Справа № 463/2221/23
Провадження № 1-кс/463/827/24
про застосування запобіжного заходу
24 січня 2024 року слідчий суддя Личаківського районного суду м.Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання слідчого СВ Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 погодженого прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 ,
в провадженні слідчого відділу Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області перебувають матеріали кримінального провадження за № 42023142040000013 від 21.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.4 ст.190, ч.1 ст.209 КК України.
Слідчий СВ Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 за погодженням з прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
Подане клопотання мотивує тим, що у слідчому відділі Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області перебуває кримінальне провадження за № 42023142040000013 від 21.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.4 ст.190, ч.1 ст.209 КК України.
Так, ОСОБА_5 у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, але не пізніше 03.06.2020 року, отримав від невстановленої досудовим розслідуванням особи (матеріали відносно якої виділено в окреме провадження) завідомо підроблений документ, зокрема: сертифікат відповідності № ЛВ001828 від 31.12.2010, виданий інспекцією ДАБК у Львівській області з метою використання вказаного підробленого документа на заволодіння чужим майном шляхом обману, та для здійснення правочину з нерухомим майном.
В ході досудового розслідування встановлено, що 03.06.2020 року ОСОБА_5 , маючи та реалізовуючи свій злочинний умисел на протиправне заволодіння нерухомим майном, переслідуючи корисливу мету, спрямовану на заволодіння чужим майном, а саме: нежитловим приміщенням, площею 61.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , прибув до виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, що за адресою: Львівська область, Перемишлянський район, м.Бібрка, вул.Тарнавського,22. Перебуваючи у даному приміщенні, ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність своїх дій та володіючи інформацією про те, що нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 (цокольний поверх) - ніколи не перебувало у його власності, а є об'єктом комунальної власності Львівської міської ради, подав державному реєстратору виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області ОСОБА_7 заяву від 03.06.2020 року про передачу у приватну власність нежитлового приміщення площею 61.9 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , квитанцію про оплату № 2 від 03.06.2020 на суму 210,0 гривень, призначення якої - адміністративний збір за державну реєстрацію, технічний паспорт на нежитлові приміщення АДРЕСА_2 , до яких долучив заздалегідь підготовлений завідомо підроблений документ, а саме: сертифікат відповідності № ЛВ001828 від 31.12.2010, виданий інспекцією ДАБК у Львівській області, на підставі яких 03.06.2020 року державним реєстратором виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області ОСОБА_7 (який не був обізнаний у механізмі вчинення кримінального правопорушення) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на нежитлові приміщення № 21, площею 61.9 кв.м. реєстраційний номер 2094979846101 за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_5 .
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, та знаючи, що нежитлове приміщення у АДРЕСА_1 (цокольний поверх) - ніколи не перебувало у його власності, а також усвідомлюючи, що в останнього відсутні будь-які законні підстави на отримання у приватну власність вказаного об'єкту нерухомого майна Львівської міської ради, використавши завідомо підроблений документи - сертифікат відповідності №ЛВ001828 від 31.12.2010, виданий інспекцією ДАБК у Львівській області, шляхом введення в оману особи, уповноваженої на вчинення юридично значущих дій, а саме: державного реєстратора виконавчого комітету Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області ОСОБА_7 (який не був обізнаний у механізмі вчинення кримінального правопорушення), використавши завідомо підроблені документи та шляхом вчинення дій спрямованих на державну реєстрацію об'єкту нерухомого майна, всупереч Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», шахрайським способом заволодів об'єктом нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 , та заподіяв майнову шкоду в особливо великих розмірах законному власнику об'єкту нерухомого майна - територіальній громаді м.Львова в особі Львівської міської ради на загальну суму 1532142 гривень, що відповідно до примітки ст.185 КК України є майновою шкодою в особливо великих розмірах.
Крім того, в ході досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 , керуючись злочинним умислом, з метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно-небезпечних наслідків, 13.08.2020 року на підставі акту приймання-передачі нерухомого майна, в якому приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_8 у АДРЕСА_4 засвідчено справжність підписів ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , передав до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОРТУНА СИСТЕМ ІНВЕСТ», нежитлове приміщення № 21, площею 61.9 кв.м., реєстраційний номер 2094979846101 за адресою: АДРЕСА_1 , чим реалізував набуте ним внаслідок вчинення суспільно-небезпечного протиправного діяння право на розпорядження вищезазначеним об'єктом нерухомості, та відчужив вказане майно на загальну суму 1532142 гривні.
19 січня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.4 ст.190, ч.1 ст.209 КК України, оскільки під час досудового розслідування встановлено обставини, які прямо вказують на вчинення останім, вказаних кримінальних правопорушень.
