Справа № 458/67/24
3/458/61/2024
23.01.2024 м. Турка
Суддя Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І., розглянувши матеріали, які надійшли від начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець смт Верхнє Синьовидне Сколівський район Львівська область, місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 , молодший інспектор прикордонної служби 3 категорії 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип B), який протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП,
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2024 року у провадження судді Турківського районного суду Львівської області Ференц Р.І. передана справа № 458/67/24 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 172-18 КУпАП.
Згідно вимог ст. 278 КУпАП справа про військове адміністративне правопорушення підвідомча Турківському районному суду Львівської області. Відповідно до ст. 221 КУпАП судді районних судів розглядають справи про військові адміністративні правопорушення, передбачені ст. 172-10 - 172-20 КУпАП.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії в ЗхРУ №283046 від 21.01.2024 року, складеного першим заступником начальника відділу прикордонної служби ОСОБА_3 , вбачається, що 21.01.2024 року, перебуваючи в прикордонному наряді «Контрольний пост» по напрямку 225 прикордонного знаку (територія Боринської ОТГ Самбірський район Львівська область) у складі старшого прикордонного наряду штаб-сержанта ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 порушив правила несення прикордонної служби в умовах особливого періоду. Внаслідок чого цього ж дня о 09 год 10 хв під час проведення стройового огляду складу прикордонного наряду було виявлено особистий мобільний телефон, який не належить до засобів зв'язку Держприкордонслужби, чим своїм діями солдат ОСОБА_2 порушив вимоги п.12 ст.2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 року №1261 та абз.5 п.4,5 ст.23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-18 КУПАП.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 277 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення, в тому числі, передбачене ст. 172-18 КУпАП розглядається судом протягом доби.
В судове засідання, призначене 23.01.2024 року ОСОБА_2 прибув, через канцелярію Турківського районного суду Львівської області подав клопотання, свою вину у вчиненому правопорушенні визнає, зазначає, що відносно нього складали адміністративний протокол, з яким його ознайомлено, жодних зауважень до складеного протоколу не має, адміністративний протокол ним підписано. При вирішенні судом питання застосування відносно нього адміністративного стягнення - покладається на думку суду.
Дослідивши матеріали адміністративної справи стосовно особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, всебічно, повно і об'єктивно дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Судом встановлено, що відсутні обставини, що виключають розгляд справи (ст. 247 КУпАП), оскільки складений протокол про військове адміністративне правопорушення та інші матеріали свідчать про подію та склад адміністративного правопорушення, про осудність особи, яка вчинила протиправну дію, вчинення дій собою не в стані крайньої необхідності, на момент розгляду справи не закінчилися строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
Об'єктами правопорушення, передбаченого ст.172-18 КУпАП є суспільні відносини у сфері військових правопорушень.
З наявних документів вбачається, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем, солдатом, і перебуває на військовій службі в Державній прикордонній службі України, а отже така особа є суб'єктом адміністративної відповідальності.
21.01.2024 року першим заступником начальника відділу прикордонної служби ОСОБА_3 , а також матеріалами справи встановлено, що 21.01.2024 року, перебуваючи в прикордонному наряді «Контрольний пост» по напрямку 225 прикордонного знаку (територія Боринської ОТГ Самбірський район Львівська область) у складі старшого прикордонного наряду штаб-сержанта ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 порушив правила несення прикордонної служби в умовах особливого періоду. Внаслідок чого цього ж дня о 09 год 10 хв під час проведення стройового огляду складу прикордонного наряду було виявлено особистий мобільний телефон, який не належить до засобів зв'язку Держприкордонслужби, чим своїм діями солдат ОСОБА_2 порушив вимоги п.12 ст.2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 року №1261 та абз.5 п.4,5 ст.23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-18 КУПАП.
З приводу виявленого порушення було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №283046 від 21.01.2024 року, за порушення правил несення прикордонної служби у відділі прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В), за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП. Складений з приводу виявленого адміністративного правопорушення протокол про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 підписав, вину визнав, зауважень і доповнень до протоколу не має.
