справа № 208/407/24
№ провадження 1-кс/208/113/24
Іменем України
17 січня 2024 р. м. Кам'янське
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчогоСВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська, громадянина України, маючого середньо спеціальну освіту, неодруженого, на утриманні дітей не маючого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , в посаді стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого на підставі ст.89 КК України,-
Слідчий звернувся до суду із клопотанням погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Слідчий у своєму клопотанні посилається на те, що ОСОБА_5 може переховуватись від органу досудового розслідування та / або суду так, як підозрюваний не має сталих соціальних зв'язків (офіційно зареєстрованого шлюбу, осіб на утриманні, тощо), крім цього останній підозрюється у вчиненні тяжкого злочину. При цьому у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні даного кримінального правопорушення йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років, а відтак усвідомлюючи невідворотність настання покарання за вчинене діяння та санкцію інкримінованого кримінального правопорушення, вказує на те, що підозрюваний може у будь-який момент залишити межі міста та області з метою переховування від органу досудового розслідування та / або суду з метою уникнення покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, що може виразитися у вигляді втечі. Також встановлено, що підозрюваний з 25.09.2023 по теперішній час самовільно залишив військову частину, не повідомивши керівному складу про місце свого перебування тощо. Вказане свідчить, що підозрюваний, перебуваючи на волі, зможе залишити місце проживання та прийняти спроби переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення, як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Жодних стримуючих факторів, які б свідчили, що підозрюваним не будуть вживатися перешкоди у відправленні правосуддя в спосіб неявки в судові засідання, - не встановлено.
Вчините інше кримінальне правопорушення так, як підозрюваний ОСОБА_5 , не має міцних сталих соціальних зв'язків, що вказує на те, що він й у подальшому буде вчинювати кримінальні правопорушення, оскільки останній самовільно залишив військову частину без поважних причин, строк якого перевищує три доби. В ході проведення досудового розслідування встановлено, що за даним фактом першим СВ (з дислокацією у м. Краматорську) територіального управління ДБР, розташованого у м. Краматорську розпочате кримінальне провадження № 62022050010001185 від 18.11.2023 за ч. 4 ст. 408 КК України, тобто за фактом вчинення дезертирства, діяння, передбачене частинами першою або другою цієї статті, вчинене в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці. Отже існує достатньо підстав вважати, що перебуваючи поза межами місця позбавлення волі останній може вчинити інші кримінальні правопорушення.
Незаконно впливати на потерпілого, свідків так, як перебування підозрюваного ОСОБА_5 поза межами установ, що утримують осіб під вартою, створює загрозу здійснення впливу на потерпілого та свідків у вказаному кримінальному провадженні. Враховуючи те, що підозрюваний, перебуваючи поза межами місця позбавлення волі, може негативно впливати на психологічний та моральний стан потерпілого та свідків, безперешкодно спровокувати та викликати у них бажання відмовитися від наданих свідчень, які є беззаперечними доказами вини підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, очікуючи на можливу помсту з його боку, шляхом умовляння, тиску, погроз, залякувань, викликання жалю до себе, або будь-яким іншим способом. Окрім цього, місцем вчинення кримінального правопорушення, є фактичне місце проживання потерпілого та свідка. Вищевказане може вплинути на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які згідно ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а саме встановлення мотиву і мети вчинення кримінального правопорушення, а також виду і розміру завданої шкоди тощо. Крім того, відповідно до ст. 23 КПК України - суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Вважаю, що ризик прийняття підозрюваним спроб незаконного впливу на свідків, враховуючи спосіб вчинення кримінального правопорушення, які безпосередньо перед судом не допитані, з метою переконання або змушення останніх надати показання в вигідному для нього аспекті є реальним.
В судовому засіданні слідчий підтримала своє клопотання, посилалась на обставини зазначені в клопотанні, обрати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Прокурор підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити з підстав, наведених у клопотанні.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив застосувати більш м'який запобіжний захід , як домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання, просив застосувати більш м'який запобіжний захід , як домашній арешт.
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що познайомились на тепличному комбінаті, біля 6 місяців, мешкає з ОСОБА_5 з жовтня місяця в квартирі її матері, яка не проти його проживання. вона знала, що він військово службовий, який проходив лікування. Що його виключили з частини їй не відомо, гроші він отримував.
Слідчий суддя, вислухавши слідчого, прокурора, захисника, підозрюваного, свідка, вивчивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів клопотання відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 116 від 11 травня 2022 року ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та призначено на посаду стрільця-помічника гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону.
Солдат ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем, обізнаним з порядком зберігання, використання та носіння вогнепальної зброї відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Відповідно до Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної і охолощеної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зберігання бойових припасів здійснюється відповідно до дозвільної системи, яка є особливим порядком виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, обліку і використання спеціально визначених предметів, матеріалів і речовин, а також відкриття та функціонування окремих підприємств, майстерень і лабораторій з метою охорони інтересів держави та безпеки громадян.
