справа № 208/9468/23
№ провадження 2/208/380/24
Іменем України
17 січня 2024 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в складі: Головуючого судді - Похвалітої С.М., за участю секретаря судового засідання - Грищенко О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
1.Стислий виклад позиції позивача та відповідача.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2201 від 30 листопада 2017 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. щодо стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» коштів у розмірі 39 420,22 грн. стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. та судовий збір в розмірі 536,80 грн.
У своєму позові позивач посилається на те, що 21.05.2021 року Заводським відділом державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлюк А.Р. було відкрито виконавче провадження ВП № 65505904 на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» коштів у розмірі 39 420,22 грн.
Вона вважає, що виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки його вчинено з грубими порушеннями Закону України «Про нотаріат» та порядок вчинення виконавчих написів, за відсутністю документів, що підтверджують безспірність вимог відповідача до позивачу у визначеному в виконавчому написі розмірі, виписка по рахункам боржника відповідачем надано не було, немає документів, які підтверджують безспірність права стягувача вимагати сплати боргу по кредиту.
2. Заяви, клопотання позивача, відповідача.
Позивач в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив. Надав відзив на позовну заяву в якому не погоджується з позовними вимогами, та просить відмовити в повному обсязі з підстав викладених у відзиві.
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., та державний виконавець Заводського відділу державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлюк А.Р. в судове засідання не з'явились, повідомлені належним чином, причин не явки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оскільки учасники справи не з'явилися у судове засідання, то фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
3. Процесуальні дії по справі.
24 жовтня 2023 р. ухвалою суду відкрито провадження по справі.
24 жовтня 2023 р. ухвалою суду забезпечено позов по справі.
Вивчивши матеріали цивільної справи, дослідивши надані суду докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Дослідивши надані докази, суд дійшов висновків про наступне.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин з посиланням на докази.
30 листопада 2017 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. вчинено виконавчий напис № 76591 щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» коштів у розмірі 39 420,22 грн.
21.05.2021 року Заводським відділом державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Павлюк А.Р. було відкрито виконавче провадження ВП № 65505904 на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» коштів у розмірі 39 420,22 грн.
Відповідно до свідоцтва про шлюб виданого Виконавчим комітетом Княжицької сільської ради Броварського району Київської області від 26.06.2020 р. № 04 ОСОБА_1 змінила прізвище на « ОСОБА_1 ».
Ст.4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ст.ст.15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Позивачем обраний спосіб захисту, що відповідає вимогам ч.2 ст.16 ЦК України та предметом позову є виконавчий напис.
Згідно до вимог ст.19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
З позовних вимог вбачається, що між сторонами виник спір з цивільних правовідносин, до яких застосовуються положення Закону України «Про нотаріат» та обраний спосіб захисту визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
5. Норми права, які застосовує суд, мотиви їх застосування.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону), втому числі і Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 № 296/5 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону та Глава 16 розділу ІІ Порядку.
При вирішенні справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про нотаріат»). Таким актом є, зокрема Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22лютого 2012року №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Так, згідно зі ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Згідно з пп. 2.1 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (пп. 2.2 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій).
Аналіз пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, дає підстави дійти висновку про те, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих кредитором повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв'язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу.
Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (ст. 50 Закону України «Про нотаріат»).
За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти таких висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ст. 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Захист прав боржника у процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається у спосіб, передбачений пп. 2.3 п. 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, - шляхом надіслання іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов'язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року №6-887цс17, постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі №207/1587/16 та постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №308/11193/16-ц.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог до боржника.
У виконавчому написі зазначено, що стягнення проводиться за період з 08.04.2017 року по 25.10.2017 р. Сума заборгованості складає 19 926,23 грн. - основний борг; 2 674,91 грн. прострочений борг; 7 438,62 прострочені проценти; 20,95 грн. строкові проценти; 942,84 грн. нарахована плата за обслуговування кредиту; 6 816,67 пеня (останній рік); 1 600,00 грн. плата за вчинення виконавчого напису нотаріусом на підставі ст. 31 «ЗУ «Про нотаріат». Всього 39 420,22 грн.
З огляду на встановлені обставини справи, суд не вбачає безспірність заборгованості перед стягувачем з боку позивача і заборгованість боржника не виключає можливості спору щодо її розміру та строку.
Публічним акціонерним товариством «Ідея Банк», не було надано доказів, що спростовують доводи позивача викладені в позовній заяві.
Крім того, Велика Палата Верховного суду у Постанові від 21.09.2021 р. по справі № 910/10374/17, провадження № 12-5гс21 зазначає: Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст.87 ЗУ «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документи, що встановлюють заборгованість. Перелік документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Постановою № 662 перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими копіями договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості проводиться з підстав, що впливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржникам допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються : оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про погашення заборгованості».
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 постанову № 662 визнано незаконним та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалами Вищого Адміністративного суду України від 06.03.2017 р. та 04.04.2017 р. виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. зупинено до закінчення касаційного розгляду.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 р. постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 р. у справі № 826/20084/14 залишено без змін.
Таким чином, оскільки в судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Так, судом встановлено, що при вчиненні приватним нотаріусом виконавчого напису, ним не було належним чином перевірено безспірність заборгованості.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №308/11193/16-ц.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що нотаріус вчинив виконавчий напис не пересвідчившись в безспірності боргу, не дотримавшись вимог пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є законними, доведеними і підлягають задоволенню.
Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовна заява про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, є обґрунтованим та така, що підлягає до задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 536,80 грн.
Позивач просить стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
В обґрунтування своєї заяви представник позивача надав копію договору про надання правової допомоги № 29 від 12.10.2023 р., акт виконаних робіт № 1 до договору про надання правової допомоги № 29 від 12.10.2023 р. та квитанцію № 170521 від 12.10.2023 р. на суму 5 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).
Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Суд приймає до уваги положення частини третьої статті 141 ЦПК України, згідно з якою при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи та вважає, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню.
Суд зазначає, що заявник, надав копію договору про надання правової допомоги № 29 від 12.10.2023 р., акт виконаних робіт № 1 до договору про надання правової допомоги 29 від 12.10.2023 р. та квитанцію № 170521 від 12.10.2023 р. на суму 5 000,00 грн.
У пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
З урахуванням наведеного та встановлених у справі обставин, зокрема надання представником відповідача обґрунтованої невідповідності заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу критеріям, визначеним ст. 137 ЦПК України, враховуючи співмірність витрат зі складністю справи та із наданим адвокатом обсягом послуг, суд дійшов висновку, що критерію реальності витрат на правову допомогу, розумності їхнього розміру відповідає сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. окрім того, витрати підтверджені документально.
На підставі викладеного вище, керуючись ст. 15, 16, 18, 83, 87, 88, 1212 ЦК України, ст.ст. 133-137, 141, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ЗУ «Про виконавче провадження», суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк», треті особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору, Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 2201 від 30 листопада 2017 року вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М. щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» коштів у розмірі 39 420,22 грн.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ: 19390819, м. Львів вул. Валова,11) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) 5000 (п'ять тисяч) грн. 00 коп. витрати на професійну правничу допомогу.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Ідея Банк» (ЄДРПОУ: 19390819, м. Львів вул. Валова,11) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір в сумі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського Апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості сторін:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач - Публічне акціонерне товариство «Ідея Банк» (ЄДРПОУ: 19390819, м. Львів вул. Валова,11).
Треті особи:
Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гуревічов О.М., 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 6/5.
Заводський відділ державної виконавчої служби у місті Кам'янське Кам'янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Дніпропетровська область м. Кам'янське, пр. Гімназичний 47.
Суддя Похваліта С. М.