Справа № 148/2069/23
Провадження №2/148/85/24
Іменем України
12 січня 2024 року Тульчинський районний суд
Вінницької області
в складі: головуючого судді Саламахи О.В.,
за участю секретаря Семенової М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, -
Представник Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі АТ КБ «Приватбанк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, мотивуючи позовні вимоги тим, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з цим підписав заяву №б/н від 20.02.2008, згідно якої йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт, який в подальшому збільшено до 50 000 грн.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг (надалі Договір) , що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
АТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості, свої зобов'язання за вказаним договором не виконала.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 23.08.2023 має перед позивачем заборгованість в розмірі 61243,34 грн., яка складається з: 49220,82 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 12022,52 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
На даний час відповідач не виконує взятих на себе зобов'язань, заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав АТ КБ «Приватбанк». У зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 61243,34 грн. та понесені у справі судові витрати.
В судове засідання представник позивача не з'явився. В матеріалах справи наявне клопотання від нього про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Проти постановлення заочного рішення не заперечує.
До початку розгляду справи по суті до суду надійшла заява представника позивача ОСОБА_2 , в якій вона просить провадження у справі закрити в зв'язку з відсутністю предмету спору та повернути сплачений судовий збір, оскільки відповідач в повному обсязі сплатив заборгованість.
Суд розцінює заяву представника позивача як відмову від позову, однак відмова від позову не може бути прийнята внаслідок того, що з довіреності наданої ОСОБА_2 , в якій вказано перелік конкретних допустимих дій цього представника, не було зазначено право на відмову від позову.
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Свою позицію щодо закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України ОП КЦС ВС ухвалила у постанові по справі № 638/3792/20 від 20.09.2021.
Колегія суддів вважала, що необхідно конкретизувати висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини 1 статті 255 ЦПК України, а саме: зазначити, що закриття провадження у справі можливе, якщо предмет спору був відсутній як на час пред'явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення, з огляду на таке.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовані спірні питання.
Одночасно суд врахував і правові позиції ВС, які були висловлені у постанові ВП ВС від 26.06.2019 у справі за № 13/51-04, щодо визначення та тлумачення словосполучення - відсутність предмету спору.
На підставі вищевикладеного, наведені обставини, у тому числі факт сплати відповідачем боргу після подання позову та відкриття провадження у справі, суд вважає, що на момент подання банком позову спір фактично та юридично мав місце, а тому клопотання представника позивача про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, не може бути задоволеним внаслідок відсутності повноважень у вказаного представника банку на заявлення відмови від позову та/або відсутності спору, оскільки спір мав місце на час подання позову та відкриття провадження у справі.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Від нього надійшла заява про проведення судового засідання за його відсутності, оскільки перебуває за кордоном, також зазначив, що свої зобов'язання перед банком виконав, заборгованість сплатив, та надав квитанцію про сплату.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, в зв'язку з неявкою усіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази у справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що відповідач 20.02.2008 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку (а.с. 63).
Відповідно до п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 «Умов та Правил надання банківських послуг», клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту установленого банком.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Згідно копії витягу з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, зокрема, відповідно до п. 2.1.1.5.5. - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором; п. 2.1.1.5.6. - у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту ( у тому числі прострочення кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку; п. 2.1.1.5.7. - власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратою коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту.
Відповідно до п.2.1.1.12.10. Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за Договором.
Відповідно до копії довідок відповідачу було надано кредитні картки та змінено кредитні ліміти (а.с. 61, 62).
Встановлено судом і те, що взяті на себе за договором зобов'язання позивач перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач користувався кредитними коштами, що підтверджується випискою за договором б/н станом за період 29.09.2007 - 31.08.2023 (а.с. 23-60).
Відповідно до наданого позивачем розрахунку (а.с. 6-22) відповідач свої зобов'язання перед банком не виконував та станом на 23.08.2023 мав заборгованість в розмірі 61243,34 грн., яка складається з: 49220,82 грн. - заборгованості за тілом кредиту; 12022,52 грн. - заборгованості за простроченими відсотками.
Відповідно до копії квитанції від 15.11.2023, відповідач сплатив заборгованість перед позивачем у розмірі 61400 грн. (а.с. 109).
За змістом ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 вказаної вище статті ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовується правове регулювання щодо відносин за договором позики.
За таких обставин зобов'язання за кредитним договором виникають з моменту передачі кредитодавцем позичальнику коштів, згідно умов кредитного договору.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України, встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно з ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно ст. 611 ЦК України при порушенні зобов'язання наступають правові наслідки установлені договором або законом.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Частиною 2 ст. 1050 ЦПК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене вище, суд вважає, що вимоги позивача є обгрунтованими.
Разом з тим, після пред'явлення позивачем позову до суду та відкриття провадження у справі, відповідачем задоволено вимоги позивача, що підтверджується клопотанням представника позивача про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмету спору.
Таким чином, вимоги позивача задоволені відповідачем у повному обсязі.
За вказаних обставин та приймаючи до уваги те, що вимоги позивача задоволені відповідачем в ході розгляду справи в суді, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
З урахуванням того, що вимоги позивача задоволені відповідачем після пред'явлення позову, тому судові витрати підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі.
Таким чином, з відповідача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2684 грн. ( а.с. 1).
На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 207, 509, 526, 527, 530, 536, 551, 610, 625, 626, 628, 633, 634 ,638, 1048, 1049,1050,1054,1055 ЦК України, ст. 4, 13, 19, 76-81, 141,ч. 4 ст. 206, ст. 211, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 263-265 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований, за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», місцезнаходження якого: вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, 01001, рах № НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, судовий збір в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: