Справа № 320/5740/19 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Кушнова А.О.
Іменем України
23 січня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Коротких А.Ю.,
Єгорової Н.М.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УМЕДО ГРУП" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.06.2019 № 0001881202, видане Головним управлінням ДФС у Київській області, яким визначено завищення ТОВ «Умедо Груп» від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2019 року на загальну суму ПДВ 503 776 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2023 позов задоволено.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Умедо Груп» (ідентифікаційний код: 39022461, місцезнаходження: 08000, Київська обл., Макарівський р-н, смт. Макарів, вул. Ватутіна, буд. 62) як юридична особа зареєстроване 13.12.2013 (номер запису: 1 340 102 0000 001481), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Основний вид діяльності позивача за КВЕД: виробництво медичних і стоматологічних інструментів і матеріалів (32.50).
Позивач з 01.11.2014 зареєстрований платником податку на додану вартість із індивідуальним податковим номером 390224610141, що підтверджується витягом з реєстру платників податку на додану вартість.
У період з 19.04.2019 по 14.05.2019 Головним управлінням ДФС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Умедо Груп» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2019 року.
За результатами перевірки складений акт від 17.05.2019 № 398/10-36-12-02/39022461, згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст.14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК, в результаті чого завищено від'ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за лютий 2019 року на загальну суму ПДВ 503 776 грн.
Позивачем були подані до Головного управління ДФС у Київській області заперечення до акту перевірки за вих. № 30/05-1 від 30.05.2019.
Розглянувши заперечення Головне управління ДФС у Київській області листом «Про розгляд заперечень» від 07.06.2019 №20185/10/10-36-12-02-10 повідомило позивача, що заперечення позивача залишено без задоволення, а висновки акта перевірки від 17.05.2019 № 398/10-36-12-02/39022461 без змін.
На підставі висновків акта перевірки від 17.05.2019 № 398/10-36-12-02/39022461 Головне управління ДФС у Київській області прийняло податкове повідомлення-рішення від 10.06.2019 №0001881202, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 503 776,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся зі скаргою на вказане податкове повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України.
За результатами розгляду скарги позивача Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 22.08.2019 №40438/6/99-99-11-04-01-25, яким скаргу позивача залишила без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 10.06.2019 №0001881202 без змін.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про порушення позивачем вимог пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст.14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6, абз. «б» п. 200.4 ст. 200 ПК є необґрунтованим.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Відповідно до підпунктів «а», «б» пункту 185.1 статті 185 ПК об'єктом оподаткування (податком на додану вартість) є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.10 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пунктів 198.1, 198.2 статті 198 ПК до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленню пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 ПК. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV).
Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
При цьому, варто звернути увагу, що одним із принципів бухгалтерського обліку та фінансової звітності є превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми (стаття 4 Закону №996-XIV). У відповідності до зазначеного принципу, неважливо яку операцію було оформлено документально, значення має виключно те, яка операція була здійснена фактично. Тобто, документальне оформлення операції, відмінної від тої, яка реально відбулася, не дає права особі обліковувати таку операцію, натомість обліку підлягає та операція, яка фактично відбулася.
Відповідно до статті 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
З огляду на викладені норми первинний документ може бути підставою для бухгалтерського та податкового обліку виключно у разі фактичного здійснення тієї господарської операції, про яку він містить відомості. Тобто для бухгалтерського та податкового обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції.
Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податку.
Таким чином, предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самої господарської операції, а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту позивача.
Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх доводів щодо неправомірності формування позивачем спірних сум податкової звітності контролюючий орган вказав на нереальність господарських операцій позивача з ТОВ «Спеценергопроммонтаж».
Так, між ТОВ «Умедо Груп» (далі - замовник) та ТОВ «Спеценергопроммонтаж» (далі - підрядник) були укладені договори підряду №30/05-18 від 30.05.2018 (том 1 а.с. 62-68), №19/06-18 від 19.06.2018 (том 1 а.с. 81-87), №25/07-18 від 25.07.2018 (том 1 а.с. 94-100), №05/09-18 від 05.09.2018 (том 1 а.с. 111-117).
За умовами пункту 1.1 зазначених договорів підряду замовник доручає, а підрядник зобов'язується на свій ризик, власними силами та з власних матеріалів виконувати роботи з виготовлення та монтажу трубопроводів оборотної води, арматури та обладнання, виготовлення та монтажу трубопроводів повітря та арматури, виготовлення та монтажу обладнання та трубопроводів повітряної компресорної, виготовлення та монтажу арматури та трубопроводів повітря для чистих приміщень, на об'єкті, наданому замовником згідно з додатком № 1 до договору, а замовник зобов'язується надати підряднику площу для проведення робіт, прийняти виконані роботи і сплатити вартість виконаних робіт.
