1Справа № 335/11130/23 2/335/487/2024
18 січня 2024 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Стеценка А.В., за участю секретаря судового засідання Резніченко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг,
В листопаді 2023 року акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 02.11.2018 ОСОБА_1 звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 02.11.2018, положеннями якої визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши анкету-заяву відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку «мonobank» вищезазначених документів, що складають Договір про надання банківських послуг, та зобов'язалася виконувати його умови.
На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 100000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, емітовану банком.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачеві можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надав своєчасно позивачеві грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що відображається у розрахунку заборгованості за Договором. Отже, в порушення умов кредитного договору та ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України відповідач зобов'язання за зазначеним договором не виконав.
Загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором станом на 08.08.2023 становить 12016,45 грн., який складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 12016,45 грн.
З огляду на вищевикладене та те, що відповідач ухиляється від виконання зобов'язання з повернення кредиту, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 12016,45 грн., яка складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 12016,45 грн., та судовий збір, сплачений позивачем за подання до суду позову.
Ухвалою судді від 21.11.2023 позовну заяву АТ «Універсал банк» прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження в справі, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи, призначено судове засідання.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив. Разом з позовною заявою представник позивача подав до суду заяву, в якій просив справу розглядати за відсутності представника позивача та не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення судом заочного.
Відповідач, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання шляхом направлення судової повістки на адресу місця реєстрації його проживання, в судове засідання повторно не з'явився, причин неявки суду не повідомив, відзив на позов не подав. Надіслані відповідачеві судові повістки, ухвала судді про відкриття провадження в справі, та копія позову були повернуті поштою неврученими з відміткою про відсутність адресата за адресою та за закінченням терміну зберігання.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
За вимогами п. 2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 10 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», за адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»).
Днем вручення судової повістки відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
Відповідач не повідомляв суду іншої адреси свого місця проживання чи перебування.
Отже, судові повістки вважаються врученими відповідачеві в день проставлення працівником пошти відмітки про відсутність відповідача за адресою місця проживання.
Частиною 4 ст. 233 передбачено, що у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
З огляду на викладене, суд вирішив провести заочний розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Дослідивши надані позивачем фотокопії письмових доказів, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
02.11.2018 відповідач ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг, в якій просила позивача відкрити їй поточний рахунок у національній валюті України та встановити кредитний ліміт на суму, вказану в додатку. Решта умов, передбачених ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», визначені в Договорі та Тарифах.
Підписавши вищезазначену анкету заяву, відповідач погодився, що Анкета-заява разом з умовами та правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових рахунків (MONOBANK | Universal Bank), таблицею обчислення вартості кредиту, паспортом споживчого кредиту, тарифами, що розміщені за посиланнями www.monobank.ua/terms та www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг.
Підписанням Анкети-заяви відповідач підтвердив отримання примірника Договору в мобільному додатку «monobank», ознайомлення з його умовами; засвідчив генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним його відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором; визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях.
Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст.628, 629 ЦК України).
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Частиною 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору (ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункт 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Відповідно до вимог частин 3 та 4 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Частинами першою-третьою статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
У відповідності до вимог статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
В обґрунтування позовних вимог позивачем надано суду фотокопії Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг від 02.11.2018, розрахунок заборгованості за договором № б/н від 02.11.2018 станом на 08.08.2023, Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank | Universal Bank, Тарифи «Чорної картки» monobank, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, паспорту громадянина України на ім'я відповідача, банківської ліцензії ПАТ «Універсал Банк» на право надання банківських послуг, виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, статуту АТ «Універсал Банк».
Разом з тим, доказів на підтвердження відкриття відповідачу банківського рахунку, видачі йому кредитної картки із зазначенням її реквізитів, доказів зарахування кредитних коштів, доказів користування відповідачем кредитними коштами позивачем суду не надано.
В той же час, саме по собі звернення відповідача до банку із заявою про надання кредиту, погодження між сторонами умов кредитування та підписання кредитного договору не є доказом фактичного отримання позичальником кредитних коштів.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України встановлені Положенням про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженим Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75.
Пунктом 62 розділу IV вищезазначеного Положення передбачено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відповідно до п. 63 розділу IV Положення, виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: назву документа (форми); дату складання; найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки з рахунку клієнта банку є належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. Аналогічний висновку викладений у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 28.10.2020 у справі № 760/7792/14-ц.
В той же час, відповідну виписку по рахунку відповідача позивач суду не надав.
Розрахунок заборгованості, доданий позивачем до позовної заяви, не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем, а також, зробити висновок, що ця заборгованість виникла саме внаслідок порушення відповідачем умов кредитного договору від 02.11.2018, та неможливо встановити, які саме умови спірного договору порушені відповідачем
Представник позивача не заявляв клопотання про вжиття заходів забезпечення доказів, не зазначав у позовній заяві про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою, з клопотаннями про витребування доказів до суду не звертався.
Представник позивача в судові засідання не з'явився, подавши до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника АТ «Універсал Банк».
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29.01.2020 у справі №755/18920/18.
У постанові від 13.05.2020 у справі № 219/1704/17 Верховний Суд зазначив, що посилання банку на наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором як на підставу задоволення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки сам розрахунок не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалася кредитна картка, на який строк, правильність нарахування відсотків позивачем.
Суд в оцінці поведінки та способу ведення справ позивачем має враховувати, що банк є професійним учасником ринку надання банківських послуг, у зв'язку з чим до нього висуваються певні вимоги щодо дотримання певних правил та процедур, які є традиційними у цій сфері послуг, до обачності та розсудливості у веденні справ тощо. Відповідно, вимоги до рівня та розумності ведення справ позивачем є вищими, ніж до споживача - фізичної особи, яка зазвичай є слабшою стороною у цивільних відносинах з такою кредитною установою. З врахуванням наведеного усі сумніви та розумні припущення мають тлумачитися судом саме на користь такої слабшої сторони, яка не є фактично рівною у спірних правовідносинах.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
З огляду на те, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, в задоволенні позову необхідно відмовити за недоведеністю.
Згідно з положенням пункту 2 частини другої статті 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 223, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд
В задоволені позову Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя протягом 30 днів з дня ухвалення рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його ухвалення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Акціонерне товариство «Універсал Банк», ідентифікаційний код 21133352, адреса: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 64/19.
Відповідач:, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 23 січня 2024 року.
Суддя А.В. Стеценко