Провадження № 2-др/641/22/23 Справа № 553/5692/22
23 січня 2024 року м. Харків
Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ященко С.О.,
за участю секретаря судового засідання Чабанової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові питання про розподіл судових витрат по цивільній справі № 553/5692/22
позивач: ОСОБА_1
відповідач: ОСОБА_2
про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності,-
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 11.12.2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю та визнання права власності відмовлено.
З огляду на заяву представника відповідача адвоката Слупицького В.С., подану в порядку ч.8 ст.141 ЦПК України, питання про розподіл судових витрат призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.12.2023 року.
Встановлено відповідачу ОСОБА_2 строк до 16.12.2023 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат.
18.12.2023 року (понеділок) через систему «Електронний суд» представником ОСОБА_2 подано заяву про ухвалення додаткового рішення. У вказаній заяві представник ОСОБА_2 адвокат Мироненко С.С. просить стягнути з позивача судові витрати відповідача, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу, в загальній сумі 30 400 грн.
В обґрунтування заяви посилається на те, що представниками відповідача адвокатами Слупицьким В.С. та Мироненко С.С. документально підтверджені понесені судові витрати відповідача на правову допомогу у розмірі 15200грн. кожному з адвокатів.
19.12.2023 року за клопотання представника позивача розгляд питання про розподіл судових витрат відкладено до 23.01.2024 року.
23.01.2024 року представником позивача адвокатом Кайдашовим В. подано письмові пояснення щодо заяви про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить вказану заяву залишити без задоволення.
Зокрема, зазначає, що в доданих документах підписи від імені Габор є відмінними один від одного, а тому достеменно невідомо, чи укладала вона договори з адвокатами, чи підписувала акти приймання-передачі послуг та чи сплачувала кошти за такі послуги. Крім того, вказує на те, що заява про ухвалення додаткового рішення подана адвокатом Мироненко С.С., який не брав особисту участь у справі, не складав процесуальні документи, не зазначений в рішенні суду від 11.12.2023 року; від адвоката Слупицького В.С. не подано заяву про ухвалення додаткового рішення, адвокат Слупицький В.С. здійснює свою адвокатську діяльність у складі адвокатського об'єднання "ЛОЄРС", а тому договір про надання правової допомоги мав укладатись саме з адвокатським об'єднанням. Також при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності та розумності адвокатських послуг. Відповідно до ст. 134 ЦПК України попередній розрахунок судових витрат подається стороною разом з першою заявою по суті спору, для відповідача таким документом є відзив на позов. Поданий відповідачем документ не може вважатися відзивом на позовну заяву, оскільки не відповідає вимогам ст. 178 ЦПК України, а тому відповідачем не дотриманий порядок заявлення вимог про суми понесених судових витрат.
У судове засідання 23.01.2024 року сторони не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку, у заяві про ухвалення додаткового рішення представник відповідача ОСОБА_3 просить проводити розгляд питання про розподіл судових витрат за відсутності відповідача та її представника.
Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Розглянувши питання про розподіл судових витрат в межах справи №553/5692/22, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3).
Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем ОСОБА_1 сплачено судовий збір у розмірі 4604,42грн., що підтверджується квитанцією 7890-5294-7131-4020 від 31.10.2022 року.
Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору підлягають покладенню на позивача.
Відповідно до ч. 1 статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (за наявності заперечень учасника справи, якими є відповідні заперечення представника відповідача), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Верховний Суд у своїй постанові від 03 травня 2018 року в справі №372/1010/16-ц дійшов висновку, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме, надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат, стороні на користь якої ухвалено судове рішення.