Згідно з пунктом 1.2 договорів підряду об'єкт, де виконуються роботи за договором, знаходиться за адресою: вул. Ватутіна, 62, смт. Макарів, Макарівського р-ну, Київської обл., ТОВ «Умедо Груп».
На виконання договору підряду №30/05-18 від 30.05.2018 ТОВ «Спеценергопроммонтаж» були надані ТОВ «Умедо Груп» будівельні роботи з виготовлення та монтажу трубопроводів оборотної води, арматури та обладнання на об'єкті ТОВ «Умедо Груп», що знаходиться за адресою: вул. Ватутіна, 62, смт. Макарів, Макарівського р-ну, Київської обл. на загальну суму 1 359 937,62 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт (по формі КБ-3) за вересень 2018 року (том 1 а.с. 149), довідкою про вартість виконаних робіт (по формі КБ-3) за жовтень 2018 року (том 1 а.с. 153) та актом приймання виконаних будівельних робіт (по формі КБ-2в) за вересень 2019 року №56 (том 1 а.с. 154-162), актом приймання виконаних будівельних робіт (по формі КБ-2в) за жовтень 2019 року №84 (том 1 а.с. 168-170), які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.
У якості оплати за виконані роботи позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Спеценергопроммонтаж» грошові кошти в сумі 1 359 937,62 грн., що підтверджується платіжним дорученням №215 від 06.09.2018 на суму 200 000,00 грн (том 1 а.с.138), платіжним дорученням №258 від 17.09.2018 на суму 373 957,14 грн. (том 1 а.с.139), платіжним дорученням №458 від 25.10.2018 на суму 194 045,48 грн. (том 1 а.с. 142), платіжним дорученням №635 від 04.06.2018 на суму 591 935,00 грн. (том 1 а.с. 146).
Факт виконання робіт відповідно до зазначеного вище договору підтверджується також фототаблицями приміщення по вул. Ватутіна, 62, смт. Макарів, Макарівського р-ну, Київської обл., копії яких наявні в матеріалах справи (том 2 а.с. 37-54).
Також, ТОВ «Спеценергопроммонтаж» відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України було виписано та зареєстровано податкові накладні №2 від 06.09.2018 на суму 200 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 33 333,33 грн. (том 1 а.с. 126), № 8 від 18.09.2018 на суму 373 957,14 грн., у т.ч. ПДВ 62 326,19 грн. (том 1 а.с.130), № 15 від 25.10.2018 на суму 194 045,48 грн., у т.ч. ПДВ 32 340,91 грн. (том 1 а.с. 133).
На виконання договору підряду №19/06-18 від 19.06.2018 ТОВ «Спеценергопроммонтаж» були надані ТОВ «Умедо Груп» будівельні роботи з виготовлення та монтажу трубопроводів повітря та арматури на об'єкті ТОВ «Умедо Груп», що знаходиться за адресою: вул. Ватутіна, 62, смт. Макарів, Макарівського р-ну, Київської обл. на загальну суму 284 963,20 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт (по формі КБ-3) за вересень 2018 року (том 1 а.с. 150) та актом приймання виконаних будівельних робіт (по формі КБ-2в) за вересень 2018 року №68 (том 1 а.с. 179-183), які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.
У якості оплати за виконані роботи позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Спеценергопроммонтаж» грошові кошти в сумі 284 963,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №346 від 19.06.2018 на суму 149 963,20 грн (том 1 а.с.141), платіжним дорученням №632 від 20.06.2018 на суму 135 000,00 грн. (том 1 а.с.145).
Факт виконання робіт відповідно до зазначеного вище договору підтверджується також фототаблицями приміщення по вул. Ватутіна, 62, смт. Макарів, Макарівського р-ну, Київської обл., копії яких наявні в матеріалах справи (том 2 а.с. 73-84).
ТОВ «Спеценергопроммонтаж» відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України було виписано та зареєстровано податкові накладні №11від 20.06.2018 на суму 135 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 22 500,00 грн. (том 1 а.с. 131), № 16 від 28.09.2018 на суму 149 963,20 грн., у т.ч. ПДВ 24 993,87 грн. (том 1 а.с.134).