Відтак, вбачаючи в діях ОСОБА_2 ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, уповноваженою особою складено протокол про адміністративне правопорушення, в якому зафіксовано виявлені факти.
Суд вважає, що виявлені факти відображають об'єкт суспільних відносин в сфері військової дисципліни, оскільки об'єктивна сторона такого правопорушення полягає у порушенні правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України та суспільно-небезпечними наслідками, які можуть настати в результаті цього.
Дії заступника начальника відділу прикордонної служби ОСОБА_3 в частині правомірності та підставності складання протоколу про військове адміністративне правопорушення порушник не оскаржував до вищого командування в передбаченому законом порядку. Відсутність в матеріалах справи наданих ОСОБА_2 доказів оскарження дій начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) НОМЕР_1 прикордонного загону вказує на погодження ОСОБА_2 зі складеними відносно нього протоколом про правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Провина ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП доводиться в повному обсязі і підтверджується наступними доказами.
Солдат ОСОБА_2 проходить військову службу у Державній прикордонній службі України та займає посаду молодший інспектор прикордонної служби.
Будучи військовим, ОСОБА_2 відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, дія якого поширюється, зокрема, на Державну прикордонну службу України, був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; бути пильним, суворо зберігати державну таємницю; вести бойові дії ініціативно, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.
Зі сторони ОСОБА_2 було допущено порушення вимог статуту - не зразково виконував свої службові обов'язки, своєю поведінкою не вжив заходів до недопущення негідного вчинку, не дотримався дисципліни, не дотримався військового етикету, не поводився з гідністю й честю, не вжив усіх заходів для сумлінного і чесного виконання обов'язків військової служби, не вжив заходів до неухильного виконання вимог військових статутів, наказів командирів.
Відповідно до ст. 26 Закону «Про державну прикордонну службу України» військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової служби), а також працівникам Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень можуть залучатися до оперативно-службової діяльності, видаються службові та спеціальні посвідчення, а також відповідні знаки (жетони). Законні вимоги і розпорядження військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України, які відповідно до їх службових повноважень залучені до оперативно-службової діяльності, є обов'язковими для виконання громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, посадовими і службовими особами. Військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України під час виконання покладених на них обов'язків керуються тільки законами, діють на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Ніхто інший, за винятком уповноважених посадових осіб державних органів у передбачених Конституцією та законами України випадках, не вправі втручатися у законну діяльність військовослужбовців та працівників Державної прикордонної служби України. Ніхто не має права покласти на особовий склад Державної прикордонної служби України виконання завдань і обов'язків, не передбачених законами України. З метою попередження корупції військовослужбовцям та працівникам Державної прикордонної служби України під час здійснення прикордонного контролю забороняється: 1) приймати будь-які предмети (речі) від будь-яких осіб та передавати предмети (речі) будь-кому, якщо інше не встановлено законодавством України; 2) надавати будь-кому інформацію про осіб, транспортні засоби, вантажі, що переміщуються через державний кордон або через контрольні пункти в'їзду - виїзду, якщо інше не передбачено законом; 3) надавати переваги в перетинанні державного кордону або в'їзду на тимчасово окуповану територію та виїзду з неї особам, транспортним засобам та вантажам, крім випадків, установлених законами; 4) мати будь-які особисті засоби зв'язку, що не належать Державній прикордонній службі України та не входять до предметів екіпірування прикордонного наряду; 5) мати при собі грошові кошти понад розмір, встановлений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Відповідно до п.12 ст.2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 року №1261 12 прикордонним нарядам під час здійснення прикордонного контролю забороняється використовувати будь-які особисті засоби зв'язку, що не належать Держприкордонслужбі та не входять до предметів екіпірування прикордонного наряду, мати при собі грошові кошти понад розмір, установлений центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 проходить службу в Державній прикордонній службі України, на посаді молодший інспектор прикордонної служби 3 категорії, який протягом року не притягувався до адміністративної відповідальності.
