК України,-
22 січня 2024 року (поданого до відправлення 21.01.2024) до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого в якому він просив накласти арешт у вигляді заборони відчуження, користування та розпорядження майном, вилучено в ході обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який проведено 20.01.2024, в ході якого виявлено та вилучено речі.
Перевіривши клопотання та додатки до нього приходжу до наступного висновку.
Статтею 131 КПК України, передбачено, що одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Відповідно до ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого про арешт майна повинно бути зазначено відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Слідчий в мотивувальній частині ухвали вказав як на підставу для накладення арешту лише на те, що транспортний засіб визнаний речовим доказом та відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та вважає, що накладення арешту на автомобіль повинно бути здійснено шляхом заборони будь-кому користуватись, розпоряджатись та відчужувати дане майно.
Однак, слідчий взагалі не зазначив про обставини, які вказують на те, що існують ризики приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна. Також, не зазначив яким чином такі дії можуть вплинуть на хід розслідування по даному кримінальному провадженню.
Слід зазначити, що сам по собі факт того, що майно є речовим доказом не є достатньою підставою для накладення арешту на майно.
До того ж слідчий не зазначає, що такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є необхідним.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що при зверненні з клопотанням про застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, не в повній мірі слідчим обґрунтовано існування ризиків та їх вплив на хід розслідування по даному кримінальному провадженню, не дотримано балансу між забезпеченням дієвості такого заходу та дотримання прав власника майна, що в свою чергу свідчить про невідповідність клопотання вимогам ст. 171 КПК України, у зв'язку з чим слідчий суддя на підставі ч.3 ст. 172 КПК України повертає клопотання про арешт майна прокурору та встановлює строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-172 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого - повернути прокурору Центральної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 та встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1