На виконання договору підряду №25/07-18 від 25.07.2018 ТОВ «Спеценергопроммонтаж» були надані ТОВ «Умедо Груп» будівельні роботи з виготовлення та монтажу обладнання та трубопроводів повітряної компресорної на об'єкті ТОВ «Умедо Груп», що знаходиться за адресою: вул. Ватутіна, 62, смт. Макарів, Макарівського р-ну, Київської обл. на загальну суму 905 456,65 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт (по формі КБ-3) за вересень 2018 року (том 1 а.с. 151) та актом приймання виконаних будівельних робіт (по формі КБ-2в) за вересень 2018 року №69 (том 1 а.с. 171-178), які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.
У якості оплати за виконані роботи позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Спеценергопроммонтаж» грошові кошти в сумі 905 456,65 грн., що підтверджується платіжним дорученням №345 від 04.10.2018 на суму 353 456,65 грн (том 1 а.с.140), платіжним дорученням №789 від 01.08.2018 на суму 552 000,00 грн. (том 1 а.с.148).
Факт виконання робіт відповідно до зазначеного вище договору підтверджується також фототаблицями приміщення по вул. Ватутіна, 62, смт. Макарів, Макарівського р-ну, Київської обл., копії яких наявні в матеріалах справи (том 2 а.с. 106-117).
ТОВ «Спеценергопроммонтаж» відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України було виписано та зареєстровано податкові накладні №1 від 01.08.2018 на суму 552 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 92 000,00 грн. (том 1 а.с. 124), № 17 від 28.09.2018 на суму 353 456,65 грн., у т.ч. ПДВ 58 909,44 грн. (том 1 а.с.135).
На виконання договору підряду №05/09-18 від 05.09.2018 ТОВ «Спеценергопроммонтаж» були надані ТОВ «Умедо Груп» будівельні роботи з виготовлення та монтажу арматури та трубопроводів повітря для чистих приміщень на об'єкті ТОВ «Умедо Груп», що знаходиться за адресою: вул. Ватутіна, 62, смт. Макарів, Макарівського р-ну, Київської обл. на загальну суму 447 706,28 грн., що підтверджується довідкою про вартість виконаних робіт (по формі КБ-3) за жовтень 2018 року (том 1 а.с. 152) та актом приймання виконаних будівельних робіт (по формі КБ-2в) за жовтень2018 року №85 (том 1 а.с. 163-167), які підписані представниками обох сторін та скріплені печатками підприємств.
У якості оплати за виконані роботи позивачем було перераховано на рахунок ТОВ «Спеценергопроммонтаж» грошові кошти в сумі 447 706,28 грн., що підтверджується платіжним дорученням №214 від 05.09.2018 на суму 325 000,00 грн (том 1 а.с.137), платіжним дорученням №459 від 25.10.2018 на суму 122 706,28 грн. (том 1 а.с.143).
Факт виконання робіт відповідно до зазначеного вище договору підтверджується також фототаблицями приміщення по вул. Ватутіна, 62, смт. Макарів, Макарівського р-ну, Київської обл., копії яких наявні в матеріалах справи (том 2 а.с. 201-209).
ТОВ «Спеценергопроммонтаж» відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України було виписано та зареєстровано податкові накладні №3 від 06.09.2018 на суму 325 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 54 166,67грн. (том 1 а.с. 127), № 14 від 25.10.2018 на суму 122 706,28 грн., у т.ч. ПДВ 20 451,05 грн. (том 1 а.с.132).
Також між ТОВ «Умедо Груп» (далі - покупець) та ТОВ «Спеценергопроммонтаж» (далі - продавець) укладено договір купівлі-продажу труб D. 063.5х1.5 mm AISI 304L DIN 11850 ILTA SMS.
У жовтні та грудні 2018 року ТОВ «Спеценергопроммонтаж» було виписано (оформлено) рахунки на оплату №СФ-0000169 від 22.11.2018 року на суму 7027,20 грн., в т.ч. ПДВ 1 171,20 грн. та № СФ-0000182 від 06.12.2018 на суму 17 568,00 грн., в т.ч ПДВ 2928,00 грн. ТОВ «Умедо Груп» (покупцем) було здійснено передоплату за товар, а саме: в листопаді 2018 року в розмірі 7027,20 грн., в т.ч. ПДВ 1 171,20 грн., що підтверджується платіжним дорученням №617 від 22.11.2018 (том 1 а.с.144) та у грудні 2018 року у розмірі 17 568,00 грн., в т.ч ПДВ 2928,00 грн. (том 1 а.с. 147).