Відповідно до положень додатку № 1 затвердженого п. 1 постанови Верховної Ради України від 07.06.1992 № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна», п. п. 1-4, 9, 15 Положення по дозвільну систему, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 № 576, п. п. 2.8, 8.1, 8.2, 8.9 Інструкції про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної, холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та патронів до них, а також боєприпасів до зброї, основних частин зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України від 21.08.1998 № 622, зброя, боєприпаси (крім мисливської і пневматичної зброї і боєприпасів до неї, а також спортивної зброї і боєприпасів до неї, що придбаються громадськими об'єднаннями з дозволу органів внутрішніх справ), вибухові речовини й засоби вибуху не можуть перебувати у власності громадян, громадських об'єднань, міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав на території України. Право носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, чи збут вогнепальної зброї, бойових припасів здійснюється на підставі передбачених законом дозволів.
Пунктами 5, 6, 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», визначено, що під бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху. До вибухових речовин належать порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню. Під вибуховими пристроями слід розуміти саморобні чи виготовлені промисловим способом вироби одноразового застосування, спеціально підготовлені і за певних обставин спроможні за допомогою використання хімічної, теплової , електричної енергії або фізичного впливу (вибуху, удару) створити вражаючі фактори спричинити смерть, тілесні ушкодження чи істотну матеріальну шкоду - шляхом вивільнення, розсіювання або впливу токсичних хімічних речовин, біологічних агентів, токсинів, радіації, радіоактивного матеріалу, інших подібних речовин.
Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 3 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», визначено, що незаконне носіння холодної зброї є умисними, вчиненими без передбаченого законом дозволу діями по їх переміщенню, транспортуванню особою безпосередньо при собі (в руках, одязі, сумці, спеціальному футлярі, транспортному засобі тощо).
Так, ОСОБА_5 проходячи військову службу під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», в посаді стрільця-помічника гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, в порушення Положення про дозвільну систему, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 за № 576, та Інструкції «Про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів», затвердженої наказом Міністра внутрішніх справ України № 622 від 21 серпня 1998 року діючи умисно, перебуваючи в районі м. Славянськ, Донецької області, 19.06.2022 у денний час доби (більш точного місця, часу та дати під час досудового розслідування не встановлено) знайшов осколкову наступальну ручну гранату типу М67, після чого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел направлений на придбання, носіння та зберігання бойових припасів без передбаченого законом дозволу з метою їх подальшого використання.
Реалізуючи свій прямий умисел, направлений на незаконне придбання, носіння та зберігання вибухових речовин без передбаченого законом дозволу, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що знайдені ОСОБА_5 предмет - осколкова наступальна ручна гранату типу М67 відносяться до бойових припасів, привласнив їх та почав носити їх безпосередньо при собі, чим скоїв незаконне придбання та носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
У подальшому, приблизно 24.09.2022 у денний час доби (більш точного часу та дати під час досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_5 маючи при собі осколкову наступальну ручну гранату типу М67 приніс її за місцем свого мешкання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав вищевказані бойові припаси без передбаченого законом дозволу.
14.01.2024 приблизно о 21:00 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , біля вікна залу кв. АДРЕСА_4 , ОСОБА_5 , привів гранату марки «М-67 у бойовий стан, поклав, між віконною рамою та зовнішньою решіткою, після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
Також, ОСОБА_5 проходячи військову службу під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», в посаді стрільця-помічника гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону, відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та Законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців, однак діючи умисно в порушення зазначених вимог чинного законодавства 14.01.2024 приблизно о 21:00 годині, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , біля вікна залу кв. 3, реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на безпричинне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, привів у бойовий стан, поклав заздалегідь заготовлену для нанесення тілесних ушкоджень гранату марки «М-67» (ручна американська граната), між віконною рамою та зовнішньою решіткою, після чого ОСОБА_5 залишив місце вчинення кримінального правопорушення.
Постановою прокурора Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , кримінальні провадження , зареєстровані у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12024041160000066 від 15.01.2024 за ч.4 ст. 296 та № 12024041160000067 від 15.01.2024 ч. 1 ст. 263 КК України, об'єднані в одне кримінальне провадження № 12024041160000066 від 15.01.2024 за ч.4 ст. 296 та ч. 1 ст. 263 КК України.
Таким чином ОСОБА_5 , підозрюється за фактом хуліганство, тобто застосування іншого предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень та придбання, носіння та зберігання, бойових припасів без передбаченого законом дозволу, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.4 ст. 296 та ч. 1 ст. 263 КК України.
15 січня 2024 року про підозру у вчиненні зазначеного кримінальних правопорушень із правовою кваліфікацією за ч.4 ст. 296 та ч. 1 ст. 263 КК України було повідомлено ОСОБА_5 .
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідчому судді належить користуватися практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Із аналізу практики Європейського суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», «Мерабішвілі проти Грузії» можна виділити такі критерії стандарту доказування «обґрунтована підозра»: існування фактів та інформації, які дали змогу переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення; факти, якими обґрунтовується підозра можна «розумно» вважати такими, що підпадають під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність; обґрунтованість підозри не може встановлюватися in abstracto або ґрунтуватися на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватися конкретними доказами в кримінальному провадженні; стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.