Факт невиконання вимог діючого законодавства в умовах особливого періоду підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення серії ЗхРУ №283046 від 21.01.2024 року, першим заступником начальника відділу прикордонної служби ОСОБА_3 , і з якого вбачається, що 21.01.2024 року, перебуваючи в прикордонному наряді «Контрольний пост» по напрямку 225 прикордонного знаку (територія Боринської ОТГ Самбірський район Львівська область) у складі старшого прикордонного наряду штаб-сержанта ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , ОСОБА_2 порушив правила несення прикордонної служби в умовах особливого періоду. Внаслідок чого цього ж дня о 09 год 10 хв під час проведення стройового огляду складу прикордонного наряду було виявлено особистий мобільний телефон, який не належить до засобів зв'язку Держприкордонслужби, чим своїм діями солдат ОСОБА_2 порушив вимоги п.12 ст.2 розділу ІІ Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 19.10.2015 року №1261 та абз.5 п.4,5 ст.23 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.172-18 КУПАП.
Протокол про адміністративне правопорушення, який складений уповноваженою державою особою і дії такої посадової особи, що його складала в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувався. Протокол не містить жодних зауважень з боку особи, відносно якої такий документ складено.
Складеним протоколом в діях ОСОБА_2 відображена диспозиція ст.172-18 КУпАП у виді порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.
Відтак, з урахуванням викладеного, суд приймає протокол про адміністративне правопорушення серії в ЗхРУ №283046 від 21.01.2024 року як належний і допустимий доказ.
Провина підтверджується поясненням солдата ОСОБА_2 від 21.01.2024 року, яким підтверджено факт порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.
Факт вчинення правопорушення ОСОБА_2 підтверджується поясненнями інспектора прикордонної служби ІІ категорії - водія (оператора засобів протидії безпілотним повітряним суднам) відділення повітряної розвідки та протидії безпілотним суднам) ОСОБА_4 , інспектора прикордонної служби ІІ категорії відділення управління службою відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) ОСОБА_6 , рапортом помічника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) ОСОБА_7 , рапортом першого заступника начальника відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » (тип В) ОСОБА_8 .
Судом при розгляді даної справи також враховано вчинення ОСОБА_2 правопорушення в умовах особливого періоду, як особою, яка є військовослужбовцем, що відповідає диспозиції ст. 172-18 КУпАП, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-ХІІ від 06.12.1991 року особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Так, відповідно до Указу Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 року «Про часткову мобілізацію» затвердженого Законом України від 1.03.2014 року № 1126-VІ, в Україні оголошено часткову мобілізацію, отже з того часу настав особливий період, який триває по теперішній час.
Згідно постанови Верховного Суду України від 30.05.2018 (справа № 521/12726/16-ц), в Україні особливий період розпочався 18.03.2014 року і триває по теперішній час.
Обставинами (умовами), що визначають момент настання особливого періоду є: оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової), або доведення такого рішення до виконавців стосовно прихованої мобілізації, або момент ведення воєнного стану в Україні чи окремих її місцевостях. Таким чином, часткова мобілізація, яка оголошувалася Указами Президента України є складовою частиною особливого періоду.
Виходячи із вищевикладеного вбачається, що особливий період охоплює собою мобілізацію, воєнний час, частково відбудовний період після закінчення воєнних дій, і на теперішній час не завершився.
Диспозицією ч. 2 ст. 172-18 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду.
З аналізу приписів норм даної статті передбачена адміністративна відповідальність за дії, передбачені частиною другою цієї статті, вчинені службовою особою, в умовах особливого періоду.
Об'єктивна сторона правопорушення в даній ситуації виражається у порушенні правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України в умовах особливого періоду.
В діях ОСОБА_2 відобразилася об'єктивна сторона такого виду правопорушення - порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується умислом (прямим чи непрямим), так і в необережністю (злочинна самовпевненість чи злочинна недбалість).
Діями ОСОБА_2 проявилася суб'єктивна сторона - злочинні умисел, самовпевненість та недбалість.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Також, вимогами ст. 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відтак, з аналізу наведених вище норм законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів, в сукупності доказів вбачається, що в діях ОСОБА_2 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП, а саме: порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду, тому така особа винна у вчиненні виявленого правопорушення, підлягає адміністративній відповідальності, а тому його дії правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-18 КУпАП.