Таким чином, ОСОБА_5 підозрюється у використанні завідомо підробленого документа; заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві) в особливо великих розмірах та у вчиненні правочину з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.4 ст.190, ч.1 ст.209 КК України.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання та пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою, оскільки останній підозрюється у скоєнні злочинів, в тому числі особливо тяжкого, санкція якого у разі визнання його винуватим, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Підозрюваний будучи обізнаним про можливу міру покарання, перебуваючи на волі може ухилитись від можливого покарання, оскільки є уродженцем Рівненської області може переховуватися як на території України, так і за межами України, а тому, перебуваючи на волі, підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, з метою уникнення відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, а також вчинити інші кримінальні правопорушення з метою власного матеріального збагачення. Крім цього, просить визначити останьому, заставу у розмірі 1000000 гривень. Саме такий розмір застави на його думку здатний забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов'язків.
Захисник ОСОБА_4 в судовому засіданні відносно клопотання заперечила, вважає повідомлену ОСОБА_5 підозру не обґрунтованою, прокурором до матеріалів клопотання не долучено належних доказів, які б підтверджували причетність підозрюваного до вчинення кримінальних правопорушень. Крім того, прокурором не доведені ризики, передбачені ст.177 КПК України. При цьому, звертає увагу слідчого судді на те, що ОСОБА_5 був допитаний в якості підозрюваного, добровільно надав слідчому взірці власних підписів, на першу вимогу з'явився до слідчого та суду, має стійкі соціальні зв'язки, не має наміру переховуватися від органів досудового розслідування та суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а тому, просить застосувати до підозрюваного запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, вивчивши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст.194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається з матеріалів клопотання, до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості за № 42023142040000013 від 21.02.2023 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.4 ст.190, ч.1 ст.209 КК України. Про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ч.4 ст.190, ч.1 ст.209 КК України ОСОБА_5 повідомлено 19.01.2024 року.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що доведеність наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину на момент вирішення питання про взяття під варту має відповідати стандарту «розумна підозра». Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин (справа «Фокс, Кемпбел і Харлей проти Об'єднаного Королівства», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ердагоз проти Туреччини», 1997 рік). Хоча факти на момент вирішення питання про утримання під вартою і не повинні бути переконливими настільки, щоб можна було визначити винуватість особи у вчиненні злочину, суд повинен оцінити докази, надані сторонами, на предмет їхньої допустимості, достовірності та належності і відкинути ті з них, що не відповідають цим критеріям. При цьому, суд має обґрунтовувати своє рішення на підставі дослідження у суді обґрунтованої підозри, а не на основі даних, поданих стороною обвинувачення.
Крім того, як зазначає ЄСПЛ, існують різні критерії доведеності необхідні для звинувачення (як правило, доведеність за відсутності обґрунтованих сумнівів) та переслідування (як правило, обґрунтована підозра у скоєнні злочину) особи. Отже, можуть бути звичайно такі випадки, коли обґрунтована підозра не призводить у результаті судового розгляду до засудження особи за відсутності обґрунтованих сумнівів. Однак, у таких ситуаціях держава має законний інтерес забезпечити, аби особи, щодо яких існує обґрунтована підозра у скоєнні злочину, не намагались ухилитися від правосуддя або підірвати належне проведення судового розгляду, у ході якого має бути розглянуто питання про їхню винність або невинність («Справа Lavrechov проти Чеської Республіки», рішення від 20.06.2013, заява № 57404/08, п.50).
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами, а саме: протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 25.10.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 15.11.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 28.11.2023 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 08.12.2023 року; копією сертифікату відповідності № ЛВ001828 від 31.12.2010 року, копією технічного паспорта від 29.04.2020 року, заявою про державну реєстрацію права та їх обтяжень, відомостями із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав, актом приймання-передачі нерухомого майна у зв'язку із внесенням вкладу ОСОБА_5 до статутного капіталу ТОВ «ФОРТУНА СИСТЕМ ІНВЕСТ», рішенням № 2 Учасника ТОВ «ФОРТУНА СИСТЕМ ІНВЕСТ» від 05.08.2020 року, листами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, Управління архітектури та урбаністики ЛМР та іншими матеріалами кримінального провадження.
При цьому, оцінюючи вказані докази, слідчим суддею не встановлено істотного порушення прав та свобод людини при отриманні таких доказів.
Також, виходячи з фактичних обставин справи, на даний час слідчий суддя погоджується з правильністю кримінально-правової кваліфікації дій ОСОБА_5 .
Згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Положеннями ст.183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканість, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК України, з врахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.