У судовому засіданні слідчим суддею досліджені, зокрема, такі документи з метою встановлення причетності/непричетності ОСОБА_5 до вчинення злочину у якому він підозрюється, а саме: оглядом місця події за адресою: АДРЕСА_5 , протоколом огляду, свідченнями підозрюваного, протоколом проведення слідчого експерименту, та іншими слідчими діями.
На підставі сукупності досліджених документів, слідчий суддя дійшов висновку про те, що дійсно могли мати місце обставини про які зазначає орган досудового розслідування і що до їх вчинення може бути причетний ОСОБА_5 .
Слідчий суддя наголошує, що стандарт «обґрунтованості підозри» не вимагає існування доказів, достатніх для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку. При вирішенні питання щодо існування обґрунтованої підозри у розрізі наявності підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначення вірогідності та достатності підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також того, чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Таким чином, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину за викладених у клопотанні обставин.
Отже вказане може бути підставою для обрання запобіжного заходу.
Щодо існування ризиків слідчий суддя зазначає наступне.
В обґрунтування клопотання слідчий посилається на існування таких ризиків:
- ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду;
- впливати на свідків та на потерпілого у даному кримінальному провадженні;
- вчините інше кримінальне правопорушення.
Ризики переховування від органів досудового розслідування, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні так, як місцем вчинення кримінального правопорушення, є фактичне місце проживання потерпілого та свідка, та вчините інше кримінальне правопорушення обґрунтовує: тяжкістю злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , може переховуватись з метою уникнення покарання за вчинений злочин, не дотримується суспільних норм поведінки та моралі, постійно порушує обов'язки, підозрюваний ОСОБА_5 не має сталих соціальних зв'язків (офіційно зареєстрованого шлюбу, осіб на утриманні, тощо).
Оцінюючи доводи щодо існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України слідчий суддя виходить із такого.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Оцінивши доводи, наведені у клопотанні слідчий суддя вважає, що сторона обвинувачення у судовому засіданні довела наявність підстав вважати, що існує ризик того, що ОСОБА_5 , може переховуватися від органів досудового розслідування, впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на таке.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи вимоги ч.1 та ч.2 ст.177 КПК України, на стадії досудового розслідування кримінального провадження слідчий суддя вважає, що він не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування відносно неї запобіжного заходу.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, що забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.296 та ч. 1 ст. 263 КК України, які є тяжкими злочинами та відповідальність за вчинення якого передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк до 7 років.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Суворість покарання за вчинення злочину, який інкримінуються у сукупності із обґрунтованістю повідомленої йому підозри збільшує ризик переховування від органів досудового розслідування чи суду.
Таким чином, під час розгляду клопотання сторона обвинувачення довела існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України є підставою для обрання запобіжного заходу.
Щодо не можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України слідчий суддя зазначає наступне.
За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного, міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.
Відповідно до наведеної норми, слідчий суддя, з урахуванням тяжкості злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри; доведення стороною обвинувачення існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушеннь за яке передбачено покарання до 7 років позбавлення волі, суд вважає, що цих обставин, у сукупності із наданими документами достатньо для того, щоб обрати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
В свою чергу, достатніх документів на спростування доводів, наведених слідчим та прокурором в обґрунтування неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу, а ніж тримання під вартою, сторона захисту не надала. Так само, як і не надала документів, які мають враховуватися при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу.
Отже, враховуючи викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що на теперішній час, обрання більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
З огляду на ці обставини відсутні підстави для застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави та покладення обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Отже з урахуванням тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 доведення стороною обвинувачення наявності обґрунтованої підозри та існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави.
Окрім цього, відповідно до вимог ч. 4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; щодо злочину, який спричинив загибель людини; щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України.
Так, з урахуванням того, що розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваного чи обвинуваченого у вчиненні тяжкого злочину та відсутність у ОСОБА_5 будь-яких доходів, також те, що злочин вчинений без застосуванням насильства або погрозою його застосування, суд вбачає підстави для визначення застави.
Викладене у сукупності дає підстави для задоволення клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 .
Керуючись статтями 176-179, 184, 186, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Кам'янського РУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Дніпровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задовольнити.
Застосувати у рамках кримінального провадження № 12024041160000066 від 15.01.2024 за ч.4 ст. 296 та ч. 1 ст. 263 КК України, до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська, громадянина України, маючого середньо спеціальну освіту, неодруженого, на утриманні дітей не маючого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , в посаді стрілець-помічник гранатометника 2 стрілецького відділення 2 стрілецького взводу 4 стрілецької роти 2 стрілецького батальйону, у військовому званні «солдат», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого на підставі ст. 89 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13 березня 2024 року.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 182, ч. 4 ст. 183 КПК України, визначити розмір застави в розмірі 242 240 гривень. У разі внесення застави на депозитний рахунок Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, вважати, що до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , застосовано запобіжний захід у вигляді застави та покласти на нього наступні зобов'язання, які він повинен буде виконувати строком до 13 березня 2024 року:
- з'являтися за першим викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1