За таких обставин, беручи до уваги те, що відповідно до ч. 2 ст. 172-18 КУпАП передбачена відповідальність за порушення правил несення прикордонної служби особою, яка входить до складу наряду з охорони державного кордону України, вчинене в умовах особливого періоду, тому всебічно, повно, об'єктивно дослідивши всі обставини справи, заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку про достовірність та достатність доказів для висновку про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП і вважає, що в його діях є склад цього правопорушення.
У відповідності до ст.ст. 34,35 КУпАП обставиною, що пом'якшує відповідальність за адміністративне правопорушення, визнається щире розкаяння винного, обставини, що обтяжують відповідальність, судом не встановлено.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
При накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.ст. 33-35 КУпАП, враховано характер вчиненого правопорушення ОСОБА_2 , його особу, який до адміністративної відповідальності притягується вперше, ступеня його вини, який визнав себе винним, оскільки формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого правопорушення, що значно ускладнює його дослідження, не визнає свою вину для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Судом враховано також майновий стан, відсутність обставини, що пом'якшують відповідальність і відсутність обставини, що обтяжує відповідальність, відсутність підстав для застосування іншого адміністративного стягнення, ніж передбаченого санкцією ст. 172-18 КУпАП, майнової шкоди третім особам не заподіяно, а також те, що дії винної особи підривають авторитет військовослужбовця, суд приходить до висновку про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП та застосовує до такої особи в дотримання вимог ст. 24 КУпАП один з видів адміністративного стягнення, оскільки згідно вимог ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, та застосовує до нього адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті.
Стосовно відшкодування шкоди.
Якщо при вирішенні питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення органами (посадовими особами), переліченими у п.п. 1-4 ст. 213 КУпАП одночасно вирішується питання про відшкодування винним майнової шкоди, то в постанові по справі зазначаються розмір шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування.
В даній справі суд не вирішує питання про відшкодування винним майнової шкоди, що підлягає стягненню, порядок і строк її відшкодування, оскільки, на думку суду, така шкода не заподіяна по причині відсутності в матеріалах справи доказів заподіяння такої шкоди.
Стосовно вирішення питання про вилучені речі і документи.
Частиною 4 ст. 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи.
Судом не вирішується питання вилучених документів, оскільки такі не вилучалися.
Стосовно стягнення судового збору.
Згідно із ст. 40-1КУпАП у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення, а розмір і порядок сплати встановлюється Законом.
Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Згідно з п.5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» №3674-VІ від 08.07.2011 року (зі змінами), особою, на яку накладено адміністративне стягнення, сплачується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» № 3460-IX від 09.11.2023 року, який набрав чинності з 01.01.2024 року, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 року становить 3028 гривень.
У зв'язку з чим з 01.01.2024 року розмір судового збору за накладене адміністративне стягнення становить 605,60 грн (3028 ? 0,2 = 605,60).
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік осіб, які звільнені від сплати судового збору.
Оскільки суд прийшов до висновку про визнання ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст.172-18 КУпАП із застосування до нього адміністративного стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті, то з такої особи підлягає стягненню судовий збір у сумі 605,60 грн.
Керуючись ст.40-1, ч. 2 ст. 172-18, ст. ст.221, 280, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні 21.01.2024 року адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-18 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді арешту з утриманням на гауптвахті строком 10 діб.
Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець смт Верхнє Синьовидне Сколівський район Львівська область, місце реєстрації та проживання за адресою: АДРЕСА_1 судовий збір за ухвалення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення на користь держави в особі Державної судової адміністрації України (код отримувача 37993783, рахунок №UA908999980313111256000026001, назва отримувача: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код ЄДРПОУ суду 02886806, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) у сумі 605,60 грн.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через Турківський районний суд Львівської області прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці.
Суддя Р.І.Ференц