Справа № 489/5771/23
Номер провадження 2/489/222/24
Іменем України
17 січня 2024 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участю секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
представника позивача ОСОБА_9, відповідача ОСОБА_1 , його представника ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_3 (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про поділ спільного майна подружжя
встановив
У вересні 2023 року представник позивача звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 25.12.2010 між позивачем та відповідачем зареєстровано шлюб. В період перебування у шлюбі подружжям придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу від 19.10.2012. До весни 2022 року сторони разом проживали в зазначеній квартирі. Представник позивача просить визнати за ОСОБА_3 , в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою від 29.09.2023 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21.11.2023 було здійснено перехід до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.
Від відповідача надійшов до суду відзив в якому зазначено, що в період з 25.12.2010 по 03.10.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі, за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 19.10.2012 позивач та відповідач придбали 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 . При придбанні вказаної квартири були використані кошти, як спільні подружжя, так і особисто відповідача. ОСОБА_1 на праві приватної власності належала однокімнатна квартира АДРЕСА_3 , яку відповідач продав в день придбання спірного житла, а саме 19.10.2012. До укладення договорів купівлі-продажу житла були укладені договори передачі завдатку в рахунок купівлі-продажу квартири. При придбанні квартири АДРЕСА_1 були використані грошові кошти від продажу квартири АДРЕСА_3 , а саме 22000 доларів США, що є еквівалентом 179080,00 грн. (22000 доларів США х 8,14 грн.), та спільні кошти позивача і відповідача в сумі 12000 доларів США, що є еквівалентом 97680,00 грн. (12000 доларів США х 8,14 грн.). Тобто, тільки частина грошей в розмірі 12000 доларів США, яку сторони використали для придбання квартири АДРЕСА_1 , були спільними коштами подружжя. Виходячи з рівності часток подружжя у спільній власності кожному з подружжя належить по частці зі спільних коштів, використаних при придбанні житла - 12000 доларів США, тобто кожному належить по 6000 доларів США, що є еквівалентом 48840,00 грн. (6000 доларів США х 8,14 грн.) на час укладення угоди. При перерахунку на частки в праві власності у спірній квартирі 6000 доларів США (48840,00 грн.) відповідає 1/5 частці. Тому, відповідач просить позовні вимоги задовольнити частково і визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/5 частку спірної квартири за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до суми витрачених коштів при придбанні житла.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Представник позивача заперечував факт використання грошей від продажу квартири АДРЕСА_3 для придбання квартири АДРЕСА_1 . Тому, представник позивача просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судовому засіданні заперечував проти визнання за ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Представник відповідача зазначив, що правочини вчинялись одночасно і гроші від покупця квартири АДРЕСА_3 , були передані продавцю квартири АДРЕСА_1 .
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до копії повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , 25 грудня 2010 року Інгульським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , про що зроблено актовий запис за № 771.
Згідно з копією Договору передачі завдатку в рахунок купівлі квартири від 25.09.2012 сторони домовились, що ОСОБА_1 продає, а ОСОБА_5 придбає квартиру АДРЕСА_3 за 179080 грн., що еквівалентно 22000 доларів США. При укладенні договору ОСОБА_5 передала ОСОБА_1 завдаток 4070 грн., що еквівалентно 500 доларів США.
Відповідно до копії Договору передачі завдатку в рахунок купівлі квартири від 27.09.2012 сторони домовились, що ОСОБА_1 придбає, а ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (представник продавця) продають квартиру АДРЕСА_1 за 276760 грн., що еквівалентно 34000 доларів США. При укладенні цього договору ОСОБА_1 передав ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (представнику продавця) завдаток в розмірі 8140 грн., що еквівалентно 1000 доларів США.
З копії Договору купівлі-продажу від 19.10.2012, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є., зареєстрованого в реєстрі за №3220, вбачається, що ОСОБА_1 (продавець) передав у власність ОСОБА_5 (покупцю) квартиру АДРЕСА_3 , а покупець прийняв у власність це майно та сплатив за нього обговорену грошову суму (47533,00 грн.).