В п.36 Рішення від 20.05.2010р., яке ухвалено у справі «Москаленко проти України» (заява № 37466/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Тому слідчий суддя відкидає всі аргументи сторони захисту про відсутність доказів, які підтверджують зазначені у клопотанні ризики, а оцінку цих ризиків проведе з точки зору доказів, які підтверджують, що підозрюваний має реальну можливість здійснити відповідні дії на шкоду інтересам кримінального провадження.
У мотивах клопотання слідчий покликається виключно на існування ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Відповідно, враховуючи таку засаду кримінального провадження як диспозитивність слідчий суддя детального розгляне можливість існування цих ризиків та не буде перевіряти можливість існування інших ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.
Санкції статтей, за якими підозрюється ОСОБА_5 передбачають покарання в тому числі у виді позбавлення волі. В силу вимог статті 12 КК України, вказані злочини є відповідно нетжяким, тяжким та особливо тяжким.
Крім того, слідчий суддя дотримується висновку, що ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Справа «Бекчиєв проти Молдови» п.58).
Як уже зазначалось вище, існує обґрунтована підозра щодо вчинення в тому числі особливо тяжкого злочину.
Сам підозрюваний одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, зареєстрований як ФОП, але офіційно не працює.
Також, слід врахувати, що сторона обвинувачення не надала жодного доказу який би підтверджував протилежне.
Вказане в сукупності свідчить про те, що ризик переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду органом досудового розслідування не доведено.
При встановленні наявності ризику незаконного впливу на свідків, слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, але і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що ризик впливу на свідків існує і він не є мінімальним.
Щодо ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином чи продовження вчинення кримінальних правопорушень, слідчий суддя приходить до висновку про те, що як заначалось вище, підозрюваний має стійкі соціальні зв'язки, раніше не судимий, з'являється на виклики до органу досудового розслідування та суду, дав покази в статусі підозрюваного, добровільно надав слідчому взірці підписів, що на думку слідчого судді виключає можливість перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення інших кримінальних правопорушень, тому дані ризики є недоведеним.
Докази, які підтверджують обґрунтованість підозри слідчий суддя вважає вагомими, враховуючи також той факт, що доказів про протилежне сторона захисту не надала.
Як уже зазначалось вище, підозрюваний має міцні соціальні зв'язки. Ніщо не свідчить про те, що репутація підозрюваного є поганою. Підозрюваний раніше не судимий. Даних про те, що до нього застосовувались раніше запобіжні заходи клопотання не містить, як і не містить інформації про повідомлення підозрюваному про вчинення іншого кримінального правопорушення.
Проте, такі обставини в світлі наведених вище фактичних даних та характеристики кримінальних правопорушень, в яких підозрюється ОСОБА_5 , не є настільки переконливими та вагомими, щоб виключити необхідність обрання запобіжного заходу, хоча слід визнати, в певній мірі вони зменшують значимість доведених ризиків.
Разом з тим, слідчий суддя не погоджується з доводами прокурора, про те, що інші, більш м'які запобіжні заходи не можуть забезпечити належну поведінку підозрюваного та виконання ним обов'язків, передбачених ст.177 КПК України.
Так, у справі «Бузаджі проти Республіки Молдова», пункти 86-91, ЄСПЛ вказав, що домашній арешт з огляду на його рівень і напруженість вважається позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції.
З врахуванням того, що із долучених до матеріалів клопотання доказів вбачається, що підозрюваний має постійне місце проживання, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, що вказує на його міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, слідчий суддя не вбачає підстав для обрання підозрюваному найтяжчого запобіжного заходу, а тому, йому слід обрати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який фактично обмежує свободу пересування підозрюваного і з врахуванням покладених на нього обов'язків відповідатиме меті і завданням запобіжного заходу.
Керуючись ст.ст.177, 178, 181, 183, 186, 193, 194-196, 197, 395 КПК України, слідчий суддя, -
клопотання слідчого СВ Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 погодженого прокурором Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Мощаниця Рівненської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, зареєстрованого як ФОП, офіційно не працюючого, раніше не судженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_5 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_6 , - запобіжний захід у виді домашнього арешту цілодобово за місцем його фактичного проживання.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали визначити з 24 січня 2024 року до 18 березня 2024 року включно.
Ухвалу скерувати до Відділення поліції № 3 Рівненського районного управління поліції (м.Острог) ГУ Національної поліції в Рівненській області для негайного виконання і постановки на облік підозрюваного ОСОБА_5 , про що необхідно повідомити слідчого.
Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Львівського районного управління поліції № 1 ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 та прокурора Галицької окружної прокуратури м.Львова ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1