Верховний Суд у постановах від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18, від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, додатковій постанові від 14 квітня 2022 року у справі № 755/18750/20 сформував висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
В обґрунтування розміру понесених відповідачем ОСОБА_2 витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надано наступні документи:
1.Договір про надання правової допомоги від 14.04.2023 року, укладений між адвокатом Слупицьким В.С. та Габор І.А. Розмір гонорару адвоката визначається в додатковій угоді;
2.Додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 14.08.2023 року, укладена 14.04.2023 року між адвокатом Слупицьким В.С. та Габор І.А., відповідно до якої сторони погодили розмір гонорару адвоката за надання послуг з ознайомлення з матеріалами справи та участі у судових засідання у фіксованому розмірі у сумі 15200грн. Надання кінцевого переліку послуг та факт оплати оформлюється сторонами шляхом підписання акту наданих послуг;
3.Акт виконаних робіт від 18.12.2023 року за договором про надання правової допомоги від 14.04.2023 року. Відповідно до акту адвокатом Слупицьким В.С. виконані обумовлені договором роботи, розрахунки за юридичні послуги здіснені ОСОБА_2 в повному обсязі до піжписання цього акту, сторонами при виконання договору від 14.04.2023 року погоджені наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях по справі № 553/5692/22;
4.Прибутковий касовий ордер № 1 від 18.12.2023 року про прийняття адвокатом Слупицьким В.С. від ОСОБА_2 15200грн. Підстава: ознайомлення з матеріалами справи, участь у судових засіданнях по справі № 553/5692/22;
5.Договір від 14.08.2023 року, укладений між адвокатом Мироненко С.С. та Габор І.А., про надання останній правової допомоги по справі № 553/5692/22. Розмір гонорару адвоката визначається в додатковій угоді;
6.Додаткова угода до договору про надання правової допомоги від 14.08.2023 року, укладена 14.08.2023 року між адвокатом Мироненко С.С. та Габор І.А., відповідно до якої сторони погодили розмір гонорару адвоката за надання послуг з ознайомлення з матеріалами справи опрацювання правової позиції сторін, подання заяв, адвокатських запитів, написання відзиву на позовну заяву, подання заяви про розподіл судових витрат по справі № 553/5692/22 у фіксованому розмірі у сумі 15200грн. Надання кінцевого переліку послуг та факт оплати оформлюється сторонами шляхом підписання акту наданих послуг;
7.Акт виконаних робіт від 18.12.2023 року за договором про надання правової допомоги від 14.08.2023 року. Відповідно до акту адвокатом Мироненко С.С. виконані обумовлені договором роботи, розрахунки за юридичні послуги здійснені ОСОБА_2 в повному обсязі до підписання цього акту, сторонами при виконання договору від 14.08.2023 року погоджені наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи, опрацювання правової позиції сторін, подання заяв, адвокатських запитів, написання відзиву на позовну заяву, подання заяви про розподіл судових витрат по справі № 553/5692/22;
8.Прибутковий касовий ордер № 11 від 18.12.2023 року про прийняття адвокатом Мироненко С.С. від ОСОБА_2 15200грн. згідно договору про надання правової допомоги від 14.08.2023 року.
При цьому суд зазначає, що подана в підтвердження розміру понесених відповідачем витрат на правову допомогу Додаткова угода до договору про надання правової допомоги між адвокатом Слупицьким В.С. та Габор І.А., має дефект форми, оскільки укладена 14.04.2023 року до договору від 14.08.2023 року. Враховуючи, що відповідно до умов договору розмір гонорару визначається саме у додатковій угоді, суд зазначає, що ОСОБА_2 не надано належних та достовірних доказів на підтвердження вартості правових послуг, наданих відповідачу адвокатом Слупицьким В.С.
З огляду на викладене, підстави для покладення витрат ОСОБА_2 на правову допомогу, надану адвокатом Слупицьким В.С., на позивача відсутні.
Щодо розподілу витрат на правову допомогу, надану адвокатом Мироненко С.С., то, як вбачається з матеріалів справи, для представництва інтересів ОСОБА_2 адвокатом Мироненко С.С. по справі подані наступні документи: заява про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді, відзив на позовну заяву, заява про ухвалення додаткового рішення. Матеріали справи не містять відомостей про складання адвокатом Мироненко С.С. по цій справі адвокатських запитів та клопотань, про що зазначено в акті виконаних робіт від 18.12.2023 року.
Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом Мироненко С.С. роботи (ознайомлення з матеріалами справи, складання відзиву на позовну заяву та заяви про ухвалення додаткового рішення), принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також з урахуванням поданого представником позивача заперечення щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність зменшити їх розмір та стягнути з позивача на користь відповідача 3 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд -
Витрати ОСОБА_1 зі сплати судового збору покласти на ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000 грн. 00 коп.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст додаткового рішення складено 23.01.2024 року.
Суддя С. О. Ященко