Згідно з копією Договору купівлі-продажу від 19.10.2012, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є., зареєстрованого в реєстрі за №3223, ОСОБА_6 , ОСОБА_8 (продавці) передали у власність ОСОБА_1 (покупцю) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , а останній прийняв у власність це майно та сплатив за нього обговорену грошову суму (99643,00 грн.).
З копії витягу про державну реєстрацію прав №35938907 від 22.10.2012 (реєстраційний номер 28175827, номер запису 16039 в книзі 90) вбачається, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 .
Зі звіту з незалежної оцінки вартості нерухомого майна від 01.08.2023 вбачається, що ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , складає 1015034,00 грн.
В п.п. 1-3 ч.1, ч.7 ст. 57 Сімейного кодексу України (далі - СК України) зазначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (ст. 63 СК України).
Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
В ч. 1 ст. 70 СК України зазначено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно з ч.1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Зазначені вимоги Сімейного кодексу України, кореспондуються з ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, за якою набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. В ч.2 ст. 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 264/2232/19 від 22.02.2021 зазначено, що презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, може бути спростована і один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Зі змісту п.п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 № 11«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї.
В правових позиціях Верховного Суду з аналогічних спорів (справа №644/9569/18 від 03.11.2021, справа №755/21188/15-ц від 01.04.2020, справа №467/478/17 від 26.02.2020) Верховний Суд роз'яснив, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.
Враховуючи те, що нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , придбана під час перебування у зареєстрованому шлюбі між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , суд вважає, що вище зазначена квартира є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Суд виходить з того, що Договір купівлі-продажу від 19.10.2012, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є., зареєстрований в реєстрі за №3220, та Договір купівлі-продажу від 19.10.2012, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбуровим К.Є., зареєстрований в реєстрі за №3223, були укладені в один день, в одного й того ж нотаріуса (приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Горбурова К.Є.), тому суд приходить до висновку, що гроші від продажу квартири АДРЕСА_3 , були використані для придбання квартири АДРЕСА_1 .
Суд не може погодитися з доводами представника відповідача про те, що необхідно виходити з вартості квартир, що вказана в договорах завдатку, оскільки вони не посвідчені нотаріально. Договір завдатку, як договір, який забезпечує виконання зобов'язання, може бути укладений при наявності письмового договору, в якому міститься таке зобов'язання (попередній договір купівлі-продажу). У вище вказаних договорах купівлі-продажу вартість квартир зазначена меншою, ніж в договорах завдатку. Пункти договорів купівлі-продажу, в яких зазначається вартість квартир, не визнавались недійсними. Тому, враховуючи презумпцію правомірності правочину, суд виходить з вартості квартир, яка зазначена в договорах купівлі-продажу.
Суд враховує, що квартира АДРЕСА_1 придбана за кошти від продажу квартири АДРЕСА_3 , яка була особистою приватною власністю ОСОБА_1 (47533,00 грн.) та за спільні кошти подружжя ОСОБА_3 і ОСОБА_1 (99643,00 грн. - 47533,00 грн. = 52110,00 грн.). Тобто вклад кожного з подружжя, зокрема ОСОБА_3 , складав по 26055,00 грн. (52110,00 грн. /2) в спільних коштах подружжя, витрачених на придбання квартири АДРЕСА_1 . У зв'язку з цим, при перерахунку на частки в праві власності у спірній квартирі 26055,00 грн. відповідає 26/100 часткам (26055,00 грн.*100 / 99643,00 грн.).
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково та необхідно визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ), в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 26/100 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі ст. 141 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог з відповідача на користь позивача необхідно стягнути витрати зі сплати судового збору в розмірі 2639 грн. 09 коп. (1015034 грн. / 0,26 х 1%).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2-13, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Визнати за ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ), в порядку поділу спільного майна подружжя, право власності на 26/100 часток квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в розмірі 2639 грн. 09 коп. (дві тисячі шістсот тридцять дев'ять гривень дев'ять копійок).
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 24.01.2024.
Суддя В. В. Кокорєв