ТОВ «Спеценергопроммонтаж» поставило позивачу труби D. 063.5х1.5 mm AISI 304L DIN 11850 ILTA SMS у загальній кількості 84 000 шт., на суму 24 595,20 грн., у тому числі ПДВ 4099,20 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000007 від 27.11.2018 на суму 7027,20 грн., в т.ч. ПДВ 1 171,20 грн. (том 1 а.с.184) та № РН-0000008 від 10.12.2018 на суму 17 568,00 грн., в т.ч ПДВ 2928,00 грн. (том 2 а.с.50).
ТОВ «Спеценергопроммонтаж» відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України було виписано та зареєстровано податкові накладні №5 від 29 07.12.2018 на суму 17 568,00 грн., в т.ч. ПДВ 2928,00 грн. (том 1 а.с.128), № 6 від 22.11.2018 на суму 7027,20 грн., в т.ч. ПДВ 1 171,20 грн. (том 1 а.с. 129).
Суми ПДВ за вказаними вище податковими накладними, виданими ТОВ «Спеценергопроммонтаж», було включено позивачем до складу податкового кредиту за перевіряємий період.
Враховуючи наведені докази та встановлені обставини, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає, що згадані документи оформлені у відповідності до вимог чинного податкового законодавства, містять усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій з контрагентами, а також є достатніми для відображення відповідних операцій у податковому обліку позивача.
Окремі ж недоліки у документах не можуть самі по собі безумовно свідчити про нереальність господарської операції з поставки товару, якщо з інших документів вбачається, що така операція реально відбулася.
Відповідачем не наведено жодних обґрунтованих обставин, які б свідчили про безтоварність безпосередньо операцій, здійснених позивачем. Відповідач фактично посилається виключно на недоліки господарських операцій, у яких позивач не брав участь, та оподаткування яких не є предметом даного спору.
Так, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не ставить під сумнів правосуб'єктність контрагента позивача. Його ж висновки ґрунтуються загалом на припущеннях щодо неможливості здійснення спірних операцій з огляду на відсутність необхідних ресурсів з урахуванням даних щодо ланцюга постачання товарів (послуг).
У зв'язку із цим, колегія суддів звертає увагу на те, що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкового кредиту платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.
Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
У постановах від 27.02.2018 у справі №811/2154/13, від 16.04.2020 у справі №805/5017/15-а та ін. Верховний Суд вже наголошував на тому, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи дані отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки, автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов'язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов'язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись допустимими.
Збирання податкової інформації є етапом контрольно-перевірочної роботи та не передбачає здійснення контролюючим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства та аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, оскільки питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються контролюючим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах контролюючого органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться, відповідно, сама по собі така інформація не є належним доказом по справі (постанови від 26.06.2018 у справі №К/9901/27855/18, від 19.06.2018 у справі №К/9901/3749/18, від 27.03.2018 у справі № 816/809/17).
Доцільність вибору платником податку контрагентів відноситься до його виключної компетенції, яка походить із принципу свободи підприємницької діяльності. На вибір контрагента своїх постачальників платник податків взагалі не має впливу. Критерії та причини, за яких особа обирає тих чи інших постачальників, не мають ніякого відношення до правил ведення податкового обліку. Тому, відповідні доводи відповідача, колегія суддів відхиляє.
Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року (далі - Конвенція), Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Європейський суд з прав людини у пункті 70 рішення від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) зазначив, що коли Держави - члени Конвенції володіють інформацією про такі зловживання зі сторони певної фізичної чи юридичної особи, вони можуть вжити відповідних засобів щодо недопущення, зупинення чи покарання за такі зловживання. Однак, Суд вважає, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності.
У пункті 71 вказаного рішення зазначено що компанія-заявник (платник податків) не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника (платника податків), що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1.
Подібну позицію висловив і Верховний Суд України, який у постанові від 11.12.2007 (№21-1376во06), зазначивши, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Таким чином, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
Враховуючи, що позивачем було надано на підтвердження правомірності формування спірних сум податкової звітності всі необхідні документи, а підстави для висновку про нереальність спірних господарських операцій у ході судового розгляду встановлено не було, то підстави для зменшення позивачу спірних сум згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 31.08.2023- без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя А.Ю. Коротких
Суддя Н.М. Єгорова
Повний текст постанови складений 23.01.2024.